16.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5557/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Мясков О.Є. (поза межами суду) - самопредставництво;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/5557/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Укрнікельхром», м. Дніпро
про стягнення 3 263 267,94 грн.,
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «ВКФ «Укрніхром» (відповідач) про стягнення 3 263 267,94грн. (в т.ч.: 899 325,81 грн. - штраф та 2 363 942,13 грн. - пеня) штрафних санкцій, за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів №46000006009 від 18.04.22р. (укладеним між сторонами).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.24р. (залишеним без змін постановою ЦАГС від 13.11.24р. та постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 12.03.25р.) в задоволенні заявленого позову відмовлено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
16.04.24 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 заяву ТОВ «ВКФ «Укрнікельхром» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Гузара Любомира, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрнікельхром» (49006, м. Дніпро, просп. Лесі Українки, буд. 40Б; код ЄДРПОУ 40873173): 30 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. Видати відповідний наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду від 24.04.2025; заяву ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Укрнікельхром» про ухвалення додаткового рішення - залишити без задоволення. У разі якщо суд апеляційної інстанції прийде до висновку про наявність підстав для стягнення витрат відповідача на правничу допомогу - зменшити розмір таких витрат на 99,9%.
В апеляційній скарзі відзначено, що з аналізу додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі №904/5557/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові (додатковій) від 21.08.2019 по справі № 922/2821/18 зазначає, що відзив ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» містить інформацію про те, що Відповідач поніс витрати у розмірі 12 000 грн та очікує на понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. Однак, розрахунок таких витрат не надано, хоча на дату надання відзиву (а це 17.11.2023), додаткова угода №7 від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги № 94 від 23.01.2023 вже було укладено. Натомість, копію зазначеної додаткової угоди №7 від 07.11.2023 надано лише із заявою про ухвалення додаткового рішення.
ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що Відповідачем та його представником у додатковій угоді про надання послуг у справі № 904/5557/23 не було досягнуто домовленості щодо чіткого розміру вартості послуг адвоката. Відтак, підстави для покладення на Відповідача будь-якої вартості послуг адвоката у цій справі є безпідставною.
Апелянт вказує, що крім того, відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач звертає увагу, що схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 року у справі № 910/9111/17 та від 14.01.2019 року у справі № 927/26/18.
До закінчення судових дебатів стороною Відповідача не подано заяву про надання доказів понесення Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та не наведено обставин, які перешкоджають поданню такої заяви в ході судового розгляду. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Об'єднана Палата Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
ТОВ «Оператор ГТС України» звертає увагу, що представником Відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення не надано детальний опис фактично виконаних представником відповідача робіт. З наведеного вбачається безпідставність заяви ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» про ухвалення додаткового рішення та відсутність процесуальних підстав для її розгляду судом.
Скаржник зауважує, що витрати на правничу допомогу у цій справі є надмірними з огляду на незначну складність справи та загальну тривалість судових засідань.
ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що складення відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив загалом, враховуючи їх зміст та принцип розумності, не може зайняти багато часу, а тому їх вартість не могла становити заявлену Відповідачем первісно суму 15 000 грн чи, тим більше, 30 000 грн.
Апелянт зазначає, що аналогічна ситуація і з визначенням Відповідачем вартості послуг за участь представників Відповідача у судових засіданнях. Так, Відповідачем вказано вартість послуг за участь в 1-му судовому засіданні, яке становить 4 000 грн. Проте, відповідно до протоколу судових засідань, жодне із проведених судових засідань по справі № 904/5557/23 в Господарському суду Дніпропетровської області не тривало понад 1 годин, а в середньому складало 15-20 хвилин.
Позивач відмічає, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Однак, як вказує скаржник, Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, які беззаперечно свідчать про те, що адвокатські послуги надавались Відповідачу взагалі та, тим більше, в тих обсягах, які вказані Відповідачем.
З огляду на вказане, ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що судом першої інстанції не було враховано неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що діяльність Позивача має важливе значення для економічної та енергетичної безпеки України, а тому безпідставне стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» надмірних сум негативно впливає на державу.
Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що судом при прийнятті рішення не були враховані наступні фактичні обставини у справі № 904/5557/23.
Апелянт зазначає, що як свідчать встановлені судом обставини у справі № 904/5557/23, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - конструкційні матеріали (панель полімерна для будівництва тимчасових доріг у кількості та строки, визначені цим договором. Судовим розглядом підтверджена та обставина, що Відповідач не виконав умови договору поставки та не здійснив поставку товару в обумовленому сторонами обсязі та строки.
Однак, як вказує скаржник, Суд фактично звільнив Відповідача від відповідальності у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Позивач зауважує, що тобто, спірні правовідносини між учасниками справи виникли саме у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов'язань.
Апелянт пояснює, що у даній справі предметом спору є стягнення штрафних санкцій з Відповідача у зв'язку з порушенням останнім строків поставки Товарів. Відповідач не виконав поставку Товару, у зв'язку з чим Позивач мав повне право на звернення до суду з метою захисту порушених його прав через неналежне виконання Відповідачем обов'язку своєчасної поставки Товару.
Скаржник зазначає, що відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на вищевикладене, ТОВ «Оператор ГТС України» наполягає на тому, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме з Позивача, оскільки спір виник саме внаслідок неправильних дій Відповідача, як Постачальника (неналежне виконання зобов'язань по Договору).
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ» через систему «Електронний суд» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з поясненнями стосовно апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 по справі № 904/5557/23, в яких просить: розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» від 13.05.2025 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 по справі № 904/5557/23 здійснювати без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «УКРНІКЕЛЬХРОМ». Прийняти постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» від 13.05.2025 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 по справі № 904/5557/23 без змін.
Відповідач вважає, що Судом при ухваленні додаткового рішення було належним чином дотримано принцип розумності, враховуючи складність справи, ціну позову, якість та обсяги підготовлених Відповідачем документів.
Крім того, стосовно судових витрат по справі Відповідач зазначає, що через безпідставне оскарження Позивачем додаткового рішення Відповідач має нести додаткові судові витрати у даній справі вже в межах цього апеляційного оскарження за надання правничої допомоги (підготовка даних пояснень), як наслідок, у випадку незадоволення апеляційної скарги або часткового її задоволення ці витрати будуть пред'явлені Відповідачем до компенсації за рахунок Позивача. Докази вказаних обставин будуть надані Апеляційному суду протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення рішення суду по справі за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5557/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5557/23.
23.05.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.07.2025 о 12 год. 00 хв.
У судове засідання 16.07.2025 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т. 4, а.с. 88 на звороті).
У судовому засіданні 16.07.2025 колегією суддів оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до приписів статті 124 Господарського процесуального кодексу України з першою заявою по суті спору відповідачем подано попередній розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
В подальшому, 16.04.2024 р. (тобто в межах строків, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України) відповідач подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 56 000,00 грн., а також докази на підтвердження розміру цих витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Заявником до суду першої інстанції були подані докази, які підтверджують понесення витрат на надання правничої допомоги, а саме:
- копія договору про надання правової допомоги №94 від 23.01.2023 між відповідачем та Адвокатським бюро «Киселиці Івана Юрійовича»;
- копія додаткової угоди №7 від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги №94 від 23.01.2023;
- копія угоди №7 про співробітництво у сфері правової допомоги від 07.11.2023;
- копія акту приймання-передачі наданих послуг №1/Д7 від 20.11.2023 р. до договору про надання правової допомоги №94 від 23.01.2023;
- копія акту приймання-передачі наданих послуг №2/Д7 від 29.01.2024 р. до договору про надання правової допомоги №94 від 23.01.2023;
- копія акту приймання-передачі наданих послуг №3/Д7 від 11.04.2024 р. до договору про надання правової допомоги №94 від 23.01.2023 р.;
- детальний опис робіт (наданих послуг) №1/Д7 від 11.04.2024 р. по договору про надання правової допомоги №94 від 23.01.2023 р.;
- копії платіжних інструкцій: №627 від 14.12.2023 на суму 16 000,00грн., №99 від 14.02.2024р. на суму 11 000,00грн., №237 від 15.04.2024р. на суму 5 000,00грн.;
- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1247896 від 09.01.2024р.;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4165 від 26.02.2019 р.
Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та додатковими угодами до нього.
Розмір, порядок оплати гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремими додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).
За умовами пункту 1 додаткової угоди № 7 від 07.11.2023 до договору підписанням даної угоди сторони підтверджують, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе обов'язок в порядку, передбаченому діючим законодавством України, надати йому правничу допомогу по справі №904/5557/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" до клієнта про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 263 267,94 грн, яка розглядається в Господарському суді Дніпропетровської області.
У пункті 3 додаткової угоди № 7 від 07.11.2023 до договору Сторони погодили, що орієнтована вартість правової допомоги за даною угодою складає 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.), яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих Бюро послуг. Остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг встановлюється сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Сторони погодили, що мінімальна вартість послуг по даній Угоді, що надаються Бюро Клієнту складає:
- підготовка (складення) відзиву на позовну заяву в інтересах Клієнта від 15 000,00 грн;
- підготовка (складення) зустрічного позову в інтересах Клієнта від 12 000,00 грн;
- підготовка (складення) 1 (одного) клопотання (заяви) в інтересах Клієнта від 2 000,00 грн;
- підготовка (складення) заперечень на відповідь стосовно відзиву в інтересах Клієнта від 12 000,00 грн;
- підготовка (складення) будь-якого іншого процесуального документу в інтересах Клієнта (пояснення, заперечення тощо) від 5 000,00 грн;
- представництво інтересів Клієнта в 1 (одному) судовому засіданні у випадку, якщо судовий розгляд справи відбувся за участі адвоката Бюро чи адвоката, який визначений в п. 2 даної Угоди 4 000,00 грн.
Відповідно до угоди №7 про співробітництво у сфері надання правової допомоги від 07.11.2023 р. сторони погодили, що орієнтована вартість правової допомоги за даною угодою складає 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих адвокатом послуг. Остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг встановлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг після набрання чинності (законної сили) остаточним рішенням у справі №904/5557/23 та повним розрахунком за надані послуги між клієнтом та бюро.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення у складі судових витрат сума 56 000,00 грн. складається із вартості надання правової допомоги: за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/Д7 від 20.11.2023 р. (за вирахуванням вартості зустрічного позову) у розмірі 22 000,00 грн.; за актом приймання-передачі наданих послуг № 2/Д7 від 29.01.2024 р. (за вирахуванням вартості відповіді на відзив стосовно зустрічного позову) у розмірі 22 000,00 грн; за актом приймання-передачі наданих послуг № 3/Д7 від 11.04.2024 у розмірі 12 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи, зокрема, вищевказаними документами, встановлено, що витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції є документально доведеними.
Проте, колегія суддів зауважує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за нормами частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та усіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Як було зазначено вище у постанові, скаржник посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові (додатковій) від 21.08.2019 по справі № 922/2821/18 зазначає, що відзив ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» містить інформацію про те, що Відповідач поніс витрати у розмірі 12 000 грн та очікує на понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. Однак, розрахунок таких витрат не надано, хоча на дату надання відзиву (а це 17.11.2023), додаткова угода №7 від 07.11.2023 до договору про надання правової допомоги № 94 від 23.01.2023 вже було укладено. Натомість, копію зазначеної додаткової угоди №7 від 07.11.2023 надано лише із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими і безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, суд касаційної інстанції залишив без задоволення заяву про розподіл судових витрат через те, що надані відповідною стороною документи не містили будь-яких обґрунтувань і посилань на склад судових витрат, а також вимоги відповідача стосовно того, який саме розмір цих витрат мав бути розподілений за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції. Окрім цього, відповідач не направляв іншій стороні документів на підтвердження відповідних вимог, що позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК.
У справі, що розглядається, всі розрахунки були надані своєчасно до суду першої інстанції та надіслані Позивачу в системі «Електронний суд», а тому посилання апелянта на відповідну судову практику не є релевантними в даному випадку.
Колегія суддів констатує, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказував: «З метою виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України Відповідач зазначає, що станом на дату подачі даного відзиву розрахунок судових витрат Відповідача у зв'язку з розглядом даної Справи складає 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.), які Відповідач повинен сплатити Адвокатському Бюро «Киселиці Івана Юрійовича» (далі - Бюро) за підготовку даного відзиву та надання консультацій з даного приводу. Якщо в подальшому виникне необхідність у Відповідача в отриманні іншої правової допомоги (підготовка заперечень, клопотань, участь в судових засіданнях тощо), то останній буде змушений заявити і їх до стягнення. Орієнтований розмір судових витрат на вказані послуги складає близько 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) та залежить від конкретних дій, які будуть вчинятися адвокатом Відповідача. Докази вчинення відповідних дій будуть надані Суду в строки, які передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України».
З зазначеного вище вбачається, що Відповідачем було у повному обсязі виконано вимоги Господарського процесуального кодексу України в частині зазначення у відзиві попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, норми частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не зобов'язують Відповідача долучати Додаткову угоду №7 від 07.11.2023 до Договору про надання правової допомоги № 94 від 23.01.2023 саме до відзиву.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем було належним чином виконано всі вимоги Господарського процесуального кодексу України в частині своєчасного надання розрахунку витрат на правничу допомогу та доказів, які підтверджують їх понесення.
Доводи апеляційної скарги про те, «… що Відповідачем та його представником у додатковій угоді про надання послуг у справі № 904/5557/23 не було досягнуто домовленості щодо чіткого розміру вартості послуг адвоката. Відтак, підстави для покладення на Відповідача будь-якої вартості послуг адвоката у цій справі є безпідставною…» відхиляються колегією суддів, зважаючи на наступне.
Як свідчать матеріали даної справи, відповідно до п. 3 Додаткової угоди №7 від 07.11.2023 до Договору про надання правової допомоги № 94 від 23.01.2023 сторони погодили, що орієнтована вартість правової допомоги за даною угодою складає 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.), яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих Бюро послуг. Остаточне визначення вартості наданих Клієнту послуг встановлюється Сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Сторони погодили, що мінімальна вартість послуг по даній Угоді, що надаються Бюро Клієнту складає: підготовка (складення) відзиву на позовну заяву в інтересах Клієнта від 15 000,00 грн., підготовка (складення) зустрічного позову в інтересах Клієнта від 12 000,00 грн., підготовка (складення) 1 (одного) клопотання (заяви) в інтересах Клієнта від 2 000,00 грн., підготовка (складення) заперечень на відповідь стосовно відзиву в інтересах Клієнта від 12 000,00 грн., підготовка (складення) будь-якого іншого процесуального документу в інтересах Клієнта (пояснення, заперечення тощо) від 5 000,00 грн., представництво інтересів Клієнта в 1 (одному) судовому засіданні у випадку, якщо судовий розгляд справи відбувся за участі адвоката Бюро чи адвоката, який визначений в п. 2 даної Угоди 4 000,00 грн.
На виконання вказаних домовленостей в межах судового розгляду в суді першої інстанції між відповідними сторонами було підписано Акти приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2023 № 1/Д7, від 29.01.2024 № 2/Д7 та від 11.04.2024 № 3/Д7, в яких чітко погоджено розмір вартості всіх наданих послуг.
Також, між Відповідачем та Бюро було підписано Детальний опис робіт (наданих послуг) від 11.04.2024 № 1/Д7, де відповідними сторонами було погоджено витрачений час при наданні правничої допомоги по Справі та її загальна вартість в сумі 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч грн. 00 коп.).
Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Доводи скаржника про те, що «… представником Відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення не надано детальний опис фактично виконаних представником відповідача робіт. З наведеного вбачається безпідставність заяви ТОВ «ВКФ «УКРНІКЕЛЬХРОМ» про ухвалення додаткового рішення та відсутність процесуальних підстав для її розгляду судом…» є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до Заяви про розподіл судових витрат у Справі від 16.04.2024 Відповідач долучив документ з назвою «Копія Детального опису робіт (наданих послуг) від 11.04.2024 № 1/Д7», в якому зрозуміло описано всі необхідні відомості про обсяг наданих Відповідачу послуг та витрачений час на виконання відповідних дій.
Стосовно тверджень позивача про те, що витрати на правничу допомогу у цій справі є надмірними з огляду на незначну складність справи та загальну тривалість судових засідань, складення відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив загалом, враховуючи їх зміст та принцип розумності, не може зайняти багато часу, а тому їх вартість не могла становити заявлену Відповідачем первісно суму 15 000 грн чи, тим більше, 30 000 грн, колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу, які визнані судом першої інстанції обґрунтованими в розмірі 30 000,00 грн, є співмірними (1) зі складністю справи, (2) часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг та обсягом наданих послуг (щодо підготовки (складення) та подачі відзиву на позовну заяву про стягнення штрафних санкцій від 17.11.2023, підготовки (складення) та подачі заперечень стосовно відповіді на відзив від 06.12.2023, представництва інтересів відповідача в суді першої інстанції), а також (3) з ціною позову.
Крім того, твердження скаржника про те, що Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, які беззаперечно свідчать про те, що адвокатські послуги надавались Відповідачу взагалі та, тим більше, в тих обсягах, які вказані Відповідачем є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Доводи апелянта в частині того, що він є оператором газотранспортної системи, має важливе значення для економічної та енергетичної безпеки України, розмір дебіторської заборгованості з боку споживачів послуг ТОВ «Оператор ГТС України» щорічно зростає та на цей час складає близько 40 млрд. грн, а тому понесення додаткових необґрунтованих витрат може спричинити виникнення додаткових ризиків у виді неможливості недотримання програми модернізації та розвитку газотранспортної системи, зокрема і в частині її планового обслуговування, чим порушуватимуться інтереси держави та населення тощо взяті колегією суддів до уваги, однак, зазначені обставини не можуть бути підставою ні для відмови в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, ні для їх зменшення на 99,9%.
Твердження скаржника про відсутність підстав для стягнення з нього на користь відповідача витрат на правничу допомогу з огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача (за встановлених судами обставин щодо невиконання ним умов договору та нездійснення поставки товару), колегія суддів вважає безпідставними, так як (1) відмовляючи в задоволенні позову, суди хоча й встановили невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, водночас констатували, неможливість встановити, коли відповідач отримав заявку на поставку товару, оскільки позивач направляв її не в порядку, передбаченому умовами договору; (2) за встановлення судами доведення форс-мажорних обставин, внаслідок чого відповідач звільняється від відповідальності, не можна стверджувати про виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (відповідача), відповідно про можливість застосування частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат у цьому випадку.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги обсяг виконаної правничої роботи, судова колегія вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі, визначеному судом першої інстанції в сумі 30 000,00 грн є обґрунтованими, співмірними із фактично наданими послугами, відповідають критеріям розумності та необхідності.
Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді додаткового рішення суду першої інстанції, не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у даній справі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.
Оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № 904/5557/23 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № 904/5557/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.08.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін