вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р. Cправа № 902/712/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Омекс" (3-й Парковий проїзд, 8, м. Суми, 40007)
до: Приватного підприємства "Глобал" (вул. Тиврівське шосе, буд. 2-3, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 21012)
про зобов'язання поставити товар вартістю 48000 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Омекс" (позивач, ТОВ «Суми-Омекс») про зобов'язання Приватного підприємства "Глобал" (відповідач, ПП «Глобал») поставити товар вартістю 48000 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки Товару за фактом його оплати на підставі виставленого Приватним підприємством "Глобал" рахунку. Адже в силу п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Ухвалою суду від 12.06.2025 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, залишеної судом без руху (ухвала від 03.06.2025), відкрито провадження у справі № 902/712/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання сторонами передбачених ГПК України заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена 12.06.2025 як позивачу, так і відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
23.06.2025 на адресу суду надійшов відзив від ПП «Глобал», відповідно до якого відповідач, посилаючись на положення ст. 334, 640, 642, 655, 662, 664 та 668 Цивільного кодексу України (ЦК України), заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки сторонами договору було погоджено порядок та умови передачі товару визначеному сторонами перевізнику для подальшої доставки цього товару покупцеві. Тобто, між сторонами було досягнуто домовленості про відправку товару із залученням перевізника - ТОВ «Нова Пошта» та здійснення відповідачем відправлення з відділення територіально наближеного до нього. Сторонами не погоджувалися умови щодо обов'язку відповідача здійснити доставку товару безпосередньо до місця знаходження позивача. Таким чином, відповідач вважається таким, що виконав обов'язок з передачі товару в момент його передачі перевізнику, визначеному та погодженому позивачем. Відтак ризик випадкового пошкодження чи знищення товару перейшов до ТОВ «Суми-Омекс» як власника товару з моменту передачі товару перевізнику.
01.07.2025 від ПП «Глобал» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: листування адвоката відповідача з ТОВ «Нова Пошта»; акту Сумського районного управління ГУДСНС у Сумській області від 06.03.2025 про пожежу; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Дані докази беруться судом до уваги в контексті ст.80 ГПК України, оскільки відповідачем у відзиві заявлялося про їхнє подання після отримання відповіді на адвокатський запит.
Правом на подачу інших письмових заяв по суті спору сторони не скористалися, відтак розгляд справи здійснювався на підстав наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як підтверджується електронним листуванням (а.с.6 на звороті, 7, 7 на звороті, 8, 8 на звороті) 03.03.2025 ТОВ «Суми-Омекс» замовило у ПП «Глобал» чотири шини Michelin Pilot 4 SUV 275/50/R20 113Y XL MO1.
Матеріли електронного листування також містять посилання на рахунок №227 від 03.03.2025 на суму 40000 грн та 8000 грн - ПДВ.
У відповідності до платіжної інструкції №5963 від 04.03.2025 позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 48000 грн (а.с.9).
Згідно із дорученням №1 від 02.01.2025, виданого ПП «Глобал» співробітнику Сенишину Дмитру, на підставі експрес-накладної №59001330536709 від 04.03.2025 відповідач надіслав зазначений комплект автомобільних шин одержувачу - Демченко Володимиру Миколайовичу за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 27.
Проте, вночі 06.03.2025 на складських приміщеннях відділення ТОВ «Нова Пошта» за адресою м. Суми, вул. Лінійна, 15 відбулася пожежа, про що свідчить акт Сумського районного управління ГУДСНС у Сумській області від 06.03.2025 про пожежу.
Крім того, з відповіді ТОВ «Нова Пошта», адресованої на запит адвоката відповідача, встановлено, що вантаж відправлений за експрес-накладною №59001330536709 від 04.03.2025 знищено при пожежі.
03.04.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо зобов'язання поставити оплачений товар (шини Michelin Pilot 4 SUV 275/50/R20 113Y XL MO1) (а.с.9 на звороті, 10, 10 на звороті). Натомість отримав відповідь від 04.04.2025 про безпідставність пред'явленої вимоги у зв'язку із тим, що відповідач вважається таким, що виконав зобов'язання і не несе ризики випадкового знищення спірного товару (а.с.13).
Таким чином, господарський спір виник з приводу належного чи не належного виконання відповідачем зобов'язання з поставки оплаченого товару, а саме щодо моменту, з якого товар вважається вручений покупцеві, відтак як наслідок хто має нести ризики його випадкового знищення. При цьому правові позиції сторін та кваліфікація норм прав з цього приводу є кардинально протилежними.
Визначаючись щодо пред'явленого позову, заперечень проти нього та наявних у справі доказів, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів та інших правочинів.
Договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).
Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 181, ч.2 ст.184 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через:
- ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними;
- у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
Отже, можливість укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.
З огляду на наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб за допомогою електронної пошти, відтак дотримано письмової форми. При цьому обставини та зміст електронної переписки сторонами не заперечуються.
Тобто, за своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Водночас ч. 2 вказаної статті передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як вбачається судом із наявної електронної переписки, яка підтверджує укладення договору поставки у спрощеній формі, сторони погодили, що поставка товару у м. Суми за адресою: вул. Героїв Крут відбуватиметься кур'єрською доставкою, а отримувачем є Демченко Володимир Миколайович.
Тобто зміст переписки вказує на те, що поставка товару має відбутися кур'єрською доставкою, а не самим відповідачем як перевізником, відтак в матеріалах справи відсутні докази про погодження сторонами умов щодо обов'язку продавця вручити товар безпосередньо покупцеві і щодо надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Тому, на переконання суду, приписи ч. 1 ст.664 ЦК України щодо моменту виконання обв'язку продавця до даних правовідносин застосуванню не підлягають.
Разом із тим спірні правовідносини підпадають під правове регулювання положень ч.2 ст.664 ЦК України, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Оскільки позивач і відповідач погодили доставку товару кур'єрською службою, до якої у даному випадку відноситься перевізник ТОВ «Нова Пошта», відповідач цілком правомірно надіслав товар даним перевізником, відтак виконав свій обов'язок продавця у момент здачі товару перевізнику, як то визначено ч.2 ст.664 ЦК України.
Таким чином, суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам та умовам погодженого договору, твердження позивача, що сторони обумовили поставку товару саме відповідачем за відповідною адресою позивача шляхом вручення товару покупцеві.
Згідно із ч.1 ст.668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі усього вище викладеного, судом встановлено, що передача відповідачем товару перевізнику (ТОВ «Нова Пошта») в силу вимог проаналізованого чинного законодавства вважається належним виконання ним своїх зобов'язань.
Отже, судом не встановлено обґрунтованих підстав для задоволення позову.
Крім того, в силу викладеного відповідач також не може нести ризики випадкового знищення або пошкодження товару.
Втім ст.924 ЦК України передбачено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти. Відтак позивач не позбавлений можливості звернутися до нього з метою доведення порушення своїх прав та їх судовим захистом.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що в позові відмовлено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,4 грн (розмір з урахування коефіцієнту за подачу позову через Електронний суд) покладаються на позивача.
Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,4 грн залишити за ТОВ "Суми-Омекс".
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 13 серпня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи