вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"12" серпня 2025 р. Справа№ 920/1541/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича
на рішення Господарського суду Сумської області від 31.03.2025, повний текст якого складено та підписано 01.04.2025
у справі № 920/1541/24 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Маркет»
до Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича
про стягнення коштів
27.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Маркет» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича про стягнення 150 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.03.2025 у справі №920/1541/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Маркет» суму попередньої оплати в розмірі 150000 грн 00 коп. 3028 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, провадження у справі - закрити.
Разом з тим, скаржником надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 дану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Судом апеляційної інстанції запропоновано скаржнику навести інші підстави пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження. Роз'яснено, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.
Так, залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).
Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Господарським судом Сумської області 31.03.2025, повний текст якого складено та підписано 01.04.2025.
01.04.2025 апелянт отримав повний текст оскарженого судового рішення (а.с. 65 на зворотній частині аркушу). Таким чином, в силу приписів ст. 256 ГПК України, останнім днем двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі є 21.04.2025.
11.06.2025 скаржник звернувся з апеляційною скаргою, тобто зі значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, апелянт зазначив, що він не отримував копії цього рішення, ознайомився з ним на офіційному сайті Судової влади України 03.04.2025 (надання загального доступу). 10.04.2025, що між апелянтом та Адвокатським об'єднанням «Захист» було укладено договір про надання адвокатських послуг. Строк на апеляційне оскарження апелянтом пропущено через те, що наразі в Україні запроваджено воєнний стан із здійсненням на території Сумської області, де зараз проживає відповідач, постійних ракетних обстрілів.
Колегією визнано зазначені в апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними з підстав, викладених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 09.07.2025. Запропоновано скаржнику вказати інші причини пропуску такого строку.
22.07.2025 скаржник подав заяву про усунення недоліків з викладенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначив, що Сумська область, зокрема, місто Суми, в якому проживає Апелянт, а також знаходиться офіс представника Апелянта, є територією, яка постійно перебуває під ворожими обстрілами безпілотних літальних апаратів та ракетних установок держави - агресора. Відтак, у період за квітень - червень 2025 року на території Сумської області сигнал Повітряної тривоги пролунав 349 разів згідно даних офіційної Мапи тривог України. Окрім цього, апелянт зазначив, що за вищевказаний період на території Сумської області державою - агресором було здійснено велику кількість масованих атак із застосуванням різного виду озброєння, що підтверджується інформацією з офіційного Суспільно-політичного інформаційного інтернет-видання «Суспільне Мовлення» (скрін-шоти додаються до заяви), у тому числі, але не виключно наступними фактами:
13.04.2025 року державою-агресором було завдано ракетного удару по місту Суми;
протягом 15.04.2025 війська РФ завдали 115 обстрілів населених пунктів Сумської області;
уночі 17.04.2025 року армія РФ здійснила 44 обстріли Сумської області;
21.04.2025 року війська РФ здійснили 189 обстрілів Сумської області;
з 25 по 26 квітня 2025 року армія РФ здійснила майже 160 обстрілів населених пунктів Сумщини;
16.04.2025 року війська РФ здійснили 85 обстрілів Сумської області;
20.05.2025 року війська РФ здійснили понад 120 обстрілів Сумської області;
загалом за червень російська армія здійснила 2593 удари по Сумщині;
загалом з початку року армія РФ здійснила майже 13 800 обстрілів, унаслідок яких загинуло 89 мирних мешканців.
Апелянт зазначив, що у зв'язку з цим видалося неможливим подання апеляційної скарги у строк, встановлений законодавством, а відтак просить визнати вищезазначені причини пропуску процесуального строку поважними.
Розглянувши наведені причини, колегія вважає їх неповажними враховуючи наступне.
Як вже зазначено, 01.04.2025 апелянт отримав повний текст оскарженого судового рішення (а.с. 65 на зворотній частині аркушу). З моменту отримання повного тексту оскаржуваного рішення суду відповідач знав про його прийняття. Тобто з 01.04.2025 у скаржника була можливість звернутись до суду з даною апеляційною скаргою. Однак, Фізична особа-підприємець Мірошниченко Вадим Володимирович (відповідач) подав апеляційну скаргу до суду - 01.06.2025.
Строк пропуску строку на апеляційне оскарження є значним. В той же час, заявником не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що за такий тривалий час він не мав об'єктивної можливості здійснити оскарження судового рішення в апеляційному порядку. На підтвердження даної обставини скаржником не надано жодних доказів.
Скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не наведено обґрунтованих підстав щодо неможливості подання апеляційної скарги з моменту отримання повного тексту рішення, а саме з 01.04.2025.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1 та 4 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина 1 статті 10 Закону № 389-VIII).
Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22: введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Фізична особа-підприємець Мірошниченко Вадим Володимирович не навів конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку. При цьому самі лише обставини щодо відсутності можливості подати апеляційну у строк встановлений законом у зв'язку з проживанням в Сумській області, на території якої сигнал Повітряної тривоги пролунав 349 разів, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на апеляційне оскарження. Суд зауважує, що у вказаних обставинах наразі вже четвертий рік перебувають всі юридичні та фізичні особи в Україні, а також органи державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі суди; повітряні тривоги лунають по всій території України, проте вони не були постійним безперервним явищем протягом встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на подання апеляційної скарги. Доводи відповідача про те, що оголошувались численні повітряні тривоги, що заважало вчасно подати апеляційну скаргу колегія вважає не поважними.
Дослідивши зазначені обставини колегія дійшла до висновку, що несвоєчасне здійснення процесуальної дії у даному випадку зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача та залежало виключно від його волі.
Разом з тим, розглянувши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги в частині клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія дійшла висновку, що остання не містить нових доводів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, які вже були визнані неповажними ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Колегія, дослідивши всі доводи скаржника, не знаходить підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки пропуск строку у даному випадку не обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру. При цьому колегія зауважує, що встановлений строк на апеляційне оскарження є обов'язковим і порушення цього строку у даному випадку пов'язано з суб'єктивним ставленням скаржника до зазначених обставин. Процесуальний закон встановлює чіткі наслідки порушення цього строку.
Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, оскільки інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку, заявлене клопотання не містить, а тому, поважних підстав для відновлення пропущеного строку не вбачається та не встановлено судом апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 31.03.2025 у справі № 920/1541/24.
Керуючись ст. ст. 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 31.03.2025 у справі №920/1541/24.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 31.03.2025 у справі № 920/1541/24.
3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Вадима Володимировича на рішення Господарського суду Сумської області від 31.03.2025 у справі № 920/1541/24 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.
4. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков