ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/7387/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 33 200,04 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 33 200,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, такі вагони були розкомплектовано, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків в загальному розмірі 33 200,04 грн, з яких 26 400,00 грн - вартість запасних частин, 4 967,53 грн - вартість відновлювальних робіт, 1 832,51 грн - плата за подавання/збирання вагонів
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7387/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
10.07.2025 представником позивача подано письмові пояснення.
14.07.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, зазначених у накладній, ТОВ «Лемтранс» права на пред'явлення позову. Також відповідач зазначає, що розукомплектування вагонів власності позивача сталося внаслідок крадіжки гальмівного обладнання сторонніми особами.
16.07.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У травні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - відповідач) здійснювало перевезення вантажів у вагонах: №№ 52878063, 56675804, 53466025, які знаходяться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (далі - позивач).
26.05.2023 за залізничною накладною №47018833 від 26.05.2023 у складі потягу №2023 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон №52878063, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 28.05.2023, після чого вагон був направлений де «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.
30.05.2023 за залізничною накладною №47093547 від 30.05.2023 у складі потягу №2325 на станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон №56675804, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 02.06.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційна вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.
30.05.2023 за залізничною накладна №47093547 від 30.05.2023 у складі потягу №2325 па станцію Кривий Ріг РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» прибув вагон №53466025, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого було оформлене повідомлення про ремонт форми ВУ-23М: б/н від 02.06.2023, після чого вагон був направлений до «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця», на технічне обслуговування.
З метою складання комерційних актів форми ГУ-23 та ВУ-25М ПрАТ «Укренерготранс» письмо зверталося до начальника експлуатаційного вагонного депо Батуринське Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» із листом №3.5-359 від 26.06.2023, у відповідь на який, заступник начальника експлуатаційного вагонного депо Батуринське Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомив, що складання комерційних актів з приводу пошкодження вагонів (відсутності деталей вагонів) нормативними документами не передбачено.
З метою здійснення ремонту вказаних вагонів позивач звернувся до експлуатаційного вагонного депо Батуринська регіональної філії «Придніпровська залізниця» із проханням забезпечити проведення ремонтних робіт за власний рахунок (включаючи придбання та поставку запасних частин) та гарантував оплату вартості ремонтних робіт.
Після надання гарантійних листів, вагонним депо Батуринська РФ «Придніпровські залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу ПрАТ «Укренерготранс» були виставлені рахунки №7/253 від 05.09.2023 на проведення оплати за виконання робіт з технічного обслуговування та рахунки №9/253 від 04.07.2023, №2/253 від 04.09.2023 на проведення оплати зі подавання - забирання вагонів на загальну суму 1500000 грн. з ПДВ з яких 6800,04 грн. були витрачені саме на зазначені вагони.
Дані рахунки були оплачені позивачем наступними платіжними дорученнями №1069 від 18.07.2023 на суму 75 000,00 грн., №1107 від 24.07.2023 на суму 75 000,00 грн., №1133 від 26.07.2023 на суму 75 000,00 грн., №1511 від 11.09.2023 на суму 100 000,00 гри. Та №1477 від 06.09.2023 на суму 75 000,00 гри.
Також, у зв'язку з відсутністю у вагоноремонтного підприємства залізниці необхідних запасних частин потрібних для виконання ремонту пошкоджених вагонів, з метою прискорення виконання ремонтних робіт вагонам, які знаходяться в оперативному управлінні, позивач придбав у ТОВ «Транслюксгруп» нові головні частин повітророзподільника в кількості 3 шт. та магістральної частини повітророзподільника в кількості 1 шт., які в подальшому були передані до експлуатаційного вагонного депо Батуринська РФ «Придніпровська залізницях АТ «Укрзалізниця», що підтверджується відповідними актами приймання-передачі деталей вантажних вагонів.
Загальна вартість деталей які були придбані позивачем та встановлені на вагони при виконанні поточного ремонту з відчепленням, з метою відновлення вагонів після їх пошкодження, складає 26 400,00 грн.
У вересні 2023 року вищезазначеним пошкодженим вагонам був виконаний поточний ремонт з відчепленням. По факту передачі вагонів до ремонту вагоноремонтними підприємствами були видані відповідні повідомлення форми ВУ-36М №№ 53466025 від 02.06.2023, № 56675804 від 02.06.2023, № 52878063 від 28.05.2023.
Факт виконання робіт з поточного ремонту з відчепленням підтверджується Актами приймання-здавання наданих послуг: №2-то-1 від 25.09.2023.
Загальна вартість виконаних ремонтних (відновлювальних) робіт без урахування вартості запасних частин складає 4 967,53 грн.
За результатами завданих пошкоджень вказаних вище вагонів, позивач був змушений здійснити оплату подавання та збирання вагонів до місця ремонту та подальшого їх повернення до місця завантаження згідно переліків до акту №1-пу-1 приймання-здавання наданих послуг від 19.07.2023, від 21.09.2023; переліку до акту №2 пу-1 приймання-здавання наданих послуг від 26.07.2023, від 26.09.2023: 52878063 - 400,01 грн., 56675804 - 563,54 грн.; 53466025 - 563,54 грн. Всього з ПДВ: 1832,50 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 33 200,04 грн. (придбані деталі - 26 400,00 грн. + технічне обслуговування - 4 967,53 грн. + плата за подавання/забирання вагонів - 1 832,51 грн.).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».
Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів, які перебувають в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс", а саме: №№ 52878063, 56675804, 53466025.
Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, у травні на станції Кривій Ріг було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності складових частин вагонів.
За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу - Батуринське Регіональної філії Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТО в-2(4) форми ВУ-36М.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 26 400,00 грн., а також здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 4 967,53 грн. та понесені витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 1 832,51 грн.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 33 200,04 грн.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
У контексті заперечень відповідача суд зауважує, що у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 20.02.2020 у справі № 910/313/19 викладено правовий висновок, згідно з яким у абзаці 2 пункту 126 Статуту залізниць України йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не має істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.
Відповідно до підпункту «е» пункту 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Суд звертає увагу, що визначений цим пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як наслідок, у всіх інших випадках презюмується вина залізниці у завданні збитків, тому доводи відповідача про те, що витрати на придбання деталей та на ремонт вагонів понесено позивачем внаслідок розукомплектування вагонів і крадіжки деталей сторонніми особами, а не з вини відповідача, відхиляються судом.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення винних осіб у пошкодженні спірних вагонів у порядку кримінального судочинства та набрання вироком законної сили, перевізник як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України.
Відтак, з огляду на встановлення судом усіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, вини перевізника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у вищенаведених постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 20.02.2020 у справі № 910/313/19.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (49050, м. Дніпро, вул. Героїв Рятувальників, буд. 8; ідентифікаційний код: 32082812) збитки в розмірі 33 200 (тридцять три тисячі двісті) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 13.08.2025.
Суддя О.А. Грєхова