8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2416/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Полякова Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Наталинської сільської ради (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, село Наталине, вул. Сенченка І., буд. 89) в інтересах держави
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Жили М.І. (ордер серія ВІ № 1255534 від 14.07.2025),
відповідача - Роженка В.В. (довіреність № 583/646 від 05.02.2025),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з'явився,
Наталинська сільська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на користь Наталинської сільської ради заборгованість за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії згідно Договору №688 від 21.05.2024 р. про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період жовтень-листопад 2024 року у розмірі 86 248,40 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов 01.04.2024 Договору №143 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 01.04.2024, укладеного між Наталинською сільською радою Красноградського району Харківської області в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військовою частиною НОМЕР_1 та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, а також умов Договору №688 від 21.05.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії в частині сплати на користь позивача грошових коштів за спожиту ВЧ НОМЕР_1 електричну енергію за жовтень - листопад 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 позовну заяву Наталинської сільської ради (вх.№ 2416/25) залишено без руху. Встановлено Наталинській сільській раді строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Наталинській сільській раді спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання письмових пояснень із зазначенням викладу обставин заявлених позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 , а також із зазначенням, на чиїй стороні - позивача або відповідача визначену позивачем третю особу належить залучити до участі у справі.
21.07.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява (вх.№ 16908/25), де представник позивача зазначає відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, зазначає щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також просить суд:
1. Прийняти до розгляду позовну заяву Наталинської сільської ради від 14.07.2025 року про стягнення 86 248,40 грн.
2. Відкрити провадження в справі № 922/2416/25 за позовом Наталинської сільської ради до Квартирно-експлуатаційного відділ міста Харків про стягнення 86 248,40 грн.
3. Залучити Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі № 922/2416/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача.
21.07.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява (вх.№ 16929/25), в якій представник позивача повідомляє, що з метою усунення недоліків позовної заяви представником Наталинської сільської ради 21.07.2025 року було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, проте у п. 3 прохальної частини заяви було допущено механічну помилку, а саме після слова: "Залучити" помилково вказано: "Військову частину НОМЕР_2 " замість необхідного: "Залучити Військову частину НОМЕР_1 ". Зважаючи на вказане, представник позивача просить пункт 3 прохальної частини заяви про усунення недоліків позовної заяви №06 від 21.07.2025 року вважати правильним та розглядати у наступній редакції: "3. Залучити Військову частину НОМЕР_1 до участі у справі № 922/2416/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача."
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2416/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "12" серпня 2025 р. о 11:00. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 .
31.07.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 17725/25), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного. Відповідач на заперечує проти того, що укладав Договір №143 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, але відповідно до п. 3.4. Договору підставою для відшкодування відповідачем за В/Ч комунальних послуг є виставлені рахунка постачальними організаціями. Позивач не надавав в 2024 році до КЕВ м. Харків рахунки за жовтень, листопад 2024 року, а звернувся в березні 2025 року, чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги. Крім того, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача в 2024 році з належними документами про відшкодування за отримані послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, виникла заборгованість, що унеможливило провести оплату за отримані військовою частиною в 2025 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.
05.08.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 18026/25), де позивач стверджує, що відповідач не підписав та не повернув позивачу підписані Додаткові угоди до Договору № 688 від 21 травня 2024 року та, в порушення взятих на себе зобов'язань, не сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 86 248,40 грн, при цьому, у своєму листі №583/1 920 від 04.04.2025 року відповідач підтвердив факт виникнення договірних відносин між ним та позивачем та не заперечувався свого обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов Договору № 688 від 21.05.2024 року.
У судовому засіданні 12.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Присутній у судовому засіданні 12.08.2025 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у судове засідання 12.08.2025 не прибув.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали суду від 22.07.2025 доставлено в електронний кабінет третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, 25.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 12.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2024 між Наталинською сільською радою Красноградського району Харківської області (Балансоутримувач, Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (Користувач, Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Платник, Сторона 3) укладено Договір №143 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі - Договір №143).
Згідно з п. 1.1, 1.2 Договору №143 Балансоутримувач надає Користувачу можливість на спільне тимчасове безоплатне користування: нерухомим майном за адресою: Харківська область, Красноградський район, селище Балки, будинок б/н, нежитлові приміщення загальною площею 1537,8 м.кв; нерухомим майном за адресою: Харківська область, Красноградський район, село Наталине, вул. Промислова, 34 нежитлові приміщення загальною площею 2800 м.кв. Балансоутримувач надає Користувачу можливість користуватися своїм майном для власних потреб Користувача.
Пунктом 2.1 Договору №143 передбачено, що Користувач вступає в спільне тимчасове використання Майна у термін, вказаний у Договорі, та акті передачі Майна.
Відповідно до п. 3.1 Договору №143 спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі.
Пунктом 3.2 Договору №143 встановлено, що Платник зобов'язаний відшкодувати Балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Користувачем під час дії цього Договору.
Всі відшкодування за отримані послуги Користувачем за цим Договором сплачуються Платником, але виключно за погодженням з ним (п. 3.3 Договору №143).
Пунктом 3.4 Договору №143 Сторонами врегульовано, що підставою для відшкодування Платником за Користувача комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач зобов'язаний виставляти рахунки Платнику та надати копії рахунків, що виставлені Позивачу Балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Пунктом 8.2 Договору №143 закріплено обов'язок Платника відшкодувати Балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті Користувачем у процесі виконання цього Договору.
Згідно з п. 10.1 Договору №143 цей Договір розпочинає свою дію з 01.01.2024 року та впродовж дії воєнного стану, але не довше 31.12.2024 рок включно, а в частині розрахунків грошових зобов'язань до повного розрахунку.
Факт передачі нерухомого майна Користувачу підтверджується наявним у матеріалах справи Актом від 01.01.2024 приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору тимчасового спільного безоплатного користування № 143 від 01.04.2024, який підписаний уповноваженими представниками Балансоутримувача та Користувача без заперечень і зауважень, погоджений уповноваженим представником Платника та скріплений печатками сторін.
Згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору тимчасового спільного безоплатного користування № 143 від 01.04.2024 нерухоме майно 30 листопада 2024 року було повернуто Балансоутримувачу.
Крім того, 21.05.2024 між Харківським квартирноексплуатаційним управлінням (Платник, Сторона 1), Наталинською сільською радою Красноградського району Харківської області (Балансоутримувач, Сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживач, Сторона 3) укладено Договір №688 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (далі - Договір №688).
Пунктом 1.1 Договору №688 передбачено, що Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3 за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.
Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 01.04.2024 року №143 (п. 1.2 Договору №688).
Згідно пункту 3.1 Договору №688 облік та розрахунки за спожиту електроенергію здійснюється за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.
Пунктами 3.3 - 3.6 Договору №688 Сторони погодили наступний порядок здійснення оплати:
Підставою для проведення розрахунку за цим договором є діючи договори на постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії, укладені між Стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати Стороні 1.
Щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 2 та Сторона 3 повинні надати Стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: копії рахунків та/або актів приймання - передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника Стороною 2; копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від оператора розподілу Стороною 2; акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3 та акт звірки взаєморозрахунків.
Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Сторони 1 за відповідним кодом видатків.
В подальшому, позивачем, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача укладено Додаткові угоди №1 від 15.07.2024, №2 від 21.08.2024, №3 від 21.10.2024, №4 від 04.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024. При цьому, Додаткову угоду від 15.11.2024 та від 15.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024 відповідачем не підписано.
Як стверджує позивач, відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань за Договором щодо відшкодування позивачу витрат за отримані Військовою частиною НОМЕР_1 комунальні послуги за жовтень - листопад 2024 року на суму 86 248,40 грн.
На підтвердження факту споживання електричної енергії Споживачем - Військовою частиною НОМЕР_1 - за період жовтень - листопад 2024 року позивачем надано до позовної заяви копії Акту фіксації показників лічильника електричної енергії від 15.11.2024 до Договору №688 від 21.05.2024 за період 01.10.2024 по 31.10.2024, згідно з яким спожита Військовою частиною електрична енергія склала 6679 кВт/год, Акту №б/н від 15.11.2024 до Договору №688 від 21.05.2024, згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 01.10.2024 по 31.10.2024 склала 58 920,23 грн, Акту фіксації показників лічильника електричної енергії від 15.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024 за період 01.11.2024 по 30.11.2024, згідно з яким спожита Військовою частиною електрична енергія склала 2719 кВт/год, Акту №б/н від 15.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024, згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 01.11.2024 по 30.11.2024 склала 27 328,17 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками Наталинської сільської ради та Військової частини НОМЕР_1 та скріплені печатками сторін.
Крім того, позивачем надано копії Актів про обсяги розподіленої електричної енергії, Актів приймання-передачі електроенергії за жовтень - листопад 2024 року.
05.03.2025 Наталинською сільською радою направлено лист на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків №02-23/831, в якому викладено прохання відшкодувати заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за жовтень-листопад 2024 року в сумі 86 248,40 грн.
В свою чергу, відповідач листом від 04.04.2025 №583/1 920 повідомив, що є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду, у зв'язку з чим не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно із зверненням начальника Наталинської сільської військової адміністрації від 06.03.2025 за Договором №688 від 21 травня 2024 року.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦК України).
За приписами ч. 3 ст. 828 ЦК України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №143 від 01.04.2024, дослідивши текст зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором безоплатної позички будівлі із відшкодуванням платником (Стороною 3) всіх витрат позичкодавця (Сторони 1) на оплату комунальних послуг, які були отримані користувачем (Стороною 2). Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов'язковим для виконання всіма трьома сторонами.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, передав нерухоме майно (нежитлові приміщення) у користування Стороні 2, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору.
Згідно з п. 3.2 - 3.4 Договору №143 Платник зобов'язаний відшкодувати Балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Користувачем під час дії цього Договору. Всі відшкодування за отримані послуги Користувачем за цим Договором сплачуються Платником, але виключно за погодженням з ним. Підставою для відшкодування Платником за Користувача комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач зобов'язаний виставляти рахунки Платнику та надати копії рахунків, що виставлені Позивачу Балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Умовами п. 8.2 Договору №143 передбачено обов'язок Платника відшкодувати Балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті Користувачем у процесі виконання цього Договору.
У матеріалах справи міститься підписаний Платником, Балансоутримувачем та Споживачем Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії №688 від 21.05.2024, відповідно до якого Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3 за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.
При цьому, Додаткову угоду від 15.11.2024 та від 15.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024, які містять, зокрема, відомості щодо обсягу споживання та розполілу електричної енергії за жовтень листопад 2024 року, відповідачем не підписано.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов'язкове укладення договору в письмовій формі), для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.
Факт споживання електричної енергії Споживачем підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями Акту фіксації показників лічильника електричної енергії від 15.11.2024 до Договору №688 від 21.05.2024 за період 01.10.2024 по 31.10.2024, Акту №б/н від 15.11.2024 до Договору №688 від 21.05.2024, Акту фіксації показників лічильника електричної енергії від 15.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024 за період 01.11.2024 по 30.11.2024, Акту №б/н від 15.12.2024 до Договору №688 від 21.05.2024, Актами про обсяги розподіленої електричної енергії, Актами приймання-передачі електроенергії за жовтень - листопад 2024 року.
Станом на момент ухвалення судом рішення в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених п. 8.2 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №143 від 01.04.2024 щодо оплати вартості спожитої ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії за період жовтень - листопад 2024 року на суму 86 248,40 грн.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем не надано до суду доказів звернення до позивача щодо незгоди з сумою заборгованості за спожиту електричну енергію або незгоди з розміром тарифів (вартість постачання електричної енергії), згідно з якими нараховувалася сума заборгованості.
Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
За приписами абз. 1, 2 ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Водночас, суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов'язку їх оплати.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17.
Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість здійснити оплату за спожиту електроенергію за жовтень - листопад 2024 року у розмірі 86 248,40 грн у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов'язань за вищезазначеним Договором.
На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - КЕВ міста Харків - не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за електричну енергію за період жовтень - листопад 2024 року на суму 86 248,40 грн, або які б спростовували наявність у нього обов'язку зі сплати вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 86 248,40 грн заборгованості за електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період жовтень - листопад 2024 року за Договором №688 від 21.05.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Наталинської сільської ради (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, село Наталине, вул. Сенченка І., буд. 89, код ЄДРПОУ 24288081) заборгованість за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії згідно Договору №688 від 21.05.2024 р. про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період жовтень - листопад 2024 року у розмірі 86 248,40 грн, а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Наталинська сільська рада (63343, Харківська обл., Берестинський р-н, село Наталине, вул. Сенченка І., буд. 89, код ЄДРПОУ 24288081).
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне рішення складено "13" серпня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк