Рішення від 01.08.2025 по справі 915/276/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2025 року Справа № 915/276/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участі представників учасників справи:

прокурор - Левкович А.Є.,

від позивача-1 (представник позивача-1) - в судове засідання не з'явився,

від позивача-2 (представник позивача-2) - в судове засідання не з'явився,

від відповідача (представники відповідача) - Славова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури, вул. Бузький бульвар, 15, м.Миколаїв, 54006

електронна пошта: mykokrug@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

1) Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150

електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua

в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41168670

електронна пошта: 151400@dasu.gov.ua

2) Березанської селищної ради, вул. Центральна, 33, с-ще Березанка, Миколаївський р-н, Миколаївська область, 57401, код ЄДРПОУ 04376624

електронна пошта: radabrz2017@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт», вул. Пушкінська, буд.10, м. Біляївка (пн.), Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 38617671

електронна пошта: gein2918@gmail.com

про: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення штрафних санкцій.

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, Березанської селищної ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 19.02.2025 (вх. № 2542/25 від 19.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт», у якій заявник, з урахуванням сформованої в системі «Електронний суд» заяви б/н від 08.05.2025 (вх. № 7002/25 від 08.05.2025) про уточнення позовних вимог, просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду від 20.12.2023 № 3 до договору від 27.09.2023 № 32-кр, укладеного між Березанською селищною радою (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) та ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка , Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671).

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 26.12.2023 № 4 до договору від 27.09.2023 № 32-кр, укладеного між Березанською селищною радою (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) та ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка , Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671).

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 28.12.2023 № 5 (в частині продовження строку) до договору від 27.09.2023 № 32-кр, укладеного між Березанською селищною радою (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) та ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка, Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671).

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 23.02.2024 № 6 до договору від 27.09.2023 № 32-кр, укладеного між Березанською селищною радою (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) та ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка, Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671).

5. Визнати недійсною додаткову угоду від 14.03.2024 № 7 (в частині продовження строку) до договору від 27.09.2023 № 32-кр, укладеного між Березанською селищною радою (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) та ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка, Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671).

6. Визнати недійсною додаткову угоду від 15.04.2024 № 8 до договору від 27.09.2023 № 32-кр, укладеного між Березанською селищною радою (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) та ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка , Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671).

7. Стягнути з ТОВ «МД-Констракт» (вул. Пушкінська, буд. 10, м. Біляївка, Одеська обл., 67600, код ЄДРПОУ 38617671) на користь Березанської селищної ради (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколївського району, Миколаївська обл., 57401, код ЄДРПОУ 04376624) 216 583,50 грн.

8. Стягнути з відповідачів у справі на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

9. Про дату та час розгляду справи повідомити сторони у справі та Миколаївську обласну прокуратуру, яка забезпечуватиме участь у розгляді справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Миколаївською окружною прокуратурою Миколаївської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою забезпечення захисту інтересів держави в бюджетній сфері та встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, вивчено матеріали закупівель, оприлюднених на офіційному порталі публічних закупівель «ProZorro», внаслідок чого виявлено факт неналежного виконання умов договору про закупівлю за предметом: «Капітальний ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини № 49/2».

Так, прокурор вказує, за результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор UA-2023-04-26-004588-а)27.09.2023 між Березанською селищною радою (замовником) та ТОВ «МД-Констракт» (підрядником) укладено договір № 32-кр на виконання робіт з капітального ремонту (далі - договір) на загальну суму 4 607 964 грн. Пунктом 4.1 договору закріплено, що термін виконання робіт до 01.09.2023. Відповідно до додатку № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною, а саме «Календарний графік виконання робіт» сторонами узгоджено, що у жовтні 2023 року обсяг робіт передбачений до виконання на суму 1 535 988 грн, у листопаді 2023 року - 1 535 988 грн, у грудні 2023 року - 1 535 988 грн. Весь обсяг робіт на суму 4 607 964 грн повинен бути виконаний до 31.12.2023. Також, згідно з п. 13.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Між сторонами було укладено додаткову угоду від 27.09.2023 № 1, відповідно до якої узгоджено внести такі зміни: «п. 4.1 Розділу 4 читати в наступній редакції: Строк виконання робіт - до 31.12.2023». Відповідно до додаткової угоди від 06.10.2023 № 2 до договору сторони погодились у зв'язку з технічною помилкою уточнити Календарний графік щодо черговості робіт - 4 черги і обсяг робіт (вартість) в межах договірної ціни. Опісля чого сторонами було укладено ще низку додаткових угод, якими, зокрема, продовжено строк виконання робіт, а також строк дії договору.

При цьому, на переконання прокурора, додаткові угоди №№ 3, 4, 5 (в частині продовження строку), 6, 7, 8 (в частині продовження строку) до договору від 27.09.2023 № 32-кр укладені за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, у зв'язку з чим Миколаївською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ «МД-Констракт» штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань.

Ухвалою суду від 03.03.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/276/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.04.2025; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

19.03.2025 до суду від відповідача надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив б/н від 18.03.2025 (вх. № 4180/25 від 19.03.2025) на позовну заяву, в якому товариство вважає позовні вимоги Позивача про визнання недійсними додаткових угод № 3,4,5,6,7,8 до Договору від 27.09.2023 р № 32-кр «Капітальний ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини №49/2» та відшкодування штрафних санкцій у розмірі 216 583,50 (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні п'ятдесят копійок) безпідставними та необґрунтованими і просить суд:

1. Долучити даний відзив на позовну заяву до матеріалів справи № 915/276/25.

2. Відмовити у задоволені позову Миколаївської окружної прокуратури про визнання недійсними додаткових угод № 3,4,5,6,7,8 до договору від 27.09.2023 р № 32-кр «Капітальний ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини №49/2» та у відшкодуванні штрафних санкцій у розмірі 216583,50 (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні п'ятдесят копійок).

3. Стягнути з Позивачів на користь ТОВ «МД-Констракт» понесені останнім судові витрати у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Викладені у відзиві заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» обґрунтовані тим, що 26.04.2023 року Березанською селищною радою оголошено про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: Капітальний ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини № 49/2 (ДК 021:2015 « 45330000-9» Водопровідні та санітарно-технічні роботи). Ідентифікатор закупівлі - UA-2023-04-26-004588-a. 27.09.2023 року Сторонами було укладено вище зазначений Договір. При цьому, відповідач посилається на те, що протягом тривалого часу відповідачем оскаржувалися рішення замовника щодо дискваліфікації відповідача в даних торгах. Після завершення процедури оскарження, договір було укладено, проте, строк виконання робіт згідно договору, викладеного в Тендерній документації так і залишився - 01.09.2023 року. Відповідач наголошує, що Договір № 32-кр сторонами було укладено 27.09.2023 року, що свідчило про необхідність зміни строків виконання робіт вже при укладені Договору.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що під час проведення процедури закупівлі та відповідно до умов тендерної документації, виконання даних робіт не передбачено в зимовий час, в час дощів та відлиг - відповідач на власний ризик виконував роботи максимально швидко, враховуючи, що роботи велись на об'єкті критичної інфраструктури і велика частина населення в селі знаходилось без водопостачання. Однак, щоденно під час виконання робіт, виявлялось, що проект, наданий замовником, не відповідає реальним умовам, у зв'язку з чим відповідачем пошкоджувались існуючі інженерні мережі, які не були відображені в проекті, які необхідно було лагодити, що в свою чергу максимально впливало на терміни виконання робіт. Також, виявилось, що обсяги робіт значно перевищують, заявлені замовником у тендерній документації.

Також товариство вказує, що співробітники відповідача були проінформовані щодо правил поведінки під час повітряної тривоги. Під час дії повітряних тривог робітники відповідача були змушені припиняти роботи задля забезпечення безпеки життя та здоров'я. У зв'язку з вище зазначеним та складною ситуацією в країні, яка викликана постійним актами збройної агресії з боку російської федерації по території України та безпосередньо місцерозташуванням об'єкту де виконувались роботи на межі з прифронтовою територією, відповідачу дуже часто доводилось припиняти роботу на об'єкті на невизначений час через сигнали «Повітряна тривога. Саме у зв'язку з цим було направлено лист до замовника з обґрунтуванням дій об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання робіт у строк.

За такого, товариство звертає увагу суду на те, що зі змісту укладених сторонами додаткових угод, якими внесено зміни до договору щодо продовження строку виконання робіт, вбачається, що ці зміни внесено у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили (введенням воєнного стану на території України) з посиланнями, в тому числі, на лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, адресований всім, кого це стосується. Підставою для внесення змін до строку виконання робіт слугувало те, що при виконанні робіт на об'єкті було встановлено та зафіксовано значні невідповідності та відхилення кількості та видів робіт необхідних для виконання, з роботами, передбаченими в розробленій проектній документації, у зв'язку з чим представниками від виконавця та замовника проводилися виробничі наради та приймалися колегіально рішення для проведення корегування проектної та кошторисної документації та проведення корегувальної будівельної експертизи. На цей період до отримання позитивних звітів державної будівельної експертизи роботи не виконувалися, що підтверджувалось селищним головою Березанської селищної ради під час розгляду адміністративної справи № 469/1057/24 Березанським районним судом.

На переконання відповідача, об'єктивними умовами внесення істотних змін до Договору закупівлі було саме: форс-мажорні обставини, затримка фінансування, та корегування проекту, ці факти відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачає випадки, за наявності яких можлива істотна зміна умов договору про закупівлю, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не було порушено.

Таким чином, товариство вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання додаткових угод недійсними та відповідно стягнення штрафних санкцій з відповідача.

25.03.2025 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь б/н від 24.03.2025 (вх. № 4584/25 від 25.03.2025) на відзив, у якій прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що підставою для пред'явлення позову стало те, що додаткові угоди №№ 3, 4,5 (в частині продовження строку), 6, 7, 8 (в частині продовження строку) до договору від 27.09.2023 № 32-кр за предметом «Капітальний ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини № 49/2»укладеного між Березанською селищною радою Миколаївського району Миколаївської області та ТОВ «МД-Констракт» укладені з порушенням вимоги пп. 4 п. 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, якими визначено вичерпний перелік для зміни істотних умов договору , а також не виконання робіт у строк, визначений договором.

Прокурор також наголошує, що під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Відповідно до відзиву представника відповідача, підставою для продовження строку виконання робіт та строку дії договору слугувало звернення ТОВ «МД-Констракт» від 15.12.2023 № 15-12/2023 щодо внесення змін до Договору про закупівлю з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, часті повітряні тривоги та складні погодні умови. При цьому, на переконання прокурора, посилання відповідача не підтверджено жодними належними доказами наявності документально підтверджених обставин, які стали підставою для укладення спірних додаткових угод.

26.03.2025 до суду від відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 26.03.2025 (вх. № 4657/25 від 26.03.2025) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

26.03.2025 та 27.03.2025 до суду від відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заяви б/н від 26.03.2025 (вх. № 4692/25 від 26.03.2025) та б/н від 27.03.2025 (вх. № 4723/25 від 27.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за результатами розгляду яких судом постановлено відповідні ухвали від 31.03.2025.

01.04.2025 до суду від відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 31.03.2025 (вх. № 4943/25 від 01.04.2025), у яких товариство зазначає про категоричну незгоду з аргументами та доводами прокурора, зазначеними у відповіді на відзив та звертає увагу суду на таке:

1. Юридичну Відповідальність за підписання Додаткових Угод до Договору несуть Сторони несуть взаємно;

2. Застосування штрафних санкцій після закінчення дії Договору не має юридичної сили, так як Замовником не застосовувались штрафні санкції під час дії Договору та під час виконання робіт;

3. На рахунок Додаткових Угод №4,5 - це процедурні технічні помилки зі Сторони Замовника;

4. Жодні Збитки для держави не були понесені, а навпаки збережені кошти в майже пів мільйона гривень в бюджеті селищної ради, натомість робіт виконано значно більше.

Також 01.04.2025 до суду від відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення б/н від 31.04.2025 (вх. № 4947/25 від 01.04.2025) на відповідь на відзив, у яких товариство повторно зазначає про категоричну незгоду з аргументами та доводами прокурора, зазначеними у відповіді на відзив та наводить обґрунтування щодо підстав укладання спірних у даній справі додаткових угод.

02.04.2025 до суду від відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 02.04.2025 (вх. № 5029/25 від 02.4.2025) про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 03.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було продовжено строк проведення підготовчого засідання у даній справі та відкладено підготовче засідання на 05.05.2025.

Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.

30.04.2025 до суду від відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 29.04.2025 (вх. № 6498/25 від 30.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 30.04.2025.

05.05.2025 до суду від відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 02.05.2025 (вх. № 6755/25 від 05.05.2025) додаток до письмових пояснень від 31.03.2025, в якій заявник, зокрема, просить суд визнати поважною причину не подання у строк доказів, що долучені до даного додатку до письмових пояснень від 31.03.2025 та долучити до матеріалів справи наступні документи:

- скановану копію з оригіналу листа від управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації щодо кількості та тривалості повітряних тривог на території села Краснопілля, Миколаївського району Миколаївської області з 27.09.2023 р. по 15.06.2024 рр;

- скановану копію з оригіналу доповідної записки головного інженера підприємства ТОВ «МД-Констракт»;

- скановану копію з оригіналу інформаційного листа інженера з технічного нагляду;

- скановану копію з оригіналу листа від Миколаївського обласного центру з гідрометеорології щодо показників температури та опадів під час виконання ремонтних робіт;

- скановану копію з оригіналу адвокатського запиту до Березанської дільниці Пункт по обслуговуванню побутових споживачів (група забезпечення розподілу електроенергії).

05.05.2025 до суду від відповідача надійшла сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 05.05.2025 (вх. № 6774/25 від 05.05.2025) про долучення доказів, в якому товариство просить суд:

1. Визнати поважною причину пропуску строку для подання доказів та встановити додатковий строк для подання доказів.

2. Долучити до матеріалів справи № 915/276/25 відповідь на адвокатський запит від 05.05.2025 року вих. № 12.05-049/1318.

Ухвалою від 03.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче засідання на 21.05.2025.

Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.

08.05.2025 до суду від заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 08.05.2025 (вх. № 7002/25 від 08.05.2025) про уточнення позовних вимог, в якій прокурор просить суд вважати пункти 5, 6 позовних вимог викладеними в редакції, наведеній у заяві.

14.05.2025 та 15.05.2025 до суду від відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заяви б/н від 14.05.2025 (вх. № 7289/25 від 14.05.2025) та б/н від 14.05.2025 (вх. № 7365/25 від 15.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за результатами розгляду яких судом постановлено відповідні ухвали від 15.05.2025.

19.05.2025 до суду від заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла сформована в системі «Електронний суд відповідь б/н від 19.05.2025 (вх. № 7607/25 від 19.05.2025) на заперечення, додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів представників ТОВ «МД-Констракт», за змістом яких заявник, зокрема, наполягає, що з наданих відповідачем доказів неможливо зробити висновок про доведеність відповідачем наявності об'єктивних непередбачуваних обставин, які б перешкоджали здійсненню договірних зобов'язань, оскільки, серед іншого, відповідачем не надано графіків виконання робіт, відомостей про робочий час і кількість працівників. Також, не надано відомостей про неможливість працівниками виконувати роботи в інший час, тощо.

20.05.2025 до суду від відповідача надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив б/н від 20.05.2025 (вх. № 7634/25 від 20.05.2025), в якому товариство зазначає про необґрунтованість уточнених прокурором позовних вимог та наголошує, що підставою продовження строків виконання робіт, а відповідно і підставами для укладення додаткових угод за Договором № 32-кр на виконання робіт з капітального ремонту господарчо-питного водопроводу в с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини № 49/2, на загальну суму 4 607 964 грн. були об'єктивні обставини на які відповідач (виконавець) вплинути не міг та передбачити їх також.

Під час проведення 21.05.2025 підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю прокурора, представника відповідача та керівника підприємства відповідача, у місті Миколаєві оголошено сигнал «повітряна тривога», у зв'язку з чим господарським судом, керуючись пріоритетом збереження життя і здоров'я людини, з метою убезпечення учасників судового процесу було оголошено перерву.

Ухвалою від 21.05.2025 учасників справи повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 02.06.2025.

02.06.2025 до суду від відповідача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 01.06.2025 (вх. № 8265/25 від 02.06.2025) про проведення судового засідання 02.06.2025 за відсутності представників відповідача.

Ухвалою від 02.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі № 915/276/25 та призначено її до судового розгляду по суті на 26.06.2025.

Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.

19.06.2025 та 23.06.2025 до суду від відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заяви б/н від 19.06.2025 (вх. № 9245/25 від 19.06.2025) та б/н від 22.06.2025 (вх. № 9325/25 від 23.06.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за результатами розгляду яких судом постановлено відповідні ухвали від 20.06.2025 та від 23.06.2025.

Ухвалою від 26.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було оголошено перерву в судовому засіданні до 31.07.2025, зобов'язано прокурора в порядку ст. 161 ГПК України надати до суду пояснення з актами приймання виконаних робіт в 10-тиденний строк, з метою з'ясування всіх обставин справи.

Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.

02.07.2025 до суду від заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява б/н від 01.07.2025 (вх. № 9861/25 від 02.07.2025), з якою прокурор просить долучити до матеріалів справи № 915/276/25 за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, Березнської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області до ТОВ «МД-Констракт» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій, копії актів приймання виконаних робіт за договором про закупівлю від 27.09.2023 № 32-кр.

За результатами проведеного 31.07.2025 засідання, судом було постановлено ухвалу, із занесенням її до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву до 01.08.2025 о 10:00.

Прокурор у судовому засіданні 01.08.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 01.08.2025 за результатами розгляду справи за наявними матеріалами судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

26.04.2023 Березанською селищною радою оприлюднено оголошення про проведення закупівлі за процедурою відкритих торгів з особливостями за предметом «Капітальний ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини № 49/2 (ДК 021 : 2015 «45330000-9» Водопровідні та санітарнотехнічні роботи)».

За результатами закупівлі за процедурою відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор UA-2023-04-26-004588-а) 27.09.2023 між Березанською селищною радою, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт», як підрядником, укладено Договір № 32-кр, відповідно до предмету якого підрядник зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик виконати роботи, зазначені в проектній документації, що виготовлена на «Капітальній ремонт господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області від свердловини № 49/2», а замовник зобов'язався надати підряднику майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.1 договірна ціна Договору враховує всі можливі податки, збори та інші обов'язкові платежі і становить 4 607 964,00 грн, в т.ч. ПДВ - 767 994,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно у безготівковій формі по факту виконання робіт на підставі наданих підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт (ПФ КБ-2в) та довідок (ПФ КБ-3).

За умовами п. 4.1 Договору сторони передбачили, що строк виконання робіт - до 01 вересня 2023 року.

Згідно з пп. 4.1.1 Договору виконання робіт здійснюється на підставі Календарного графіку виконання робіт (який є невід'ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт, та об'єкту будівництва в цілому, передбачених даним Договором, згідно проєктно-кошторисної документації в чотири черги. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику під час підписання договору.

Відповідно до пп. 4.1.2 Договору підрядник розпочне виконання робіт протягом 3 днів з дня виконання замовником зобов'язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі проектної документації; передачі дозвільних документів на початок робіт.

Строк дії договору призупиняється, а строки виконання робіт можуть переглядатися при:

- затримці фінансування видатків замовника;

- виникненні обставин непереборної сили;

- виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення замовника про виникнення таких обставин);

- внесенні змін до проектної документації;

- зміні законодавчих та нормативних актів, що приводять до додаткових витрат часу і коштів.

За умовами пп. 6.1.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за виконані роботи.

За умовами пп. 6.3.1 Договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором та Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з вини підрядника, підрядник сплачує замовнику штрафні санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми невиконаних чи несвоєчасно виконаних робіт за кожен день затримки згідно календарного плану.

Згідно з п. 7.6 Договору у разі виявлення порушень умов договору щодо строку виконання робіт з вини підрядника, підрядник зобов'язується у 30 денний строк власними силами усунути недоліки, в разі прострочення цього терміну підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За умовами п. 13.1 цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 17.1 невід'ємною частиною цього Договору є:

1. Календарний графік виконання робіт.

2. Розрахунок за статтями витрат договірної ціни, локальні кошториси, зведени кошторисний розрахунок вартості робіт з пояснювальною запискою, відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку, розрахунок загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, розрахунок кошторисної заробітної плати.

Договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

Додатком № 1 до Договору виступає «Календарний графік виконання робіт», відповідно до якого сторонами узгоджено такі строки та обсяги виконання робіт:

- жовтень 2023 року - 1 черга (роботи на суму 1 535 988,00 грн);

- листопад 2023 року - 2 черга (роботи на суму 1 535 988,00 грн);

- грудень 2023 року - 3 черга (роботи на суму 1 535 988,00 грн).

У подальшому до Договору сторонами було укладено низку додаткових угод.

27.09.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до предмету якого погоджено п. 4.1 розділу 4 читати в наступній редакції: Строк виконання робіт - до 31.12.2023 року.

06.10.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до якої узгоджено у зв'язку з технічною помилкою викласти додаток 1 до договору № 32-кр про закупівлю робіт від 27.09.2023 р. «Календарний графік виконання робіт» в новій редакції, що додається.

Відповідно до Календарного графіку сторонами узгоджено такі строки та обсяги виконання робіт:

- жовтень 2023 року - 1 черга (роботи на суму 1 189 898,25 грн);

- жовтень 2023 року - 2 черга (роботи на суму 1 167 415,25 грн);

- листопад 2023 року - 3 черга (роботи на суму 1 084 178,25 грн);

- грудень 2023 року - 4 черга (роботи на суму 1 166 472,25 грн).

20.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3, відповідно до якої сторони погодились викласти пункт 4.1 розділу 4 та п. 13.1 розділу 13 в наступній редакції: «Строк виконання робіт та строк дії договору - до 29.02.2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань», з урахуванням того, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2 102-1X, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Керуючись листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Крім того, вказаною додатковою угодою:

- сторони погодились викласти додаток 1 до договору № 32-кр про закупівлю робіт від 27.09.2023 р. «Календарний графік виконання робіт» в новій редакції, що додається;

- сторони домовились, що у зв'язку з закінченням бюджетного року загальна сума договору на 2023 рік становить 2 527 785 грн. Крім того, сторони погодили суму залишку, яка складає 2 080 179 грн перенести на 2024 рік.

З урахуванням даної додаткової угоди відповідно до Календарного графіку сторонами узгоджено такі строки та обсяги виконання робіт:

- жовтень-листопад 2023 року - 1 черга (роботи на суму 1 204 748,40 грн);

- листопад 2023 року - 2 черга (роботи на суму 1 323 036,60 грн);

- січень 2024 року - 3 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн);

- лютий 2024 року - 4 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для укладення вищевказаної додаткової угоди виступив лист-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» № 15-12/2023 від 15.12.2023 про необхідність продовження строку виконання робіт та строку договору у зв'язку з обставинами військової агресії російської федерації та запровадженням в Україні воєнного стану, складною ситуацією в країні, яка викликана постійними актами збройної агресії з боку російської федерації по території України та безпосередньо місцю розташування об'єкту який знаходиться на межі з прифронтовою територією, де постійні обстріли, та необхідністю товариству припиняти роботи на об'єкті на невизначений час через сигнали «Повітряна тривога» та ракетні обстріли, що у свою чергу уповільнює виконання робіт та призвело до їх збільшення.

26.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4, відповідно до якої, у зв'язку з технічною помилкою погоджено викласти додаток 1 до договору № 32-кр про закупівлю робіт від 27.09.2023 р. «Календарний графік виконання робіт» в новій редакції, що додається.

У зв'язку з цим погоджено, що загальна сума договору на 2023 рік становить 2 527 788,00 грн. Також сторони погодили суму залишку, яка складає 2 080 176,00 грн перенести на 2024 рік.

- жовтень-листопад 2023 року - 1 черга (роботи на суму 1 204 748,40 грн);

- листопад 2023 року - 2 черга (роботи на суму 1 323 039,60 грн);

- січень 2024 року - 3 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн);

- лютий 2024 року - 4 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн).

Зі змісту вказаної додаткової угоди вбачається, що підставою для її укладання слугувала технічна помилка.

28.12.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 про таке:

- керуючись пунктом 4.1 розділу 4 Додаткової угоди №1 від 27.09.2023р. до Договору №32-кр від 27.09.2023р. «Строк виконання робіт» внаслідок об'єктивних обставин, сторони дійшли згоди п.13.1 розділу 13 «Строк дії Договору» викласти в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 29 лютого 2024 року, але в будь- якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, або до припинення на підставах, передбачених чинним законодавством України» («Календарний графік виконання робіт до Договору №32-кр про закупівлю робіт від 27.09.2023р.» з урахуванням умов щодо термінів даної Додаткової угоди до Договору додається);

- керуючись п.2.1 розділу 2 Договору, Сторони дійшли згоди внести зміни в п. 2.1 розділу 2 «Ціна договору», а саме доповнити другою частиною і викласти в наступній редакції: «Договірна ціна Договору враховує всі можливі податки, збори та інші обов'язкові платежі і становить 4607964,00грн. (чотири мільйони шістсот сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири грн.. 00 коп.) в т.ч. ПДВ -767994,00грн.: на 2023рік - 2527788,00грн (два мільйона п'ятсот двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 421298,00грн.; на 2024 рік - 2080176,00грн (два мільйони вісімдесят тисяч сто сімдесят шість грн.. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 346696,00грн.

- жовтень-листопад 2023 року - 1 черга (роботи на суму 1 204 748,40 грн);

- листопад 2023 року - 2 черга (роботи на суму 1 323 039,60 грн);

- січень 2024 року - 3 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн);

- лютий 2024 року - 4 черга (роботи на суму 1 040 086,50 грн).

Підставою для укладення вищевказаної додатковою угоди стала домовленість сторін щодо приведення у відповідність умов договору до положень додатку № 1 «Календарний графік виконання робіт».

23.02.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 6, відповідно до умов якої, керуючись пунктом 14.5 розділу 14 Договору № 32-кр від 27.09.2023р. «Порядок внесення змін та розірвання договору» внаслідок об'єктивних обставин (затримка фінансування витрат замовника), Сторони дійшли згоди п. 13.1 розділу 13 «Строк дії Договору» викласти в наступній редакції; «Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 15 квітня 2024 року, але в будь - якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, або до припинення на підставах, передбачених чинним законодавством України» («Календарний графік виконання робіт до Договору № 32-кр від 27.09.2023р.» з урахуванням умов щодо термінів даної Додаткової угоди до Договору додається).

- жовтень 2023 року - квітень 2024 року - 1 черга (роботи на суму 1 204 748,40 грн), 2 черга (роботи на суму 1 323 039,60 грн), 3 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн), 4 черга (роботи на суму 1 040 086,50 грн).

Підставою для укладення вищевказаної додаткової угоди була затримка фінансування витрат замовника. Так, на час внесення змін бюджетні асигнування за КЕКВК 0116013 по КЕКВ 3132 на вказаний об'єкт будівництва не виділено.

14.03.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 7, за умовами якої погоджено таке:

- пункт 2.1 розділу 2 «Ціна договору» викласти в наступній редакції: «Договірна ціна Договору враховує всі можливі податки, збори та інші обов'язкові платежі і становить 4607964,00грн. (чотири мільйони шістсот сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 00 копійок), в т.ч. П Д В -767994,00 грн. Вартість послуг , призначених до сплати: за 2023 рік - 2527788,00 грн (два мільйона п'ятсот двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн 00 коп.). в т.ч. ПДВ - 421298,00 грн. на 2024 рік - 2080176,00грн. (два мільйони вісімдесят тисяч сто сімдесят шість грн.. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 346696,00 грн;

- пункт 13.1 розділу 13 викласти в наступній редакції «Цей Договір набуває чинності з дня його укладання та діє до 31.12.2024р., але в будь-якому випадку до виконання Сторонами договірних зобов'язань. Умови цього Договору застосовуються між Сторонами, які виникли з 01.01.2024р., відповідно ЦПК України».

Підставою для укладення вищевказаної додаткової угоди було рішення сесії Березанської селищної ради від 05.03.2023 № 3 про внесення змін до бюджету, де передбачені кошти на об'єкт будівництва за договором.

15.04.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 8, відповідно до якої керуючись пунктом 4.1 розділу 4 Додаткової угоди № 1 від 27.09.23р. до Договору №32-кр від 27.09.2023р. «Строк виконання робіт» внаслідок об'єктивних обставин, сторони дійшли згоди 4.1 розділу 4 викласти в наступній редакції: «Строк виконання робіт до - 30 червня 2024 року», але в будь - якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, або до припинення на підставах, передбачених чинним законодавством України» («Календарний графік виконання робіт до Договору №32-кр від 27.09.2023р.» з урахуванням умов щодо термінів даної Додаткової угоди до Договору додається).

- жовтень-листопад-грудень 2023 року - 1 черга (роботи на суму 1 204 748,40 грн), 2 черга (роботи на суму 1 323 039,60 грн);

- січень-червень 2024 року - 3 черга (роботи на суму 1 040 089,50 грн), 4 черга (роботи на суму 1 040 086,50 грн).

За даними позивача, підставою для укладення вищевказаної додаткової угоди був лист-звернення ТОВ «МД-Констракт» від 11.04.2024 № 11-04/2024 про необхідність продовження строку виконання робіт та строку договору у зв'язку з потребою у коригуванні обсягів робіт та матеріалів у проектно-кошторисній документації.

24.10.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 9, відповідно до умов якої сторони домовилися зменшити суму договору на 412 466,40 грн, у тому числі ПДВ 68744,40 грн. Пункт 2.1 р. 2 «Ціна договору» викласти в наступній редакції: «Договірна ціна договору враховує всі можливі податки, збори та інші обов'язкові платежі і становить 4195497,60 грн (з ПДВ)».

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору відповідачем були виконані та передані позивачу роботи на загальну суму 4 195 496,60 грн, що вбачається з наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в):

- акт № 1 від 29.11.2023 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на суму 1 204 748,40 грн;

- акт № 2 від 22.12.2023 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року на суму 1 323 039,60 грн;

- акт № 1 від 18.03.2024 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року на суму 1 244 902,80 грн;

- акт № 1 від 05.06.2024 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року на суму 384 688,80 грн;

- акт № 1 від 12.06.2024 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року на суму 1 500,00 грн;

- акт № 1 від 27.06.2024 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року на суму 36 618,00 грн.

В свою чергу позивачем, як замовником, відповідні роботи були оплачені в повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надані:

- платіжна інструкція № 1461 від 29.11.2023 та виписка з рахунка за 01.12.2023, зі змісту яких вбачається здійснення платежу на суму 1 204 748,40 грн;

- платіжна інструкція № 1650 від 22.12.2023 та виписка з рахунка за 25.12.2023, зі змісту яких вбачається здійснення платежу на суму 1 323 039,60 грн;

- виписка з рахунку за 22.03.2024, зі змісту якої вбачається здійснення платежу на суму 1 244 902,80 грн;

- платіжна інструкція № 1030 від 03.09.2024, зі змісту якої вбачається здійснення платежу на суму 384 688,80 грн;

- платіжні інструкції № 1031 від 03.09.2024, № 1032 від 03.09.2024 та виписка з рахунку за 04.09.2024, зі змісту якої вбачається здійснення платежів на суму 1 500,00 грн та на суму 36 618,00 грн.

Водночас, прокурор вважає, що додаткові угоди №№ 3, 4, 5 (в частині продовження строку), 6, 7 (в частині продовження строку), 8 до Договору № 32-кр від 27.09.2023 укладені за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, у зв'язку з чим Миколаївською окружною прокуратурою встановлено наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягнення з ТОВ «МД-Констракт» штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Приписами ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні інтересів територіальної громади внаслідок порушення законодавства про закупівлі та не здійснення їх захисту відповідними органами місцевого самоврядування.

Прокурор зазначає, що у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час проведенням закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. Укладення оспорюваних правочинів за державні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави через неправомірне витрачання бюджетних коштів. До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а нераціональне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.

Крім того, як зазначає прокурор, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування в тому числі органів місцевого самоврядування.

У зв'язку із цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів, а порушення у цій сфері є неприпустимими в умовах сьогодення.

Отже, ефективне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угоди, на підставі якої ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд також зауважує, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави особі Південного офісу Держаудитслужби, від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, Березанської селищної ради.

Так, відповідно до ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Здійснення державного фінансового контролю, згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Таким органом відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба), яка здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункти 3, 9 пункту 4 Положення).

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України, будучи центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та її міжрегіональні територіальні органи є ключовими суб'єктами, які виявляють порушення вимог бюджетного законодавства та фінансової дисципліни при здійсненні державних закупівель.

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби в особі управління в Миколаївській області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Миколаївської області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, а також у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Миколаївською окружною прокуратурою, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Південного офісу Держаудитслужби та Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаєві скеровано запити про виявлені порушення та витребування інформації про вжиті заходи з метою захисту інтересів держави.

У відповідь на вищевказані запити від Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області надійшли листи від 09.07.2024 № 151407-17/1270-2024 та від 02.08.2024 № 151407-17/1424-2024, з яких вбачається, що орган уповноважений державою на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю не має наміру звертатись до суду з необхідним позовом.

Таким чином, орган контролю самоусунувся від вирішення питання про пред'явлення позову для усунення порушень законодавства, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень.

Також не було вжито відповідних заходів з метою захисту інтересів держави і Березанською селищною радою, за кошти якої здійснено закупівлю.

Так, суд зауважує, що відповідно до частин першої та другої ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування»)

Частиною першою та четвертою ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.

Таким чином, саме Березанська селищна рада наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за витрачанням коштів місцевого бюджету, а отже є уповноваженим державою органом здійснювати функції захисту інтересів держави в спірних правовідносинах.

Керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Миколаївською окружною прокуратурою скеровано запит від 26.08.2024 № 50-5529ВИХ-24 до Березанської селищної ради про виявлене порушення інтересів держави та витребування інформації про вжиті заходи на захист інтересів держави.

Листом від 18.09.2024 № 09-06/25/9 Березанська селищна рада поінформувала прокуратуру про те, що в органа місцевого самоврядування відсутні кошти на сплату судового збору, у зв'язку з чим заходи судового захисту не вжито та не заплановано до вжиття.

Таким чином, орган місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів до усунення порушень та не ініціював питання визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та стягнення штрафних санкцій.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Про подання позовної заяви Миколаївською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було попередньо повідомлено позивачів листом № 50-1310вих-25 від 17.02.2025.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Разом із тим, суду необхідно дослідити питання, які стосуються обставин доведеності прокурором наявного порушеного права держави у спірних правовідносинах, чи підлягає право захисту і який необхідний та ефективний спосіб захисту у такому випадку має застосовуватися і чи є спосіб захисту, викладений прокурором у позовній заяві, належним та таким, що призведе до відновлення порушених прав держави шляхом, викладеним у позовній заяві.

З урахуванням наведеного, щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

По-перше, щодо визнання недійсними додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановив суд, 27.09.2023 між Березанською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» було укладено Договір № 32-кр щодо виконання робіт з капітального ремонту господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області.

Строк виконання робіт за Договором було визначено сторонами у п. 4.1 Договору (до 01.09.2023) та Календарному графіку виконання робіт (грудень 2023 року).

У подальшому, протягом вересня 2023 року - квітня 2024 року між сторонами укладено низку додаткових угод, якими строк виконання робіт неодноразово продовжувався, зокрема, у остаточній редакції до червня 2024 року.

Прокурор вважає, що при укладенні оскаржуваних додаткових угод були порушені вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а саме не надано документального підтвердження обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що у відповідності до ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Водночас, обраний спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких особа звернулась до суду.

Згідно ч.1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 та від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні до засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом (похідною вимогою) або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовані в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Разом з тим, судом враховано, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц) уточнила висновок, сформульований у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином: «… позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, суд з'ясовуючи у даній справі питання ефективності обраного прокурором способу захисту, зазначає, що як уже було наведено вище, 27.09.2023 між Березанською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» було укладено Договір № 32-кр щодо виконання робіт з капітального ремонту господарчо-питного водопроводу у с. Краснопілля Миколаївського району Миколаївської області.

Згідно матеріалів справи, на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього, відповідачем було виконано роботи на загальну суму 4 195 496,60 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень актами приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в):

- акт № 1 від 29.11.2023 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на суму 1 204 748,40 грн;

- акт № 2 від 22.12.2023 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року на суму 1 323 039,60 грн;

- акт № 1 від 18.03.2024 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року на суму 1 244 902,80 грн;

- акт № 1 від 05.06.2024 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року на суму 384 688,80 грн;

- акт № 1 від 12.06.2024 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року на суму 1 500,00 грн;

- акт № 1 від 27.06.2024 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року на суму 36 618,00 грн.

В свою чергу позивачем, як замовником, відповідні роботи були оплачені в повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надані

- виписка з рахунку за 22.03.2024, зі змісту якої вбачається здійснення платежу на суму 1 244 902,80 грн;

- платіжна інструкція № 1030 від 03.09.2024, зі змісту якої вбачається здійснення платежу на суму 384 688,80 грн;

Таким чином, зобов'язання сторін за Договором є виконаними.

Суд зазначає, що визначені прокурором інтереси держави та територіальної громади, які порушені внаслідок укладення спірних додаткових угод, повинні мати матеріальний вираз, а обраний в даній справі прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту.

Судом прийнято до уваги, що прокурор, звертаючись із вимогою про визнання недійсними додаткових угод до Договору, вимоги щодо застосування наслідків недійсності не заявив.

Так, спірними додатковими угодами було продовжено строк дії договору та строк виконання робіт, тобто безпосередньо на виконання цих угод будь-які додаткові кошти не сплачувались, будь-яке інші роботи ніж визначено безпосередньо договором, не виконувались.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що звернення прокурора в інтересах позивачів з вимогою про визнання оспорюваних додаткових угод недійсними за даних обставин справи не призведе до поновлення будь-яких прав позивачів.

При цьому, вимога про стягнення штрафних санкцій не може бути розцінена як така, що пред'явлена з метою застосування реституції, оскільки, як уже зазначалося, будь-які кошти безпосередньо за додатковими угодами на користь товариства не сплачувались. Разом з тим, вказана вимога є похідною вимогою, оскільки її задоволення за певних обставин залежить від задоволення вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Тобто, суд виснує, що прокурор звертаючись до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними має на меті домогтися не відновлення порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а створює підстави для розгляду іншої (похідної) вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, що суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства.

З урахуванням викладеного вище, суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2023 у справі №905/77/21, якою уточнено висновок щодо застосування положень статей 16, 215, 216 Цивільного кодексу України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору про закупівлю), викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, зазначає, що само по собі визнання недійсними спірних додаткових угод, не призведе до захисту інтересів держави і територіальної громади, а тому є неефективним способом захисту порушеного права.

Таким чином, вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод

№ 3 від 20.12.2023, № 4 від 26.12.2023, № 5 від 28.12.2023 (в частині продовження строку), № 6 від 23.02.2024, № 7 від 14.03.2024 (в частині продовження строку), № 8 від 15.04.2024 до Договору № 32-кр від 27.09.2023 є неефективним способом захисту порушеного права, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд не досліджує наслідки визнання додаткових угод до договору недійсними для держави як позивача, так і не з'ясовує того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставини можливості проведення реституції, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

По-друге, щодо позовних вимог прокурора про стягнення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що за умовами п. 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з вини підрядника, підрядник сплачує замовнику штрафні санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми невиконаних чи несвоєчасно виконаних робіт за кожен день затримки згідно календарного плану.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у відповідній частині прокурор зазначає, що весь обсяг робіт на суму 4 195 497,60 грн (урахуванням додаткової угоди від 24.10.2024 № 9 про зменшення суми договору на 412 466,40 грн) повинен був бути виконаний до 31.12.2023.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» станом на 31.12.2023, виконано роботи на загальну суму 2 527 788 грн:

- на суму 1 204 748,4 грн відповідно до акту приймання виконаних робіт від 29.11.2023 № 1;

- на суму 1 323 039,60 грн відповідно до акту приймання виконаних робіт від 22.12.2023 № 2.

Ураховуючи викладене, прокурор зазначає, що ТОВ «МД-Констракт» допущено прострочення виконання зобов'язання:

1) станом на 31.10.2023 підрядник мав виконати, але не виконав роботи на суму 1 944 847,10 грн, а саме: 1 189 898,25 грн + 1 167 415,25 грн - 412 466,40 грн = 1 944 847,10 грн. (1 черга) ( 2 черга) (зміни додаткової угоди від 24.10.2024 № 9) у зв'язку з чим прострочив виконання зобов'язання з 01.11.2023 по 28.11.2023 на суму 1 944 847,10 грн;

2) з 30.11.2023 по 01.12.2023 на суму 740 098,70 грн (1 944 847,10 грн - 1 204 748,40 грн);

3) 02.12.2023 по 21.12.2023 на суму 1 824 276,95 грн (740 098,70 грн + 1 084 178,25 грн);

4) з 23.12.2023 по 31.12.2023 на суму 501 237,35 грн (1 824 276,95 грн - 1 323 039,60 грн).

За такого, нарахування пені за умовами п. 7.2 Договору прокурором виконано таким чином:

- у період з 01.11.2023 по 28.11.2023 (28) днів на суму 47 742,00 грн;

- у період з 30.11.2023 по 01.12.2023 (2 дні) на суму 1 297,71 грн;

- у період з 02.12.2023 по 14.12.2023 (13днів) на суму 20 791,76 грн;

- у період з 15.12.2023 по 21.12.2023 (7 днів) на суму 10 495,84 грн;

- у період з 23.12.2023 по 31.12.2023 (9 днів) на суму рівні 3 707,78 грн.

Крім того, прокурор зазначає, що ТОВ «МД-Констракт» після 31.12.2023 виконано роботи:

- на суму 1 244 902,80 грн відповідно до акту приймання виконаних робіт від 18.03.2024;

- на суму 384 688,80 грн відповідно до акту приймання виконаних робіт від 05.06.2024;

- на суму 1 500 грн відповідно до акту приймання виконаних робіт від 12.06.2024;

- на суму 36 618 грн відповідно до акту приймання виконаних робіт від 27.06.2024.

Таким чином, прокурор пояснює, що в межах строку, визначеного договором від 27.09.2023 № 32-кр, ТОВ «МД-Констракт» роботи не виконано, строки виконання робіт порушено, тобто допущено прострочення, на суму:

- 1667709,60 грн упродовж 78 днів (з 01.01.2024 по 18.03.2024);

- 422 806,80 грн упродовж 79 днів (з 19.03.2024 по 05.06.2024);

- 38 118 грн упродовж 7 днів (з 06.06.2024 по 12.06.2024);

- 36 618 грн упродовж 15 днів (з 13.06.2024 по 27.06.2024).

За такого, нарахування пені за умовами п. 7.2 Договору прокурором виконано таким чином:

- у період з 01.01.2024 по 14.03.2024 (74 дні) на суму 101 156,16 грн;

- у період з 15.03.2024 по 18.03.2024 (4 дні) на суму 5 285,64 грн;

- у період з 19.03.2024 по 25.04.2024 (38 днів) на суму 12730,41 грн;

- у період з 26.04.2024 по 05.06.2024 (41 день) на суму 12788,17 грн;

- у період з 06.06.2024 по 12.06.2024 (7 днів) на суму 196,84 грн;

- станом на 13.06.2024 (1 день) на суму 27,01 грн;

- у період з 14.06.2024 по 27.06.2024 (14 днів) на суму 364,18 грн.

За результатами перевірки наведеного розрахунку судом встановлено, що прокурором нарахування штрафних санкцій фактично проведено в два етапи:

- з огляду на прострочення, допущені підрядником до 31.12.2023 (протягом строку дії договору, без врахування оспорюваних додаткових угод);

- з огляду на прострочення допущені підрядником після 31.12.2023 (протягом строку дії договору, з урахуванням оспорюваних додаткових угод, та з огляду на стверджувану прокурором недійсність останніх).

При цьому, з огляду на викладені вище висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання додаткових угод недійсними, слід вважати, що строк дії Договору, строк виконання робіт, а також Календарний план (графік виконання робіт) є чинними між сторонами у редакції відповідних додаткових угод.

Таким чином, судом встановлено, що хоча підрядником дійсно допускалася затримка виконання робіт згідно календарного плану, однак строки такого прострочення прокурором визначені помилково.

Так, у відповідності до умов Договору та Календарного графіку виконання робіт зобов'язання підрядника мали бути виконані у такі строки та щодо таких сум):

- у строк до 31.10.2023 - щодо робіт на суму 2 357 313,50 грн;

- у строк до 30.11.2023 - щодо робіт на суму 1 084 178,25 грн;

Відповідні зобов'язання були чинними станом на 19.12.2023, до моменту укладення додаткової угоди № 3 від 20.12.2023.

Починаючи з 20.12.2023, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 20.12.2023, зобов'язання підрядника мали бути виконані у такі строки та щодо таких сум):

- у строк до 30.11.2023 - щодо робіт на суму 2 527 785,00 грн;

- у строк до 31.01.2024 - щодо робіт на суму 1 040 089,50 грн;

- у строк до 29.02.2024 - щодо робіт на суму 1 040 089,50 грн.

Відповідні зобов'язання були чинними станом на 27.12.2023, до моменту укладення додаткової угоди № 5 від 28.12.2023.

Починаючи з 28.12.2023, з урахуванням додаткової угоди № 5 від 28.12.2023, зобов'язання підрядника мали бути виконані у такі строки та щодо таких сум):

- у строк до 30.11.2023 - щодо робіт на суму 2 527 785,00 грн;

- у строк до 31.01.2024 - щодо робіт на суму 1 040 089,50 грн;

- у строк до 29.02.2024 - щодо робіт на суму 1 040 086,50 грн.

Відповідні зобов'язання були чинними станом на 22.02.2024, до моменту укладення додаткової угоди № 6 від 23.02.2024.

Починаючи з 23.02.2024, з урахуванням додаткової угоди № 6 від 23.02.2024, зобов'язання підрядника мали бути виконані у такі строки та щодо таких сум):

- у строк до 15.04.2024 - щодо робіт на суму 4 607 964,00 грн.

Відповідні зобов'язання були чинними станом на 14.04.2024, до моменту укладення додаткової угоди № 8 від 15.04.2024.

Починаючи з 15.04.2024, з урахуванням додаткової угоди № 8 від 15.04.2024, зобов'язання підрядника мали бути виконані у такі строки та щодо таких сум):

- у строк до 31.12.2023 - щодо робіт на суму 2 527 788,00 грн;

- у строк до 30.06.2024 - щодо робіт на суму 2 080 176,00 грн.

Судом також враховано фактичні строки виконання підрядником робіт за Договором, а саме:

- 29.11.2023 щодо робіт на суму 1 204 748,40 грн;

- 22.12.2023 щодо робіт на суму 1 323 039,60 грн;

- 18.03.2024 щодо робіт на суму 1 244 902,80 грн;

- 05.06.2024 щодо робіт на суму 384 688,80 грн;

- 12.06.2024 щодо робіт на суму 1 500,00 грн;

- 27.06.2024 щодо робіт на суму 36 618,00 грн.

Крім того, судом взято до уваги умови укладеної між сторонами додаткової угоди № 9 від 24.10.2024, відповідно до умов якої сторони домовилися зменшити суму договору на 412 466,40 грн.

З урахуванням вище викладеного, а також з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства (не виходячи за межі позовних вимог при визначенні бази нарахування пені та меж періодів нарахування), суд зазначає, що відповідачем було допущено затримку виконання робіт згідно календарного плану у такі строки:

- з 01.11.2023 по 28.11.2023 на суму 1 944 847,10 грн;

- з 30.11.2023 по 30.11.2023 на суму 740 098,70 грн;

- з 01.12.2023 по 19.12.2023 на суму 1 824 276,95 грн;

- з 20.12.2023 по 21.12.2023 на суму 910 567,20 грн;

- з 01.02.2024 по 22.02.2024 на суму 627 623,10 грн.

За такого, судом за допомогою програми «IpLех» здійснено перерахунок пені, заявленої до стягнення, та встановлено, що обґрунтованою сумою пені у спірних правовідносинах є 91 093,62 грн.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч.3 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.6 ст.3 Цивільного Кодексу України основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе вирішити питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов'язання.

Так, главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Водночас, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання зобов'язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського Кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).

Приписами ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Відтак, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Суд зауважує, що головною метою неустойки, є, перш за все, стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання.

Як зазначено вище, відповідачем свої зобов'язання за договором було виконано в обумовлених сторонами обсягах, хоча і з допущенням періодів прострочення.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, а також відсутність доказів наявності в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, зокрема, з урахуванням того, що на момент укладення договору відповідач не міг передбачити розвиток воєнних дій в країні та їх вплив на хід виконання робіт, крім того взявши до уваги компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд вважає, що адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям буде обмежити розмір обґрунтовано заявленої до стягнення суми пені (з урахуванням здійсненого судом перерахунку) на 50% (з 91 093,62 грн до 45 546,81 грн), що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Судом враховано, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

За такого, суд вважає, що стягнення з відповідача суми пені, зменшеної на 50% у повній мірі компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням останнім зобов'язань за укладеним між сторонами договором, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов'язання.

Отже, заявлені прокурором у даній справі позовні вимоги, з урахуванням викладеного вище, підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи ж питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Також, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» (Україна, 67600, Одеська обл., місто Біляївка(пн), вул. Пушкінська, будинок 10; код ЄДРПОУ 38617671) на користь Березанської селищної ради (Україна, 57401, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, селище Березанка, вул.Центральна, будинок 33; код ЄДРПОУ 04376624) пеню в розмірі 45 546,81 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД-Констракт» (Україна, 67600, Одеська обл., місто Біляївка(пн), вул. Пушкінська, будинок 10; код ЄДРПОУ 38617671) на користь Миколаївської обласної прокуратури (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Спаська, будинок 28; код ЄДРПОУ 02910048; р/р UA748201720343150001000000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у розмірі 1093,12 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 11.08.2025.

Суддя Н.О. Семенчук

Попередній документ

129492339

Наступний документ

129492341

Інформація про рішення:

№ рішення:	129492340
№ справи:	915/276/25
Дата рішення:	01.08.2025
Дата публікації:	14.08.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.11.2025)
Дата надходження:	29.08.2025
Предмет позову:	про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення штрафних санкцій

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

03.04.2025 10:00	Господарський суд Миколаївської області
05.05.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
21.05.2025 10:00	Господарський суд Миколаївської області
02.06.2025 15:00	Господарський суд Миколаївської області
26.06.2025 10:00	Господарський суд Миколаївської області
31.07.2025 10:00	Господарський суд Миколаївської області
01.08.2025 10:00	Господарський суд Миколаївської області
12.11.2025 12:30	Південно-західний апеляційний господарський суд