8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2055/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колобок", м.Харків (адреса: 61103, м. Харків, просп. Науки, буд. 64)
про стягнення 32509,52 грн
без виклику учасників справи
13.06.2025 року позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колобок" про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 1651 від 09.09.1999 року в розмірі 32509,52 грн, з яких: 25185,16 грн - орендна плата за період 11.2023 - 04.2024; 7324,36 грн - пеня за період 11.2023 - 04.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2055/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
17.06.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, а саме: 61103, м. Харків, просп. Науки, буд. 64.
24.06.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
26.06.2025 року судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу керівника відповідача Гущина І.В., яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, а саме: 61002, м.Харків, вул.Мироносицька,19, кв.5.
04.07.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення керівнику відповідача, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
09.09.1999 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі -Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК» (далі - Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди №1651 (далі- Договір) нежитлового приміщення площею 639,7 кв.м. за адресою: м.Харків, пр.Леніна, 64, "ЛітА".
В період з 2000 по 2020 роки до Договору сторонами було укладено низку додаткових угод, якими, зокрема, змінювавався предмет оренди майна.
Додатковою угодою №16 від 07.02.2014 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1651 від 09.09.1999 цей договір викладено в новій редакції.
Пунктом 1.1 Додаткової угоди №16 від 07.02.2014 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1651 від 09.09.1999 обумовлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення № XIX-:-XXVI, XXа, XXб, XXIа, XXIIа загальною площею 239,8 кв.м., далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова, розташовані у житловому будинку за адресою: м.Харків, пр. Леніна, 64, літера "А-9" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс".
Згідно з п.1.2 Додаткової угоди №16 майно передається в оренду з метою використання: підсобні приміщення.
Додатковою угодою №17 від 20.01.2017 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1651 від 09.09.1999 внесено зміни в зазначений договір та акт приймання-передачі щодо найменування, а саме - "пр.Леніна" змінено на "пр. Науки".
Згідно з п.10.1 Додаткової угоди №17 цей Договір діє з 08.01.2017р. до 08.12.2019р.
Додатковою угодою №18 від 01.12.2017 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1651 від 09.09.1999 найменування договору змінено на Договір оренди та викладено в новій редакції.
Як свідчать матеріали справи, за актом приймання-передачі від 08.02.2014 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування нежитлові приміщення підвалу № XIX-:-XXVI, XXа, XXб, XXIа, XXIIа загальною площею 239,8 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Науки, буд. 64, літ. «А-9».
Відповідно до пункту 3.3. Договору оренди, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №18 від 01.12.2017, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі та згідно з пунктом 3.4. цього Договору нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п.10.6.
Відповідно до пункту 3.2. Додаткової угоди №19 від 23.12.2019 до договору оренди №1651 від 09.09.1999 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м.Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №755/17 від 20.09.2017.
Базова орендна плата за місяць становить 3184,70 грн. без ПДВ за жовтень 2019 року. Ставка орендної плати становить 7%.
Договір діє з 08.12.2019 до 08.11.2022 (п.10.1 Додаткової угоди №19).
Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до п.3.6. Договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з п. 11 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідач відповідно до п. 4.4. Договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до п. 3.10. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Відповідно до п. 7.3. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Як зазначає позивач, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року у справі №922/4905/23 розірвано Договір оренди № 1651 від 09 вересня 1999 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК», зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № XIX-:-XXVI, XXа, XXб, XXIа, XXIIа загальною площею 239,8 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп. Науки, буд. 64, літ. «А-9» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість за Договором оренди № 1651 від 09 вересня 1999 року у сумі 63565 грн. 35 коп., пеню у сумі 15782 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору 6 441 грн. 60 коп.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року у справі №922/4905/23 набрало законної сили 04.04.2024 року.
Таким чином, позивачем з моменту подання позову до суду і до моменту набрання рішенням законної сили було нараховано орендну плату та пеню, які в свою чергу Орендарем не сплачувались.
Отже відповідач належним чином не виконав обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 25185,16 грн за період з 11.2023 по 04.2024 року.
Також, у зв'язку з прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати орендної плати, позивачем нараховано пеню в сумі 7324,36 грн за прострочення оплати кожного з щомісячних орендних платежів за період 11.2023 - 04.2024.
Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч.3 ст.286 ГК України).
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з чч. 3, 4 ст. 17 Закону України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року у справі №922/4905/23 розірвано Договір оренди № 1651 від 09 вересня 1999 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК», зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № XIX-:-XXVI, XXа, XXб, XXIа, XXIIа загальною площею 239,8 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, просп.Науки, буд. 64, літ. «А-9» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість за Договором оренди № 1651 від 09 вересня 1999 року у сумі 63565,35грн, пеню у сумі 15782,59 грн та витрати по сплаті судового збору 6441,60грн.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року у справі №922/4905/23 набрало законної сили 04.04.2024 року.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже позивачем з моменту подання позову до суду і до моменту набрання рішенням законної сили (за період з 01.11.2023 - по 04.04.2024) нараховано орендну плату.
Проте, відповідачем не сплачувалась орендна плата з моменту подання позову до суду і до моменту набрання рішенням законної сили за період 11.2023 - 04.2024.
Докази вчасного та повного внесення відповідачем орендної плати за період 11.2023 - 04.2024 в матеріалах справи відсутні.
Отже відповідач не виконав обов'язок зі сплати орендної плати на користь позивача за період з листопада 2023 - по 04.04.2024.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розмір орендної плати та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди.
Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Як вже зазначалось судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року у справі №922/4905/23, яке набрало законної сили 04.04.2024 року, договір оренди було розірвано та стягнуто з ТОВ "Колобок" заборгованість з орендної плати в розмірі 63565,35 грн за період з грудня 2019 по жовтень 2023 включно.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 25185,16 грн за період з листопада 2023 по 04.04.2024.
Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати є таким, що настав.
Доказів сплати заборгованості з орендної плати чи контррозрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність, відповідність вимогам договору та законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 25185,16 грн орендної плати підлягають задоволенню.
Щодо пені.
Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 3.10. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Згідно з п. 3.4. Договору нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.3. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
Отже сторонами у договорі визначено строк нарахування пені, без обмежень, передбачених ч.6 ст.232 ГК України.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з'ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.
Судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню пені є частково невірними, з огляду на наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7324,36 грн за період з 11.2023 по 04.2024.
Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, Господарським судом Харківської області розглядалась справа №922/4905/23 за позовом Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОБОК» про розірвання договору, зобов'язання звільнити нежитлові приміщення, стягнення заборгованості з орендної плати та пені.
Судом встановлено, що при розгляді справи №922/4905/23, позивачем було заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, до якого надано розрахунок щодо заявлених нарахувань пені, з якого вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.03.2022 року по 04.12.2023 року на заборгованість з орендної плати за кожен місяць, зокрема, на заборгованість за лютий 2022, з жовтня 2022 - по жовтень 2023.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 року у справі №922/4905/23, позов задоволено повністю, зокрема стягнуто з відповідача оренду плату за період з 12.2019 по 10.2023 в розмірі 63565,35 грн та пеню у сумі 15782,59грн за період з 21.03.2022 року по 04.12.2023 року.
При цьому, суд звертає увагу, що у справі №922/2055/25 позивачем в позовній заяві зазначено період нарахування пені з 11.2023 по 04.2024 року у розмірі 7324,36грн.
Проте, в детальному розрахунку пені, який наданий позивачем до позовної заяви, нарахування пені здійснено, починаючи з 21.03.2022 по 04.04.2024 на заборгованість за лютий 2022, з жовтня 2022 по 04.04.2024 року.
Суд зауважує, що вимога про стягнення пені за період з 21.03.2022 по 04.12.2023 року на заборгованість з орендної плати за лютий 2022, з жовтня 2022 по жовтень 2023 вже була задоволена рішенням суду у справі №922/4905/23.
Таким чином, вірним періодом нарахування пені на заборгованість з орендної плати за лютий 2022, з жовтня 2022 по жовтень 2023 є період з 05.12.2023 по 04.04.2024.
Періоди нарахування пені на заборгованість з орендної плати за період з листопада 2023 по лютий 2024, визначені вірно.
Отже, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням вірних періодів нарахування на заборгованість з орендної плати за лютий 2022, жовтень 2022 - жовтень 2023, починаючи з 05.12.2023 по 04.04.2024 року, суд встановив, що розрахунок позивача є частково невірним, та задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7308,42 грн.
В частині стягнення 15,94 грн пені суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані.
Однак, у зв'язку з відмовою у стягненні пені в розмірі 15,94 грн, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві позивач зазначив, що розрахунок судових витрат, які він поніс у зв'язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Як свідчать подані позивачем матеріали, у зв'язку з необхідністю судового захисту власних прав та інтересів Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі замовник), уклало з адвокатським бюро Антона Новакова (далі - виконавець) договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього Договору надати Позивачу послуги, зазначені в п.п. 1.2., 1.3. Договору, а Позивач - прийняти і оплатити ці послуги.
Згідно з п. 1.3. Договору послуги, що надаються за цим Договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (п. 1.3.1 Договору), а також, підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (п. 1.3.2. Договору).
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Послуги надаються виключно після одержання письмових заявок Позивача, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (далі - Заявка).
Згідно з п. 3.1. Договору ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що дорівнює 2 000,00 грн без ПДВ.
Позивачем надано Адвокатському бюро «Антона Новакова» Заявку № 1443 від 27.02.2025, згідно з якою Позивач просить Адвокатське бюро «Антона Новакова» здійснити заходи щодо стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі та пені в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного, в межах Договору, Адвокатським бюро «Антона Новакова» було надано Позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), а саме: підготовлено для подання до суду позовної заяви та відповідних матеріалів (додатків) загальною вартістю 10 000,00 грн, що підтверджується Актом здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 14 від 14.04.2025.
З цього приводу 14.04.2025 сторони підписали акт здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 14, в якому підтвердили надання послуг щодо підготовки позову в межах даної справи загальним обсягом часу 5 годин на суму 10000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України, не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.
Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В розумінні ст. 126 ГПК України розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є співрозмірним щодо вказаних в даній статті критеріїв.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволено частково, суд керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, покладає на відповідача 9995,10 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2421,21 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-79, 80, 86, 123, 126, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колобок" (адреса: 61103, м. Харків, просп. Науки, буд. 64; код ЄДРПОУ 24130339) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість в розмірі 32493,58 грн за Договором оренди № 1651 від 09 вересня 1999 року, з яких: 25185,16 грн - орендна плата за період 11.2023 - 04.04.2024; 7308,42 грн - пеня за період 05.12.2023 - 04.04.2024, а також 2421,21 грн судового збору та 9995,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "13" серпня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт