ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.08.2025Справа № 910/7396/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬ-ТРАНС-СЕРВІС»
про стягнення 145 797,51 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬ-ТРАНС-СЕРВІС» про стягнення 145 797,51 грн, з яких: 95 000,72 грн основної заборгованості, 16 002,92 грн інфляційних втрат, 3426,56 грн 3% річних та 31 367,31 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з організації перевезення вантажів у вагонах за договором від 08.05.2024 № 080524.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7396/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріали справи містять повідомлення про доставлення процесуального документа (ухвали від 17.06.2025 про відкриття провадження у справі № 910/7396/25) до електронного кабінету відповідача, що свідчить про виконання судом належним чином обов'язку щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву.
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬ-ТРАНС-СЕРВІС» (надалі - клієнт, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» (надалі - експедитор, позивач) укладено Договір № 080524 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого експедитор зобов'язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах (далі також - рухомий склад), які належать йому на праві власності або на будь-яких інших законних підставах.
Вартість та перелік послуг узгоджуються сторонами та встановлюються в Додаткових угодах до цього Договору (п. 1.4. Договору).
Підпунктом 2.2.6. п 2.2. Договору визначено обов'язок відповідача здійснити позивачу оплату вартості послуг, передбачених цим Договором, на підставі рахунка, виставленого позивачем, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення.
Крім вказаного обов'язку щодо оплати послуг Договором передбачено також обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати, здійснені в інтересах відповідача для виконання цього Договору, у повному обсязі (пп. 2.2.15. п. 2.2.); відшкодовувати витрати позивача, пов'язані із затримкою вагонів на станціях залізниць у передбачених Договором випадках (пп. 2.2.16. п. 2.2.); відшкодовувати позивачу всі незаплановані додаткові витрати, що виникли не з вини позивача під час надання послуг, передбачених Договором (пп. 2.2.17. п. 2.2.); підписувати акти виконаних робіт, а у разі незгоди з актами - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня їх отримання направити/надати позивачу лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У разі ненадання відповідачем відповіді позивачу в зазначений строк послуги вважаються наданими позивачем якісно і в повному обсязі, а акти виконаних робіт вважаються акцептованими (пп. 2.2.20. п. 2.2.).
Загальна ціна Договору визначається сумарною ціною окремо наданих послуг протягом строку дії Договору на підставі Актів виконаних робіт (п. 3.1. Договору).
Вартість (ціна) послуг зазначається сторонами у додаткових угодах до Договору (п. 3.2. Договору).
Так, відповідно до умов укладеної 08.05.2024 між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору (надалі - Додаткова угода), вартість послуг експедитора у травні місяці 2024 року за один вагон становить 950,04 грн - за одну добу користування одним вагоном з ПДВ, при чому неповна доба рахується за повну. Строк користування вагонами обчислюється з моменту прибуття вагона на станцію навантаження клієнта, згідно заявок клієнта, і закінчується датою прибуття вагона на станції навантаження експедитора, згідно інструкції експедитора.
В п. 2 Додаткової угоди передбачено, що вартість послуг експедитора з організації перевезень вантажів згідно заявки клієнта включає в себе: плату за користування власним (орендованим) вагоном; винагороду (плату) експедитора.
Згідно з умовами п. 3.3. Договору, оплата послуг відповідно до Договору здійснюється клієнтом на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунка, виставленого експедитором, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунка.
Акти виконаних робіт оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, експедитор надає клієнту рахунки, акти виконаних робіт за надані послуги експедитора та інші документи, що є підставою для стягнення плати з клієнта за надання послуг відповідно до Договору, якщо вони у зв'язку виробничою потребою не передавалися відповідачу раніше (п. 3.5. Договору).
Відповідно до п. 3.6. Договору на підставі підписаних актів виконаних робіт відповідач здійснює остаточні розрахунки з позивачем згідно з рахунками, виставленими останнім, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунка та актів виконаних робіт.
Усі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, а у разі недосягнення згоди передаються на розгляд господарського суду в порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторони домовились про обов'язковість вжиття заходів досудового врегулювання спорів (у претензійному порядку). Претензії до кожної із сторін надсилаються за адресами, зазначеними сторонами у розділі 10 Договору (пункти 6.1., 6.2. Договору).
Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу - до повного здійснення розрахунків (п. 9.1. Договору).
В травні 2024 року позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з організації перевезень вантажів на суму 416 117,52 грн, що підтверджується копією акту надання послуг від 31.05.2024 № 96.
Позивачем було виставлено відповідні рахунки на оплату від 13.05.2024 № 101 на суму 190 000,80 грн та від 31.05.2024 № 111 на суму 226 116,72 грн.
Із долучених позивачем виписок по особовому рахунку встановлено, що рахунок від 13.05.2024 № 101 на суму 190 000,80 грн був сплачений відповідачем у повному обсязі 16.05.2024.
Водночас, по рахунку від 31.05.2024 № 111 відповідач розрахувався частково, сплативши 12.06.2024 позивачу 100 000,00 грн, 13.12.2024 -16 116,00 грн та 27.12.2024 - 15 000,00 грн.
Оскільки відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за надані послуги за Договором, позивач направив відповідачу претензію на адресу електронної пошти, зазначену у п. 8.12. Договору, а також засобами поштового зв'язку на зазначену у розділі 10 Договору адресу, у якій вимагав сплатити залишок заборгованості, а також інфляційні втрати, 3% річних та пеню за прострочення здійснення розрахунків.
Враховуючи те, що відповідачем вказану претензію позивача було залишено без відповіді та задоволення, останній звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 95 000,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 002,92 грн, 3% річних у розмірі 3426,56 грн та пеню у розмірі 31 367,31 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за Договором та надано відповідачу послуги з організації перевезень на суму 416 117,52 грн з ПДВ, що підтверджується Актом надання послуг № 96 від 31.05.2024, підписаним сторонами без зауважень та заперечень.
Водночас, відповідач за вказані вище послуги розрахувався частково, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 321 116,80 грн. Доказів сплати решти суми заборгованості у розмірі 95 000,72 грн матеріали справи не містять та обов'язку щодо їх оплати відповідачем не спростовано.
Отже, враховуючи, що строк сплати відповідачем вказаної суми боргу відповідно до умов Договору є таким, що настав, суд визнає позовні вимоги про стягнення 95 000,72 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за невиконання зобов'язань за Договором.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Так, в п. 4.5. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати, встановлених Договором, експедитор має право стягнути з клієнта пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Нарахування штрафних санкцій (в т.ч. пені) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день повного виконання стороною відповідного зобов'язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором становить три роки (п. 4.18. Договору).
Отже, з наведеного вбачається, що сторонами було визначено інший період нарахування пені, аніж визначено у ч. 6 ст. 232 ГК України, що не суперечить законодавству.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив його часткову необґрунтованість, а саме в частині визначення дати початку прострочення (04.06.2024), тоді як з урахуванням дат складення рахунку № 111 та акту надання послуг та умов п. 3.6. Договору, строк для оплати відповідачем коштів в розмірі 226 116,72 грн тривав до 05.06.2024 включно, а тому прострочення слід рахувати з 06.06.2024. Також позивач помилково за період прострочення з 12.06.2024 по 12.12.2024 нараховує пеню на суму боргу в розмірі 126 166,72 грн, тоді як правильною сумою для нарахування є 126 116,72 грн.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 31 027,15 грн за загальний період прострочення з 06.06.2024 по 03.06.2025. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач допустився тих самих помилок, що й при здійсненні розрахунку пені, у зв'язку з чим судом здійснено власний перерахунок вказаних нарахувань в межах заявленого періоду прострочення, за результатами якого встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є 3 380,93 грн, а інфляційних втрат - 15 998,79 грн. Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача підлягають частковому задоволенню у визначених судом розмірах.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв'язку та враховуючи, що відповідачем не було спростовано свого обов'язку щодо оплати заборгованості за Договором та нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище перерахунків суду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог із розрахунку належного до сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬ-ТРАНС-СЕРВІС» (вул. Васильківська, 30, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 36314584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНОРА ЛОГІСТІК АГРО» (вул. Володимирська, 23/27, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 39579889) заборгованість у розмірі 95 000,72 грн, пеню у розмірі 31 027,15 грн, 3% річних у розмірі 3 380,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 998,79 грн та судовий збір у розмірі 2 415,85 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 13.08.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко