адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
31.07.2025 Справа № 917/688/25
м. Полтава
Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Логістик" вул. Миру,23, кв. 82, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08129
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки" вул.Заводська, 1, с.Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37860
про стягнення 547 147,77 грн.
без виклику сторін
До Господарського суду Полтавської області 02.04.2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Логістик" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки" про стягнення 547 147,77 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 року цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М.
Ухвалою від 04.04.2025 року суд прийняти позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2025 року №52 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/688/25 у зв'язку зі звільненням судді з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу № 917/688/25 розподілено судді Солодюк О.В.
14.05.2025р. (вх. № 6416) від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про розподіл судових витрат та приєднання доказів.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
18.11.2024року між ГОВ «ОРБІТА ЛОГІСТИК» (далі - Постачальник, Позивач) та ТОВ СПІРІТУС ВИШНЯКИ» (далі - Покупець, Відповідач), а разом - Сторони, був укладений Договір поставки зернових культур № 1811/2024 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти тощо (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію. Найменування, асортимент, ціна та кількість Продукції в кожній партії визначались Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
Керуючись умовами Договору, 18.11.2024 між Постачальником та Покупцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки зернових культур № 1811/2024 від 18.11.2024 року, якою сторони погодили поставку партії кукурудзи обсягом 1500,0 тон в період з 18.11.2024 по 31.12.2024.
На виконання умов Договору, відповідно до погодженої між сторонами поставки продукції у Додатковій угоді, Постачальник постійно здійснював поставку продукції, що слідує з акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Спірітус Вишняки" та ТОВ "Орбіта Логістик". За період з 26.11.2024 по 27.12.2024 Постачальником було поставлено Покупцю насіння кукурудзи на загальну суму 5 492 885,09 грн (з ПДВ), з яких:
- 25.12.2024 - поставлено насіння кукурудзи в кількості 29,64 т (29 640 кг) на суму 216 372,00 грн (з ПДВ), про що Постачальником виписано видаткову накладну №173 від 25.12.2024;
- 27.12.2024 - поставлено насіння кукурудзи в кількості 25,73 т (25 730 кг) на суму 187 829,00 грн (з ПДВ), про що Постачальником виписано видаткову накладну № 170 від 27.12.2024.
Договором визначено:
п. 1.1. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти тощо (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію.
п. 1.2. Загальна кількість Продукції по Договору визначається на підставі всіх первинних документів (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо), складених протягом терміну дії Договору.
п. 2.1. Ціна на продукцію, що поставляється за цим Договором встановлюється у додаткових угодах, що додаються до цього Договору і є його невід'ємними частинами.
п. 2.2. Загальна вартість Продукції, що поставляється по цьому Договору (сума договору), визначається на підставі всіх первинних документів (видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо), складених протягом терміну його дії.
п. 2.3. Ціна Продукції виражається в національній валюті - гривні.
п. 3.1. Найменування, асортимент, ціна та кількість Продукції в кожній партії визначаються Сторонами в Додаткових угодах до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
п. 4.2. На кожну окрему Партію Продукції Сторони складають окрему Додаткову угоду.
п. 4.5. Сторони погодили, що кількість поставленої Продукції в Партії може бути меншою, ніж визначена в Додатковій угоді, в залежності від фактичної наявності Продукції у Постачальника. В цьому випадку фактична кількість Продукції, поставленої в Партії, погоджується Сторонами підписанням первинного документа (видаткова, товарно - транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо) про поставку Продукції.
п. 4.8. Строк поставки визначається в Додатковій угоді до цього Договору.
п. 4.9. Датою поставки Продукції є дата передачі Продукції Покупцю, визначена в первинних документах (видаткова, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо).
п. 4.10. Перехід до Покупця права власності на продукцію, що поставляється за цим Договором, відбувається в момент передачі Постачальником Продукції Покупцю та оформлення належним чином уповноваженими представниками Сторін первинних документів на відповідну партію продукції.
п. 4.12. Поставка Продукції оформлюється первинним документом (видаткова, товарно - транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо), підписаним обома Сторонами. Підписанням цього документу Сторони засвідчують, що зазначена в ньому Продукція передана Постачальником та прийнята Покупцем в кількості, асортименті та за ціною узгодженими Сторонами.
п. 4.13. Постачальник зобов'язаний надати Покупцю для кожної партії продукції належним чином оформлену видаткову накладну (оригінал).
п. 5.2. Покупець зобов'язується оплачувати вартість фактично отриманої Продукції Продукція, яка оплачується на умовах відстрочення або з розстроченням платежу за цим Договором є такою, що продана в кредит.
п. 5.3. Оплата проводиться Покупцем у наступному порядку:
- 86% вартості поставленої Продукції - протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки Продукції;
- 14 % вартості поставленої Продукції - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати реєстрації відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням вимог Податкового кодексу України щодо складання та строків реєстрації податкових накладних.
п. 5.4. На власний розсуд Покупець має право здійснити повну оплату вартості Продукції (включаючи суму ПДВ), в тому числі достроково.
п. 5.6. Цей Договір є підставою для здійснення по ньому платежів. Виставлення рахунку не є обов'язковим. При здійсненні оплати на підставі рахунку, Покупець зобов'язується зазначати в реквізитах платіжного документа «призначення платежу» разом з Договором номер та дату рахунку.
п. 5.7. Постачальник має право на власний розсуд визначати напрямок та черговість зарахування будь-яких коштів, отриманих від Покупця протягом дії цього Договору з метою виконання грошових зобов'язань Покупця, незалежно від зазначеного призначення платежу, в тому числі, в рахунок оплати штрафних санкцій, неустойки, які Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику по цьому Договору.
п. 6.3. Визначення якості та кількості Продукції Покупцем здійснюється під час її приймання. Прийнявши Продукцію, підписанням первинних документів (видаткова, товарно - транспортна накладна, акт приймання-передачі тощо) Продавець засвідчує, що Продукція передана Постачальником та прийнята Покупцем у відповідній якості та Покупець не має жодних претензій до Постачальника по кількості та якості Продукції.
п. 7.4. В разі порушення Покупцем строків оплати Продукції, визначених в п. 5.3 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, нараховану на суму порушеного зобов'язання за кожен день прострочення.
п. 7.5. В разі порушення Покупцем строків оплати Продукції, визначених в п . 5.3 Договору, Покупець згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми.
п. 7.6. В разі порушення Покупцем строків оплати Продукції, визначених в п. 5.3 Договору, проданого в кредит, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36 (тридцять шість) процентів річних, нарахованих на суму, що відповідає ціні Продукції, строк оплати якої порушено, починаючи від дня передання Продукції Покупцю.
п. 7.7. В разі порушення Покупцем строків оплати Продукції, визначених в п. 5.3 Договору, більш ніж на 20 календарних днів, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику штраф в розмірі 20 % (двадцять відсотків) на суму порушеного зобов'язання.
п. 10.1. Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє до « 31» грудня 2025 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Додаткова угода № 1 до Договору поставки зернових культур № 1811/2024 від 18.11.2024, укладена між ГОВ «СПІРІТУС ВИШНЯКИ» та ТОВ «ОРБІТА ЛОГІСТИК» (далі - Додаткова угода):
п. 1. Даною додатковою угодою до Договору поставки зернових культур № 1811/2024 від 18 листопада 2024 року Сторони погоджують поставку партії кукурудзи:
№ п/ пНайменування продукціїОбсяг поставки, тонЦіна, грн. за тону з ПДВПеріод поставкиАдреса поставки
1.Кукурудза1500,07300,003 18 листопада 2024 року по 31 грудня 2024Полтавська область, Лубенський район, село Вишняки, вулиця Заводська,1
п. 2. Сторони домовилися, що продукція, яка поставлялася Постачальником на умовах цієї Додаткової угоди відповідає показниками якості, визначеним пунктами 3.2 та 3.3 Договору поставки зернових культур № 1811/2024 від 18 листопада 2024 року.
п. 3. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору поставки зернових культур № 1811/2024 від 18 листопада 2024 року.
Договір діє з 18.11.2024 по 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1 Договору). З умовами договору кожна зі сторін ознайомлена. Своїми підписами на Договорі сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їхній внутрішній волі та реальній домовленості сторін.
На виконання п. 4.2 Договору, 18.11.2024 Сторони уклали Додаткову угоду до Договору. Додатковою угодою до Договору Сторони погодили поставку партії кукурудзи (далі - Продукція) обсягом 1500,00 т вартістю 7300 грн (за тону з ПДВ), період поставки з 18.11.2024 по 31.12.2024 та адресу поставки: Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Вишняки, вул. Заводська, 1.
Позивач на виконання умов Договору в період з 26.11.2024 по 27.12.2024 систематично здійснював поставку продукції Відповідачу за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Вишняки, вул. Заводська, 1 в обсягах, передбачених у Додатковій угоді до Договору. Відповідно до складеного акту звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну вартість 5 492 885,09 грн (з ПДВ).
25.12.2024 за видатковою накладною № 173 від 25.12.2024, що фіксує факт передачі продукції у відповідності до п. 4.12 Договору та є первинним документом господарської операції, Позивач передав Відповідачу 29,64 т кукурудзи загальною вартістю 216 372,00 грн (всього - 189 800,00 грн, сума ПДВ 26 572,00 грн). Видаткова накладна засвідчена підписами Сторін.
27.12.2024 за видатковою накладною № 170 від 27.12.2024, що фіксує факт передачі продукції та є первинним документом господарської операції, Позивач передав Відповідачу 25,73 т кукурудзи загальною вартістю 187 829,00 грн (всього - 164 762,28 грн, сума ПДВ 23 066,72 грн). Видаткова накладна засвідчена підписами Сторін.
Таким чином, так як датою поставки Продукції є дата передачі Продукції Покупцю, що визначена у видатковій накладній № 173 від 25.12.2024 (п. 4.9 Договору), Покупець отримав продукцію 25.12.2024. За видатковою накладною № 170 від 27.12.2024 Покупець отримав продукцію 27.12.2024 відповідно.
Тобто, керуючись п. 5.3 Договору, Покупець мав сплатити кошти за поставлену продукцію 25.12.2024 та 27.12.2024 наступним чином:
- 86 % вартості поставленої продукції (протягом 10 банківських днів з дати поставки продукції)
- щодо поставки від 25.12.2024: в період з 25.12.2024 по 06.01.2025 (04.01.2025 - вихідний день); щодо поставки від 27.12.2024: з 27.12.2024 по 06.01.2025;
- 14 % вартості поставленої продукції (протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної) - щодо поставки від 25.12.2024: в період з 07.01.2025 по 10.01.2025 (дата реєстрації ГІН № 46 від 25.12.2024 в ЄРПН - 07.01.2025); щодо поставки від 27.12.2024: з 06.01.2025 по 09.01.2025 (дата реєстрації ГІН № 41 від 27.12.2024 в ЄРПН - 06.01.2025). Податкові накладні були складені за фактом першої події (дати відвантаження товару).
Однак фактично, Відповідач сплатив кошти лише за першу поставку від 25.12.2024 в розмірі 19 726,49 грн. Пунктом 5.7 Договору передбачено, що Постачальник має право на власний розсуд визначити напрямок зарахованих коштів від Покупця. Таким чином, відповідно сума в розмірі 19 726,49 грн була зарахована Позивачем в рахунок поставки товару від 25.12.2024 зі здійсненої Відповідачем оплати від 26.12.2024 в розмірі 1 116 517,00 грн за поставку продукції, що включає в себе й інші поставки від 12.12.2024, 17.12.2024 та 19.12.2024.
З урахуванням часткової сплати продукції, сума заборгованості за поставкою від 25.12.2024 становить 196 645,51 грн.
За поставку продукції від 27.12.2024 Покупцем взагалі не сплачено жодних коштів.
Отже, загальна сума заборгованості за обидві поставки складає 384 474,51 грн. Відповідач своїм підписом і печаткою на акті звірки взаєморозрахунків підтвердив факт наявності заборгованості перед Позивачем в розмірі 384 474,51 грн.
Позивач в повному обсязі виконав свій обов'язок щодо поставки Продукції. Натомість Покупець всупереч п. 5.6 Договору не сплатив кошти за отриману продукцію, що свідчить про порушення умов Договору та його неналежне виконання Відповідачем.
Отже, як зазначає позивач, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у відповідності до норм Цивільного кодексу України та положень Договору в загальному розмірі 547 147,77 грн, з яких: 384 474,51 грн - основний борг, 25 688,44 грн - пеня, 7 726,41 грн - інфляційні витрати, 31 667,02 - 36 % річних, 20 696,49 грн - проценти річних за користування грошовими коштами, 76 894,90 грн - штраф.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 5 492 885,09 грн. За видатковими накладними №173 від 25.12.2024 та № 170 від 27.12.2024 відповідачу поставлено продукцію на суму 404 201,00 грн.
Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 19 726,49 грн, внаслідок чого за ним рахується заборгованість перед позивачем за обидві поставки у розмірі 384 474,51 грн.
Відповідач доказів сплати суми боргу суду не надав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар у повному обсязі і заборгованість останнього складає 384 474,51,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 384 474,51 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять шість процентів річних, від простроченої суми (п. 7.5 договору).
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару, позивач на підставі п. 7.5 договору нарахував відповідачу інфляційні на суму 7 726,41 грн, 36% річних на суму 31 667,02 грн. та 20 696,49 грн - проценти річних за користування грошовими коштами.
Суд, перевіривши правильності розрахунку 36 % річних та процентів річних за користування грошовими коштами за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", приходить до висновку, що розрахунки є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 31 667,02 грн - 36 % річних та 20 696,49 грн - проценти річних за користування грошовими коштами.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат, суд встановив, що розрахунок є правомірним, а отже, вимога про стягнення з відповідача 7 726,41 грн інфляційних витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 7.4 Договору Сторони визначили, що в разі порушення Покупцем строків оплати Продукції, визначених в п. 5.3 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, нараховану на суму порушеного зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно пункту 7.7 Договору передбачено, що в разі порушення Покупцем строків оплати Продукції, визначених в п. 5.3 Договору, більше ніж на 20 календарних днів, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику штраф в розмірі 20% на суму порушеного зобов'язання. Оскільки Покупець порушив зобов'язання більше ніж на 20 календарних днів, Покупець зобов'язується сплатити штраф в розмірі 20 % за обома поставками.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що даний розрахунок є правильним. А отже, вимога про стягнення пені в розмірі 25 688,44 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 20 % на суму порушеного зобов"язання у розмірі 76 894,90 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 547 147,77 грн, з яких: 384 474,51 грн - основного боргу, 25 688,44 грн - пені, 31 667,02 грн - 36% річних, 7 726,41 - грн інфляційних витрат, 20 696,49 грн - проценти річних за користування грошовими коштами та 76 894,90 грн - штрафу.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи надано копію договору про надання правночої допомоги та представництва від 05.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбіта Логістик" та Адвокатським об'єднанням "Юридичний Альянс" , рахунок на оплату № ЮА-1/9 від 14 квітня 2025, додаткова угода №4 від 20.03.2025 до Договору про надання правничої допомоги та представництва від 05.07.2024 (додаток № 1), Акт №1 приймання - передачі наданих послуг від 09.05.2025 року.
Право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Приліпко Ірини Леонідівни підтверджено свідоцтвом від 27 травня 2022 року №4032.
Згідно додатку №1 до Договору про надання правової допомоги та представництва від 05.07.2024 року, а саме, Додатковою угодою № 4, розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції складає 20 000,00 грн.
- Сторони погодили, що визначений розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги встановлений у Додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу та витраченого Адвокатським об'єднанням часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч.3 ст. 126 ГПК України.
- Сторони погодили, що сплата послуг, визначених п.1.2 Договору, буде здійснюватися наступним чином:
- 20 000,00 грн - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання Додаткової угоди.
- Сплата узгодженого гонорару за надання професійної правничої допомоги здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання.
Згідно платіжної інструкції № 174 від 14.04.2025 позивачем оплачені послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з виконаною представником роботою у суді першої інстанції.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спірітус Вишняки", (вул. Заводська, будинок, 1, село Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37860, код ЄДРПОУ 44161609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта Логістик", (вул. Миру, 23, кв. 82, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08129, код ЄДРПОУ 45152658) заборгованість за договором поставки зернових культур в розмірі 547 147,77 грн, з яких: 384 474,51 грн - основного боргу, 25 688,44 грн - пені, 31 667,02 грн - 36% річних, 7 726,41 грн - інфляційних витрат, 20 696,49 грн - проценти річних за користування грошовими коштами та 76 894,90 грн - штрафу; 8 207,22 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Суддя Солодюк О.В.