номер провадження справи 9/35/25
30.07.2025 Справа № 908/689/25
м.Запоріжжя
За позовом: Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект», код ЄДРПОУ 01352356
про стягнення суми 1092348,36 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від позивача: Мироненко Н.О.;
від відповідача: Кротов М.О., Островерхов С.Г.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» заборгованості за договором оренди землі в розмірі 1092348,36 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.03.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/689/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява Запорізької міської ради про забезпечення позову, яка згідно з протоколом передачі від 20.03.2025 передана на розгляд раніше визначеному у справі складу суду.
Ухвалою суду від 24.03.2025 заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/689/25 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пров.Архангельський, 1 А, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» (код ЄДРПОУ 01352356), а саме на: інв. № 35, інв. №4 (крім приміщень №7, 8, 9, 10), реєстраційний номер майна 10319895; - столярний цех літ. Г, столярний цех літ. Г', відділення збірки конструкцій літ. Д2, адміністративно-господарський корпус літ. А', реєстраційний номер майна 20074424. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвалою суду від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/689/25, присвоєний справі номер провадження 9/35/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2025. Ухвалою суду від 22.04.2025 підготовче засідання відкладено на 15.05.2025. Ухвалою суду від 15.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 10.06.2025. Ухвалою суду від 10.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2025. Ухвалою суду від 30.06.2025 розгляд справи відкладено на 30.07.2025.
30.06.2025 позивачем подано до суду разом з клопотанням про приєднання до матеріалів справи копії додатку до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №12198/5/08-01-04-01-05 від 28.10.2024.
У судовому засіданні 30.07.2025 представник позивача підтримав вказане клопотання, просив долучити до матеріалів справи копію додатку до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №12198/5/08-01-04-01-05 від 28.10.2024, зазначивши, що даний документ не є новим доказом у справі і вже міститься в матеріалах справи (додавався до позову), а наданий документ лише роздруковано в більшому читаємому шрифті; представник відповідача у судовому засіданні 30.07.2025 в усній формі проти клопотання позивача та долучення вказаного документа заперечив.
Оскільки надана позивачем копія додатку до листа Головного управління ДПС у апорізькій області Державної податкової служби України №12198/5/08-01-04-01-05 від 28.10.2024 вже міститься в матеріалах справи (була додана позивачем до позову, арк.с. 36 на зворотньому боці) і не є новим доказом у справі, про необхідність подання вказаного додатку до листа ГУ ДПС у Запорізькій області у читабельному вигляді наголошував суд в підготовчому судовому засіданні, на підставі ст. 207 ГПК України, а також зважаючи, що розгляд справи по суті фактично ще не розпочато, копія додатку до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №12198/5/08-01-04-01-05 від 28.10.2024 долучена до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 30.07.2025 розпочато розгляд справи по суті.
Позивач у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, які мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів за договором оренди землі №040726100333 від 23.05.2007 за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024. Просив позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовано зокрема ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 626-629, 632, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 83, 93, 124, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 13, 15, 21, 22, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 13, 15, 18 «Про оцінку земель», ст.ст. 14, 270, 271, 287, 289 Податкового кодексу України, ст.ст. 173, 193, 283 Господарського кодексу України та умовами договору оренди землі. Висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, зазначивши, зокрема про наступне. Визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі. На сьогоднішній день єдиним діючим документом, який регулює розмір та порядок орендної плати між сторонами є Договір оренди землі №040726100333 від 23.05.2007 та Додаткова угода до нього від 05.02.2010. Відповідач абсолютно правомірно на підставі вказаних документів сплачував орендну плату за землю; станом на 23.06.2024 заборгованість з орендної плати за землю у ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» відсутня, що підтверджується листом Вознесенівської ДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області № 28924/08-01-04-07 від 02.07.2024. Рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 безпосередньо відповідача не стосується, тому не може бути підставою для автоматичної зміни прав і обов'язків сторін договору оренди землі. Позивач жодного разу не звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору для узгодження нового розміру орендної плати, як це передбачено п.п. 28, 32 Договору. Розмір орендної плати за землю відповідно до Додаткової угоди від 05.02.2010 до Договору оренди землі не є визначеним у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. В даному спорі відсутні підстави для висновку про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а також про те, що у таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди. Також відповідач зазначив, що згідно договору б/н від 05.11.2007 ТОВ «Запоріжпромрегіон» придбало у ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» приміщення складу площею 425,4 кв.м та 2 прилеглі естакади, які розташовані за адресою: провулок Архангельський, 1а у м. Запоріжжя. Таким чином, згідно зі ст. 377 ЦК України, ст.120 ЗК України право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна перейшло до ТОВ «Запоріжпромрегіон», яке повинно було укласти договір орендної земельної ділянки з Запорізькою міською радою, однак на сьогоднішній день цього не було зроблено. Відповідач мав намір укласти додаткову угоду до договору оренди землі з метою приведення у відповідність до законодавства нові межі орендуємої земельної ділянки, але в силу незалежних від нього обставин не зміг цього зробити. Крім того, відповідач зазначив, що вважає розрахунок заборгованості з орендної плати необґрунтованим, оскільки позивач не має повноважень на адміністрування орендної плати за землю, не має доступу до первинних платіжних документів на відміну від Вознесенівської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Запорізькій області. Позивач включив до розрахунку заборгованості період з 1 березня по 30 квітня 2020 року, що є порушенням п. 52-4 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Також позивач безпідставно включає до розрахунку заборгованості період з 03.04.2017 по 31.12.2020, оскільки позивач не надав доказів існування підстав зупинення перебігу позовної давності та не звернувся до суду із заявою про поновлення цього строку. Просив у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради відмовити повністю. Разом з відзивом відповідачем також було подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
У відповіді на відзив позивач зокрема зазначив, що 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яке було оприлюднене 14.07.2015 року в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року. Також 30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до Додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). 28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради), яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради № 6. Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:049:0014, надану для розташування виробничої бази, яка відноситься до категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, становить 3 відсотки від її нормативної грошової оцінки. Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 та від 28.11.2018 №26 не змінювались та не скасовувались і є чинними. В даному випадку має місце зміна нормативної грошової оцінки землі, що призвело до зміни розміру орендної плати за Договором оренди землі. Проте відповідач не сплачував орендну плату за Договором оренди землі у відповідності до нової НГО з 2016, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за спірний період у розмірі 1092348,36 грн. Укладання додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав. ТОВ «Запоріжпромрегіон» не оформив свої права як співорендар земельної ділянки комунальної форми власності; до укладення ТОВ «Запоріжпромрегіон» договору оренди орендну плату зобов'язується сплачувати нинішній орендатор - ТОВ «Запоріжсільбудкомплект». При проведенні розрахунку заборгованості відповідача за 2020 рік позивачем враховано вимоги п. 52-4 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX) щодо ненарахування орендної плати за період з 1 березня по 31 березня 2020 року. З огляду на п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки визначені ст. 257 ЦК України, були продовжені на строк дії карантину та воєнного стану.
У запереченні на відповідь на відзив, строк на подання якого судом було поновлено (ухвала суду від 10.06.2025), відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві, в т.ч. зазначив, що не погоджується з твердженням позивача про те, що внесення змін до договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди не є необхідним та не є належним способом захисту. В той же час, позивач жодного разу не звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі для узгодження нового розміру орендної плати; відповідач не відмовляв та не ухилявся від укладення такої додаткової угоди. При надходженні відповідної пропозиції з боку позивача про її укладення, дана додаткова угода була б укладена без звернення до суду. Таким чином, порушення прав позивача з боку відповідача щодо змін умов договору не було, тому дані права і не потребують судового захисту. Також відповідач зазначив, що оскільки до ТОВ «Запоріжпромрегіон» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, яке воно придбало у ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» згідно договору б/н від 05.11.2007, твердження позивача, що належним відповідачем в даній частині позову є ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» - безпідставне і незаконне. Позивач у відповіді на відзив зазначив, що за 2020 рік він розрахував суму боргу за 11 місяців. В той же час орендна плата не нараховується та не сплачується за два місяці - березень та квітень 2020. Крім того, позивач не надав розрахунку заборгованості з орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024 в розмірі 1092348,36 грн, не додав його до позову та відповідачеві не направив. У запереченні відповідачем також були наведені власні розрахунки розміру річної орендної плати з урахуванням сплаченої орендної плати за землю за 2017, 2018, 2019, 2020 та 2024 роки та вказано, що саме для з'ясування всіх обставин, що складають предмет доказування, з огляду на обсяг та порядок нарахування заборгованості по орендній платі за землю, протиріч у позиціях позивача та відповідача по сумі боргу, відсутності обґрунтованого та детального розрахунку заборгованості, існування факту переходу до ТОВ «Запоріжпромрегіон» права користування земельною ділянкою, яка входить до орендної площі земельної ділянки, відповідач просив суд призначити у справі судову економічну експертизу.
У задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи судом відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю (ухвала суду від 10.06.2025).
В судовому засіданні 30.07.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд
05.04.2007 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» (Орендар, відповідач у справі) був укладений Договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення шостої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради №72/26 від 06.12.2007, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,9118 га, для розташування виробничої бази, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1а. На
земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря; земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря. Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі промисловості (п.п. 1-4, 14, 15 Договору).
В пункті 8 Договору визначено, що договір укладається на дев'ятнадцять років.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.39 Договору).
Відповідно до п. 19 Договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється Орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до договору. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.
Договір оренди землі зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.05.2007 за № 040726100333.
Факт передачі Орендодавцем Орендарю земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:049:0014 загальною площею 1,9118 га, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пров. Архангельський, 1а, підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписаний сторонами 23.05.2007 (копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 17 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснювалась з розробленням проектної документації із землеустрою на підставі завдання Запорізького міського управління земельних ресурсів.
Згідно з пунктом 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1304612 грн 32 коп. (в цінах 2007 року).
В пункті 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 13046 грн 12 коп., що складає 1 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.
Відповідно до п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 12 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
За змістом п. 11 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Шевченківського району в управлінні Держказначейства у Шевченківському районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області.
Згідно з п. 27 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Матеріали справи також свідчать, що сторонами укладались Додаткові угоди до Договору оренди землі, а саме Додаткові угоди від 23.04.2008, від 10.04.2009, від 05.02.2010, якими вносились зміни до п. 9 Договору в частині орендної плати за землю та її індексування.
Так, відповідно до п. 9 Договору в редакції Додаткової угоди від 05.02.2010 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 22087 грн 80 коп., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010 р. із врахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2010 рік, згідно рішення Запорізької міської ради № 6 від 19.11.2008 та Запорізької обласної ради від 27.11.2008 №7.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди від 05.02.2010, до даної додаткової угоди додається розрахунок 1, 2 розміру орендної плати за земельну ділянку, які є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.
В п. 5 Додаткової угоди визначено, що вона набуває чинності після її підписання та державної реєстрації в установленому порядку та є невід'ємною частиною договору оренди землі від 23.05.2007 № 040726100333.
Додаткова угода від 05.02.2010 зареєстрована у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 лютого 2010 року за №041026100290.
Відповідно до Інформації довідки № 416033239 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 03.03.2025, копія якої додана до позовної заяви (арк.с. 32), ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» є власником об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, буд. 1а.
Суб'єктом права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:07:049:0014, площею 1,9118 га, за адресою: м. Запоріжжя, провулок Архангельський, 1а, є Запорізька міська рада, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку
(дата формування довідки 28.02.2025).
Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя (п. 1 рішення); затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року в розмірі 239,50 грн, та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік - 299,14 грн (п.3 рішення). Також вказаним рішенням затверджено економіко-планувальне зонування території міста Запоріжжя, значення коефіцієнтів місцерозташування Км2 згідно з додатком 1, значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 згідно з додатком 2 (п.п. 5, 6). Згідно з п. 7 цього рішення визначено, що нормативна грошова оцінка земель міста вводиться в дію з 01.01.2016.
Також 30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до п. 4 рішення встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (Додаток 3 до рішення). Дане рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2016 (п. 7 рішення).
В подальшому рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», зокрема, внесено зміни в рішення міської ради від 30.06.2015 №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» (зі змінами), а саме: виключено пункт 4 рішення та установлено на території м.Запоріжжя розміри орендної плати згідно з Додатком до цього рішення, в якому визначені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). У п. 3 рішення №26 від 28.11.2018 вказано, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та вводиться в дію з 01.01.2019.
Тексти вищезазначених рішень (з додатками) знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланнями: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/4150, https://zp.gov.ua/uk/sessions/45/resolution/4153, https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564).
Як зазначив позивач у позові, відповідач не сплачував орендну плату за Договором оренди землі у відповідності до нової НГО з 2016 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, зокрема, за спірні періоди: з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024 у загальному розмірі 1092348,36 грн.
В матеріалах справи міститься копія претензії Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 30.01.2025 № 01/02-11/0130 про сплату заборгованості з орендної плати за землю за вищевказаним Договором оренди землі, яка була направлена на адресу ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» 30.01.2025 (арк.с. 26-28), відповідно до якої відповідачу повідомлялось про необхідність сплати заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за періоди: з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024, у розмірі 1092348,36 грн. Проте, як зазначено у позові, відповідач не виконав вимоги викладені у вказаній претензії.
Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект» зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за землю стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/689/25.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
За змістом статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
В силу положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 265 розділу XII Податкового кодексу України, плата за землю є складовою податку на майно.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
В пункті 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
За змістом частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З вищенаведеного слідує, що договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, умови та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Основою для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» (у відповідних редакціях) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
В частинах 1 та 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» зокрема визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Положеннями статті 23 Закону України «Про оцінку земель» в т.ч. визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктами 24, 34, 35 частини першої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях.
Відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, з вищенаведеного слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
В свою чергу орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною. Тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати.
Таким чином, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:07:049:0014 площею 1,9118 га за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1а (землі промисловості), яка надана в оренду відповідачу за Договором оренди землі для розташування належного йому нерухомого майна (виробничої бази), є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до п. 9 Договору оренди землі в редакції Додаткової угоди від 05.02.2010 сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 22087 грн 80 коп., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010р. із врахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2010 рік, згідно рішення Запорізької міської ради № 6 від 19.11.2008 та Запорізької обласної ради від 27.11.2008 №7.
Невід'ємними додатками до даної Додаткової угоди є підписані сторонами розрахунки розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена, станом на 01 січня 2010 року, з яких вбачається, що розмір орендної плати за земельну ділянку на 01.01.2010 складав 49083,99 грн - трикратний розмір земельного податку (16361,33 грн - 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки на вказану дату); прийнятий для розрахунку розміру орендної плати відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 3%.
З наведеного слідує, що станом на 01.01.2010 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1636133,00 грн, 3% від якої складає 49083,99 грн.
Отже, визначений умовами Договору оренди землі в редакції Додаткової угоди від 05.02.2010 розмір орендної плати у трикратному розмірі земельного податку (49083,99 грн) дорівнює трьом відсоткам нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2010 (49083,99 грн).
Вищезазначеним спростовуються твердження відповідача про те, що розмір орендної плати за землю відповідно до Додаткової угоди від 05.02.2010 до Договору оренди землі не є визначеним у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
При цьому, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати за користування орендованою відповідачем земельною ділянкою за вищезгаданим Договором не є сталим показником і змінюється у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі та її щорічною індексацією.
Як зазначено вище, рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, яка введена в дію з 01.01.2016.
Отже, з 1 січня 2016 року для розрахунку розміру орендної плати має застосовуватись нормативна грошова оцінка відповідно до технічної документації, затвердженої цим рішенням.
Рішеннями Запорізької міської ради №6 від 30.06.2015 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» та № 26 від 28.11.2018 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» були встановлені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.
Вищезазначені рішення Запорізької міської ради прийняті в межах наданих їй повноважень та в силу ч. 1 ст. 144 Конституції України та ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковими для виконання в т.ч. всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 122 постанови) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, викладений у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові наведений правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, несплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 (Постанова від 30.01.2019) зазначила, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, суд зауважує, що правові позиції, сформовані в постановах Верховного Суду, мають ретроспективну дію, тобто застосовуються до правовідносин, які виникли до
формування цих правових позицій.Тобто, правові висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають обов'язковому застосуванню під час вирішення спорів, які розглядаються по суті вже після відповідних зроблених висновків.
Враховуючи положення п.289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: К і =І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).
Відповідно до інформації, наведеної в листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 (арк.с. 52), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становить: за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки - 1,0; за 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік - 1,15 (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 рік - 1,051.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, згідно з якою Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Згідно з Витягом № НВ-2300134952024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:049:0014 становить 14772287,42 грн (дата формування витягу 04.10.2024).
Таким чином розмір належної до сплати орендної плати за 2024 рік становить 443168,62 грн - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з розрахунками позивача, визначено, що з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:049:0014 в цінах 2017, 2018, 2019 та 2020 років становила 11111034,79 грн; розмір річної орендної плати за земельну ділянку за кожний вказаний календарний рік становить 333 331,04 грн - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Листом Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України №12198/5/08-01-04-01-05 від 28.10.2024 (з додатком) (арк.с. 36 зі зворотом, арк.с. 233) Департаменту управління активами Запорізької міської ради було надано інформацію щодо нарахованої та сплаченої ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» орендної плати за договором від 23.05.2007 № 040726100333 за земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:07:049:0014 площею 1,9118 га за адресою: пров.Архангельський, 1а, відповідно до якої, зокрема, у 2017 році відповідачем було сплачено суму 108200,89 грн, у 2018 - 100880,23 грн, у 2019 році - 93120,12 грн, у 2020 році - 85360,11 грн та у 2024 році - 142048,80 грн.
Згідно з положеннями п. 52-4 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
Як слідує з наданих позивачем розрахунків несплаченої ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» орендної плати за спірний період (з 03.04.2017 по 31.12.2020 (арк.с. 38) та з 01.01.2024 по 31.08.2024 (арк.с.37)), позивачем враховувалась сплачена орендарем орендна плата за землю за вказані спірні періоди. Крім того, враховано звільнення від сплати орендної оплати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01 по 31 березня 2020 року згідно з положеннями п. 52-4 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX.
Розмір несплаченої суми орендної плати згідно з розрахунками позивача складає: за 2017 рік (з 03.04.2017 по 31.12.2017) - 178823,64 грн, за 2018 рік - 240210,97 грн, за 2019 - 240210,97 грн, за 2020 - 220193,34 грн, за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.08.2024) - 212909,44 грн. Всього за спірний період позивачем визначено заборгованість у розмірі 1 092 348,36 грн, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача.
Дослідивши надані позивачем розрахунки, судом виявлено арифметичні помилки при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 (8 місяців 28 днів), за 2018 й 2019 роки та за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 (8 місяців), оскільки позивачем у розрахунках застосовані неправильні суми фактичної оплати за землю за вказані періоди та, відповідно, неправильно визначено розмір заборгованості за вказані періоди.
Так, згідно з відомостями Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист №12198/5/08-01-04-01-05 від 28.10.2024; арк.с. 36 зі зворотом, арк.с. 233) загальний розмір орендної плати сплачений відповідачем за 2017 становить 108200,89 грн, за 2018 рік - 100880,13 грн, за 2019 рік - 93120,12 грн, за 2024 - 142048,80 грн
Проте, позивачем у розрахунках вказано неправильні суми фактичної оплати у 2018 та 2019 роках, а саме: по 93120,07 грн за кожний з цих років, замість сум 100880,13 грн (2018 рік) та 93120,12 грн (2019 рік).
Також при виконанні розрахунку фактичної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 (за який позивачем здійснено нарахування за 2017 рік) та за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 (за який здійснено нарахування за 2024 рік) позивачем застосовані неправильні вихідні дані щодо здійсненої оплати за вказані роки, а саме: зазначено оплату за 2017 в сумі 93120,07 грн, за 2024 рік в сумі 123804,53 грн, замість сум - 108200,89 грн (2017) та 142048,80 грн (2024 рік), що вплинуло на результати відповідних розрахунків.
З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що фактично сплачена відповідачем орендна плата за 2017 рік, розрахована пропорційно 8 місяців 28 днів (з 03.04.2017 по 31.12.2017), становить 80549,60 грн, а не 69322,84 грн; за 2024 рік, розрахована пропорційно 8 місяців (з 01.01.2024 по 31.08.2024) - 94699,20 грн, а не 82536,32 грн.
Здійснивши з урахуванням вищенаведеного відповідні перерахунки, суд встановив, що розмір несплаченої відповідачем орендної плати становить:
за 2017 рік (з 03.04.2017 по 31.12.2017): 248146,48 грн (розмір належної до сплати орендної плати за вказаний період) - 80549,60 грн (фактично оплачена за цей період) = 167596,88 грн;
за 2018 рік: 333331,04 грн (розмір належної до сплати орендної плати за 2018 рік) - 100880,13 грн (фактично оплачена за 2018 рік) = 232450,91 грн,
за 2019 рік: 333331,04 грн (розмір належної до сплати орендної плати за 2019 рік) - 93120,12 грн (фактично оплачена за 2019 рік) = 240210,92 грн;
за 2024 рік (з 01.01.2024 по 31.08.2024): 295445,76 грн (розмір належної до сплати орендної плати за вказаний період) - 94699,20 грн (фактично оплачена за цей період) = 200746,56 грн.
В частині заборгованості за 2020 рік в розмірі 220193,34 грн розрахунок заборгованості здійснений позивачем правильно.
Таким чином, загальний розмір несплаченої суми орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2024 по 31.08.2024 становить: 1061198,61 грн (167596,88 грн + 232450,91 грн + 240210,92 грн + 220193,34 грн + 200746,56 грн).
Як слідує з положень статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 цього Кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідач доказів належного виконання договірних зобов'язань по сплаті в повному обсязі орендної плати за заявлений позивачем період суду не надав.
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності заборгованості з орендної плати за землю з посиланням на довідку Головного управління ДПС у Запорізькій області №28924/6/08-01-04-07 від 02.07.2024 (копія додана до відзиву, арк.с. 114), оскільки, відповідно до її змісту, дані у вказаній довідці відображені на основі інтегрованих карток платника податків та поданих платником (відповідачем) податкових декларацій, і зазначені в них суми нарахувань до сплати за земельну ділянку не є фактичним та достовірним розміром орендної плати за земельну ділянку за відповідні періоди. Крім того, у довідці наведена інформація щодо нарахування та сплати орендної плати за 2021 - 2023 роки, які не стосуються предмету розгляду у даній справі.
Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина першастатті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» про стягнення заборгованості за договором оренди землі зроблено висновок: що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили заперечення відповідача щодо перевищення позивачем повноважень шляхом нарахування спірної заборгованості та підміну функцій органів доходів і зборів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов'язкових платежів (п. 95 постанови).
За таких обставин, суд, вирішуючи спір, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими сторонами доказами, самостійно встановлює наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань орендарем земельної ділянки перед орендодавцем.
Щодо посилання відповідача на договір купівлі-продажу б/н від 05.11.2007 з додатковою угодою (арк.с. 115, 116) відповідно до якого, як вказує відповідач, ТОВ «Запоріжпромрегіон» придбало у ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» приміщення складу для переробки столярних та металевих виробів літ А, площею 425,4 кв.м, та 2 прилеглі естакади за адресою: м. Запоріжжя, провулок Архангельський, 1а, та зазначення відповідачем про факт переходу у зв'язку із цим до ТОВ «Запоріжпромрегіон» права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, і яка входить до орендованої відповідачем земельної ділянки, суд зазначає наступне.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зокрема визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).
У ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:07:049:0014 площею 1,9118 га, розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 1а, яка за Договором оренди землі надана у користування відповідачу для розташування належного йому нерухомого майна (виробничої бази), сформована саме у визначеній конфігурації та площі.
ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» не надано суду доказів вжиття зі свого боку активних дій щодо звернення до позивача з метою зміни меж та площі орендуємої земельної ділянки, внесення відповідних змін до договору.
Натомість, вже після 05.11.2007 (дата договору купівлі-продажу з ТОВ «Запоріжпромрегіон») між відповідачем та Запорізькою міською радою укладались додаткові угоди до Договору оренди землі, а саме: Додаткові угоди від 23.04.2008, від 10.04.2009 та від 05.02.2010, якими вносились зміни до умов Договору в частині орендної плати за землю.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 657, ч. 220 ЦК України в редакції чинній станом на дату договору купівлі-продажу від 05.11.2007, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України (в редакції станом на 05.11.2007), у відповідній редакції, право власності та інші речові права на нерухому речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вбачається з наданої відповідачем до відзиву копії договору купівлі-продажу від 05.11.2007, останній не посвідчений нотаріально. Докази державної реєстрації відсутні.
ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, буд. 1а, що підтверджується Інформаційною довідкою № 416033239 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованою 03.03.2025 (арк.с. 32).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження стверджуваних відповідачем обставин щодо переходу права на користування земельною ділянкою (в т.ч. її частиною) до іншої особи.
Отже, на підставі викладеного, ТОВ «Запоріжсільбудкомплект» як користувач (орендар) земельної ділянки зобов'язаний в повному обсязі вносити орендну плату на підставі умов діючого Договору оренди землі. Протилежного відповідачем не доведено.
Наведені відповідачем доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 є необґрунтованими з огляду на наступне.
Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).
Згідно з приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В ч. 1, ч. 5 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 на всій території України був установлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався.
Відповідно до Закону України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон набрав чинності 02.04.2020), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 відмінено з 24 години
00 хвилин 30 червня 2023.
Таким чином, починаючи з запровадження карантину та по 30.06.2023 строк позовної давності продовжувався.
Також, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває на даний час.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Відповідно до Закону України № 3450-IX від 08.11.2023, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже у зв'язку із продовженням строку позовної давності на строк дії карантину та його зупиненням на строк дії воєнного стану, строк позовної давності за заявленими позовними вимогами в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 позивачем станом на дату подання позову не пропущений. При цьому, відповідач, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування такої не заявляв.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74, ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню судом при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ЦК України).
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18).
На підставі усього вищевикладеного, за результатами оцінки всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що докази на підтвердження вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування, та з урахуванням вищенаведених висновків суду підлягають частковому задоволенню - в розмірі 1061198,61 грн. У задоволенні іншої частини позову судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.
Заперечення, викладені відповідачем у відзиві та запереченні на відповідь на відзив по суті заявлених позовних вимог, в т.ч. контррозрахунки, наведені ним у запереченні на відповідь на відзив, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищенаведеними висновками суду. Щодо посилання відповідача про відсутність в матеріалах справи розрахунків заявлених до стягнення сум та ненаправлення їх позивачем відповідачу, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться відповідні розрахунки (додані позивачем до позовної заяви, арк.с. 37, 38), а також докази направлення позовної заяви з додатками, в т.ч. розрахунками, відповідачу (арк.с. 65-66).
При цьому, суд наголошує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).
У справі «Серявін проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення від 10.02.2010). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннямист. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки є Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради, як про це зазначав і сам позивач у позовній заяві.
Відповідно до платіжної інструкції № 1544 від 09.12.2024 платником судового збору за подачу позову у даній справі виступав Виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892), тому судовий збір (в пропорційному розмірі від задоволених позовних вимог) належить до стягнення з відповідача на користь позивача в
особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект», код ЄДРПОУ 01352356 (69011, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) уму 1061198 (один мільйон шістдесят одну тисячу сто дев'яносто вісім) грн 61 коп. заборгованості за договором оренди землі.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсільбудкомплект», код ЄДРПОУ 01352356 (69011, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 48) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 206; розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України, м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради) суму 12734 (дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 38 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва