12 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/1097/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вх. №1510Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 (рішення ухвалене суддею Ніколаєвою Л.В., в приміщені Господарського суду Донецької області 13.06.2025, повне рішення складено 13.06.2025) у справі №905/1097/24
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» (просп. Будівельників, буд. 167, кв. 141, м. Маріуполь Донецької області, 87554)
про стягнення 722608 грн 88 коп
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» про стягнення 722608 грн 88 коп, з яких 499999 грн 99 коп - прострочена заборгованість по кредиту, 222608 грн 89 коп - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 у справі №905/1097/24 позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 496245 грн 55 коп, судовий збір у сумі 5954 грн 95 коп, витрати на надання правової допомоги адвоката в сумі 6867 грн 42 коп; в решті позову відмовлено.
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 у справі №905/1097/24 в частині відмови у стягненні процентів, судового збору та витрат на правову допомогу; змінити в даній частині рішення суду; задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі; стягнути на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» судові витрати пов'язані з поданням даної апеляційної скарги в розмірі судового збору; розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника банку.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також умовам укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Посилаючись на умови кредитного договору вказує, що кредит надається на термін 24 місяці з дати укладення договору, кінцевим терміном повернення кредиту є 14.06.2023 року, оскільки заяв жодної із сторін про припинення кредитного договору не було, він продовжив свою дію ще на 12 календарних місяців.
На підставі цього, заявник апеляційної скарги вважає, що стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 31.01.2022 до 30.06.2024 у сумі 222608,89 грн є таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (колегія суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» №1510Д на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 у справі №905/1097/24; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; встановлено учасникам справи строк по 21.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.08.2025 о 10:45 годині.
Розпорядженням Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/1097/24. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» до суду не надходили.
У призначене 12.08.2025 судове засідання представники сторін не з'явились.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: просп. Будівельників, буд. 167, кв. 141, м. Маріуполь Донецької області, 87554.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи з 05.03.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих російською федерацією територій України.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в м. Маріуполь Донецької області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Маріуполь Донецької області наразі є неможливим.
Відповідно до ч.2 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
З огляду на викладене, відповідач про розгляд справи був повідомлений шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті суду. На підтвердження цього в матеріалах справи міститься роздруківка з сайту Східного апеляційного господарського суду (повідомлення у справі №905/1097/24 від 08.07.2025, том 1 а.с.97).
Також електронний примірник ухвали від 07.07.2025 направлений на адресу електронної пошти ТОВ «Донбасбізнесальянс»: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена позивачем у позові, та отриманий ним 30.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Крім того, апеляційним господарським судом здійснено спробу передати відповідачу телефонограму за телефонними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що зазначені в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте встановити зв'язок з абонентом не вдалося.
Враховуючи, що судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд судової справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист його прав та інтересів, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в призначеному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
15.06.2021 між АТ «А-Банк» як банком та ТОВ «Донбасбізнесальянс» як позичальником у письмовому вигляді укладений кредитний договір №50.73.0000000032, за умовами п.А.1 якого вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. В рамках відновлювальної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами. Сума запитуваного позичальником траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в п.А.2 цього договору, зменшений на суму фактичної заборгованості позичальника за цим договором.
Відповідно до п.А.2 кредитного договору ліміт цього договору: 500000,00 грн, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 500000,00 грн на поповнення обігових коштів.
Кредит надається на термін: 24 місяців з дати укладення договору. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 14.06.2023 (п.А.3 кредитного договору).
Згідно з п.А.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 60 днів - 19,9% річних, строком до 90 днів - 21,9% річних, для траншів строком до 180 днів - 23,9% річних та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.
Датою сплати процентів є 25-е число місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору) (п.А.9 кредитного договору).
У відповідності до п.1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувача.
Згідно з п.1.2 кредитного договору термін повернення кредиту зазначений у п.А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п.А.13, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п.4.1 кредитного договору).
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п.А.9 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п.6.2 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
У п.6.4 кредитного договору сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.
На виконання умов п.п.А.2, 1.1 кредитного договору банком на підставі заяви позичальника від 31.01.2022 на видачу кредитних коштів з терміном повернення траншу 30.03.2022 у сумі 300000,00 грн видано відповідні кошти, що підтверджується меморіальним ордером від 31.01.2022 №TR.21864726.22912.64999.
Також, на підставі заяви позичальника від 09.02.2022 на видачу кредитних коштів з терміном повернення траншу 09.04.2022 у сумі 200000,00 грн видано відповідні кошти, що підтверджується меморіальним ордером від 09.02.2022 №TR.22014145.19565.70198.
Звертаючись до суду з відповідним позовом банк зазначав, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору на підставі заяв, позичальнику було видано кредит у вигляді окремих траншів у загальній сумі 500000,00 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями меморіальних ордерів (т.1 а.с.17).
Проте, позичальник заборгованість за отриманими траншами в добровільному порядку не повернув, що і стало підставою для звернення 19.08.2024 Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.06.2021 №50.73.0000000032 в сумі 722608,88 грн, з яких 499999,99 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 222608,89 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 у даній справі позов задоволено частково.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що позичальником в передбачені договором строки повернення траншів заборгованість погашено не було, тобто має місце неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Доказів протилежного матеріали справи не містять, отже наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 15.06.2021 №50.73.0000000032 за тілом кредиту.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за траншем від 31.01.2022 за період з 31.01.2022 до 30.06.2024 у сумі 127859, 45 грн та за траншем від 09.02.2022 за період з 09.02.2022 до 30.06.2024 у сумі 94749,43 грн суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він є необґрунтованим, оскільки банком невірно визначений період нарахування процентів за наданими траншами (поза межами строку кредитування), у зв'язку з чим, позовні вимоги у відповідній частині задовольнив частково за період з 31.01.2022 до 30.03.2022 та за період з 09.02.2022 до 09.04.2022.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, відповідно до пункту А.2 кредитного договору ліміт цього договору: 500000,00 грн, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 500000,00 грн на поповнення обігових коштів.
У відповідності до пункту 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувача.
Відповідно до п.2.1.2 кредитного договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.13 цього договору. Для отримання кредиту (або його частини траншу) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню заяву згідно з додатком №1 до цього договору із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Транш надається позичальнику в тому випадку, якщо заява, подана позичальником, відповідає умовам цього договору та погоджена банком. Позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини траншу згідно з умовами цього договору виникають у банку зі дня надання позичальником розрахункових документів (згідно з додатком №1 до цього договору) на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього договору. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини траншу на сплату страхових та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату чергових страхових та/або інших платежів за рахунок інших джерел.
На виконання умов пунктів А.2, 1.1, 2.1.2 кредитного договору банком на підставі відповідних заяв позичальника на видачу кредитних коштів з терміном повернення траншів до 60 днів було видано грошові кошти в загальній сумі 500000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами від 31.01.2022 №TR.21864726.22912.64999 та від 09.02.2022 №TR.22014145.19565.70198.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом А.3 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається на термін: 24 місяців з дати укладення договору. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 14.06.2023.
Відповідно до пункту А.5 кредитного договору кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви за формою, викладеною у додатку №1 до цього договору. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі через транзитний рахунок, зазначений у п.А.4 цього договору, до спливу зазначеного у заяві строку надання кредиту (до 60 днів, 90 днів чи 180 днів відповідно) з моменту її виникнення за кожним окремим траншем.
Так, в заяві від 31.01.2022 позичальник просив надати кредитні кошти відповідно до наступних умов: мета використання - на поповнення обігових коштів, сума (цифрами) - 300000,00 грн, дата видачі - 31.01.2022, дата погашення - 30.03.2022.
В заяві від 09.02.2022 позичальник просив надати кредитні кошти відповідно до наступних умов: мета використання - на поповнення обігових коштів, сума (цифрами) - 200000,00 грн дата видачі - 09.02.2022, дата погашення - 09.04.2022.
Відповідно до пункту 2.1.2 кредитного договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.13 цього договору. Для отримання кредиту (або його частини траншу) позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню заяву згідно з додатком №1 до цього договору із зазначенням суми кредиту та терміну його надання.
Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Транш надається позичальнику в тому випадку, якщо заява, подана позичальником, відповідає умовам цього договору та погоджена банком. Позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини траншу згідно з умовами цього договору виникають у банку зі дня надання позичальником розрахункових документів (згідно з додатком №1 до цього договору) на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього договору. Зобов'язання з видачі кредиту або його частини траншу на сплату страхових та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату чергових страхових та/або інших платежів за рахунок інших джерел.
Як було зазначено вище, банком у відповідності до умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди до нього на підставі заяв позичальника позичальнику було видано кредит у вигляді окремих траншів в загальній сумі 500000,00 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями меморіальних ордерів (т.1 а.с.17).
Позичальник зобов'язався відповідно до пункту 2.2 кредитного договору: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору (пп.2.2.1 п.2.2 кредитного договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору (пп.2.2.2 п.2.2 кредитного договору); погашати заборгованість з оборотністю згідно з п.А.5 цього договору (пп.2.2.3 п.2.2 кредитного договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору (пп.2.2.4 п.2.2 кредитного договору).
Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п.п.2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.
Умовами пункту 6.4 кредитного договору сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.
З аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що визначення «кредит» та «транш» мають різні значення та строки їх виконання.
Так, "кредит" - це грошова сума, яка може бути надана банком у межах ліміту цього договору протягом 24 місяців з дати укладення договору (п.п.А.1, А.2, А.3, 1.2 кредитного договору) та має бути повернута у строк до 14.06.2023 за умови, якщо у відповідності до п.6.4 кредитного договору дія договору не буде продовжена.
Транш - це частина кредиту, яка надається банком позичальнику на підставі його заяви про видачу кредитних коштів, за формою, визначеною у додатку №1 до кредитного договору, на строк, зазначеній у відповідній заяві, та має бути повернута після його закінчення (п.п.А.1, А.5, 2.1.2).
Суд наголошує, що сторонами у кредитному договорі чітко зазначені строки повернення кредитних коштів за наданими траншами - в дату, зазначену у заяві (п.п.А.5, 2.1.2 кредитного договору), тобто 30.03.2022 та 09.04.2022 відповідно.
В свою чергу, банк, переказуючи грошові кошти позичальнику, погодився із зазначеними останнім у заявах на видачу траншів умовами.
Отже, сторонами кредитного договору було чітко визначено строки повернення кредитних коштів за наданими траншами - в дату, зазначену у заяві (п.п.А.5, 2.1.2 кредитного договору).
При цьому, кожний наданий банком транш є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України, яке має свій строк виконання.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що граничними строками повернення кредитних коштів за наданими на підставі: заяви від 31.01.2022 на суму 300000,00 грн є 30.03.2022, заяви від 09.02.2022 на суму 200000,00 грн - 09.04.2022.
Як убачається із наданого АТ "А-Банк" розрахунку, позичальник кредитні кошти повернув частково за траншем від 31.01.2022 у сумі 00 грн 01 коп, заборгованість за розрахунком позивача за тілом кредиту за двома траншами складає 499999,99 грн, у т.ч. за траншем від 31.01.2022 у сумі 299999,99 грн, за траншем від 09.02.2022 - 200000,00 грн.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що позичальником у передбачені договором строки повернення траншів відповідну заборгованість погашено не було, тобто має місце неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, доказів протилежного матеріали справи не містять, колегія судді, вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 15.06.2021 №50.73.0000000032 за тілом кредиту.
Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду першої інстанції у відповідній частині не оскаржено учасниками справи, а отже, не є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 31.01.2022 до 30.06.2024 у сумі 222608,89 грн, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 2 статті 1056-1Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом А.7 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 60 днів - 19,9% річних, строком до 90 днів - 21,9% річних, для траншів строком до 180 днів - 23,9% річних та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.
Датою оплати процентів є 25-е число місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору) (п.А.9 кредитного договору).
Суд бере до уваги, що транші від 31.01.2022 та від 09.02.2022 надавалися позичальнику зі строком повернення до 60 днів, тому розмір процентів за користування кредитом є фіксованим та складає 19,9% річних.
Проте, проценти за користування кредитом в межах наданих траншів позичальником сплачено не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Водночас умовами п.2.3.4 договору сторони передбачили, що банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків позичальника згідно з п.2.2.6 цього договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим договором, у межах сум, що належать до сплати банку.
Скориставшись вказаним правом, банк списав з рахунків позичальника грошові кошти та зарахував їх в рахунок погашення процентів у сумі 18403,05 грн (27.02.2022 - 4145,83 грн, 17.06.2022 - 14257,22 грн) - за траншем від 31.01.2022, у сумі 1768,89 грн (27.02.2022) - за траншем від 09.02.2022.
Вказане підтверджується виписками по особовому рахунку з 31.01.2022 по 26.07.2024 та з 09.02.2022 по 26.07.2024 (том 1 а.с. 18-19).
Відповідно до п.4.9 договору нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за період з 31.01.2022 до 30.06.2024 у сумі 222608,89 грн колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що банком було невірно визначені періоди нарахування процентів за наданими траншами.
Так, останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за вказаним траншем є 30.03.2022 (період нарахування складає з 31.01.2022 до 30.03.2022), тому обґрунтованими є проценти за зазначений період у сумі - 9784,17 грн (299 999,99 х 59 х 19,9%/360=9784,17).
Суд першої інстанції правомірно врахував, що банком списано та спрямовано на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом за вказаним траншем кошти в загальній сумі 18403,03 грн, що як вже зазначалось, підтверджується наданою банком випискою по особовому рахунку за період з 31.01.2022 по 26.07.2024, тобто повністю, при цьому залишок складає 8618,88 грн (18403,05 - 9784,17 = 8618,88).
Відповідно до п.4.7 договору зобов'язання за цим договором, у тому числі строк виконання яких згідно з умовами цього договору не настав, за умови реалізації банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених осіб/органів для погашення заборгованості за цим договором перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п.2.2.15, 2.3.13 цього договору, далі - для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. Під реалізацією права банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, сторони погодили дії банку по розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно з черговістю погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті договору. При цьому, сторони погодили, що додаткові вимоги до позичальника щодо реалізації банком свого права по стягненню неустойки не потрібні.
Місцевим господарським судом враховано, що списання коштів у сумі 14257,22 грн мало місце 17.06.2022, тобто у вказану дату строк повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за траншем від 09.02.2022 уже настав.
Отже, вказаний залишок у сумі 8618,88 грн слід віднести на погашення процентів за траншем від 09.02.2022.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за траншем від 09.02.2022 за період з 09.02.2022 до 30.06.2024 у сумі 94749,43 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його також необґрунтованим, оскільки банком невірно визначений період нарахування процентів за наданим траншем.
Так, останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за вказаним траншем є 09.04.2022 (період нарахування складає з 09.02.2022 до 09.04.2022), тому обґрунтованими є проценти за зазначений період у сумі - 6633,33 грн (200000,00 х 60 х 19,9%/360=6633,33).
Як уже зазначалось судом, банк, скориставшись своїм правом на списання коштів, списав з рахунків позичальника грошові кошти та зарахував їх в рахунок погашення процентів за траншем від 09.02.2022 у сумі 1768,89 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 09.02.2022 по 26.07.2024 (том 1 а.с.19).
Отже, заборгованість за процентами за користування кредитом за траншем від 09.02.2022 склала 4864, 44 грн (6633,33 - 1768,89 = 4 864,44).
Суд першої інстанції зазначив, що вказана сума процентів (4864,44) погашається за рахунок залишку (8618,88) від списання повністю в сумі 4864,44 грн, при цьому остаточний залишок після погашення процентів за наданими траншами в сумі 3754,44 грн (8618,88 - 4864,44 = 3 754,44) слід віднести на погашення простроченої суми кредиту за траншем від 31.01.2022, що відповідає умовам п.4.7 договору.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції, про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 15.06.2021 №50.73.0000000032 за тілом кредиту за траншем від 31.01.2022 у сумі 296245,55 грн (299999,99- 3754,44 = 296245,55) та за траншем від 09.02.2022 у сумі 200000,00 грн, а всього в загальній сумі 496245,55 грн та необхідність відмови у позові в частині стягнення нарахованих банком процентів за користування кредитом, оскільки на момент звернення з позовом до суду вони були сплачені, за рахунок реалізації банком свого права на списання коштів з рахунку відповідача.
Нарахування процентів після вказаних дат є неправомірним, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, в якій Суд вказав, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, відхиляє доводи апелянта, з приводу можливості банка здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування до подання позову до суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до суду першої інстанції заявлялись витрати на професійну правничу допомогу адвоката у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 15000,00 грн, вказана вимога виникла з підстав договору №2812-1/2023 про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем та АТ «А-Банк», детальна правова оцінка якому надана у рішенні Господарського суду Донецької області від 13.06.2025.
За оцінкою суду першої інстанції такий розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката з підготовки та подання до суду позовної заяви, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг виконаних адвокатом робіт та необхідний для їх виконання час, не відповідає критерію розумності їхнього розміру.
Керуючись ч.5 ст.129 ГПК України, якою передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, а також практикою ЄСПЛ, зокрема рішенням від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії», Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що обґрунтованими у даній справі є судові витрати у вигляді правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.
Пунктом 3 ч. 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції витрати АТ «А-Банку» на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн поклав на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача 6867,42 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Перевіривши правильність розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнута ним сума на правову допомогу відповідає критеріям дійсності і розумності, а отже рішення і в цій частині слід залишити без змін.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 у справі №905/1097/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2025 у справі №905/1097/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.08.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна