8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2133/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Екопром" (61166, м. Харків, пр-т Науки, 38, офіс, 718, код ЄДРПОУ 31438314)
про стягнення 25 171,20грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 9 619,20грн пені та 11 520,00грн штрафу. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № П/Т-24272/НЮ від 08.04.2024 в частині надання послуг з інвентаризації джерел викидів та їх вимірювання для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 20.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
За клопотанням відповідача, останньому продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.07.2025, про що 14.07.2025 судом постановлено відповідну ухвалу.
Відповідачем у строк, продовжений судом, надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує повністю, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на відсутність факту невиконання зобов'язань за спірним договором. Як зазначає відповідач, договором № П/Т-24272/НЮ від 08.04.2024 не передбачено виконання робіт ТОВ НВП "Екопром" з зменшення нормативної санітарно-захисної зони на об'єктах позивача. Відмова у наданні дозволу на викиди в атмосферне повітря сталась з причини недодержання позивачем нормативної санітарно-захисної зони на його об'єктах.
Позивач у відповіді на відзив, не погоджуючись із запереченнями відповідача, зазначає про те, що відповідно до п.7 технічного завдання, викладеного у додатку 1 до договору, відповідач зобов'язаний здійснити комплекс робіт з інвентаризації, а саме визначити нормативний розмір санітарно-захисних зон. Зауваження Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області стосуються саме тих робіт, які були замовлені позивачем і підлягали виконанню відповідачем.
Як вважає позивач, саме відповідач, в порушення умов договору, не забезпечив визначення нормативного розміру санітарно-захисної зони відповідно до чинного законодавства, а також не здійснив належної підготовки та не отримав від відповідної державної адміністрації повідомлення про проведення громадського обговорення питання видачі дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В процесі підготовки документів від відповідача жодних повідомлень про невідповідність санітарно-захисної зони не надходило, що унеможливило усунення таких недоліків позивачем в межах строку дії договору. Направлені відповідачем листи після закінчення дії договору не можуть вважатись належним повідомленням про неможливість виконання зобов'язання, а отже, послуги зазначені в технічному завданні, не надані, зауваження наведені за ним у висновку не усунені.
З огляду на викладене, на думку позивача, викладені відповідачем заперечення у відзиві не є обґрунтованими, не спростовують заявлених позовних вимог і не змінюють суті спору, а саме притягнення відповідача до відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Також позивач звернувся до суду з клопотанням, в яком просить визнати поважними причини неподання позивачем скан-копії конверта вхідної кореспонденції, копії документа про відмову у видачі дозволу на викиди із зазначенням дати надходження, скріншот екрана електронної пошти, що підтверджує повідомлення позивачем відповідача про отримання висновку щодо неможливості видати дозвіл на викиди забруднюючих речовин та про саму відмову в його видачі; поновити строк на подання доказів, передбачених у пункті 1 прохальної частини цього клопотання та долучити до їх матеріалів справи.
Розглянувши дане клопотання, суд керується наступним.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.3 та ч.5 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що він отримав відзив на позов, у якому відповідач стверджує, що позивач був належним чином повідомлений про висновок Держпродспоживслужби № 4523-04.2/24 від 26.12.2024. Втім, фактичне надходження відповідного листа до ВП "Локомотивне депо Смородине" підтверджується лише 14.01.2025, що засвідчується скан-копією конверта вхідної кореспонденції. З огляду на викладене, позивач, на спростування заперечень відповідача, вважає за необхідне додати до матеріалів справи вказані вище документи.
Приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Серед основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, зокрема, подання доказів, висловлення своєї позиції та інші процесуальні дії, передбачені законом.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач обґрунтував неможливість подання доказів у встановлений законом строк, з метою дотримання принципів господарського судочинства, повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та у зв'язку з чим докази, подані позивачем, приймаються до розгляду.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких, не погоджуючись із доводами позивача, зазначає про те, що послуга надана в строк, передбачений договором, що підтверджується копіями електронних листів, наявних в матеріалах справи. На думку відповідача, позивач робить помилковий висновок що зауваження стосуються питань, що відносяться до замовленого позивачем для виконання відповідачем обсягу робіт, що не відповідає обставинам.
