ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/6484/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Приватного підприємства "НЕССІ"
про ухвалення додаткового рішення
за позовом Приватного підприємства "НЕССІ" (04211, м. Київ, просп. Володимира Івасюка, буд. 2-Г, офіс 241, ідентифікаційний код 22935056)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-КИЇВ" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Логістична, буд. 2, ідентифікаційний код 43422208)
про стягнення 243 833, 00 грн,
Представники сторін: не викликались
Приватне підприємство "НЕССІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-КИЇВ" (далі - відповідач) про стягнення 243 833, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди № 05/03-24 від 05.03.2024 (далі - договір), а саме: ушкодження об'єкта оренди, проведення ремонтних робіт приміщення та встановлення додаткового обладнання без згоди позивача, останній в односторонньому порядку розірвав договір з 23.02.2025, однак відповідач приміщення звільнив лише 17.04.2025, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 172 333 грн подвійної орендної плати (неустойки) та суми нарахованих штрафів відповідно до пунктів 7.3, 7.5. договору у розмірі 71 500, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 позовні вимоги Приватного підприємства "НЕССІ" задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-КИЇВ" на користь Приватного підприємства "НЕССІ" неустойку у розмірі 168 666 грн 66 коп., суму штрафів у розмірі 38 500 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 486 грн 00 коп.
05.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним підприємством "НЕССІ" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить суд стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.
06.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "МП-КИЇВ" подано заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на незначну складність справи, незначний обсяг матеріалів, що потребували вивчення адвокатом, кількість підготовлених ним процесуальних документів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), конкретні обставини справи, результат вирішення спору, сталість судової практики з відповідного питання, а відтак відповідач вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 000, 00 грн є суттєво завищеним і неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги №44/2021 від 31.12.2021, який був укладений між Приватним підприємством "НЕССІ" (далі - клієнт) та адвокатом Бутиріним Ярославом Ярославович (далі - клієнт), за умовами пункту 1 якого адвокат надає правову допомогу клієнту з будь-яких питань, в будь-яких судових процесах і досудових провадженнях (в тому числі господарських, цивільних, кримінальних, адміністративних). Допомога надається в порядку та на умовах, що визначені цим договором і додатками до нього, з використанням передбачених в законодавчих актах засобів, способів і методів захисту.
Відповідно до пункту 4 договору, до повноважень адвоката належить здійснювати представництво в усіх судових органах України будь-якої ланки та інстанції (в тому числі у Верховному суді) та інших компетентних органах та організаціях.
Згідно пункту 5 договору за запитом клієнта адвокат направляє клієнту рахунок-фактуру із зазначенням опису/виду правової допомоги/послуги та її вартості. У випадку згоди з вказаною вартістю конкретної послуги, клієнт протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури оплачує вартість такої послуги на рахунок адвоката.
Протягом трьох робочих днів з моменту надання (виконання) вказаної у рахунку-фактурі правової допомоги/послуги адвокат та клієнт складають акт виконаних робіт. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Кількість видів правової допомоги, обсяг наданих послуг та рахунків-фактур жодним чином не обмежується.
Клієнт, погоджуючись з проведенням витрат (проведення експертиз, судовий збір тощо), компенсує/авансує їх адвокатові, а у разі відсутності коштів на їх оплату своєчасно повідомляє про це адвоката і погоджується з тим, що відмова в проведенні запропонованих адвокатом заходів може вплинути на результативність виконання функцій захисту.
Виїзд в засідання за межі м. Києва або для виконання інших доручень чи процесуальних дій оплачується окремо.
Протоколом узгодження ціни від 21.04.2025 сторони погодили, що вартість послуг адвоката в межах ведення господарської справи за позовом Приватного підприємства "НЕССІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-КИЇВ" про стягнення коштів за договором оренди №05/03-24 складає 45 000 грн.
На підставі виставленого рахунку-фактури №21-04/25 Приватне підприємство "НЕССІ" перерахувало на користь адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича 45 000, 00 грн у якості сплати за правову допомогу, що підтверджується платіжними дорученнями №2192 від 21.04.2025 та №2197 від 25.04.2025.
Судом встановлено, що Бутирін Ярослав Ярославов є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
За таких обставин, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, а також результати розгляду даної справи - задоволення позовних вимог частково, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 8 500, 00 грн.
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства "НЕССІ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МП-КИЇВ" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Логістична, буд. 2, ідентифікаційний код 43422208) на користь Приватного підприємства "НЕССІ" (04211, м. Київ, просп. Володимира Івасюка, буд. 2-Г, офіс 241, ідентифікаційний код 22935056) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 13.08.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин