13 серпня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2661/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гончарука О.В., розглянувши матеріали заяви (вх. №2664 від 11.08.2025) про вжиття заходів забезпечення позову по справі
за позовом фізичної особи-підприємця Андрусенко Руслана Васильовича
до відповідача - Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області
про визнання недійсним та скасування рішення та про визнання укладеними додаткових угод до договорів
без повідомлення (виклику) учасників
Позивач - фізична особа-підприємець Андрусенко Руслан Васильович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новоселицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення № 57/75 VII сесії Новоселицької міської ради VIII скликання від 03.06.2025 року «Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24», яким було внесено зміни до переліку земельних ділянок, що пропонуються для продажу права оренди на земельних торгах.
Крім того, позивач просить визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі без номерів від 06.06.2005 року, зареєстровані у Державному реєстрі земель за № 040581600004 та № 040581600001, у редакції, що підтверджує продовження строку оренди на новий термін у 20 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на обставини, пов'язані з тим, що він, на підставі укладених між фізичною особою-підприємцем Андрусенком Русланом Васильовичем та Новоселицькою районною державною адміністрацією договорів оренди землі від 06 червня 2005 року, є орендарем земельних ділянок на території Новоселицької міської територіальної громади загальною площею 40,2890 га, з них: площею 21,1477 га (кадастровий номер 7323081600:02:008:0002) за межами села Динівці, площею 12,7595 га (кадастровий номер 7323083200:02:005:0047) за межами села Котелеве та площею 6,3918 га (кадастровий номер 7323084000:02:006:0056) за межами села Малинівка, за цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб.
Оскільки, на думку позивача, строк дії договорів оренди від 06 червня 2005 року слід обчислювати з 04.07.2005, то його завершення припадає на 04.07.2025 року.
02.06.2025 та 03.06.2025 ФОП Андрусенко Р. В. надіслав відповідачу листи-повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договорів оренди землі від 06.06.2005 року та про укладення договорів на новий строк, додавши проєкти додаткових угод.
08.07.2025 ФОП Андрусенко Р. В. отримав лист № 1030 від 30.06.2025, в якому Виконавчий комітет Новоселицької міської ради повідомив, що згідно з рішенням VII сесії міської ради VIII скликання від 03.06.2025 земельні ділянки водного фонду загальною площею 40,2890 га включено до переліку для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону). У зв'язку з цим рада не має наміру поновлювати або укладати договори оренди на новий строк.
Позивач вважає, що включення спірних земельних ділянок до переліку для торгів є незаконним, оскільки право оренди не припинено, а рішення сесії № 57/75 від 03.06.2025 ухвалено з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню.
У цілому позивач вважає, що він, як добросовісний орендар, виконав умови для реалізації переважного права на поновлення договору, надіслав лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди у встановлені строки.
Відповідач не ухвалив належного рішення про поновлення договору і не надіслав вчасної відповіді, що свідчить про порушення процедури та добросовісності з боку орендодавця.
Також позивач зазначає, що відмова у поновленні договору має бути оформлена рішенням сесії ради, як того вимагає Закон, а лист №1030 від 30.06.2025 року не є таким рішенням і не свідчить про належний розгляд заяви.
Отже, на думку позивача, відсутність належного рішення є підставою для визнання права оренди поновленим на тих самих умовах, а також для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.
При цьому позивач вважає себе добросовісним користувачем земельних ділянок, який діє на законних підставах і не порушує права територіальної громади, тому відсутні підстави для відмови у поновленні договору.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№2664) у якій позивач просить:
1. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФОП Андрусенко Р.В. до Новоселицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення № 57/75 L VII сесії від 03.06.2025 року та про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі, вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 57/75 L VII сесії Новоселицької міської ради VIII скликання від 03.06.2025 року «Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24», яким було внесено зміни до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), а саме включення земельних ділянок водного об'єкту загальною площею 40,2890 га (кадастрові номери 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056).
2. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФОП Андрусенко Руслан Васильович до Новоселицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення № 57/75 L VII сесії від 03.06.2025 року та про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі, вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам, іншим суб'єктам та посадовим особам вчиняти будь-які дії, у тому числі щодо відчуження, укладення договорів, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін у Державному кадастровому реєстрі, а саме щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056.
3. До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФОП Андрусенко Руслан Васильович до Новоселицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення № 57/75 L VII сесії від 03.06.2025 року та про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі вжити заходів забезпечення позову шляхом заборонити Відповідачу - Новоселицькій міській раді (код ЄДРПОУ 04062050) приймати будь-які рішення, зокрема нормативно-правові акти індивідуальної дії, щодо відчуження, передачі в оренду (користування), власність, використання, виставлення на земельні торги або вчинення інших дій стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами: 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на обставини, які є обставинами в обґрунтування позовних вимог. А щодо обставин в підтвердження підстав необхідності забезпечення позову, позивач зазначає, що на сьогоднішній день, є загроза незаконного відчуження спірних земельних ділянок, і як наслідок, незаконне вибуття цих земельних ділянок із землекористування позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.
Суд не приймає до уваги доводи скаржників, з посилання на відповідні постанови Верховного Суду, про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав суд має вирішити за результатами розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову (постанова КГС ВС від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (постанова КГС ВС від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (ухвала Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 906/824/17, постанову ВС від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, п. 8.30, 8.31. постанови ВС від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Відповідно до ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) визначено вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову, який (перелік) може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 10 частини 1 цієї статті).
На відміну від положень ГПК України, такий вид забезпечення позову як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта передбачено пунктом 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто він може бути застосований виключно у порядку адміністративного судочинства, з урахуванням застережень, визначених зазначеною статтею.
Отже, оскільки обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення прямо не передбачений статтею 137 ГПК України, суд має з посиланням на пункт 10 частини 1 цієї статті зазначити закон, яким цей захід забезпечення позову передбачено. Натомість як в ухвалі суду першої інстанції, так і в постанові суду апеляційної інстанції відсутнє посилання на пункт 10 частини 1 статті 137 цього Кодексу та на нормативно-правовий акт, яким передбачено такий захід забезпечення позову як зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування.
Оскільки вжитий судами захід забезпечення позову у виді зупинення дії спірного рішення органу місцевого самоврядування не передбачений імперативними положеннями частини 1 статті 137 ГПК України, іншими законами або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вжиття такого заходу свідчить про допущене судами істотне порушення норм процесуального права (статей 136, 137, 236 ГПК України) (постанова ВС від 11.10.2021 у справі № 922/1197/21).
Починаючи з 08.02.2020, ч. 1 ст. 137 ГПК вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову, який (перелік) може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 10 ч. 1 цієї статті).
Не допускається вжиття заходу забезпечення позову, який відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо предмету позову, однак який не передбачений ні процесуальним законом, ні іншими законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (постанова КГС ВС від 25.08.2022 у справі № 916/493/22).
Аналогічні висновки містяться в постанові ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21 та постанові КГС ВС від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23).
Порядок прийняття, набрання чинності, скасування і форма актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені у ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до частини 1 та 10 якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймаються у формі рішень та визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України. Проте, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає можливості зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування за рішенням суду.
Оскільки вжитий судами захід забезпечення позову у спосіб зупинення дії спірного рішення органу місцевого самоврядування не передбачений нормами господарського процесуального закону - імперативними положеннями частини 1 статті 137 ГПК України, іншими законами або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вжиття такого заходу свідчить про допущене судами істотне порушення норм процесуального права (статей 136, 137, 236 ГПК України) (постанова ВС від 11.07.2022 у справі № 907/138/22).
Верховний Суд звертає увагу, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (постанова КГС ВС від 03.05.2022 у справі № 906/781/21).
Для цілей вжиття заходів забезпечення позову, побудова судового рішення на припущені є допустимою, за умови, що таке припущення було достатньо обґрунтованим (постанова КГС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Новоселицької міської ради про затвердження переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах та визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру. Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не повинна взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Оскільки таких захід забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування не передбачений нормами господарського процесуального закону - імперативними положеннями частини 1 статті 137 ГПК України, іншими законами або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в частині зупинення дії рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, суд повинен точно визначити які саме дії забороняється вчиняти.
Відповідно до ч. 5, абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд дійшов висновку, що з заяви про забезпечення позову, адекватними, розумними та співмірними із заявленими позовними вимогами є такі способи забезпечення позову як: заборона державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії щодо відчуження, укладення договорів, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін у Державному кадастровому реєстрі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056 та заборона відповідачу - Новоселицькій міській раді вчиняти дії щодо відчуження, передачі в оренду (користування), власність, використання, виставлення на земельні торги щодо земельних ділянок із кадастровими номерами: 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056, що узгоджуватиметься та перебуватиме у безпосередньому зв'язку з предметом та підставами позову.
Вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими, не порушуватимуть прав відповідача та/або третіх осіб, натомість, гарантуватимуть ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову у даній справі.
В той ж час, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Андрусенка Руслана Васильович про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №926/2661/25, а саме:
- заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії щодо відчуження, укладення договорів, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін у Державному кадастровому реєстрі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056;
- заборонити відповідачу - Новоселицькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області (код ЄДРПОУ 04062050) вчиняти дії щодо відчуження, передачі в оренду (користування), власність, використання, виставлення на земельні торги щодо земельних ділянок із кадастровими номерами: 7323081600:02:008:0002, 7323083200:02:005:0047, 7323084000:02:006:0056;
3. У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Стягувач: Андрусенко Руслан Васильович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Боржник: Новоселицька міська рада Чернівецького району Чернівецької області (60300, Україна, Чернівецька область, Чернівецький район, м. Новоселиця, вул. Каштанова, 7, код 040620050).
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.
Ухвалу підписано 13.08.2025.
Суддя О.В. Гончарук