Як зазначає відповідач, оскільки для локомотивних депо прямого визначення розміру нормативної СЗЗ у додатку № 9 ДСП № 173-96 не передбачено, відповідачем було здійснено визначення нормативного розміру санітарно-захисної зони відповідно до чинного законодавства до джерела утворення забруднюючих речовин від найближчої житлової забудови, що і було зазначено у матеріалах.
Додатково відповідач зазначає, що джерело позивача найближче до житлової забудови розташоване на відстані 7.5 м № 17 - джерело утворення забруднюючих речовин, що свідчить про недотримання позивачем розміру нормативної СЗЗ. Після встановлення факту недотримання позивачем розміру нормативної СЗЗ від джерела № 17, визначення розміру СЗЗ від інших виробничих ділянок підприємства є недоцільним, оскільки, потрібно вирішити питання з перенесенням джерела вибросів на відстань необхідну для дотримання нормативу СЗЗ.
На адресу суду від позивача, в порядку ст.42 Господарського процесуального кодексу України, надійшли пояснення, в яких він посилається на те, що на дату подання позову послуги передбачені технічним завданням не надані, а зауваження у висновку не усунуті.
Щодо тверджень відповідача про недоцільність визнання розміру СЗЗ від інших виробничих ділянок підприємства після встановлення факту недотримання розміру нормативної СЗЗ від джерела № 17, позивач зазначає, що умовами договору чітко передбачало визначення нормативного розміру СЗЗ. Під час підготовки документів для отримання дозволу на викиди відповідач не мав можливості заздалегідь встановити, що забудова джерела № 17 не відповідає вимогам нормативної СЗЗ. Тому відповідач був зобов'язаний провести оцінку всіх джерел, як передбачено технічним завданням. Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем договірних зобов'язань і недотримання умов, визначених у договорі.
Будь-яких інших заяв або клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08.04.2024 за результатами тендерних торгів на закупівлю (номер оголошення про проведення торгів UA-2024-03-14-004721-а) між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Екопром" (відповідач) укладено договір № П/Т-24272/НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати послуги ДК 021:2015 - 90730000-3-відстеження, моніторинг забруднень і відновлення - (Послуги з інвентаризації джерел викидів та їх вимірювання для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) (даті по тексту - послуги), а позивач в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити надані послуги.
За умовами п.1.2 договору технічні та інші вимоги до надання послуг, що становлять предмет договору, відповідають технічному завданню (додаток № 1), який становить невід'ємну частину договору.
У п.3.1 договору сторони погодили, що вартість цього договору визначається калькуляцією на надання послуг (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору і складає 57 600,00грн.
Оплата за цим договором, відповідно до п.4.1.2, проводиться позивачем у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача відповідно до виставленого рахунку-фактури, після підписання акту прийому-передачі наданих послуг, у строк не менше 45 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідач взяв на себе зобов'язання надати послуги у строк з моменту підписання договору до 20.12.2024 (п.5.1 договору).
Відповідно до п.5.2, п.5.3 договору одержувачем послуг сторони визначили виробничий підрозділ позивача, реквізити якого наведені у технічному завданні (додаток 1 до цього договору).
За умовами п.5.5 договору як результат надання послуг по договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача наступні документи:
- звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (по кожному об'єкту);
- документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (по кожному об'єкту) та файл у форматі XML (по кожному об'єкту);
- дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надається по кожному об'єкту), виданий Департаментом екології та природних ресурсів ОДА за місцем розташування об'єктів.
В строк 5 робочих днів після завершення надання послуг, в разі відсутності зауважень, сторонами складається акт прийому-передачі наданих послуг. Зі сторони позивача акт приймання-передачі наданих послуг підписується з урахуванням вимог статуту позивача щонайменше двома уповноваженими особами (п.5.6 договору).
Приймання наданих позивачем послуг здійснюється позивачем на підставі акту прийому-передачі наданих послуг (п.6.1.4 договору).
У п.6.3 договору відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема:
- забезпечити надання послуг у строки та з якістю, встановлених цим договором (п.6.3.1);
- негайно повідомити позивача про виникнення в процесі надання послуг обставин, що можуть викликати неможливість одержання очікуваних результатів, недоцільність надання послуг, порушення строків та (або) якості надання послуг (п.6.3.4);
- своєчасно попереджати про всі обставини, які загрожують якості або придатності результату надання послуг (п.6.3.5).
- своєчасно та в повному обсязі передавати всю документацію, зазначену в п.5.5 цього договору (п.6.3.7).
Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та договором.
Так, за умовами п.7.2 договору за неякісне надання послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг.
Крім того, відповідно до п.7.3 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного виконання (п.10.1 договору).
Між сторонами до спірного договору підписано додаток № 1 "Технічне завдання", відповідно до якого комплекс робіт по виконанню послуг з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря включає розробку документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Основними складовими послугами з інвентаризації джерел забруднення навколишнього природного середовища, включаючи розробку обгрунтовуючих документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до технічного завдання, є:
- обстеження об'єктів згідно "Переліку об'єктів, стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - обстеження об'єктів згідно "Переліку об'єктів, стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря виробничих підрозділів", ознайомлення з технологічним процесом роботи агрегатів і обладнання, формування і збір необхідних даних; виробничих підрозділів", ознайомлення з технологічним процесом роботи агрегатів і обладнання, формування і збір необхідних даних;
- інвентаризація стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
- проведення контрольних вимірів обсягів викидів акредитованою лабораторією, розрахунок викидів;
- підготовка та розміщення інформації про наміри отримання дозволів в місцевих друкованих засобах масової інформації. Отримання повідомлення держадміністрації, щодо проведення обговорення чи розгляду зауважень громадських організацій з питань видачі дозволів;
- проведення оцінки впливу викидів забруднюючих речовин на атмосферне повітря в межах санітарно - захисної зони;
- розроблення плану заходів досягнення встановлених нормативів гранично допустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; щодо запобігання перевищення встановлених нормативів гранично допустимих викидів у процесі виробництва обмеження обсягів залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; остаточною припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків забруднення атмосферного повітря; охорони атмосферного повітря при несприятливих метеорологічних умовах; заходи, направлені на скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в залежності від виробництв, технологічного устаткування;
- визначення нормативного розміру санітарно-захисних зон;
- підготовка та затвердження "Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами" по кожному об'єкту;
- підготовка, подача та супровід пакетів документів до дозвільних центрів;
- одержання для позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Департаменті екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації за місцем розташування об'єктів.
Відповідно до технічного завдання одержувачем послуг є виробничий підрозділ позивача - Локомотивне депо Смородине - 1 проммайданчик.
Також у технічному завданні сторони дійшли згоди, що за результатами наданих послуг позивачу надаються:
- звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по кожному об'єкту;
- документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та файл у форматі XML по кожному об'єкту;
- дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами по кожному об'єкту.
У додатку № 2 до договору сторони погодили калькуляцію на надання послуг з інвентаризації джерел викидів та їх вимірювання для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до якої загальна вартість наданих послуг становить 57 600,00грн.
Відповідач на виконання умов договору 04.12.2024 подав документи до Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Сумської області державної адміністрації, що підтверджується листом від 31.12.2024 за вих. № 01-20/2347.
26.12.2024 Головним управлінням держпродспожив служби в Сумській області надано висновок про неможливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Підставою про неможливість видачі дозволу стало те, що в поданих на розгляд документах в розділі 5 "Відомості щодо санітарно-захисної зони" нормативна санітарно-захисна зона зазначена лише для підприємств металообробної промисловості з термічною обробкою без ливарень 50 м (клас V) для джерел № 11-верстатзаточувальний, №№12, 13 - пост електродугового зварювання, № 14 - ковальське горно, № 21 - пост електродугового зварювання та верстат обточувальний, для інших виробництв-нормативна СЗЗ зовсім не вказана.
Також, як вбачається із змісту вище зазначеного висновку, в поданих на розгляд обґрунтовуючих документах розробником зазначена лише найближча відстань до житлової забудови 7,5 м від крайнього джерела викидів № 17 (труба з приміщення їдальні) у південному напрямку. На ситуаційній карті-схемі означені житлові будівлі на північний схід і на схід, відстань до них від джерел викидів не означена.
31.12.2024 Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської області державної адміністрації (вих. № 01-20/2347) повідомив позивача про відмову у видачі дозволу на викиди, в якому також зазначено, що у комплекті документів, який надійшов до Департаменту, не наданий лист про відсутність зауважень громадськості щодо видачі дозволу на викиди.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо надання послуг з отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у встановлений строк не виконав, позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити, відповідно до п.7.3 договору, пеню та штраф.
В матеріалах справи міститься лист (без дати та вих. №) та відповідь відповідача на претензію (вих. № 14 від 17.04.2025), в яких останній повідомив позивача про неможливість застосування до нього санкцій, оскільки послуги за договором № П/Т-24272/НЮ від 08.04.2024 надані відповідачем в повному обсязі до 31.12.2024, а зауваження Держпродспоживслужби в Сумській області не є предметом договору. Також відповідач запропонував позивачу продовжити термін виконання договору на період, необхідний для надання позивачем зазначеного висновку щодо встановлення або скорочення розміру санітарно-захисної зони.
Доказів направлення відповіді на претензію на адресу позивача матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, невиконання технічного завдання належним чином унеможливило отримання висновку про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором, у частині якості та строків надання послуг, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності відповідно до умов цього договору.
На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування пені в розмірі 0,1%, яка за розрахунком позивача становить 9 619,20грн, 7% штрафу в розмірі 4 032,00грн за прострочення понад 30 днів та 20% штрафу в розмірі 11 520,00грн від вартості неякісно наданих послуг.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.5.1 договору відповідач повинен був надати послуги, а саме: передати у власність позивача звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (по кожному об'єкту); документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (по кожному об'єкту) та файл у форматі XML (по кожному об'єкту); дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надається по кожному об'єкту), виданий Департаментом екології та природних ресурсів ОДА за місцем розташування об'єктів - до 20.12.2024.
Натомість відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надається по кожному об'єкту), виданий Департаментом екології та природних ресурсів ОДА за місцем розташування об'єктів не отримав, підставою для відмови у видачі даного дозволу стало не визначення відповідачем нормативного розміру санітарно-захисних зон. Також відповідачем не було підготовлено та отримано від держадміністрації повідомлень про проведення відповідних обговорень з громадськими організаціями питання щодо видачі дозволу на викиди.
Даний факт підтверджується висновком Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про неможливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 4526-04.2/24 від 26.12.2024 та листом Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської області державної адміністрації від 31.12.2024 за вих. № 01/20/2347, наявними в матеріалах справи.
Заперечення відповідача стосовно того, що договором № П/Т-24272/НЮ від 08.04.2024 не передбачено виконання робіт ТОВ НВП "Екопром" з зменшення нормативної санітарно-захисної зони на об'єктах позивача, а метою договору відповідно до його предмету є проведення інвентаризації джерел викидів та вимірювання джерел викидів в атмосферне повітря та отримання замовником дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря судом не приймаються, оскільки питання щодо визначення нормативного розміру санітарно-захисної зони, а також організація та належне документальне оформлення результатів громадського обговорення у межах процедури отримання дозволу на викиди, є обов'язком відповідача відповідно до пунктів 4 та 7 технічного завдання, викладених у додатку 1 до договору, чого останнім зроблено не було.
Суд зазначає, що остаточною метою укладення спірного договору між сторонами є саме отримання відповідачем для позивача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Так, як вже було встановлено вище, за умовами п.5.5 договору результатом надання послуг по договору є передача відповідачем у власність позивача наступних документів:
- звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (по кожному об'єкту);
- документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (по кожному об'єкту) та файл у форматі XML (по кожному об'єкту);
- дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (надається по кожному об'єкту), виданий Департаментом екології та природних ресурсів ОДА за місцем розташування об'єктів.
Приймання наданих позивачем послуг здійснюється позивачем на підставі акту прийому-передачі наданих послуг (п.6.1.4 договору).
Акт прийому-передачі наданих послуг між сторонами не складено, позивачем не підписано, в матеріалах справи такий акт також відсутній.
Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
В матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач протягом періоду дії договору направляв на адресу позивача повідомлення про обставини, що викликали неможливість отримання ним дозволу на викиди забруднюючих речовин.
При цьому, відповідно до п.6.3.4 договору саме на відповідача покладено обов'язок невідкладно інформувати позивача про будь-які обставини, що можуть спричинити неможливість досягнення очікуваних результатів, порушення строків або якості виконання послуг.
Як зазначає позивач, в процесі підготовки документів від відповідача жодних повідомлень про невідповідність санітарно-захисної зони не надходило, що унеможливило усунення таких недоліків позивачем в межах строку дії договору.
Проте, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається про повідомлення позивача про наявність відмови та необхідність усунення зауважень щодо дотримання нормативної санітарно-захисної зони від джерел викидів.
В якості доказів відповідачем надано копію листа, який не є належним доказом, а тому судом не приймається, оскільки даний лист не містить вихідного номера та дати, що унеможливлює встановити дату його формулювання та факт направлення такого листа позивачу. Наданий відповідачем скріншот з електронної пошти за темою "Лист" від 10.02.2025 свідчить про те, що лист складено після завершення строку дії договору.
Суд звертає увагу, що за умовами договору, строк дії якого припинився 31.12.2024, відповідач взяв на себе зобов'язання надати послугу у строк до 20.12.2024, а тому направлені відповідачем листи після закінчення дії договору не можуть вважатись належним повідомленням про неможливість виконання зобов'язання.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт якісного та належного виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Суд наголошує, що саме через неякісне виконання відповідачем обумовлених договором послуг та надання їх не у повному обсязі, стало підставою для відмови у видачі дозволу позивачу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та як слідство не було досягнуто остаточної мети договору - отримання відповідачем для позивача зазначеного вище дозволу.
Приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 7.2 договору сторони погодили, що за неякісне надання послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг. Крім того, відповідно до п.7.3 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У відповідності до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.6 та ст.627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов'язання - неякісне надання послуг та невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем допущено порушення строків виконання послуг, а також їх неякісне надання, позивачем правомірно нараховані пеня та штраф, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з надання послуг.
Як підтверджено матеріалами справи, з боку відповідача мало місце прострочення надання послуг понад 30 днів, а також надання неякісних послуг, у зв'язку із чим, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг, що становить 11 520,00грн та штраф у розмірі 7% за прострочення надання послуг понад 30 днів, що становить 4 032,00грн.
Перевіривши розрахунки штрафів, такі розрахунки є арифметично правильними, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дослідивши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 9 619,20грн за невиконання зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки позивачем не визначено період прострочення, за який ним здійснено таке нарахування. Лише вказівка на кількість прострочених днів 167 (без визначення періоду) не може бути прийнята судом, оскільки вона не вказує період, за який позивач робить відповідне нарахування, в той час як суд позбавлений можливості самостійно визначити відповідний період.
За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вимоги ст.ст.79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.
Оскільки позивачем взагалі не вказано періоду, протягом якого, на думку позивача, мало місце прострочення відповідачем виконання зобов'язання, а з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, за який саме період обчислено заявлену до стягнення суму, суд позбавлений можливості здійснити перевірку та надати належну оцінку правильності визначення позивачем періоду такого прострочення.
При цьому суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено право суду самостійно, з власної ініціативи визначати періоди прострочення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 9 619,20грн.
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
При розподілі сум судового збору суд, з урахуванням ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору, судові витрати покладає на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Екопром" (61166, м. Харків, пр-т Науки, 38, офіс, 718, код ЄДРПОУ 31438314) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) - 4 032,00грн штрафу у розмірі 7% вказаної вартості за прострочення понад 30 днів, 11 520,00 грн штрафу у розмірі 20% від вартості неякісно наданих послуг, 2 422,40грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9 619,20грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "13" серпня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк