ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.08.2025Справа № 910/7509/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.П.С. Трейд" до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" про стягнення 646 684,31 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "І.П.С. Трейд" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - Завод) 646 684,31 грн, з яких: 611 050,00 грн - основна заборгованість, 13 711,00 грн - інфляційні втрати, 18 363,02 грн - пеня, 3 560,29 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором поставки від 12 грудня 2024 року № 12/12 в частині повної та своєчасної оплати переданого позивачем товару. Позивач також просив суд проводити розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/7509/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов ? протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
2 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував у частині заявлених до стягнення заявлених до стягнення Товариством штрафних санкцій та компенсаційних виплат, посилаючись на необґрунтованість розрахунку цих сум.
16 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 15 липня 2025 року, у якій останній повідомив про те, що ціна позову не змінилася, відповідач спірну заборгованість не погасив.
Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких вони заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду й вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12 грудня 2024 року між Заводом та Товариством було укладено договір поставки № 12/12, за яким останнє зобов'язалось у порядку і на умовах, визначених цією угодою, поставити відповідачу товар - дозатори з гвинтовим ковпачком, а Завод - прийняти вказану продукцію та здійснити її оплату.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору умови поставки товару викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року) та застосовуються з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок DDР, за адресою: місто Київ, проспект Науки, будинок 3, - якщо інше не вказано в замовленнях і специфікаціях до цього правочину. Поставка товару здійснюється відповідно до замовлення, яке надсилається покупцем засобами електронної пошти.
Датою переходу ризиків випадкового знищення та пошкодження товару, а також права власності на товар, є дата підписання сторонами видаткової накладної. Дійсність видаткової накладної підтверджується підписами уповноважених представників сторін (пункт 3.10. вказаного правочину).
За умовами пунктів 4.1. та 4.2. договору ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у видатковій накладній на відповідну партію товару, дані якої мають відповідати погодженій сторонами специфікації. У разі, якщо асортимент чи кількість поставленого товару не відповідає узгодженому в специфікації, Завод має право не приймати товар або прийняти ту частину, що відповідає специфікації. Загальна ціна договору складається із суми вартості всіх поставок товару, здійснених відповідно до цієї угоди, та розраховується шляхом складання сум, зазначених у підписаних видаткових накладних на всі поставки товару протягом строку дії цього правочину.
За умовами підпунктів 5.1.1., 5.1.2. пункту 5.1., пункту 5.2. договору Завод оплачує вартість поставленого товару на умовах відтермінування платежу протягом 60-ти днів з дати, зазначеної у підписаній сторонами видатковій (товарній) накладній. До моменту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) Завод має право притримати оплату вартості товару в частині сумі податкового кредиту з ПДВ. Оплата проводиться покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до пунктів 6.3.-6.5. вказаного правочину претензії з кількості та якості партії товару, у разі невідповідності товару умовам цього договору, надаються Заводом на підставі акта протягом 30-ти днів з дати поставки, крім прихованих недоліків. Претензії з якості товару, у випадку прихованих недоліків, надаються Заводом протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виявлення, проте такі претензії мають буди пред'явлені не пізніше шести місяців з моменту прийняття товару. Підписанням цього договору Завод підтверджує, що особи, які будуть підписувати видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про приймання товару від його імені, мають відповідні повноваження на таке підписання і приймання товару в інтересах та на користь відповідача.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1. договору).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного правочину Товариство поставило, а Завод - прийняв обумовлений товар на загальну суму 664 650,00 грн (разом із ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 2 січня 2025 року № 1 на суму 441 00,00 грн з ПДВ, від 28 березня 2025 року № 21 на суму 223 650,00 грн з ПДВ. Зазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання без зауважень і претензій щодо кількості, асортименту та якості переданого товару.
Будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача щодо поставленої позивачем продукції, у тому числі висловлених останнім у порядку пунктів 6.3.-6.5. договору, матеріали справи також не містять.
Однак, повну вартість поставленого товару відповідач у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 611 050,00 грн. Вказана сума основної заборгованості під час розгляду даного спору судом відповідачем не заперечувалась. Про наявність правових підстав для реалізації передбаченого підпунктом 5.1.2. пункту 5.1. договору права на притримання оплати товару в частині суми податкового кредиту з ПДВ відповідачем не заявлялось, докази порушення Товариством вимог пункту 4.3. договору в частині реєстрації податкових накладних за наслідками проведення відповідних господарських операцій в матеріалах справи відсутні й Заводом подані не були.
У зв'язку з несплатою Заводом суми основного боргу в повному обсязі в обумовлений договором строк, Товариство звернулося до відповідача з вимогою від 29 квітня 2025 року вих. № 12 та претензією від 29 травня 2025 року вих. № 18 про сплату спірної заборгованості. Належні докази направлення вказаних документів засобами поштового зв'язку на адресу Заводу наявні в матеріалах справи. Однак, ці вимоги Товариства залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 611 050,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Завод на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 560,29 грн трьох процентів річних, з яких: 3 247,79 грн - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 2 січня 2025 року № 1 у розмірі 387 400,00 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 4 березня 2025 року по 13 червня 2025 року; 312,50 грн - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 28 березня 2025 року № 21 у розмірі 223 650,00 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 28 травня 2025 року по 13 червня 2025 року, а також 13 711,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за видатковою накладною від 2 січня 2025 року № 1 у розмірі 387 400,00 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 4 березня 2025 року по 13 червня 2025 року.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Враховуючи положення вищевказаних приписів чинного законодавства та підпункту 5.1.1. пункту 5.1. договору, останнім днем строку оплати поставленої позивачем продукції було 4 березня 2025 року та 28 травня 2025 року відповідно. Відтак, прострочення відповідачем виконання його грошового зобов'язання слід обраховувати з 5 березня 2025 року та 29 травня 2025 року відповідно.
У зв'язку з цим, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за спірні періоди складає 3 510,07 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50,22 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв'язку з її необґрунтованістю.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача 13 711,00 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у вказаному розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 18 363,02 грн пені, з яких: 16 748,42 грн - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 2 січня 2025 року № 1 в розмірі 387 400,00 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 4 березня 2025 року по 13 червня 2025 року; 1 614,60 грн - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 28 березня 2025 року № 21 в розмірі 223 650,00 грн за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 28 травня 2025 року по 13 червня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.2. договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за цим правочином, останній сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Однак, як вже зазналося судом, позивачем невірно визначено періоди прострочення відповідачем оплати спірного товару, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій. За перерахунком суду, обґрунтований розмір пені за спірні періоди складає 18 114,11 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 248,91 грн пені слід відмовити в зв'язку з її необґрунтованістю.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, за частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 7 760,21 грн (646 684,31 х 1,5% х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 9 700,26 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в національній валюті від 13 червня 2025 року № 9753 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7 756,62 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.П.С. Трейд" (46005, місто Тернопіль, вулиця Микулинецька бічна, будинок 10; ідентифікаційний код 45143198) 611 050 (шістсот одинадцять тисяч п'ятдесят) грн 00 коп. основної заборгованості, 13 711 (тринадцять тисяч сімсот одинадцять) грн 00 коп. інфляційних втрат, 3 510 (три тисячі п'ятсот десять) грн 07 коп. трьох процентів річних, 18 114 (вісімнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн 11 коп. пені та 7 756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 62 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13 серпня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко