номер провадження справи 15/59/25
22.07.2025 Справа № 908/1446/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, 69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Централ Парк 2020», 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 805
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Радіо Крок», 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 137
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Пікалової І.С.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від прокуратури: Стешенко В.Є., посвідчення № 075793 від 01.03.2023;
від позивача: Савченко І.Г. виписка з ЄДР від 26.04.2024, посвідчення № 1600 від 20.05.2024;
від відповідача: Зімірьова О.О., адвокат, ордер ВН № 1530637 від 17.06.2025 (в режимі відеоконференції);
від третьої особи: Маруфенко О.Є., адвокат, ордер АР № 1249553 від 01.07.2025, посвідчення № 001190 від 29.11.2016;
установив
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Централ Парк 2020» про стягнення грошові кошти у розмірі 3 557 118,46 грн, з яких: безпідставно збережені кошти пайової участі в розмірі 2 181 025,15 грн, інфляційні нарахування в розмірі 1 163 308,91 грн, 3 % річних в розмірі 212 784,40 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025, справу № 908/1446/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1446/25, присвоєно справі номер провадження 15/59/25. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 18.06.2025 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 19.05.2025 заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1446/25, задоволено та ухвалено вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 104.9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Тбіліська, 23, кв. 71, (реєстраційний номер майна 2735452723060) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Централ Парк 2020» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 805, ідентифікаційний код юридичної особи 42786690);
- накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 97 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Тбіліська, 23, кв. 67, (реєстраційний номер майна 2735438823060) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Централ Парк 2020» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 805, ідентифікаційний код юридичної особи 42786690).
04.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог позивача по справі відмовити в повному обсязі.
09.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшла відповідь на відзив відповідача. Зауважив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим просить суд позовні задовольнити в повному обсязі.
16.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач безпідставно стверджує, що має лише право, а не обов'язок сплачувати пайову участь. Аналіз договору та чинного законодавства свідчить про те, що ТОВ “Компанія Радіо Крок» передала всі повноваження замовника будівництва відповідачу; сплата пайової участі покладена виключно на відповідача. Положення договору підтверджують саме обов'язковий характер такої сплати. Посилання відповідача на формулювання про “право» не відповідає змісту договору та суперечить прямим умовам. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
17.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких зазначив, що доводи необґрунтовані та просить позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.
17.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшла заява про долучення до матеріалів справи наказу про призначення Петрова Івана Сергійовича заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, що підтверджує повноваження підписанта заперечень.
17.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
18.06.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшли заперечення на клопотання представника відповідача, в яких просить відмовити у задоволені клопотання представника відповідача - адвоката Зімірьової О.О. про передачу справи № 908/1446/25 за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 18.06.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Централ Парк 2020» про передачу справи за підсудністю, відмовлено. Відкладено підготовче засідання на 03.07.2025 о/об 11:40 год.
Ухвалою суду від 02.07.2025 задоволено заяву представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Централ Парк 2020», адвоката Зімірьової Ольги Олександрівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03.07.2025 від позивача через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
03.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.07.2025.
У судовому засіданні відбувалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: відповідач зобов'язаний сплатити кошти за участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Запорізької обласної міської територіальної громади, у зв'язку з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська/вул. Немировича-Данченка, кошти у розмірі 2 181 025,15 грн. також просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач щодо позову заперечив та зазначив, що у відповідача не було підстав для оплати пайової участі за відсутності укладеного договору на оплату пайової участі та інших підстав на оплату вказаних коштів. Станом на час вирішення спору в суді відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача сплачувати відповідні кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста. Позивач не навів норму закону та не обґрунтував правові підстави для здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів на дату здачі об'єкту в експлуатацію (2022 рік) та застосування в 2022 році порядку розрахунку, який встановлений законом для 2020 року. Позивачем неправильно застосовано спосіб захисту, а саме: безпідставно збережені кошти пайової участі у зв'язку з тим, що правовідносини виникли після внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укладати відповідний договір. Ураховуючи відсутність обов'язку щодо сплати коштів пайової участі відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
У відповіді на відзив прокурор, позицію якого підтримав позивач зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним положень зазначених у позові правових норм та суперечать висновкам Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Акт готовності об'єкта до експлуатації, створений відповідачем за передбаченою Порядком № 461 формою є офіційним документом та належним доказом того, що будівництво розпочато у 2020 році. Законом № 132-ІХ не встановлено жодних критеріїв, яким особа, яка має намір укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, має відповідати, а орган місцевого самоврядування для укладення договору та визначення розміру пайової участі нею додаються до заявки лише документи, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками. З приводу розрахунку зазначив, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі.
Третя особа, надала письмові пояснення щодо суті спору та зазначила, що формула розрахунку, запропонована прокуратурою не відповідає встановленому нормативному порядку. безпідставно застосовано спрощений і неправильний підхід до розрахунку розміру внеску, що призвело до суттєвого завищення суми боргу. Неправильно застосовано відсоткову ставку пайової участі. Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», обов'язкове укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури було скасовано. У ТОВ «Компанія Радіо Крок» відсутній обов'язок укладати відповідний договір. Аналіз договору свідчить про прямо встановлений обов'язок відповідача нести витрати на пайову участь.
З приводу доводів третьої особи, прокурор надав заперечення на пояснення в яких зазначив, що відповідач був зобов'язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва і до введення його в експлуатацію у січні 2022 року сплатити пайовий внесок. З урахуванням позиції Верховного Суду пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску.
Судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну) частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд щодо спору зазначає наступне.
11.02.2020 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвіл на виконання будівельних робіт серії ЗП № 112200421859 на об'єкт: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська/вул. Немировича-Данченка» (житловий комплекс «Легенда»).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд Код об'єкта ДК 018-2000: 11-«Будівлі житлові». Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:002:0240 площею 1,8764 га, з цільовим призначенням 02.07 для розташування багатофункціонального житлового комплексу.
Замовниками будівництва об'єкта визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Радіо Крок» (ТОВ «Компанія радіо Крок») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» (ТОВ «Централ Парк 2020»).
30.07.2019 ТОВ «Компанія Радіо Крок» та ТОВ «Централ Парк 2020» укладено договір про реалізацію проекту будівництва № 30/07-01 (договір).
Відповідно до п. 1.2. договору ТОВ «Компанія Радіо Крок» (сторона 1) відповідно до цього договору передає, а ТОВ «Централ Парк 2020» (Сторона 2) приймає функції замовника об'єкта, окрім тих, які за цим договором залишаються за стороною-1, і бере на себе відповідальність за виконання умов договору, в тому числі за повне фінансування та своєчасне будівництво об'єкта, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Пунктом 1.6. договору визначено, що сторона-2 отримує виключне право на виконання функцій замовника об'єкта на підставі цього договору.
Відповідно до пункту 2.4. договору сторона-2 має право отримувати на своє ім'я всі вихідні дані, дозвільні та інші документи щодо будівництва, сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури міста, обстеження і видалення зелених насаджень та будь-які інші, необхідні під час Реалізації проекту. У разі неможливості отримання окремих документів на своє ім'я сторона-2 має право вимагати їх отримання стороною-1 у розумні строки, визначені стороною-2, з правом їх використання без додаткових погоджень для цілей цього договору.
Згідно з п. 3.2. договору до складу витрат сторони-2 входять витрати на оплату пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які сторона-2 сплачує самостійно.
Відповідно до п. 7.6. договору сторона-1 не несе відповідальності за зобов'язаннями сторони-2, що виникли перед третіми особами у зв'язку з виконанням вказаного договору.
Пунктом 2.3. договору визначено, що передання стороною-1 стороні-2 функцій замовника будівництва об'єкта є здійсненим у момент підписання цього договору і не потребує окремих довіреностей чи інших документів на підтвердження повноважень сторони-2 як замовника будівництва.
Таким чином, замовником будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська/вул. Немировича-Данченка є ТОВ «Централ Парк 2020».
Державною інспекцією архітектури та містобудування, на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення: 04.01.2022), видано сертифікат від 28.01.2022 № ІV 122220124710, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Відповідно до зазначеного сертифікату об'єкт будівництва має такі основні показники:
- найменування об'єкта згідно з проектом: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська/вул. Немировича-Данченка»;
- місце розташування об'єкта: Запорізька область, Запорізький район, Запорізька територіальна громада, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, буд. 23;
- загальна площа будівлі - 11 211,32 кв.м;
- загальна площа квартир - 7444,28 кв.м;
- кількість поверхів - 10;
- загальна кількість квартир - 98.
Згідно з п. 5 акта готовності об'єкта до експлуатації будівельні роботи виконано у строк: початок робіт лютий 2020 року, закінчення робіт грудень 2021 року.
Відповідно до п. 12 акта готовності об'єкта до експлуатації пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася, у зв'язку з наявністю підстав для звільнення від сплати пайової участі, а саме на підставі пункту 13 розділу і Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ.
Відповідно до інформації Запорізької міської ради від 28.04.2025 № 07014/03.3-20/05 замовники будівництва ТОВ «Централ Парк 2020» та ТОВ «Компанія Радіо Крок» від сплати пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по вищевказаному об'єкту будівництва не звільнялись.
Звернень до міської ради від ТОВ «Централ Парк 2020» про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта «Будівництво житлового будинку з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська /вул. Немировича-Данченка» не надходило, у зв'язку з чим договір пайової участі не укладався, кошти пайової участі до бюджету Запорізької міської територіальної громади не сплачувались.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 40 Закону України № 3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (виключено на підставі Закону № 132-ІХ від 20.09.2019).
Відповідно до пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (Закон № 132-ІХ) виключено статтю 40 Закону № 3038-VI. Закон № 132-ІХ у вказаній частині набрав чинності з 01.01.2020.
Починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір по встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2);
- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (підпункт 6 частини 2).
Таким чином, замовники будівництва у 2020 році не звільнялися від пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте її розміри та порядок сплати було змінено.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21 виснував, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом па 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом па 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ визначено обов'язок (за винятком передбачених п. п. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийнятій такого об'єкта в експлуатацію.
Обов'язок замовника будівництва з приводу звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
1) для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01,2020 вони по введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 1 0 робочих днів після 0 1.01.2020;
2) для об'єктів, будівництво яких, розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва,
Таким чином, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію (аналогічні висновки викладені постановах Верховного Суду від 31,03.2021 у справі № 909/1402/19 та від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23).
ТОВ «Централ Парк 2020» договір про пайову участь з Запорізькою міською радою не укладався. Ураховуючи те, що будівництво об'єкта розпочато у лютому 2020 року, у замовника виник обов'язок упродовж 10 днів після 11.02.2020 звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Усупереч зазначеним вимогам законодавства, ТОВ «Централ парк 2020» протягом 10 робочих днів після 11.02.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва до Запорізької міської ради не звернувся та до ведення об'єкта будівництва в експлуатацію (до 28.01.2022) кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплатив.
Відповідно до акта готовності об'єкту до експлуатації, кошти пайової участі замовниками по сплачувались на підставі пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ.
У зв'язку із несплатою забудовником коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 прийшла до висновку, що у зв'язку з порушенням замовником будівництва зобов'язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску у позивача виникає право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування,
У постанові від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 із справи № 643/21744/1.9 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілоюбез достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежна від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значений, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто, зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереже-того майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівні закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Законодавець у наведених вище правових нормах Закону № 132-ІХ диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів. Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків.
Відповідно до підпункту 1 частини 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ розмір пайової участі, зокрема, для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартої і спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Таким чином, саме будівництво будинку з метою створення житла, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі.
Згідно із даними сертифіката від 28.01.2022 № IV 122220124710, загальна площаквартир об'єкта будівництва становить 7444,28 кв.м.
На дату прийняття об'єкта в експлуатацію діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337.
Вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Запорізької області становила 14 649 грн.
Розмір коштів пайової участі, які зобов'язано сплатити ТОВ «Централ Парк 2020» за участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Запорізької міської територіальної громади, у зв'язку з будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська/вул. Немировича-Данченка, станвоить 2 181 025,15 грн (7444,28 кв.м * 14 649 грн * 2%).
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту дотепер не укладався, а кошти пайової участі до місцевого бюджету ТОВ «Централ Парк 2020» не сплачувалися, безпідставно збережені Відповідачем кошти у розмірі 2 181 025,15 грн підлягають стягненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України на користь Запорізької міської ради.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.01.2022 по 30.04.2025 у розмірі 212 784,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 163 308,21 грн за період з лютий 2022 року по квітень 2025 року.
Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи {потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Дана правова позиція повністю узгоджується з практикою Верховного суду України, зокрема, викладеною у рішенні від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набуло майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від нього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 530 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який, прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлення договором або законом.
Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, дійшла висновку, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Верховного Суду вказала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати; від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 № 923/766/19 та від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19.
Переглядаючи справу № 910/16997/21 за касаційною скаргою ЗАТ «Українська будівельна компанія», Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 погодився із обґрунтованістю застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних витрат за несвоєчасно сплачені кошти пайової участі.
Таким чином, час прострочення ТОВ «Централ Парк 2020», проценти та індекс інфляції повинні бути розраховані з моменту прийняття об'єкта будівниці в експлуатацію, тобто з 29.01.2022 (наступний день, після видачі сертифіката про готовність до експлуатації).
Розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача наведено у позові.
Перевіривши наведені у позові розрахунки, суд вважає їх виконаними правильно, та позов в цій частині обґрунтованим.
З приводу заперечень та пояснень відповідача та третьої особи суд зазначає наступне.
Як уже зазначалось, частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ визначено випадки у яких замовники будівництва повинні сплати пайовий внесок після 01.01.2020.
Відповідач зобов'язаний був у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта, звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі і до введення об'єкту в експлуатацію сплатити відповідні пайові внески, незалежно від наявності відповідного договору.
Твердження Відповідача про те, що він не отримував пропозицій від Запорізької міської ради щодо оплати пайового внеску у розвиток інфраструктури міста або визначення розміру пайового внеску у розвиток інфраструктури міста не відповідають вимогам закону, оскільки в підпункті 3 частини 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ прямо визначено, що саме замовник будівництва зобов'язаний звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі.
Аналіз наведених вище положень законодавства та практика їх застосування Верховним Судом дає підстави для висновку, що пайова участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту безумовно є грошовим зобов'язанням.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати до бюджету територіальної громади міста Запоріжжя коштів пайової участі, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь Позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Пунктом 24 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 визначено, що для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації.
Пунктом 16 Порядку № 461 передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним акті готовності об'єкта до експлуатації.
Таким чином, акт готовності об'єкта до експлуатації, створений відповідачем за передбаченою Порядком № 461 формою є офіційним документом та належним доказом того, що будівництво розпочато у 2020 році.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 910/5997/23 зазначив, що відповідно до визначення замовника, яке наведене у статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та інших вищенаведених норм цього Закону, такою особою є саме та, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, та виявила бажання вступити у відносини з органом місцевого самоврядування щодо участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв'язку з будівництвом конкретного об'єкту, про що подала відповідну заяву. У наведених нормах не встановлено жодних критеріїв, яким особа, яка має намір укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, має відповідати, а органу місцевого самоврядування для укладення договору та визначення розміру пайової участі нею додаються до заявки лише документи, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту також не залежать від того, чи є замовник власником земельної ділянки або її орендарем, а також чи є він її забудовником чи замовником, зазначеним у дозволі на виконання будівельних робіт» (пункт 5.6 постанови).
При цьому, вищенаведені норми, не пов'язують статус замовника з наявністю у останнього дозволу на будівництво, виданого саме на його ім'я як особи, яка подала заяву на укладення договору про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, або з наявністю у нього права власності/користування щодо земельної ділянки під будівництвом, статусу забудовника чи з наявністю інших обставин, окрім легітимного наміру забудови земельної ділянки щодо якої особа подала відповідну заяву (пункт 5.18 постанови).
Пунктом 5.19. вказаної постанови визначено, що «сплата пайової участі має безпосередній і нерозривний зв'язок з будівництвом певного об'єкту будівництва і не залежно від особи, яка уклала відповідний договір про пайову участь (яка подала заяву і засвідчила намір забудови), саме будівництво об'єкту породжує обов'язок як укладення договору так і сплату пайового внеску».
Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 договору № 30/07-01 саме відповідач зобов'язується забезпечити виконання будівельних та інших робіт, необхідних для повного будівництва об'єкта та забезпечити фінансування всіх витрат з реалізації проекту в повному обсязі (в тому числі витрат на оплату пайової участі).
З урахуванням пунктів 1.2., 1.6., 2.3., 2.4., 3.2. договору № 30/07-01 замовником будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська/вул. Немировича-Данченка є саме ТОВ «Централ Парк 2020».
За таких обставин, прокурором вірно визначено ТОВ «Централ Парк 2020» відповідачем у даній справі.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються (позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24).
У постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 Верховний Суд підтвердив, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску та зазначив про необхідність здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації.
З огляду на викладене, прокурором здійснено розрахунок розміру пайової участі на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла чинних на момент введення об'єкта будівництва в експлуатацію (28.01.2022), які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337.
При цьому на момент прийняття в експлуатацію спірного об'єкта відповідача у 2022 році рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» було скасовано (рішенням міської ради від 22.12.2021 № 73).
Оскільки відповідач протягом 10 днів з дня початку будівництва і до введення об'єкта в експлуатацію до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі не звернувся, відповідно правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту між сторонами у цій справі на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 58 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» не виникли.
Наведена ТОВ «Компанія Радіо Крок» формула розрахунку та ставка розміру пайового внеску підлягали б застосуванню у разі зверненні Відповідачем до міської ради з заявою про укладення договору пайової участі після початку будівництва вищезазначеного житлового об'єкту та до скасування рішення Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 58, при цьому лише за умови, що розмір пайової участі встановлений рішенням міської ради є меншим від розміру, який встановлений абз. 2 п. 2 розд. ІІ Закону № 132-ІХ.
У постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 Верховний Суд зазначив, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску.
На момент введення об'єкта будівництва відповідача до експлуатації (28.01.2022) правовідносини регулювалися виключно Законом № 132-ІХ. Станом на 28.01.2022 були чинні показники опосередкованої вартості спорудження житла, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2021 № 337.
Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, свідчить про порушення замовником будівництва нормативного обов'язку про сплату коштів пайової участі та виникнення права на звернення до суду про стягнення таких коштів. Розрахунок заборгованості відповідача правомірно здійснений саме на дату прострочення зобов'язання.
Щодо обґрунтування звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений держаною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення та виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інших суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.
Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень. Водночас, що інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу.
Аналогічної позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави у суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її низці постанов у справа за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 від 15.10.2019 у справі № 904/2320/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).
Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № З-рп/9 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, В основі перших завжди є потреба у здійсненнізагальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» в оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавству на підставі якого подається позов, в чому саме відбулася чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даному випадку прокурор здійснюй представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням вимог інвестиційного законодавства відповідачами, які ухилились від сплати коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя до місцевого бюджету.
Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, місцеві бюджети входять до структури бюджетної системи України.
Згідно із ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Згідно з п. 4-1 ч. 1. ст. 71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовується, до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися, виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеногопункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних, коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Крім того, порушення у діях відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні суб'єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші ухиляються від перерахування коштів до бюджету та/як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у свою чергу порушуються принцип рівності суб'єктів господарювання, що здійснюютьсвою діяльність на території міста Запоріжжя.
З огляду на викладене, несплата замовником будівництва ТОВ «Централ Парк 2020» коштів пайової участі завдає шкодімісцевому бюджет та порушує принципи справедливого розподілу ресурсів та економічної відповідальності забудовників перед територіальною громадою міста Запоріжжя.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, ч. 4 ст. 53 ГПК України.
У рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття«орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування, в Україні право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцевого самоврядування.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють, від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька мінська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спальної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів міських, селищних та сільських рад в галузі бюджету, фінансів та цін належать власні (самоврядні) повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту Спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. І Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у випадку, якщо замовниками будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого, бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеної о пункту (пайової участі) належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21, від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Таким чином, уповноваженим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснювати захист інтересів Запорізької територіальної громади у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором, у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
У постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд визначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні, суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить не неналежно.
Прокурор набуває право па представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, то бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11019/17.
Встановлено, що Запорізька міська рада уповноважена державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.
Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про не громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області на виконання вимог, установлених ст. 23 вказаного Закону, направлено Запорізькій міській раді запити, від 25.06.2024 № 52-103-0222вих-24 та від 25.03.2025 № 52-103-2384-25 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з відповідачів несплачених коштів пайової участі за будівництво житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 23.
Запорізька міська рада листом від 25.07.2024 № 13051/03.3-20/03 повідомила, що беручи до-уваги, що на сьогоднішній день скасовано порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, який затверджено рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 № 58, відсутні підстави для роботи членів погоджувальної комісії, а отже відсутній орган в структурі міської ради уповноважений не здійснення розрахунку розміру пайової участі.
Листом від 28.04.2025 № 07014/03.3-20/05 Запорізька міська рада повідомила, що департаментом правового забезпечення не вживалися заходи претензійно-правового характеру щодо стягнення з ТОВ «Централ Парк 2020» коштів пайової участі до бюджету Запорізької територіальної громади.
Запорізька міська рада належних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади з метою стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі до місцевого бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Внаслідок нездійснення Запорізькою міською радою належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв'язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду нього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується:
- порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх захисту, адже безпідставне збереження ТОВ «Централ Парк 2020» коштів пайової участі, які товариство зобов'язано сплатити до місцевого бюджету, призводить до неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу та унеможливлює належне виконання Запорізькою міською радою функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Запоріжжя;
- органи, уповноважені, державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом повідомлення прокуратурою Запорізької міської ради листом від 09.05.2025 № 52-103-3738вих-25 про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду позову.
З урахуванням наведених обставин справи, наданих доказів, суд вважає заперечення відповідача щодо позову безпідставними, позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» (вулиця Бугаївська буд. 21, офіс 805, м. Одеса, Одеська область, 65005, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 42786690) на користь Запорізької міської ради (проспект Соборний буд. 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 2 181 025,15 грн (два мільйона сто вісімдесят одна тисяча двадцять п'ять гривень 15 коп.), 3% річних у розмірі 212 784,40 грн (двісті дванадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири тисячі 40 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1 163 038,91 грн (один мільйон сто шістдесят три тисячі тридцять вісім гривень 91 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Централ Парк 2020» (вулиця Бугаївська буд. 21, офіс 805, м. Одеса, Одеська область, 65005, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 42786690) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вулиця Якова Новицького буд. 5, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 42 685,42 грн (сорок дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень 42 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 серпня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов