07 серпня 2025 року Справа № 915/579/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
розглянувши заяву №б/н від 04.07.2025 (вх.№10071/25 від 07.07.2025) Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116
електронна пошта: ngt@naftogaztrading.com.ua
представник позивача: Єфременко Олександр Олександрович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", вул.Миколаївська, буд.5-А, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54034
електронна пошта: mote.reception@gmail.com
про: стягнення 140 270 911,55 грн.,
Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №б/н від 04.07.2025 (вх.№10071/25 від 07.07.2025) в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 до 22.06.2026.
В обґрунтування заяви зазначає, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» визнає наявність заборгованості за рішенням по справі №915/579/25, не відмовляється та не ухиляється від її сплати, робить все можливе для погашення заборгованості перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Тейдинг», але існують обставини, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом. Вказує, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 91 тис. особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 268 об'єктів бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 34 медичних закладів, 58 закладів освіти та 43 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.06.2025р. становить 359,1 млн. грн., з них: бюджетних установ становить 18,4 млн. грн., госпрозрахункових організацій становить 27,8 млн. грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 312,9 млн. грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Зазначає, що єдиним джерелом для оплати заборгованості є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказує, що для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430 928 тис. грн, а перший квартал 2025 року додатково - в розмірі 183 102 тис.грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2024 рік та за І квартал 2025р. (код рядка 2355). Зазначає, що виникнення заборгованості за Договором №5691-ТКЕ(23)-22 від 01.09.2023р. спричинено також введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30 вересня 2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК «Нафтогаз України» Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ від 29 липня 2022 року. Вказує, що відповідно до ст.1 Закону №2479, який набрав чинності 19.08.2022 року, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Рішеннями Миколаївської міської ради від 13.10.2021 №983, від 25.10.2022 №565, від 25.10.2023 №1028 (зі змінами від 14.02.2024р. №253), від 23.10.2024 №1793 було встановлено тарифи для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на рівні нижче економічно-обґрунтованого. Зазначає, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Стягнення заборгованості за судовим рішенням у повному розмірі може призвести до вкрай негативних наслідків для останнього, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ Миколаївської громади послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування системи теплопостачання, що в свою чергу може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану. У випадку банкрутства ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», без централізованого опалення в осінньо-зимовий період можуть залишитися важливі об'єкти інфраструктури Миколаївської територіальної громади, освітні та медичні заклади, а також державні установи та правоохоронні органи. Вказує, що відстрочення виконання судового рішення надасть підприємству можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 07.08.2025.
Стягувач через систему «Електронний суд» надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх.№11288/25 від 04.08.2025) в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. Вказує, що скрутне фінансове становище, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити. Обставина, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є об'єктом критичної інфраструктури та виконавцем комунальної послуги не є такою, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки сам по собі факт того, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури не зумовлює підстав для відстрочки виконання рішення. Вказує, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» входить до групи Нафтогаз, яка є найбільшою в Україні групою компаній паливно-енергетичного комплексу, що стоїть на захисті енергонезалежності країни та слугує опорою для державного бюджету. Позивач зобов'язаний забезпечувати природним газом усю територію України. В умовах воєнного стану важливим для Компанії є забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників для забезпечення енергетичної безпеки на ринку природного газу. Вказує, що оскільки газ, що реалізує позивач покладений в основу виробництва як електроенергії так і теплової енергії, то і позивач також є заручником розрахунків своїх контрагентів в тому числі і відповідача, а тому сторони перебувають у рівнозначному становищі. Щодо посилання Відповідача на мораторій, встановлений Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" , просить суд врахувати те, що Закон №2479- IX та Закон №1730-VIII не змінюють загального порядку виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, що використовується для виробництва електричної та теплової енергії, у зв'язку з введенням в Україні мораторію на підвищення тарифів на комунальні послуги, оскільки цими Законами встановлено право відповідача на отримання певних компенсаційних відрахувань з місцевого та державного бюджетів і не встановлюється жодних правових підстав для відстрочення чи розстрочення обов'язку сплати вартості отриманого від позивача енергоносія. Вказує, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду в розумінні статей 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про відстрочення виконання рішення суду, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25, - позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" суму основного боргу у розмірі 140 270 911,55 грн. та судовий збір у розмірі 423 920,00 грн.
01.08.2025 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України..
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена (частини 4, 5 та 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі №910/1180/19 та 03.09.2020р. у справі №905/30/16.
Так, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Отже особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Так, на підтвердження обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі відповідачем надано до суду наступні докази:
1) інформацію про заборгованість абонентів станом на 01.06.2025 (т.5 арк.134,135);
2) копію звіту про фінансові результати за 2024 рік (т.5 арк.136);
3) копію балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.12.2024 (т.5 акр.137);
4) копію звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2025 року (т.5 аркю138);
5) копію балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.03.2025 (т.5 акр.139);
6) інформація щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку за травень та щомісячно за 2025 рік (т.5 арк.140);
7) копію Меморандуму від 30.09.2021 (т.5 арк.141-143);
8) копію рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 983 від 13.10.2021, № 565 від 25.10.2022, № 1028 від 25.10.2023, № 253 від 14.02.2024, № 1793 від 23.10.2024 (т.5 арк.144-158);
9) копії протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області від 04.11.2022 № 1, від 19.12.2022 № 13, від 27.03.2023 № 16, від 10.08.2022 № 6, від 17.11.2023 № 12, від 26.03.2024 № 18, від 22.05.2024 №1, від 16.08.2024 № 4, від 20.11.2024 № 7, від 24.03.2025 № 11, від 22.05.2025 №1 (т.5 арк.158-198).
Оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору передано у власність відповідача протягом вересня 2023 - квітня 2024 років природний газ на загальну суму 412 029 833,36 грн.
Згідно матеріалів справи, значна сума основного боргу, а саме 267 262 023,86 грн (64% від заявленої суми вимог) відповідачем була погашена до подання позову до суду.
Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача залишку заборгованості у розмірі 144 767 809,50 грн. Також, під час розгляду справи відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 4 496 897,95 грн.
Крім того, відповідачем повністю відшкодовані на користь позивача судові витрати, стягнуті рішенням суду у сумі 423 920,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №31693 від 23.07.2025 (т.5 арк.221).
Судом враховано, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, при цьому, відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста/
Також, судом взято до уваги, що відповідач визнає наявність обов'язку сплати позивачу заборгованість за спожитий газ згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає шляхи та вживає заходи для погашення стягнутої за рішенням суду заборгованості.
Проте, як вбачається з наданого відповідачем звіту про фінансові результати за 2024 рік, для ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" 2024 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 430928 тис. грн. (код рядка 2355) (т.5 акр.136).
Згідно звіту про фінансову результати за І квартал 2025 року, для ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" І квартал 2025 року закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 183102тис. грн. (код рядка 2355) (т.5 акр.138).
Суд зазначає, що позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, у зв'язку із відстроченням виконання рішення суду, позивачу буде завдано збитки або він змушений буде понести додаткові витрати.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і перед позивачем.
За переконанням суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків для споживачів теплової енергії в умовах воєнного стану.
Отже, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, підтверджують відсутність у нього в даний час об'єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення суду та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Так, на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява N 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07 жовтня 2003 року).
Суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду дасть можливість боржнику належним чином розрахуватися зі стягувачем.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши докази надані боржником, в їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб'єктів господарювання, а отже негативно впливає на сторін спору, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заяви №б/н від 04.07.2025 (вх.№10071/25 від 07.07.2025) Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення суду від 23.06.2025 у справі №915/579/25 до 23 грудня 2025 року.
На переконання суду, строк відстрочення виконання рішення у цій справі, не може бути визнаний надмірним і не розглядається як такий, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Керуючись ст.ст.232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву №б/н від 04.07.2025 (вх.№10071/25 від 07.07.2025) Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" про відстрочення виконання рішення - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 - до 23 грудня 2025 року.
3. В іншій частині заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/579/25 - відмовити.
4. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред'явлено до виконання протягом 3- х років.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 12.08.2025
Суддя Н.О. Семенчук