ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.08.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/516/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Державного підприємства "Документ", вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116
до відповідачів: Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Франка, буд. 4, м. Івано-Франківськ, 76018;
Державної казначейської служби України, вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 83424,80 грн,
встановив: Державне підприємство "Документ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної казначейської служби України про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 83424,80 грн.
15.05.2025 від Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до суду надійшов відзив на позовну заяву від 15.05.2025 (вх.№ 8258/25), а також клопотання про зупинення провадження у справі від 15.05.2025 (вх.№25/8265/25).
19.05.2025 від Державної казначейської служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву від 19.05.2025 (вх.№ 8344/25).
21.05.2025 від Державного підприємства "Документ" до суду надійшла відповідь на відзив від 20.05.2025 (вх.№ 8532/25).
22.05.2025 від Державного підприємства "Документ" до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 8673/25).
Розглянувши клопотання Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про зупинення провадження у справі від 15.05.2025 (вх.№25/8265/25), суд зазначає наступне.
Згідно з поданим клопотанням, Міжрегіональним управлінням 24.04.2025 подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №640/10095/20. 01.05.2025 до Міжрегіонального управління надійшла ухвала від 29.04.2025 у справі №640/10095/20, про витребування справи Шостим апеляційним адміністративним судом. З огляду на викладене, відповідач Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці Міжрегіональне управління вважає, що справи №909/516/25 та № 640/10095/20 є пов'язаними, оскільки встановлення обставин у справі №640/10095/20 істотно вплине на вирішення порушених питань ДП "Документ" у позові до Господарського суду Івано-Франківської області.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як вбачається з ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №640/10095/20, з Київського окружного адміністративного суду витребувано справу № 640/10095/20 (для вирішення питання щодо відповідності апеляційної скарги вимогам процесуального законодавства).
Однак, до поданого клопотання не долучено жодних доказів наявності відкритого апеляційного провадження у справі №640/10095/20. Станом на день розгляду даної справи у суду, також відсутні відомості щодо наявності відкритого апеляційного провадження, у тому числі згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень.
За наведеного, у матеріалах справи відсутні докази того, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №640/10095/20 не набрало законної сили.
Отже, у суду відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 10 квітня 2020 року №ТР555/1816/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №640/10095/20, грошові кошти у загальному розмірі 83424,80 грн, сплачені Державним підприємством "Документ" є безпідставно набутими, та підлягають поверненню відповідно до вимог чинного законодавства України.
Зазначає, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 серпня 2023 року у справі №910/5880/21.
Позиція відповідача Південно-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Позовні вимоги заперечує. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що Міжрегіональним управлінням 24.04.2025 подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 640/10095/20. 01.05.2025 до Міжрегіонального управління надійшла Ухвала від 29.04.2025 у справі № 640/10095/20, про витребування справи.
Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 “Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" по коду бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" органом, що контролює справляння надходжень до бюджету, та забезпечує своєчасне та в повному обсязі надходження до бюджету податків і зборів визначено Мінюст.
Постановою №106 Держпраці таким органом не визначено, а в даній ситуації органом, що контролює справляння надходжень до бюджету є орган ДВС, який входить у структуру органів Мінюсту, так як проводив стягнення на рахунок Державного бюджету України, а не Міжрегіонального управління.
Отже, Міжрегіональне управління не має юридичного впливу на розподіл цих коштів та є неналежним відповідачем у даних спірних відносинах.
Позиція відповідача Державної казначейської служби України.
Позовні вимоги до Державної казначейської служби заперечує у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що предметом вищевказаного спору є правовідносини між ДП "Документ" до Південно-Західним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці та органами виконавчої служби, а саме Шевченківським РВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції, оскільки єдиною підставою залучення органів казначейства в дану справу є те, що кошти стягнуті з боржника в процесі виконавчого провадження зараховані на рахунки, що відкриті в Державній казначейській службі України.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу України за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування.
Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями.
Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення).
Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
10 квітня 2020 року Постановою Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР555/1816/НД/АВ/СПТД-ФС накладено штраф на Державне підприємство "Документ" за порушення законодавства про працю.
04 травня 2020 року ДП "Документ" вважаючи вказану постанову незаконною та необґрунтованою звернулося до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.
13 травня 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі №640/10095/20 про визнання протиправною та скасування постанови від 10 квітня 2020 року №ТР555/1816/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці.
23 червня 2020 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №62398501 на підставі постанови Управління Держпраці у Тернопільській області від 10 квітня 2020 року №ТР555/1816/НД/АВ/СПТД-ФС.
24 липня 2020 року та 01 грудня 2020 року ДП "Документ" звернулося із заявами до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зупинення вчинення виконавчих дій до прийняття судового рішення по суті у справі №640/10095/20. Однак такі заяви залишилися поза увагою відділу державної виконавчої служби.
23 лютого 2021 року ДП "Документ" з метою недопущення порушення господарської діяльності підприємства сплатило: стягнення штрафу у розмірі 75568,00 грн відповідно до постанови ВП №62398501 від 23 червня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №945 від 23 лютого 2021 року; виконавчий збір у розмірі 7556,80 грн відповідно до постанови ВП №62398501, що підтверджується платіжним дорученням №946 від 23 лютого 2021 року; витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн відповідно до постанови ВП №62398501 від 23 червня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №947 від 23 лютого 2021 року.
24 лютого 2021 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено виконавче провадження №62398501 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (сплачений штраф, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження).
12 лютого 2025 року рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №640/10095/20 визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 10 квітня 2020 року №ТР555/1816/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці.
17 березня 2025 року вищезазначене рішення набрало законної сили.
Кабінетом Міністрів України Постановою від 12 січня 2022 року №14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" (далі - Постанова №14) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких Управління Держпраці в Тернопільській області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.
Постановою №14 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Управління Держпраці в Тернопільській області, Управління Держпраці в Чернівецькій області.
11 квітня 2025 року ДП "Документ" звернулось до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як правонаступника Управління Держпраці у Тернопільській області - з заявою про повернення безпідставно набутих та збережених грошових коштів, в якій попросили повернути на рахунок ДП "Документ" грошові кошти, які були стягнуті на підставі постанови Управління Держпраці у Тернопільській області від 10 квітня 2020 року №ТР555/1816/НД/АВ/СПТД-ФС.
Однак, станом на дату подання позовної заяви жодних дій у відповідь Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці вчинено не було.
Враховуючи що Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці добровільно не повернуло безпідставно набуті грошові кошти Державне підприємство "Документ" звернулося до суду із вказаним позовом.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частиною 1, 2 статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна.
Відповідно до частини 1 статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За змістом статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 174 Цивільного кодексу України передбачено, що держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За положеннями частини 2, 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно із частиною 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Враховуючи вищенаведені норми, суд зазначає про те, що скасування рішення, у зв'язку з виконанням якого стягувався виконавчий збір, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.
Абзацом 1 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
За положеннями частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до абзацу 1, 9 пункту 5 Розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).
Згідно із частиною 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 року у справі №910/5880/21 зазначила: "Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе".
Вищенаведене спростовує доводи відповідачів, викладені у відзивах на позов.
У цій справі суд встановив, що відповідачем є держава, яка бере участь у справі через Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (дії якої призвели до стягнення спірних коштів) та Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету.
Враховуючи, що відповідно до наведених норм набувачем сплачених боржником у виконавчому провадженні штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є Державний бюджет України, сплачені позивачем суми (як такі, що утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави) належать до стягнення саме з Державного бюджету України.
З огляду на вищеописані норми, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені у цій справі обставини, суд дійшов до висновку про те, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що виконавча служба не отримувала кошти чи вони утримуються за наявності правових підстав або ж були повернуті позивачу, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у вигляді сплаченого штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в сумі 83424,80 грн є обґрунтованою та належить до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з перебуванням судді Неверовської Л. М. у відпустці, рішення ухвалено 11.08.2025.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, судовий збір слід покласти на Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Керуючись ст. 2, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства "Документ" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної казначейської служби України про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 83424,80 грн - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Документ", вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116 (ідентифікаційний код 32735236) 83424 (вісімдесят три тисячі чотириста двадцять чотири) грн 80 коп. - безпідставно отриманих коштів.
Стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Франка, буд. 4, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 44840602) на користь Державного підприємства "Документ", вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116 (ідентифікаційний код 32735236) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.08.2025.
Суддя Неверовська Л. М.