65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1188/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 (вх. №2-1216/25 від 30.07.2025) про розподіл витрат на правову допомогу, подану по справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» про визнання недійсним рішення, -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 у даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» (далі по тексту - ОК «ЖБК «Фонтан 33») було задоволено шляхом визнання недійсним рішення правління ОК «ЖБК «Фонтан 33», оформлене протоколом №15/01/25 від 15.01.2025, про затвердження розміру витрат на утримання 1 кв.м. загальної площі квартири з 01.01.2025 у загальному розмірі 15,58 грн, розподілено судові витрати зі сплати судового збору.
30.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою від 01.08.2025 судом було прийнято заяву позивача до розгляду без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу термін до 07.08.2025 для надання заперечень на заяву позивача про розподіл витрат на правову допомогу.
08.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл витрат на правову допомогу, згідно яких ОК «ЖБК «Фонтан 33» просить відмовити у задоволенні заяви. Водночас відповідачем було заявлено клопотання про зменшення витрат у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу. ОК «ЖБК «Фонтан 33», заперечуючи проти задоволення заяви, звертає увагу на наступне: заявлена до стягнення сума витрат математично не відповідає поданим доказам; у справі відсутні докази участі адвоката Халупного А.В. в окремих судових засіданнях; відповідь на відзив за змістом фактично дублює положення позовної заяви; адвокатський запит від 05.06.2025, підготування якого коштувало 1500,00 грн, в матеріалах справи відсутній. Таким чином, як зазначає відповідач, надані позивачем докази не підтверджують понесені витрати та не відповідають принципам справедливості та верховенства права.
Заперечення на заяву позивача про розподіл витрат на правову допомогу були подані представником відповідача до суду засобами підсистеми «Електронний суд» 07.08.2025, тобто у визначений ухвалою від 01.08.2025 термін, у зв'язку з чим приймаються судом до розгляду.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 у позовній заяві було повідомлено, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 30 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішенням суду від 28.07.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
30.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 27 000,00 грн.
Таким чином, позивачем, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду було подано заяву про розподіл витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025, укладений з адвокатом Халупним А.В. з додатковими угодами, акти наданих послуг та платіжні доручення на підтвердження перерахування коштів на рахунок адвоката.
Додатковими угодами №1 від 14.03.2025, №2 від 01.05.2025, №3 від 29.07.2025 до договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025, позивачем та адвокатом Халупним А.В. було визначено вартість надання того або іншого виду правової допомоги: подання позовної заяви - 6000,00 грн, участь у одному засіданні - 2 000,00 грн, підготування та подання одного адвокатського запиту - 1500,00 грн, подання клопотання про витребування доказів - 3 000,00 грн, підготування і подання відповіді на відзив - 4000,00 грн, подання клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу - 2500,00 грн.
Слід зазначити, що за змістом п. 3.3 договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025 адвокат має право залучати до виконання свої обов'язків інших адвокатів.
З урахуванням положень . 3.3 договору про надання правничої допомоги №14/03 від 14.03.2025 представництво інтересів позивача також забезпечував адвокат Дуднік М.А, яка діяла на підставі договору №21/04 від 21.04.2025, який також був наданий суду.
Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів участі адвоката Халупного А.В. в окремих судових засіданнях судом відхиляються, оскільки в таких засіданнях брав участь залучений адвокат.
Зміст та обсяг наданої правової допомоги підтверджується наступними підписаними між адвокатом та позивачем актами наданих послуг на загальну суму 27 000,00 грн, а саме: №1 від 14.03.2025 на суму 9000,00 грн, №2 від 28.04.2025 на суму 2 000,00 грн, №3 від 05.05.2025 на суму 4 000,00 грн, №4 від 19.05.2025 на суму 2 000,00 грн, №5 від 02.06.2025 на суму 2 000,00 грн, №6 від 05.06.2025 на суму 1500,00 грн, №7 від 17.06.2025 на суму 2 000,00 грн, №8 від 29.07.2025 на суму 4500,00 грн.
Суд зазначає, що обставина оплати Макаровою І.К. наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22 дійшов висновку, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, заявлені позивачем до стягнення витрати на підготування та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, вартістю 2500,00 грн згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 02.02.2024 по справі №910/9714/22, розподілу між сторонами не підлягають. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення 2500,00 грн за підготування та подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
До складу витрат на правову допомогу ОСОБА_1 було включено витрати на підготовку та подання адвокатського запиту, про що зазначено у акті №6 від 05.06.2025. Проте, як правильно було зазначено відповідачем, вказаний запит в матеріалах справи відсутній та позивачем до матеріалів справи не надавався. З урахуванням викладеного суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн не пов'язані з розглядом даної справи.
Таким чином, розподілу між сторонами підлягають витрати позивача на правову допомогу у розмірі 23 000,00 грн.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З огляду на викладене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення витрат, керуючись принципом пропорційності, критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат, приймаючи до уваги відсутність обставин, на підставі яких суд може зробити висновок про віднесення даної спору до складного, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача шляхом присудження до стягнення з ОК «ЖБК «Фонтан 33» витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 221, 236 - 238, 244, ГПК України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Фонтан 33» /65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 33/1; ідентифікаційний код 36436746/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн /п'ятнадцять тисяч грн 00 коп./.
3. В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне додаткове рішення складено 12.08.2025.
Суддя С.П. Желєзна