ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.08.2025Справа № 910/9313/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочення виконання рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України
про стягнення 444 661 097,45 грн,
Представники сторін:
Від позивача: Лисенко С.В.
Від відповідача: Прохоров Ю.Г.
Від третьої особи: не з'явився
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9313/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований покупець", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, про стягнення 444 661 097,45 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 закрито провадження у справі № 910/9313/24 в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 210 287 467,56 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Велика Перспективна, 78, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; ідентифікаційний код 42132581) основний борг у розмірі 141 795 016,53 грн, 3% річних у розмірі 31 008 600,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 57 983 583,25 грн та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 змінено. Пункти 3 та 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/9313/24 викладено в такій редакції:
« 3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Велика Перспективна, 78, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; ідентифікаційний код 42132581) основний борг у розмірі 141 795 016,53 грн, 3% річних у розмірі 13 635 884,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 23 529 815,11 грн та судовий збір у розмірі 661 316,20 грн.
В іншій частині позову відмовити.»
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/9313/24 залишено без змін.
Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Велика Перспективна, 78, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; ідентифікаційний код 42132581) на користь з Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) 349 734,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
28.07.2025 на виконання вказаного вище рішення суду (з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції) видано накази.
Водночас, 13.02.2025 до суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/9313/24 на термін один рік з моменту його ухвалення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкладено вирішення питання щодо поданої Державним підприємством "Гарантований покупець" заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/9313/24 до повернення матеріалів даної справи з суду вищої інстанції.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи № 910/9313/24 до Господарського суду міста Києва, суд ухвалою від 28.07.2025 заяву відповідача про відстрочення виконання рішення призначив до розгляду на 11.08.2025.
31.07.2025 від позивача у даній справі до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення.
В судовому засіданні 11.08.2025 представник відповідача надав пояснення по суті заяви та просив відстрочити виконання рішення на 1 рік з моменту ухвалення рішення у даній справі. Представник позивача проти задоволення даної заяви заперечив, посилаючись на її необґрунтованість.
Розглянувши матеріали заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/9313/24, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно із ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що наявність підстав для відтермінування виконання рішення має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
В обґрунтування поданої заяви Державне підприємство "Гарантований покупець" посилається на те, що відповідно до визначеного Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, в редакції постанови від 11.08.2021 № 859 (надалі - Положення) Гарантований покупець спрямовує отримані від виробників електричної енергії, які виконують ПСО кошти на розрахунки з постачальниками універсальних послуг. Водночас, норми Положення не передбачають джерел для фінансування сплати Гарантованим покупцем коштів на сплату 3% річних та інфляційних втрат, що унеможливлює негайне виконання відповідачем рішення суду.
Також відповідач вказував про складну фінансову ситуацію, в якій опинилось підприємство в т.ч. внаслідок впливу обставин, спричинених введенням воєнного стану в Україні. Як вказує заявник (боржник), станом на 22.03.2024 заборгованість виробників електричної енергії перед Гарантованим покупцем становить близько 26,7 млрд. грн., тоді як заборгованість Гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг становить 23,9 млрд грн. Відтак, при такому рівні заборгованості стягнення штрафних санкцій чи компенсаційних платежів, передбачених ст. 625 ЦК України істотно ускладнить і без того критичну ситуацію з розрахунками між виробниками електричної енергії, Гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг.
При цьому, відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем збитків внаслідок неповної оплати послуг відповідачем.
Крім того, заявник (боржник) зазначає, що в період воєнного стану він бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури. Разом з іншими учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків, Гарантований покупець здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим, пільговим тарифом.
До того ж, за доводами заявника, збройна агресія російської федерації проти України спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для Гарантованого покупця. Так, у зв'язку з окупацією державою-агресором найбільшого об'єкту генеруючого електричну енергію в Україні - Запорізької АЕС, знищенням великої кількості об'єктів генерації електричної енергії, в т.ч. з альтернативних джерел енергії та зменшенням виробництва електричної енергії, істотно зменшилось надходження коштів у електроенергетичну галузь.
З урахуванням зазначеного, боржник вказує, що він недоотримує значні суми коштів від виробників в межах виконання Положення та від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в результаті чого відповідач не може в повному обсязі виконувати свої поточні зобов'язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Також заявник посилався на надання НКРЕКП настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.
Отже, наведені вище обставини у їх сукупності заявник вважає достатньо винятковими для відстрочення виконання рішення у даній справі.
Оцінивши обґрунтування заявника, суд дійшов висновку, що наведені доводи не підтверджують наявності будь-якого виняткового випадку, що обумовлює об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, чи робить його виконання неможливим у розумінні ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді даної заяви суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином норми закону не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок коштів своїх контрагентів або бюджету, у виконанні власних обов'язків за зобов'язаннями (звільнення від відповідальності, відстрочення або розстрочення зобов'язань), також не передбачають такого положення й умови договору купівлі-продажу електроенергії №2302/02/21 від 15.09.2021, укладеного сторонами.
При цьому статтею 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Суд звертає увагу заявника на те, що договір укладений сторонами є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіх осіб перед відповідачем.
За таких обставин факт відсутності фінансування, в тому числі через ненадходження до ДП "Гарантований покупець" коштів, не є виключною обставиною для звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання своїх зобов'язань.
Також слід зазначити, що фінансове становище ДП "Гарантований покупець", яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.
Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.
Посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 також не беруться судом до уваги, оскільки пп. 14 п. 1 вказаної постанови надано настанови щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, тоді як у даній справі штрафні санкції (штраф, пеня) відповідачу не нараховувались.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені боржником обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому суд відмовляє Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/9313/24 із підстав необґрунтованості.
Керуючись статтями 232, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» у про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/9313/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повна ухвала складена та підписана 13.08.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко