23.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4944/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
За участю представники сторін:
Представник позивача: Жигадло І.Б. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
Представник відповідача: не з'явився
розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 (повний текст рішення складено 20.02.2025, суддя Дичко В.О.) у справі №904/4944/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до Професійно-технічного училища № 79 (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Петриківка, просп. Петра Калнишевського, буд. 73, код ЄДРПОУ 02541869)
про стягнення 584 649,59 гривень,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Професійно-технічного училища № 79 про стягнення 584 649,59 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 200 968,66 грн, пені в сумі 237 360,50 грн, інфляційних втрат у сумі 121 919,67 грн, 3% річних у сумі 24 400,76 гривень. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням Професійно-технічним училищем №79 зобов'язань за договором постачання природного газу № 03-1369/21-БО-Т від 07.12.2021 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025, в даній справі, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Професійно-технічного училища № 79 про стягнення 584 649,59 грн - задоволено частково.
Стягнуто з Професійно-технічного училища № 79 (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Петриківка, просп. Петра Калнишевського, буд. 73, код ЄДРПОУ 02541869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) 412 442,82грн (чотириста дванадцять тисяч чотириста сорок дві гривні 82 копійки), в тому числі основну заборгованість у сумі 200 968,66 грн (двісті тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 66копійок), інфляційні втрати в сумі 115 865,25 грн (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 25 копійок), пеню в сумі 71 208,15 грн (сімдесят одна тисяча двісті вісім гривень 15копійок), 3% річних у сумі 24 400,76 грн (двадцять чотири тисячі чотириста гривень 76копійок), судовий збір у сумі 4 949,32 грн (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень 32 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 11.02.2025 в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо пені у сумі 166 152,25 грн та інфляційних витрат у сумі 6 054,42 грн; прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 166 152,35 грн пені (70%) та 6 054,42 грн інфляційних витрат прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 551, 625 Цивільного кодексу України, не врахуванням положень Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р та процесуального, зокрема, ст.ст. 80, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, що підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.
Як вбачається із розрахунку місцевого суду, ним здійснено перерахунок інфляційних втрат, проте, не враховано суму боргу з урахуванням збільшення на інфляційну складову попереднього місяця, за який період прострочення здійснювався перерахунок. Тобто, судом було взяті окремі періоди, без врахування до суми боргу інфляційного збільшення попереднього періоду, що призвело до невірного обрахунку втрат від інфляційних процесів та ухвалення незаконного рішення в цій частині.
Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 22 549,78 грн., згідно детального розрахунку, який міститься в матеріалах справи.
Позивач у відповідності до положень Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р. при здійсненні розрахунку інфляційних втрат використовує методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.
Скаржник вважає, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено у стягненні інфляційних втрат в частині 6 054,42 грн.
Також скаржник не погоджується з висновком суду щодо зменшенням пеня на 70% та зазначає наступне.
Заборгованість виникла за поставку в 2022 році, і враховуючи наявність боргу на даний момент, Позивач змушений був для захисту інтересів звернутися до суду.
Пунктом 7.2 Договору визначено, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.
У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
До матеріалів справи Відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо.
У зв'язку з чим, суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені.
Більш того, в оскаржуваному рішенні суд взагалі не досліджував майнові інтереси сторін, в тому числі і Позивача.
Суд не надав жодної оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення статей 13, 80 ГПК України, статті 233 ГК України.
Умовами договору не поставлено в залежність порядок розрахунків від бюджетного фінансування Споживача. Це зона відповідальності Відповідача, якому було відомо про обсяги спожитого природного газу та ціну, що визначена умовами договору.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області винесене з порушенням норм процесуального права та матеріального права, які призвели, до помилкового нарахування інфляційних втрат, не з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 12.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
12.03.2025 від скаржника до ЦАГС надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів апеляційної скарги витяг з рішення суду від 11.02.2025 у справі № 904/4944/24 та розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, станом на 30.09.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4944/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4944/24.
19.03.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/4944/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 23.07.2025 о 11 год. 00 хв.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
23.07.2025 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 23.07.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі постачальник) та Професійно-технічним училищем № 79 (далі споживач) укладено договір № 03-1369/21-БО-Т постачання природного газу (а.с. 12-17, далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 134,796 тис. куб. метрів (сто тридцять чотири тисячі сімсот дев'яносто шість куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис.куб. м):
Розрахунковий період Замовлений обсяг, тис. куб. м
Грудень 2021 30,000
Січень 2022 26,700
Лютий 2022 26,700
Березень 2022 10,000
Листопад 2022 11,396
Грудень 2022 30,000
Всього 134,796
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу. замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.
Згідно з пунктом 2.3 Договору підписанням цього Договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (надалі оператор ГТС) відповідно до вимог постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №2493 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» (надалі Кодекс ГТС).
Згідно з пунктом 2.4 Договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пункту 3.2 Договору постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Згідно з пунктом 3.3 Договору постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
На підставі пункту 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 Договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) газорозподільчої мережі та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем».
Згідно з підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 Договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
На підставі пункту 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ 13 658,42 грн,
крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%,
крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того, ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1 000 куб. м.
Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554 грн.
Згідно з пунктом 4.2 Договору у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнта, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Згідно з пунктом 4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 1 859 510,82 грн, крім того, ПДВ 371 902,16 грн, разом з ПДВ 2 231 412,98 грн (два мільйони двісті тридцять одна тисяча чотириста дванадцять гривень 98 копійок).
На підставі пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 5.2 Договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 5.3 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з підпунктом 4 пункту 6.2 Договору споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Згідно з пунктом 11.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п'ять років.
Відповідно до пункту 13.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Договір підписаний уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Професійно-технічного училища № 79 та скріплений печатками цих юридичних осіб.
На виконання умов Договору в періоди з грудня 2021 року до квітня 2022 року та з листопада 2022 року до грудня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ обсягом 97,15476 тис. куб. м загальною вартістю 1 607 977,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 22-26), які підписані сторонами без зауважень:
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло у грудні 2021 року природний газ обсягом 17,38089 тис. куб. м загальною вартістю 287 723,17 грн (з ПДВ);
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло в січні 2022 року природний газ обсягом 24,77640 тис. куб. м загальною вартістю 410 148,41 грн (з ПДВ);
- за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло в лютому 2022 року природний газ обсягом 21,37409 тис. куб. м загальною вартістю 353 826,59 грн (з ПДВ);
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло в березні 2022 року природний газ обсягом 21,52091 тис. куб. м загальною вартістю 356 257,04 грн (з ПДВ);
- за коригуючим актом приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло в березні 2022 року природний газ обсягом 21,52091 тис. куб. м загальною вартістю 355 936,40 грн (з ПДВ);
- за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло у квітні 2022 року природний газ обсягом 0,42281 тис. куб. м загальною вартістю 6 999,20 грн (з ПДВ);
- за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло в листопаді 2022 року природний газ обсягом 0,00189 тис. куб.м загальною вартістю 31,28 грн (з ПДВ);
- за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Професійно-технічне училище № 79 прийняло у грудні 2022 року природний газ обсягом 11,67777 тис. куб. м загальною вартістю 193 312,49 грн (з ПДВ).
Відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, сплативши 1 407 008,88 грн, що підтверджується листом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №16/2-09/78109/2024 від 08.07.2024 (а.с. 26-28).
У зв'язку з вищенаведеним, у Професійно-технічного училища № 79 перед позивачем виникла основна заборгованість у сумі 200 968,66 грн (1 607 977,54 грн 1 407 008,88 грн), що і стало причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» із позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За умовами договору, строк оплати за поставлений природний газ, є таким, що настав.
Доказів оплати основної заборгованості в сумі 200 968,66 грн відповідач до суду не надав, контррозрахунок цієї суми в матеріалах справи відсутній.
Надані позивачем докази на підтвердження основної заборгованості Професійно-технічного училища № 79 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у сумі 200 968,66 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 200 968,66 грн підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 237 360,50 грн, інфляційні втрати в сумі 121 919,67 грн та 3% річних у сумі 24 400,76 гривень.
При перевірці судом правильності здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» розрахунків інфляційних втрат виявлені арифметичні помилки.
Зокрема, за зобов'язанням у сумі 353 826,59 грн (лютий 2022 року) сума інфляційних втрат за травень серпень 2022 року становить 27 590,55 грн;
- за зобов'язанням у сумі 191 828,37 грн (лютий 2022 року) сума інфляційних втрат за вересень жовтень 2022 року становить 8 531,57 грн;
- за зобов'язанням у сумі 355 936,40 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за червень жовтень 2022 року становить 34 283,80 грн;
- за зобов'язанням у сумі 193 938,18 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за листопад 2022 року становить 1 357,57 грн;
- за зобов'язанням у сумі 28 368,03 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за грудень 2022 року січень 2023 року становить 427,11 грн;
- за зобов'язанням у сумі 625,69 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за лютий 2023 року вересень 2024 року становить 68,72 гривень.
За іншими зобов'язаннями розрахунки інфляційних втрат є арифметично правильними.
Таким чином, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 115 865,25 гривень.
Перевіркою судом розрахунків 3% річних, здійснених позивачем, арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 24400,76грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» нарахована пеня в сумі 237 360,50 гривень.
Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки пені, арифметичних помилок не виявлено.
Водночас, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідками збройної агресії російської федерації проти України, а також те, що розмір нарахованої пені перевищує розмір заявленої до стягнення основної заборгованості, господарський суд вважає доцільним, справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права, зменшити розмір нарахованої відповідачу пені на 70% - до 71 208,15 гривень.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком.
Рішення суду в частині стягнення основної заборгованості у сумі 200 968,66 грн та 3% річних у сумі 24 400,76 грн. не розглядаються апеляційною інстанцією, оскільки сторони не оскаржують рішення в цій частині, тому судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України оцінка зазначеним обставинам не надається. Рішення переглядається лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо пені у сумі 166 152,35 грн та інфляційних витрат у сумі 6 054,42 грн.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз'яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 121 919.67 грн. Місцевий суд не погодився з розрахунком інфляційних збитків, які були надані позивачем до позовної заяви на зазначену суму (том 1, а.с. 17-21), зазначивши про арифметичні помилки.
Зокрема, за зобов'язанням у сумі 353 826,59 грн (лютий 2022 року) сума інфляційних втрат за травень серпень 2022 року становить 27 590,55 грн;
- за зобов'язанням у сумі 191 828,37 грн (лютий 2022 року) сума інфляційних втрат за вересень жовтень 2022 року становить 8 531,57 грн;
- за зобов'язанням у сумі 355 936,40 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за червень жовтень 2022 року становить 34 283,80 грн;
- за зобов'язанням у сумі 193 938,18 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за листопад 2022 року становить 1 357,57 грн;
- за зобов'язанням у сумі 28 368,03 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за грудень 2022 року січень 2023 року становить 427,11 грн;
- за зобов'язанням у сумі 625,69 грн (березень 2022 року) сума інфляційних втрат за лютий 2023 року вересень 2024 року становить 68,72 гривень.
За іншими зобов'язаннями розрахунки інфляційних втрат є арифметично правильними.
Місцевий суд здійснив власний розрахунок інфляційних збитків, внаслідок такого перерахунку сума інфляційних втрат зменшилась, у порівнянні із заявленою позивачем, на 6054.42 грн. та позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог на цю суму.
Апеляційним господарським судом здійснено власний розрахунок спірної суми інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично та методично правильним, тому, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 121 919.67 грн., в межах заявлених позовних вимог.
У справі № 904/4944/24, що розглядається, суд першої інстанцій під час здійснення перерахунку інфляційних втрат не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Так, вирішуючи спір у частині позовних вимог ТОВ "ГК ""Нафтогаз Трейдинг" про стягнення інфляційних втрат, суд попередньої інстанцій не врахував того, що розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду повинна бути використана сума боргу, збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 січня 2024 року у справі № 910/9745/22.
З огляду на таке, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат на суму 6054.42 грн. слід скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення вимог позивача на суму 121919.67 грн.
Щодо зменшення пені на 70% колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» нарахована пеня в сумі 237 360,50 гривень.
Відповідач не наводить заперечень щодо правильності здійсненого позивачем та перевіреного судом першої інстанції розрахунку.
За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Подібні висновки викладено об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції зменшив розмір пені на 70% до до 71 208,15 гривень врахувавши баланс інтересів обох сторін в умовах воєнного стану та те, що розмір нарахованої пені перевищує розмір заявленої до стягнення основної заборгованості. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Колегія суддів приймає до уваги несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України, економічну ситуацію в країні, стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього.
Однак, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та становище як відповідача так і позивача у даній справі; таке зменшення неустойки враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом. На думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій (пені) на 70% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги, в цій частині (щодо зменшення розміру пені на 70% до 71 208,15 гривень), необґрунтованими, а рішення в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, у цій частині - відсутні.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 121919.67 грн., допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного визначення розміру інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, тому, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду першої інстанції скасувати у відповідній частині та ухвалити нове рішення в цій частині.
У зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/4944/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/4944/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 6054.42 грн.
Ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Професійно-технічного училища № 79 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" інфляційні втрати в розмірі 121 919.67 грн., про що видати наказ.
В частині стягнення пені рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/4944/24 - залишити без змін.
Стягнути з Професійно-технічного училища № 79 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 127.96 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів, на виконання цієї постанови, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.08.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв