вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" серпня 2025 р. Справа№ 910/15544/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025, повний текст якого складено та підписано 05.03.2025
у справі № 910/15544/24 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Шугар Трейд»
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
17.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Шугар Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 34 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивачем сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 34 000,00 грн, однак вказана постанова скасована в судовому порядку, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Короткий зміст доводів та заперечень відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що:
- позивачем не дотримано порядок повернення коштів з Держаного бюджету, звернення в суд є передчасним, оскільки позивач не звертався до органу виконавчої служби із заявою про повернення цих коштів, а повернення з Державного бюджету України має відбуватися відповідно до присів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та пунктів 3, 5 Порядку № 787;
- стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України суперечить приписам наведених норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою;
- правовідносини щодо повернення з Державного бюджету України суми сплаченого адміністративного штрафу існують між позивачем (платником) та відділом державної виконавчої служби, а не Укртрансбезпекою. Проте в цих відносинах відсутній правовий спір щодо повернення з Державного бюджету України сплаченої позивачем суми штрафу, оскільки позивач не звертався до органу виконавчої служби із заявою про повернення цих коштів;
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Шугар Трейд» 34 000,00 грн безпідставно утриманих коштів. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Шугар Трейд» 2 422,40 грн судового збору.
Рішення, з посиланням на статті 17, 167, 170, 174, 326, 1212 ЦК України мотивовано тим, кошти що Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Доводи відзиву відповідача суд визнав необґрунтованими та безпідставними. Зазначені відповідачем обставини не можуть вважатись перешкодою для позивача щодо безпосереднього звернення в суд з позовною заявою про повернення з Державного бюджету помилково сплачених коштів, адже відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
А саме, апелянт, з посиланням на ст. 2, 7, 45 Бюджетного кодексу України, зазначив, що:
- стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 ЦК України суперечить приписам наведених норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою;
- сплата Позивачем до Державного бюджету України штрафу є помилкою, а тому його повернення з Державного бюджету України має відбуватися відповідно до присів частини другої статті 45 БК України та пунктів 3, 5 Порядку № 787, отже вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково, у зв'язку із чим до цих правовідносин не підлягає застосуванню Порядок № 787;
- суд не врахував, що заявлені до стягнення кошти позивачем були перераховані на рахунок відділу державної виконавчої служби, який відповідно до бюджетного законодавства контролює надходження за кодом бюджетної класифікації 21081300 - за виконавчими документами, які перебувають/ перебували на виконанні, та є уповноваженою особою у повноваженнях якої скласти подання про повернення коштів з бюджету на підставі приписів частини другої статті 45 БК України та пунктів 3, 5 Порядку № 787.
Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача
Позивач не скористався своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного перегляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15544/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/15544/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю із відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
01.05.2025, через систему «Електронний суд», скаржником подано заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №728 від 25.03.2025 на суму 3633,60 грн.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15544/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 29.05.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 29.05.2025.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини.
25.03.2024 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на а/д М-03 «Київ Харків - Довжанський», 471 км. Перевірка праведна на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 003119 25.03.2024.
25.03.2024 у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Відділу було складено акт про перевищення транспортним засобом DAF, д.н.з. НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом Wielton, д.н.з. НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів № 0055056 від 25.03.2024р. та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0052643 від 25.03.2024р.
21.05.2024 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті було прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068740 відповідно до якої з позивача стягнуто штраф у розмірі 34000 грн. за порушення п. 22.5 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 відповідальність за яке передбачена абз. 16, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
26.06.2024 ТОВ «Євро Шугар Трейд» сплатило до Державного бюджету України 34 000, 00 грн штрафу, що підтверджується платіжною інструкцією №558479 від 26.06.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі № 520/15449/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024, визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068740 від 21.05.2024, винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті в сумі 34 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогою повернення сплаченої сумі адміністративно-господарського штрафу, оскільки рішенням адміністративного суду визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн, до Державного бюджету України зайво сплачені грошові кошти в розмірі 34 000,00 грн.
Кошти в добровільному порядку відповідачем повернуто не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про повернення сплачених на підставі постанови грошових коштів у розмірі 34 000,00 грн відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив, та надав правову оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. За змістом цієї норми безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Щодо доводів апелянта про помилковість застосування судом першої інстанції положень ст. 1212 ЦК України суд першої інстанції правильно виснував, що судовий акт , на підставі якого позивач сплатив до державного бюджету штраф визнано протиправним та скасовано, отже ці кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 ЦК України, а відтак сума у розмірі 34 000,00 грн підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Також колегія вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивач не звертався до органу виконавчої служби із заявою про повернення цих коштів, а стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 ЦК України суперечить приписам наведених норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою.
Перелічені обставини не позбавляють права позивача вимагати у судовому порядку повернення з державного бюджету коштів, які належать позивачу на законних підставах, водночас зберігаються на рахунку державного бюджету без належних правових підстав. З цього приводу суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам відповідача.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п'ятий пункту 5 розділу І Порядку №787).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України та стягнення 34 000,00 грн з Державного бюджету України.
Також є безпідставними доводи апелянта про відсутність спору між позивачем та відповідачем.
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
У випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи.
Викладена правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом в аналогічних судових справах.
Враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
Згідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Отже, до зазначених обставин суд першої інстанції правильно застосував положення статей 2, 17, 167,170,174, 326 ЦК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15544/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова