12 серпня 2025 року м. Харків Справа № 917/1161/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (вх. №1605П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 (ухвалу постановлено суддею Байдуж Ю.С. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 01.07.2025, повна ухвала складена 01.07.2025) у справі №917/1161/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524; вул. І. Федорова, буд. 32 літ. А, м. Київ, 03038
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», код ЄДРПОУ 21870998; вул. Колективна, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36019
про стягнення 138936,46 грн
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 закрито провадження у справі №917/1161/25; повернуто Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2422,40 грн, сплачений платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 11.06.2025 №6301; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 7000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 року у справі №917/1161/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» та повернути справу №917/1161/25 до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає таке:
- позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування 22.04.2024, а 11.06.2025 вже звернувся до суду, тобто на 50 день після звернення про виплату, при цьому 24.06.2025 МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування, що повністю задовольнило вимоги позивача ще до початку розгляду справи по суті; судовий розгляд фактично втратив свій необґрунтований предмет спору, а звернення до суду є зловживання правом зі сторони позивача;
- 29 травня 2024 року Національний банк України, реалізуючи своє законне право, звернувся до суду з позовом про ліквідацію ПрАТ «СК «Саламандра», внаслідок чого було відкрито провадження №917/943/24. Починаючи з 26 липня 2024 року у страховій компанії функціонує тимчасова адміністрація на чолі з єдиною уповноваженою особою ОСОБА_1 . Оскільки компанія була позбавлена ліцензії на провадження страхової діяльності, виплата страхового відшкодування здійснювалася через МТСБУ, що і могло стало причиною технічної затримки, якби строк у 90 днів передбачений законом було порушено, чого однак не відбулось;
- відповідач не порушував строк на виплату страхового відшкодування позивачеві, та з боку суду відбулось порушення фундаментальних принципів господарського судочинства, оскільки обставини справи належним чином не були з'ясовані;
Відповідач зазначає про загальну недоцільність позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на його думку, предмета спору на момент подачі позивачем позовної заяви не було, а відповідно і необхідності в таких витратах теж; звернення позивача до суду було явним зловживанням правом на звернення до суду, оскільки спір фактично - відсутній, так само як і порушення прав позивача.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує ухвалу суду в повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 (колегія суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.) поновлено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра» пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 у справі №917/1161/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 у справі №917/1161/25; встановлено учасникам у справи строк по 06.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 12.08.2025 о 14:45 годині.
30.07.2025 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, а також клопотання про розгляд справи за його відсутності, з урахуванням доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
06.08.2025 від ПрАТ «Саламандра» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначає, що внаслідок запровадження тимчасової адміністрації було суттєво скорочено штат працівників ПрАТ «СК «Саламандра»; усі керівні посади, включаючи генерального директора, заступників директора, юрисконсультів та інших фахівців, які раніше мали повноваження представляти інтереси компанії в судових процесах, були скасовані; у компанії відсутні будь-які інші особи, окрім Лукашука В.В., які мали б законні повноваження на представництво інтересів ПрАТ «СК «Саламандра» у судових засіданнях. Враховуючи викладене та об'єктивну неможливість участі єдиної уповноваженої особи у призначеному судовому засіданні, просить суд перенести судове засідання, призначене на 12.08.2025 о 14:45 год на більш пізню дату з метою забезпечення можливості належної участі представника ПрАТ «СК «Саламандра» у розгляді справи та дотримання принципів змагальності та рівності сторін у судовому процесі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 11.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/1161/25. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, їх представники у судове засідання не з'явились, були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 270 ГПК України є неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як встановлено судом, копія ухвали від 28.07.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 28.07.2025 о 18:51 год, про що свідчить довідка Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа.
Таким чином, відповідача було завчасно повідомлено судом про час та місце розгляду справи, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених в його клопотанні, зокрема, щодо неможливості забезпечити явку в дане судове засідання представника Лукашука В.В.
Колегія суддів також наголошує, що сторона не позбавлена була права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що було роз'яснено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025.
За таких обставин, суд вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.
Враховуючи, що відповідач висловив свої доводи в апеляційній скарзі, а позивач свої заперечення у відзиві на апеляційну скаргу, неприбуття у судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу в даному судовому засіданні.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення шкоди в порядку суброгації в розмірі 138936,46 грн, а також відшкодування судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи. Зокрема, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали.
26.06.2025 до суду надійшла заява позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. У вказаній заяві він повідомив суд про те, що на банківський рахунок позивача надійшли кошти від МТСБУ в рахунок погашення боргу у даній справі у розмірі 138936,46 грн, які є предметом позову.
Крім цього, позивач у заяві просив суд вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат. Зокрема, повернути йому з державного бюджету 2422,40 грн сплаченого судового збору та стягнути з відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановляючи 01.07.2025 оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції встановив, що після відкриття провадження у даній справі відповідач повністю сплатив заявлену у позовній заяві суму відшкодування, що підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією від 24.06.2025 на суму 138936,46 грн.
На підставі цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що предмет спору у даній справі відсутній і на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (постанова Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 №13/51-04).
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №924/641/20).
Суд першої інстанції встановив, що підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 138936,46 грн шкоди в порядку суброгації була невиплата ним страхового відшкодування.
Після відкриття провадження у справі №917/1161/25 ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» 26.06.2025 подало заяву про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат, в обґрунтування якої зазначило, що від Моторного транспортного страхового бюро України надійшли кошти в рахунок погашення боргу по вказаній справі в розмірі 138936,46 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Таким чином, заборгованість, про стягнення якої було заявлено у позовній заяві, сплачена, що підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією від 24.06.2025 на суму 138936,46 грн. На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що предмет спору в даній справі відсутній.
А тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З приводу заявленої вимоги відповідача про повернення справи №917/1161/25 до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду колегія суддів зазначає таке.
Згідно статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що місцевий господарський суд правомірно постановив оскаржувану ухвалу в частині закриття провадження у справі, сторони не заперечують відсутність предмета спору у зв'язку з повною сплатою заборгованості, підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.
Щодо прийнятого судового рішення в частині витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
При цьому, підстави закриття провадження у справі зазначені у статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Так, вказаним Кодексом встановлено можливість закриття провадження у справі на підставі відмови позивача від позову і прийняття такої відмови судом (п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України).
Право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі гарантується, про що визначено у ст. 191 ГПК України.
Разом з цим, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Таким чином, колегія суддів виходить з того, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.
У статті 130 ГПК України, яка має назву «Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду», закріплені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі закриття провадження у справі
Так, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України)
Судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою, та з урахуванням практики її застосування, вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат з зазначених підстав ставиться у залежність від встановлення судом обставин задоволення позовних вимог відповідачем після відкриття провадження у справі, а також з наявності факту закриття провадження у справі саме внаслідок відмови позивача від позову (за поданою ним заявою).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20.
Як вбачається з матеріалів справи, від позивача надійшло до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, оскільки 24.06.2025 Моторним (транспортним) страховим бюро України сплачено заборгованість відповідача у сумі 138936,46 грн.
Як вже зазначалось, місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу у справі №917/1161/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки, після відкриття провадження у справі отримав докази про сплату заборгованості, яка є предметом спору, а також заяву позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, що в сукупності свідчить про можливість застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 130 ГПК України та розглянути питання щодо відшкодування витрат позивача на професійну правову допомогу, понесених за наслідками звернення з даним позовом до суду.
В частині задоволення оскаржуваною ухвалою заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 1312 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відтак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правничої допомоги №20-12/24-ЮП від 26.12.2024 (а.с. 40), відповідно до якого Адвокатське бюро «Гедз», в особі Керуючого Бюро Гедз Юлії Володимирівни приймає на себе зобов'язання надавати клієнту (ПрАТ «Страхова компанія «УСГ») правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 5.1 договору за надання правничої допомоги Адвокатське бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме: - у справах, де ціна позову (первинна) не перевищує або дорівнює 10000,00 грн гонорар становить 3000,00 грн; - у справах, де ціна позову позову (первинна) перевищує 10000,00 грн, але не більша ніж 50000,00 грн, гонорар становить 5000,00 грн; - у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 50000,00 грн, гонорар становить 7000,00 грн; за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.
Сторонами на виконання договору підписано акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №20-12/24-ЮП від 26.12.2024 відповідно до якого Адвокатським бюро «Гедз», в особі Керуючого Бюро Гедз Юлії Володимирівни були надані позивачу послуги в суді першої інстанції на загальну суму 7000,00 грн.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, суд може зменшити суму судових витрат, якщо інша сторона подасть обґрунтоване клопотання про це та доведе неспівмірність витрат із складністю справи, обсягом та часом виконаної роботи.
Суть полягає в тому, що суд не може зменшити витрати за власною ініціативою, а лише на підставі клопотання сторони, яка вважає їх надмірними. Для цього необхідно надати докази, що підтверджують неспівмірність витрат.
До суду першої інстанції відповідач відзив на позовну заяву не подавав, клопотання про зменшення не заявляв.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на недоцільність відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, заперечуючи проти їх задоволення в повному обсязі, проте проаналізувавши зміст наданих представником позивача доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, а тому вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки обставин, зазначених місцевим судом. Водночас, судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 у справі №917/1161/25 без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» - без задоволення.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.07.2025 у справі №917/1161/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.08.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна