ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.08.2025Справа № 910/6486/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд"
про стягнення 100 797, 60 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" (далі-відповідач) про стягнення штрафу за прострочення поставки у розмірі 100 797, 60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю № 13/2073-МТР від 03.06.2024 в частині поставки товару у визначений сторонами строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
11.06.2025 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що сторонами у Специфікації було погоджено строк виконання відповідачем зобов'язань за Договором - 80 календарних днів з моменту підписання Договору, а в подальшому цей строк був продовжений сторонами до 30.09.2024, тобто до 119 календарних днів з моменту підписання Договору. Фактично ліфт було змонтовано та оглянуто позивачем з підтвердженням перебування його у справному та робочому стані 18.02.2025 згідно Акту огляду ліфтового обладнання. Позивач прийняв від відповідача ліфт в експлуатацію 28.02.2025 згідно Акту приймання ліфта в експлуатацію. Відповідач зазначає, що передбачені договором роботи, які охоплюються загальним предметом Договору, строком поставки за Договором та входять в ціну поставки, виконані відповідачем в межах строку, погодженого сторонами, початок перебігу якого був відтермінований (відстрочений) на час до моменту передачі позивачем відповідачу майданчика для проведення робіт і фактичний перебіг якого розпочався з 16.01.2025.
Крім того, у поданому відзиві відповідач просить суд розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
23.06.2025 відповідачем подано до суду на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025 оригінали документів, копії яких долучено відповідачем до відзиву. Також, відповідач просить суд повернути вказані оригінали документів після їх дослідження судом.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 26.05.2025, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 28.07.2025, з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено 04.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
03.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір про закупівлю № 13/2073-МТР, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки « 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (Ліфт пасажирський)» відповідно до коду ДК 021:2015: (СРV): 42410000-3 (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є невід'ємною частиною (далі - специфікація) - п. 2.1. договору.
Відповідно до п. 3.2. договору, загальна сума договору становить 1 007 976, 00 грн, у тому числі ПДВ (20 %) - 167 996, 00 грн.
У пункті 4.2. договору сторони погодили умови оплати:
- розрахунок за весь Товар здійснюється протягом 5 (п?яти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень);
- розрахунок за монтажні і пусконалагоджувальні послуги здійснюється протягом 5 (п?яти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідного(-их) Акту(-ів) монтажних і пусконалагоджувальних послуг (після зняття усіх зауважень).
Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору (п. 5.1. договору).
За умовами п. 5.2. договору, постачальник зобов?язаний щоразу за 3 (три) календарні дні до дати поставки Товару (в тому числі кожної частини/партії Товару), письмово сповістити Покупця про дату та час надходження Товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття Товару.
Згідно п. 5.3. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Відповідно до п. 5.4. договору, датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Прийом Товару Покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно Специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість Товару (п. 5.5. договору).
Пунктом 5.7. договору, право власності та ризики на Товар переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного Договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання Товару не є документами, що свідчать про прийом Товару.
Згідно п. 7.1. договору, при недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10 % вартості несвоєчасно поставленого Товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару Постачальник сплачує Покупцю 10% вартості непоставленого Товару.
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. договору).
Специфікацією, що є додатком № 1 до договору № 13/2073-МТР від 03.06.2024 сторони погодили найменування товару, виробника, одиницю виміру, кількість, строк поставки товару, ціну за одиницю., а саме: товар - Ліфт пасажирський, у кількості - 1 шт, строк поставки (у т.ч. виконання монтажних і пусконалагоджувальних послуг) - 80 календарних днів з моменту підписання договору, ціна - 1 007 976, 00 грн з ПДВ.
Також, у специфікації сторони погодили технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.
04.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 13/2073-МТР від 03.06.2024, відповідно до якої сторони вирішили специфікацію додаток №1 договору викласти в такій редакції, зокрема: товар - Ліфт пасажирський, у кількості - 1 шт., строк поставки (у т.ч. виконання монтажних і пусконалагоджувальних послуг) - до 30.09.2024, ціна - 1 007 976, 00 грн з ПДВ.
Тож, відповідно до умов договору та специфікації відповідач зобов'язаний був поставити товар, у тому числі виконати монтажні і пусконалагоджувальні послуги, у строк до 30.09.2024 (включно).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2025 відповідачем було поставлено позивачу товар (Ліфт пасажирський) на загальну суму 1 007 976, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 17.03.2025 та актом № 1 приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 17.03.2025, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тобто до 30.09.2024, поставивши товар 17.03.2025, тому просить суд стягнути з відповідача 100 797, 60 грн. - штрафу у розмірі 10 % вартості несвоєчасно поставленого Товару.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно специфікації, що є додатком № 1 до договору № 13/2073-МТР від 03.06.2024 (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.09.2025) сторони погодили найменування товару, виробника, одиницю виміру, кількість, строк поставки товару, ціну за одиницю., а саме: товар - Ліфт пасажирський, у кількості - 1 шт, строк поставки (у т.ч. виконання монтажних і пусконалагоджувальних послуг) - до 30.09.2024, ціна - 1 007 976, 00 грн з ПДВ.
Тож, відповідно до умов договору та специфікації відповідач зобов'язаний був поставити товар (у т.ч. виконання монтажних і пусконалагоджувальних послуг) у строк до 30.09.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2025 відповідачем було поставлено позивачу товар (Ліфт пасажирський) на загальну суму 1 007 976, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 17.03.2025 та актом № 1 приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 17.03.2025, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Таким чином, постачальником здійснено поставку товару на загальну суму 1 007 976, 00 грн з порушенням строку визначеного у специфікації та погодженого сторонами.
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що передбачені Договором роботи, які охоплюються загальним предметом Договору, строком поставки за Договором та входять в ціну поставки, виконані відповідачем в межах строку, погодженого сторонами, початок перебігу якого був відтермінований (відстрочений) на час до моменту передачі позивачем відповідачу майданчика для проведення робіт і фактичний перебіг якого розпочався з 16.01.2025, з огляду на наступне.
Згідно п. 5.3. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Відповідно до п. 5.4. договору, датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що право власності та ризики на Товар переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного Договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання Товару не є документами, що свідчать про прийом Товару.
Суд зазначає, що під час укладення договору № 13/2073-МТР від 03.06.2024 сторонами було погоджено як строк поставки товару, так і первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, а саме видаткова накладна та акт приймання-передачі товару за кількістю та якістю, які складені та підписані сторонами 17.03.2025.
При цьому, в частині визначення строку поставки товару, ані умови договору, ані специфікація не містить посилання на відтермінування строку та/або його прив'язку до дати передання позивачем відповідачу майданчика для проведення робіт, тобто сторонами погоджено загальний строк, який включає в себе, як поставку товару, так і виконання монтажних і пусконалагоджувальних послуг.
Відповідачем також додано до відзиву на позовну заяву листи, якими він звертався до позивача та листи позивача, якими останній надав відповідь відповідачу.
Суд зазначає, що з вказаних листів вбачається, що 11.09.2024 відповідач звернувся до позивача з проханням забезпечити електроживленням 3х380 V на останньому поверсі (мансарда), в свою чергу листом від 17.09.2024 позивачем надано відповідь на вказаний лист відповідача та повідомлено про забезпечення електроживленням та про можливість приступити до демонтажу та монтажу ліфтового обладнання. Тобто, з моменту задоволення позивачем вимоги відповідача, у останнього було майже 2 тижня для виконання робіт.
При цьому, в подальшому відповідач звернувся до позивача з листом від 16.10.2024, в якому повідомив, що підприємству відповідача в усній формі відмовляють в пропуску на об'єкт, тобто вказаний лист був надісланий відповідачем після спливу строку поставки товару та не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин викладених у вказаному листі, як і не надано доказів того, що відповідач після 17.09.2024, тобто після повідомлення позивачем про забезпечення електроживленням об'єкту та до закінчення погодженого сторонами строку, звертався до позивача з листом про неможливість розпочати роботи внаслідок відмови у допуску на об'єкт.
Крім того, суд зазначає, що відповідач на підтвердження поставки товару та виконання робіт по його монтажу у визначений сторонами строк посилається на акт прийому-передачі об'єкту для виконання робіт від 16.01.2025, акт огляду ліфтового обладнання від 18.02.2025 та акт приймання-передачі технічної документації на ліфтове обладнання від 05.03.2025, які додано до відзиву. Проте, суд зазначає, що вказані документи складені після спливу погодженого сторонами строку, тобто після 30.09.2025 та, як зазначено судом вище, документами, які підтверджують факт поставки товару є видаткова накладна та акт приймання-передачі товару за кількістю та якістю, які складені та підписані сторонами 17.03.2025. При цьому, умови договору та специфікації не містить посилання на відтермінування строку та/або його прив'язку до дати передання позивачем відповідачу майданчика для проведення робіт.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару згідно специфікації, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.09.2024 до 30.09.2024, однак поставив товар лише 17.03.2025, тож, починаючи з 01.10.2024 відбулося прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача 100 797, 60 грн. - штрафу у розмірі 10 % вартості несвоєчасно поставленого Товару.
Згідно п. 7.1. договору, при недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10 % вартості несвоєчасно поставленого Товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару Постачальник сплачує Покупцю 10% вартості непоставленого Товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару та його монтажу не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.1 договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 100 797, 60 грн. - штрафу у розмірі 10 % вартості несвоєчасно поставленого Товару.
Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягає стягненню штраф у розмірі 100 797, 60 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтербуд" (вул. Михайла Котельникова, буд. 33, квартира 80, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код - 40240550) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 00135390) 100 797 (сто тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 60 коп. - штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков