пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 серпня 2025 року № 903/805/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Крила» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій на загальну суму 18319,73 грн. та 302,80 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору,
у с та н о в и в:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Крила» звернулось до Господарського суду Волинської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до ОСОБА_1 про стягнення 8324,05 грн заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій, 231,56 грн інфляційних втрат, 374 грн пені та ОСОБА_2 про стягнення 8390,40 грн заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій, 251,72 грн інфляційних втрат, 748 грн пені.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно усталеної судової практики, окремі категорії спорів за участю Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та співвласників багатоквартирного будинку мають характер корпоративних спорів та в силу приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства. Зокрема, це спори про визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів ОСББ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 № 462/2646/17) або інші спори що пов'язані з діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи (схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, 02 жовтня 2019 року у справі №501/1571/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі №473/2005/19, постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 755/21681/15-ц).
Натомість, в даному випадку спір стосується правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг ОСББ та належним виконанням обов'язку з їх оплати співвласниками багатоквартирного будинку, які є фізичними особами, а отже не стосується спору що пов'язані з діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи - ОСББ.
За таких обставин, з огляду на те, що даний спір не підпадає під критерії господарського спору, в тому числі за участю фізичної особи, що охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, подана заява про видачу судового наказу за заявленими в ній вимогами та в зазначеному суб'єктному складі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та може бути вирішена в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Керуючись ст. ст. 147, 152-154, 175 Господарського процесуального кодексу України, суд
у видачі судового наказу за вимогою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Крила» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій на загальну суму 18319,73 грн. та 302,80 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору - відмовити.
У відповідності до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 13.08.2025.
Суддя А. С. Вороняк