вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" серпня 2025 р. Справа№ 910/13189/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Бублик В.М. (поза межами приміщення суду),
від відповідача: Ніколаєнко Н.О. (в залі суду),
від третьої особи: Мазуров А.В. (поза межами приміщення суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 (повний текст складено 29.04.2025)
у справі № 910/13189/24 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"
до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,
про стягнення 392 162,72 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Підприємство) 392 162,72 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, яка постачалась у нежитлові приміщення по вул. Герасима Кондратьєва, 25, та по вул. Лебединській, 9, у місті Суми, за період з листопада 2021 року по травень 2022 року.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що факт закріплення за Підприємством на праві господарського відання державного майна, розташованого в м. Суми за адресами: вул. Герасима Кондратьєва буд. 25, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z6683657571054; вул. Герасима Кондратьєва буд. 25, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z7845583534361; вул. Лебединська буд. 9, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z9833237656866, було досліджено і встановлено судом у справі №920/418/22. На Підприємство покладається обов'язок з оплати спожитої електричної енергії по об'єктах за ЕІС-кодами 62Z6683657571054; 62Z7845583534361; 62Z9833237656866, що було досліджено і встановлено судами у справі №920/418/22.
Товариство повідомляє, що здійснювало постачання електричної енергії Підприємству за вказаними вище об'єктами (ЕІС-коди 62Z6683657571054, 62Z7845583534361 та 62Z9833237656866), а за об'єктами Підприємства у свою чергу здійснювалось споживання електричної енергії, що підтверджується даними оператора системи розподілу (АТ «Сумиобленерго») про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником - Товариством споживачу згідно з ЕІС-кодами 62Z6683657571054, 62Z7845583534361 та 62Z9833237656866 (копія листа АТ «Сумиобленерго» №59-25/3108 від 22.12.2023).
Щодо покладення на Підприємство обов'язку здійснити розрахунки за електричну енергію по об'єктах, розташованих в м. Суми по вул. Герасима Кондратьєва, 25, та Лебединська, 9, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, позивач зазначає, що набуті відповідачем обсяги електричної енергії у період листопад 2021 року - травень 2022 року не охоплюються договором постачання електричної енергії споживачу та є позадоговірними. Відповідні обставини встановлені рішенням Господарського суду Сумської області від 10.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №920/418/22.
Позиції учасників справи щодо позову.
У відзиві на позовну заяву Підприємство проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) № 378 від 04.08.2021 «Про передачу державного майна» на підставі Передавального акта Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», затвердженого наказом Держгеокадастру №422 від 06.09.2021 «Про затвердження передавального акта державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», на баланс Підприємства було передано державне майно, в т.ч. і нежитлові приміщення - частина будинку ДП «Сумський інститут землеустрою» загальною площею 2228,4 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, та нежитлові приміщення (гараж) за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 9, яке закріплено за Підприємством на праві господарського відання. Приміщення були прийняті Підприємством для розміщення та використання Сумською регіональною філією Підприємства (далі - Філія). Державну реєстрацію права господарського відання на нежитлові приміщення за вище вказаними адресами Підприємство зареєструвало 19.01.2022.
Щодо заборгованості за електричну енергію за адресою: м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, Підприємство повідомляє, що тривалий час (з 2018 року) більша частина переданих йому приміщень за цією адресою використовувалась Управлінням для розміщення офісів за наявного наміру в подальшому отримати зазначені приміщення у користування на праві оперативного управління. Філія жодного дня фактично не використовувала нежитлові приміщення в м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, і було розпочато процедуру передачі означеного майна Управлінню. Державну реєстрацію припинення права господарського відання Центру ДЗК на нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, було здійснено 22.08.2022.
Разом з тим Філія повідомляла Підприємство про те, що починаючи з 2018 року і до травня 2022 року (до відключення від електропостачання) та станом на сьогоднішній день безпосереднім споживачем електричної енергії у вище вказаних приміщеннях було Управління, яке користувалося нежитловими приміщеннями відповідно до договорів оренди, укладених між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях і попереднім балансоутримувачем - Державним підприємством «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Щодо заборгованості за електричну енергію за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 9, Підприємство стверджує, що заборгованість за цією адресою відсутня, оскільки електрична енергія до нежитлового приміщення (гараж) не розподілялася та не постачалася; електропостачання в цьому нежитловому приміщенні з дня його прийняття 06.09.2021 та станом на сьогоднішній день відсутнє. Цей факт встановлений Північним апеляційним господарським судом у справі №920/418/22.
Управління надало пояснення, у якому повідомило, що починаючи ще з 2017 року воно використовувало для розміщення працівників на праві оренди частину нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, яке перебувало на праві господарського відання у Державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Договори оренди майна цього приміщення були укладені між Управлінням, Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Державним підприємством «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Під час ліквідації державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зазначене майно передано на баланс Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Право господарського відання за Сумською регіональною філією Центру державного земельного кадастру було зареєстровано лише 19.01.2022. Жодних договорів про надання комунальних послуг Сумська регіональна філія Центру державного земельного кадастру не укладала. В подальшому Сумська регіональна філія Центру ДЗК листом від 20.01.2022 №07-09/24 повідомила генерального директора Центру державного земельного кадастру, що вважає за недоцільне використовувати майно: нежитлові приміщення загальною площею 2228,4 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25. Також у зазначеному листі Філія Центру ДЗК попросила передати дані приміщення Управлінню.
За таких обставин Управління звернулося до Держгеокадастру з листом від 24.01.2022 №21-18-0.612-227/2-22 про передачу вказаного майна з балансу Центру ДЗК на баланс Управління. З 23.02.2022 наказом Держгеокадастру «Про передачу державного нерухомого майна» від 23.02.2022 № 74 передано вказане майно на баланс Управління. У зв'язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, введенням воєнного стану, перебуванням працівників у простої, припиненням діяльності реєстраторів речових прав та отриманням від Держгеокадастру зі значною затримкою оригіналів документів, необхідних для реєстрації права оперативного управління, Управління змогло зареєструвати за собою право оперативного управління на спірне майно лише 22.08.2022.
Управління підтверджує, що у період з 06.09.2021 по травень 2022 року використовувало спірне приміщення, але не мало змоги сплачувати за комунальні послуги у зв'язку з неукладенням Підприємством відповідних договорів про надання комунальних послуг. За таких обставин Управління як орендар не мало змоги укласти відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача з Підприємством, через що і виникла заборгованість.
В подальшому через відключення вказаного майна від водо- та електропостачання у травні 2022 року Управління було вимушене укласти договір оренди іншого приміщення для розміщення працівників, організації своєї діяльності та виконання своїх завдань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у позові відмовлено повністю.
Суд встановив, що споживачем електроенергії у спірний період на відповідному об'єкті є саме третя особа (Управління), а не відповідач (Підприємство), та саме на третю особу у цьому випадку покладено обов'язок оплатити отриману від позивача електричну енергію у спірний період. Суд виснував, що оскільки позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги Товариства до Підприємства про стягнення 392 162,72 грн вартості безпідставно набутої електричної енергії та здійснити розподіл судових витрат.
Товариство вважає, що обов'язок здійснення розрахунків за електричну енергію по об'єктах, які закріплені на праві господарського відання за Підприємством, у спірний період має бути покладений на Підприємство, та наголошує, що набуті обсяги електричної енергії безпосередньо відповідачем у період листопад 2021 року - травень 2022 року не охоплюються договором постачання електричної енергії споживачу та є позадоговірними, оскільки ці обсяги електричної енергії споживалися відповідачем для власних потреб. Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Сумської області від 10.04.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №920/418/22.
Товариство зазначає, що саме відповідач має речові права (володіння, користування та розпорядження (з обмеженнями)) на об'єкт електропостачання, а тому він має обов'язок оплатити електричну енергію, що була набута без достатніх правових підстав на такому об'єкті. У спірний період відповідач не надавав згоду на укладання прямих договорів на постачання електричної енергії орендарями, а також не укладалися інші договори, які передбачали б обов'язок орендарів сплачувати кошти за електричну енергію позивачу.
Апелянт вважає, що оскільки відповідач не делегував повноваження третій особі на укладення договорів постачання електричної енергії, то у ситуації, що склалася, Товариство правомірно заявило вимоги в межах цієї справи про стягнення вартості безпідставно набутої електричної енергії з відповідача, за яким закріплено право господарського відання на об'єкти електропостачання, та який у свою чергу не позбавлений права на отримання відшкодування вартості спожитої електричної енергії зі свого орендаря.
Позиції учасників справи щодо апеляційної скарги.
Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідач зауважує, що ще під час першого звернення до суду з позовними вимогами про стягнення 392 162,72 грн заборгованості за спожиту електричну енергію з Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у справі №920/418/22 Товариству було відомо та чітко зрозуміло, що електрична енергія за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, фактично споживається Управлінням. Так, Підприємство листом від 19.11.2021 №07-09/1401 повідомило Товариство про наступну передачу означених приміщень в управлінське відання Управління та те, що за зазначеною адресою знаходиться Управління. Листом від 23.11.2021 № 9/6431 апелянт повідомив Управління та Філію про погодження не проводити відключення електричної енергії за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25. Отже, своїм погодженням не проводити відключення об'єктів від електропостачання та інформуванням про це Управління Товариство підтверджує свою поінформованість про фактичне споживання електричної енергії третьою особою (Управлінням) станом на 23.11.2021. Товариство не вжило жодних заходів з документального встановлення (підтвердження) фактичного споживача розподіленої електричної енергії ані під час розгляду справи № 920/418/22, ані під час розгляду справи №910/13189/24.
Відповідач зазначає, що він та Управління не були залучені та не брали участі у справі № 920/418/22 у жодному правовому статусі. Разом з тим, апелянт, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що обставини споживання електричної енергії та обов'язок їх оплати Підприємством встановлені рішенням Господарського суду Сумської області від 10.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №920/418/22.
Підприємство зауважує, що тривалий час (з 2017 року) та у спірні періоди з 06.09.2021 по травень 2022 року включно нежитлові приміщень за адресою: м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, використовувалась Управлінням для розміщення офісів за наявного наміру в подальшому отримати зазначені приміщення у користування на праві оперативного управління. Філія жодного дня фактично не використовувала нежитлові приміщення у м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, та відповідно не споживала електричну енергію і не укладала жодних договорів про надання комунальних послуг.
У своїх поясненнях Управління чітко підтверджує споживання електричної енергії в нежитлових приміщеннях за адресою: м. Суми, вул. Кондратьєва Герасима, буд. 25, у періоди згідно з позовними вимогами Товариства. Пояснення третьої особи та копії договорів оренди державного майна нежитлових приміщень і договорів про відшкодування витрат балансоутримувача, укладених відносно приміщень за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, наявні у матеріалах справи.
Щодо заборгованості за електричну енергію за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 9, відповідач зазначив, що така заборгованість у нього відсутня, оскільки електрична енергія в нежитлове приміщення (гараж) не розподілялася та не постачалася. Електропостачання в цьому нежитловому приміщенні з дня його прийняття 06.09.2021 та станом на сьогоднішній день відсутнє. Відсутність цієї заборгованості не заперечувалася позивачем під час розгляду цієї справи в Господарському суді міста Києва. При цьому в матеріалах справи №920/418/22 наявні листи АТ «Сумиобленерго», якими останнє підтверджує відсутність розподілення (постачання) електричної енергії за спірні періоди до точки обліку за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 9.
Управління надало пояснення, які за своїм змістом тотожні тим, які воно подавало до суду першої інстанції. Управління просило врахувати ці пояснення у прийнятті постанови та провести апеляційний розгляд справи №910/13189/24 без участі його представника.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13189/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 до надходження матеріалів справи №910/13189/24.
02.06.2025 матеріали справи №910/13189/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/13189/24 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/13189/24. Розгляд справи призначено на 07.07.2025.
У судовому засіданні 07.07.2025 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 04.08.2025. Ухвалою від 07.07.2025 Північний апеляційний господарський суд повідомив Управління, що наступне судове засідання у справі відбудеться 04.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 задоволено заяву представника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Мазурова А.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 04.08.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 62 та п. 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII позивач виконує функції постачальника універсальних послуг на території Сумської області.
Позивач включений до Переліку постачальників універсальних послуг на закріпленій території, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території".
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, яким, в тому числі на позивача, покладено обов'язок постачати електричну енергію побутовим споживачам за фіксованими цінами, визначеними в додатку 3 до цього Положення.
У липні 2022 року Товариство звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 392 162,72 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період з листопада 2021 року по травень 2022 року відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №161155 від 01.01.2019 та 381,97 грн витрат на відключення від електроживання електроустановки споживача.
На обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на невиконання ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії за період листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, травень 2023 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 392 162,72 грн, а також невиконання оплати витрат на відключення від електроживлення електроустановки споживача, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 381,97 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.05.2023 № 920/418/22 було відмовлено у задоволенні такого позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 рішення Господарського суду Сумської області від 10.05.2023 у справі №920/418/22 змінено та викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови; резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 10.05.2023 у справі №920/418/22 залишено без змін.
Судовими рішеннями у справі №920/418/22 встановлено таке.
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" та Державним підприємством "Сумський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою" укладений договір № 161155 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до умов договору.
Цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до заяви-приєднання об'єкти споживача знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25; вул. Лебединська, буд. 9.
Державне підприємство "Сумський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою" на підставі заяви-приєднання від 01.01.2019 уклало договір № 161155 про постачання електричної енергії.
В подальшому, відповідно до наказу Держгеокадастру від 31.01.2020 № 23 Державне підприємство «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» реорганізоване шляхом приєднання до Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зі створенням на базі майна реорганізованого державного підприємства відокремленого підрозділу (філії) без прав юридичної особи.
Тобто, відповідач виступає правонаступником Державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», зокрема, і щодо зобов'язань за договором № 161155 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого останній приєднався на підставі заяви-приєднання від 01.01.2019.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв'язку із неоплатою поставленої електричної енергії за період листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, травень 2023 року.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, згідно із наказом Держгеокадастру від 04.08.2021 № 378 вирішено передати з балансу ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на баланс ДП «Центр державного земельного кадастру» державне майно згідно з додатком № 1 до наказу, а саме нежитлове приміщення, частина будинку ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» під літ. А, нежитлові приміщення (гараж) під літ. Б-1, земельну ділянку.
Наказом Держгеокадастру від 06.09.2021 № 422 затверджено передавальний акт Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», закріплене на праві господарського відання за ДП «Центр державного земельного кадастру» державне майно відповідно до передавального акта (нежитлове приміщення, частина будинку ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» під літ. А, нежитлові приміщення (гараж) під літ. Б-1, земельну ділянку).
Тобто, з 06.09.2021 об'єкти, які зазначені в заяві-приєднанні від 01.01.2019 та до яких здійснювалось постачання електричної енергії, були закріплені на праві господарського відання за ДП «Центр державного земельного кадастру» і з цього моменту відповідач втратив право на користування таким нерухомим майном та, відповідно, не використовував електричну енергію, яка поставлялась до даних об'єктів».
Товариство вважає, що факт закріплення на праві господарського відання за Підприємством державного майна, розташованого в м. Суми за адресами: вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z6683657571054; вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z7845583534361; вул. Лебединська, буд. 9, ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z9833237656866, було досліджено і встановлено судом у справі №920/418/22.
Тому, за доводами Товариства, на Підприємство покладається обов'язок з оплати спожитої електричної енергії на вказаних об'єктах за період листопад 2021 року - травень 2022 року в обсязі 70 932 кВт/год, а саме: листопад 2021 - 18258 кВт/ год; грудень 2021 - 16370 кВт/год; січень 2022 - 6644 кВт/год; лютий 2022 - 24574 кВт/год; березень 2022 - 0 кВт/год; квітень 2022 - 0 кВт/год; травень 2022 - 5086 кВт/год.
Позивач зазначає, що на підставі даних про обсяги фактичного споживання електричної енергії він сформував рахунки-фактури та акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за розрахункові періоди: листопад 2021 року - травень 2022 року, які з супровідним листом №33/106 від 08.01.2024 направлені відповідачу.
Оскільки Підприємство не здійснило оплату за поставлену електричну енергію, позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що до житлово-комунальних послуг належить купівля електричної енергії.
За визначення статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг (далі - споживач) є індивідуальний або колективний.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Надання житлово-комунальних послуг повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
Суд встановив, що між Товариством та Підприємством договір на постачання електричної енергії до вказаного об'єкта не було укладено.
Щодо преюдиціальності обставин, встановлених у справі №920/418/22, на які посилається позивач, суд зазначає таке.
У частині четвертій ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.
Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Частини 5 ст. 75 ГПК України визначає, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Крім того, за ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Колегія суддів зауважує, що у судових рішеннях у справі №920/418/22, на які посилається у позовній заяві Товариство, обставини щодо споживання електроенергії саме відповідачем у спірний період (з листопада 2021 року по травень 2022 року) не встановлювались.
Матеріали у справі, що розглядається, свідчать, що відповідач листом від 19.11.2021 №07-09/1401 повідомляв Товариство про наступну передачу приміщень (щодо постачання електричної енергії до яких заявлено позов) в управлінське відання Управлінню та те, що за зазначеною адресою знаходиться Управління.
Товариство своїм листом від 23.11.2021 №9/6431 повідомило Управління та Сумську регіональну філію Центру ДЗК про погодження не проводити відключення електричної енергії за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, що свідчить про обізнаність Товариства про те, хто саме є споживачем електричної енергії.
Державну реєстрацію права господарського відання спірних нежитлових приміщень за Підприємством на об'єкт передачі було здійснено 19.01.2022. На підставі наказу Держгеокадастру №74 від 23.02.2022 «Про передачу державного майна» відповідно до передавального акта Підприємства, затвердженого наказом Держгеокадастру №223 від 11.08.2022, спірні приміщення були передані до Управління. 22.08.2022 державна реєстрація права господарського відання на спірне майно за Підприємством припинена.
Водночас Управління у наданих поясненнях визнає, що період з 06.09.2021 по травень 2022 року використовувало приміщення, але не мало змоги сплачувати за комунальні послуги у зв'язку з неукладенням Підприємством відповідних договорів про надання комунальних послуг.
Тобто фактично постачання електроенергії до спірного об'єкта здійснювалось у позадоговірному порядку, однак це не звільняє споживача від обов'язку оплати отриманих послуг.
Споживачем електроенергії у спірний період на зазначеному об'єкті є саме третя особа, а не відповідач, і саме на третю особу у даному випадку покладено обов'язок оплатити отриману від позивача електричну енергію у спірний період.
Частини 1, 4 ст. 45 визначають, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц, 372/51/16-ц).
Згідно з ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).
Місцевий суд доцільно відзначив, що попри наявні у справі пояснення третьої особи, позивач не заявляв клопотання про залучення її до участі у справі як іншого відповідача або співвідповідача.
Оскільки позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, підстави для задоволення позову відсутні, висновку про правомірно дійшов суд першої інстанції і доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/13189/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/13189/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.08.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова