ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/6108/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс"
до Фізичної особи-підприємця Габелая Пантелеймона Мушуровича
про стягнення 1 468 113,19 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Габелая Пантелеймона Мушуровича (далі - відповідач, Підприємець) грошових коштів у загальному розмірі 1 468 13,19 грн., з яких: 1 273 331,96 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 18.08.2022 року договором суборенди № 11, 188 307,79 грн. - пеня, 12 873,00 грн. - 3 % річних, 66 041,04 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 19.05.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству строку і способу усунення її недоліків.
27.05.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 26.05.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 02.06.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6108/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін. Крім того, цією ухвалою суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Зважаючи на відсутність у Підприємця електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 02.06.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/6108/25 була направлена судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0610257677268 на адресу місця проживання відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Григорія Сковороди, будинок 5, квартира 11.
Проте, зазначене відправлення підприємством поштового зв'язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.06.2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
12.07.2022 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець, Департамент) та Товариством (орендар) був укладений договір оренди № 2913(цмк)-1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування єдиний майновий комплекс плодоовочевої бази комунального підприємства "Світ" Солом'янського району за адресою: місто Київ, вулиця Володимира Сікевича (попередня назва вулиці Молодогвардійська), 32, вартість якого становить 47 898 700,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 1.2 Незмінюваних умов договору оренди № 2913(цмк)-1 підприємство передається в оренду для розміщення плодоовочевої бази.
За умовами пункту 11.1 Змінюваних умов договору оренди № 2913(цмк)-1 останній діє з 29.01.2022 року до 28.01.2027 року включно.
У пункті 12 Змінюваних умов договору оренди № 2913(цмк)-1 його сторони зафіксували надання орендодавцем згоди на передачу частини майна в суборенду згідно з оголошенням про передачу майна в оренду.
Згідно з підписаним та скріпленим відбитками печаток Департаменту та Товариства актом приймання-передачі від 12.07.2022 року орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування за Договором оренди від 12.07.2022 року єдиний майновий комплекс плодоовочевої бази комунального підприємства "Світ" Солом'янського району, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимира Сікевича (попередня назва вулиці Молодогвардійська), 32, згідно з переліком майна, що додається.
З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням положень пункту 12 Змінюваних умов договору оренди № 2913(цмк)-1, 18.08.2022 року між Товариством (орендар) та Підприємцем (суборендар) був укладений договір суборенди № 11 (далі - Договір), за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування майно, що знаходиться у місті Києві на вулиці Володимира Сікевича, 32, а саме: бондарний цех № 2, 440,3 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1), ринковою оціночною (страховою) вартістю в розмірі 814 320,00 грн.
Вказаний правочин підписаний уповноваженим представником Товариства та Підприємцем, а також скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 2.1 Договору суборендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується одночасно із підписанням цього Договору.
Судом встановлено, що згідно з підписаним та скріпленим відбитками печаток сторін актом приймання-передачі від 18.07.2022 року Товариство передало, а Підприємець прийняв об'єкт суборенди за Договором.
За умовами пунктів 3.1-3.4 Договору суборендна плата становить 44 030,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ, та не включає в себе оплату комунальних послуг, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту суборендаря або третіх осіб на територію майнового комплексу і оплачується окремо.
Суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців суборенди) добова суборендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі суборендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Розмір суборендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта суборенди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що суборендар сплачує суборендну плату на розрахунковий рахунок орендаря щомісяця до 15 числа поточного місяця суборенди.
Згідно з пунктом 3.6 означеної угоди суборендар сплачує орендну плату на підставі пункту 3.1 цього Договору.
В день укладення цього Договору суборендар сплачує суборендну плату за перший та останній місяць суборенди (пункт 3.7 Договору).
За умовами пункту 11.1 Договору термін дії останнього встановлено з дати його підписання до 23.07.2025 року включно. Умови Договору зберігають силу протягом всього строку дії цього Договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище суборендаря, а в частині зобов'язань суборендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі вимоги, Товариство посилалося на те, що всупереч умовам Договору відповідач протягом серпня 2022 року - серпня 2024 року неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки відповідно зі своєчасної та повної оплати орендних платежів та оплати комунальних послуг, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту суборендаря або третіх осіб на територію майнового комплексу, внаслідок чого за Підприємцем утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 273 331,96 грн.
На підтвердження означених обставин Товариство надало суду, зокрема, копії відповідних виставлених суборендарю рахунків на оплату від 22.08.2022 року № 628 на суму 48 900,00 грн., від 23.08.2022 року № 677 на суму 4 013,00 грн., від 24.09.2022 року № 9144 на суму 6 039,00 грн., від 25.09.2022 року № 1091 на суму 48 900,00 грн., від 24.10.2022 року № 876 на суму 6 813,00 грн., від 24.12.2022 року № 754 на суму 22 247,00 грн., від 25.10.2022 року № 1035 на суму 48 900,00 грн., від 24.11.2022 року № 836 на суму 7 928,00 грн., від 25.11.2022 року № 968 на суму 48 900,00 грн., від 25.12.2022 року № 753 на суму 48 900,00 грн., від 14.01.2023 року № 68 на суму 16 900,00 грн., від 16.01.2023 року № 17 на суму 48 900,00 грн., від 14.02.2023 року № 182 на суму 17 591,00 грн., від 16.02.2023 року № 112 на суму 48 900,00 грн., від 14.03.2023 року № 265 на суму 9 647,00 грн., від 16.03.2023 року № 203 на суму 48 900,00 грн., від 14.04.2023 року № 354 на суму 7 039,00 грн., від 16.04.2023 року № 293 на суму 48 900,00 грн., від 14.05.2023 року № 429 на суму 3 698,00 грн., від 16.05.2023 року № 383 на суму 48 900,00 грн., від 14.06.2023 року № 517 на суму 4 441,00 грн., від 14.12.2023 року № 1024 на суму 26 015,00 грн., від 16.12.2023 року № 1045 на суму 48 804,40 грн., від 16.01.2024 року № 51 на суму 49 111,94 грн., від 14.01.2024 року № 44 на суму 35 051,00 грн., від 16.02.2024 року № 523 на суму 49 111,94 грн., від 14.02.2024 року № 121 на суму 30 738,00 грн., від 14.03.2024 року № 184 на суму 19 639,00 грн., від 16.03.2024 року № 524 на суму 49 111,94 грн., від 16.04.2024 року № 525 на суму 49 111,94 грн., від 16.05.2024 року № 526 на суму 49 377,39 грн., від 14.05.2024 року № 270 на суму 23 360,00 грн., від 16.06.2024 року № 527 на суму 50 356,55 грн., від 14.06.2024 року № 369 на суму 6 435,00 грн., від 16.07.2024 року № 528 на суму 50 356,55 грн., від 14.07.2024 року № 414 на суму 6 593,00 грн., від 14.08.2024 року № 480 на суму 7 651,00 грн., від 16.08.2024 року № 529 на суму 50 629,46 грн., а також копії відповідних підписаних орендарем актів надання послуг за спірний період (компенсація витрат по забезпеченню зберігача водою, електроенергією, вивіз сміття, в'їзд автотранспорту, суборендна плата).
З матеріалів справи також вбачається, що листом від 11.10.2024 року позивач звертався до Підприємця з вимогою щодо виконання умов Договору з долученням до цієї вимоги вищенаведених рахунків на оплату, актів надання послуг та акту звірки взаєморозрахунків (у двох екземплярах).
Загальна сума належних до сплати Підприємцем орендних платежів за Договором, з урахуванням пункту 3.1 цієї угоди, протягом спірного періоду склала 1 557 987,96 грн.
Однак, судом встановлено, що всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач перерахував на користь Товариства за платіжними інструкціями від 27.03.2023 року № 699T004TRH на суму 6 039,00 грн., від 27.03.2023 року № 699T004TRІ на суму 16 900,00 грн., від 12.04.2023 року № 699T004U6F на суму 9 647,00 грн., від 24.04.2023 року № 699T004UOF на суму 17 591,00 грн., від 19.05.2023 року № 699T004WG2 на суму 6 813,00 грн., від 19.05.2023 року № 699T004WG1 на суму 7 928,00 грн., від 29.05.2023 року № 699T004WTN на суму 3 698,00 грн., від 29.05.2023 року № 699T004WTM на суму 7 039,00 грн., від 08.06.2023 року № 699T004XN9 на суму 10 000,00 грн., від 28.06.2023 року № 699T004YF8 на суму 12 247,00 грн., від 17.07.2023 року № 699T004ZGP на суму 4 441,00 грн., від 02.10.2023 року № 699T005226 на суму 2 700,00 грн., від 02.10.2023 року № 699T005225 на суму 4 076,00 грн., від 31.10.2023 року № 699T0052SU на суму 5 099,00 грн., від 31.10.2023 року № 699T0052ST на суму 8 450,00 грн., від 05.12.2023 року № 699T0054FJ на суму 14 157,00 грн., від 02.02.2024 року № 699T005672 на суму 26 015,00 грн., від 14.02.2024 року № 699T0056IG на суму 35 051,00 грн., від 20.03.2024 року № 699T0058VJ на суму 30 738,00 грн., від 10.04.2024 року № 699T005AD9 на суму 19 639,00 грн., від 10.06.2024 року № 699T005DRJ на суму 23 360,00 грн., від 14.08.2024 року № 699T005F1V на суму 6 435,00 грн. та від 14.08.2024 року № 699T005F1U на суму 6 593,00 грн. грошові кошти на компенсацію витрат на комунальні послуги, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту суборендаря або третіх осіб на територію майнового комплексу в загальному розмірі лише 284 656,00 грн., заборгувавши таким чином позивачу 1 273 331,96 грн.
Враховуючи наведені обставини, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення із суборендаря 1 273 331,96 грн. основного боргу за Договором, а також 188 307,79 грн. пені, 12 873,00 грн. 3 % річних та 66 041,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи не спростований Підприємцем факт неналежного виконання ним обов'язків з оплати позивачу орендних платежів за Договором, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача, яка складає 1 273 331,96 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємця про стягнення вказаної суми боргу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього грошових зобов'язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 12 873,00 грн., нарахованих на прострочену суму основного боргу в розмірі 1 273 331,96 грн. у період з 01.10.2024 року по 01.02.2025 року, а також 66 041,04 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведену суму заборгованості протягом жовтня 2024 року - січня 2025 року згідно з наданим Товариством розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки розміри нарахованих позивачем компенсаційних виплат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та не перевищують обрахованого судом розміру сум цих виплат, а відповідачем контррозрахунку наведених сум чи обґрунтованих заперечень проти їх стягнення надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення з відповідача 12 873,00 грн. 3 % річних та 66 041,04 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 188 307,79 грн. пені, нарахованої на загальну суму заборгованості відповідача за Договором у розмірі 1 273 331,96 грн. у період з 01.10.2024 року по 01.02.2025 року.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 3.9 Договору на суму заборгованості суборендаря із сплати суборендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Перевіривши наданий Товариством розрахунок пені у розмірі 188 307,79 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування, початкових і кінцевих дат періодів прострочення, а також тривалості періоду нарахування пені, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.
Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Крім того, суд зауважує, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання (у даному випадку такі строки передбачені пунктом 3.5 Договору), прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають, штрафні санкції підлягають нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.
Суд також звертає увагу на імперативні положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Означеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Крім того, як було зазначено вище, за умовами пункту 3.1 Договору суборендна плата становить 44 030,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ, та не включає в себе оплату комунальних послуг, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту суборендаря або третіх осіб на територію майнового комплексу і оплачується окремо, тоді як приписами пункту 3.9 цієї угоди нарахування пені передбачено саме за прострочення сплати суборендної плати, а не інших платежів, зокрема, оплату комунальних послуг, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту суборендаря або третіх осіб на територію майнового комплексу, які підлягають окремій сплаті.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що прострочення відповідачем оплати орендної плати протягом спірних місяців фактично виникало після 15 числа кожного відповідного поточного місяця суборенди, а нарахування пені за кожен такий місяць окремо повинно було здійснюватися протягом шести місяців з дати настання відповідного прострочення та саме на суму суборендної плати, не обтяженої іншими нарахуваннями.
Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з Підприємця на користь Товариства за вказаний останнім період (у межах пред'явлених позовних вимог та з урахуванням дійсних баз нарахування і положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), є 13 159,67 грн., з яких: 556,48 грн. - пеня, нарахована у період з 01.10.2024 року (початкова дата, вказана Товариством у розрахунку) по 16.10.2024 року (кінцева дата шестимісячного строку нарахування) за прострочення внесення суборендної плати за квітень 2024 року в сумі 48 959,51 грн.; 1 634,66 грн. - пеня, нарахована у період з 01.10.2024 року (початкова дата, вказана Товариством у розрахунку) по 16.11.2024 року (кінцева дата шестимісячного строку нарахування) за прострочення внесення суборендної плати за травень 2024 року в сумі 48 959,51 грн.; 2 755,64 грн. - пеня, нарахована у період з 01.10.2024 року (початкова дата, вказана Товариством у розрахунку) по 18.12.2024 року (кінцева дата шестимісячного строку нарахування) за прострочення внесення суборендної плати за червень 2024 року в сумі 48 959,51 грн.; 3 804,64 грн. - пеня, нарахована у період з 01.10.2024 року (початкова дата, вказана Товариством у розрахунку) по 16.01.2025 року (кінцева дата шестимісячного строку нарахування) за прострочення внесення суборендної плати за липень 2024 року в сумі 48 959,51 грн.; 4 408,25 грн. - пеня, нарахована у період з 01.10.2024 року (початкова дата, вказана Товариством у розрахунку) по 01.02.2025 року (кінцева дата, вказана Товариством у розрахунку) за прострочення внесення суборендної плати за серпень 2024 року в сумі 48 959,51 грн.
За таких обставин, стягненню з Підприємця на користь Товариства підлягає пеня у розмірі 13 159,67 грн., тоді як у задоволенні вимог орендаря про стягнення із суборендаря решти заявленої суми цієї штрафної санкції у розмірі 175 148,12 грн. слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повного та вчасного сплати суборендних платежів за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки за Договором, позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведених обставин.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Габелая Пантелеймона Мушуровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс" (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 32; код ЄДРПОУ 34353218) 1 273 331 (один мільйон двісті сімдесят три тисячі триста тридцять одну) грн. 96 коп. основного боргу, 13 159 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 67 коп. пені, 12 873 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп. 3 % річних, 66 041 (шістдесят шість тисяч сорок одну) грн. 04 коп. інфляційних втрат, а також 16 384 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13.08.2025 року.
Суддя В.С. Ломака