вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" серпня 2025 р. Справа №911/2095/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від позивача: Черепанов В.О., Шалашова В.І.
від відповідача-1: Бєляй В.О., Лавріненко І.А.
від відповідача-2: Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 (повний текст складено 02.04.2025)
у справі №911/2095/24 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
до: 1) Приватного підприємства "Соло"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус стар груп"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1) Товариство з обмеженою діяльністю "Гігантік Оушен"
2) Товариство з обмеженою діяльністю "НП Проджект"
3) Товариство з обмеженою діяльністю "Лімбертін Інвест"
про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - ТОВ "Боедем") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Соло" (далі - ПП "Соло") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус стар груп" (далі - ТОВ "Сіріус стар груп") про витребування від ПП "Соло" нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485901:01:015:5102 площею 0,1159 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2409602632224); 3222485901:01:015:5098 площею 0,0634 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1992442232224); 3222485901:01:015:5120 площею 0,7 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2457475232080); 3222485901:01:015:5121 площею 0,2366 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2409602632224), а також витребування від ТОВ "Сіріус стар груп" до власності ТОВ "Боедем" нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5560 площею 0,2852 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2419639632224), розташовану за адресою: Київська область, вулиця Велика Кільцева, земельна ділянка 10.
Підставою позову є незаконне передавання визначених земельних ділянок, як внесок в статутний капітал товариств.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2024 відкрито провадження у справі №911/2095/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою діяльністю "Гігантік Оушен" (далі - ТОВ "Гігантік Оушен"), Товариство з обмеженою діяльністю "НП Проджект" (далі - ТОВ "НП Проджект") та Товариство з обмеженою діяльністю "Лімбертін Інвест" (далі - ТОВ "Лімбертін Інвест").
На стадії підготовчого провадження позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій останні просив суд здійснювати подальший розгляд справи №911/2095/24 з врахуванням всіх підстав позову, наведених як в позовній заяві, так і в даній заяві про зміну підстав позову, в порядку частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні та не доведені, відповідачами заперечені та спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Боедем" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Боедем" посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а також таким, що ухвалено судом першої інстанції з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Боедем" у справі №911/2095/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Сибіга О.М., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2095/24.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2095/24 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 05.05.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 справа №911/2095/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді: Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24.
21.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2095/24.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2095/24 у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 21.05.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 справа №911/2095/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді: Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 та призначено її до розгляду на 24.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 заяву судді Яценко О.В. про самовідвід від розгляду справи №911/2095/24 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Яценко О.В. від розгляду справи №911/2095/24. Матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів, відповідно до статті 32 ГПК України.
Підставою самовідводу слугувало те, що суддя Яценко О.В. в минулому перебувала у договірних відносинах з Адвокатським об'єднанням "Кравець і партнери" щодо надання правової допомоги, які останнє також надає і відповідачу-2 у даній справі.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Яценко О.В. від розгляду справи №911/2095/24, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 справа №911/2095/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи №911/2095/24 задоволено. Матеріали справи №911/2095/24, відповідно до статті 32 ГПК України, передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії.
Підставою відводу колегії визначено порушення порядку визначення спеціалізації суддів та категорії спору (коду класифікатора), оскільки спір у справі відноситься до спорів, що виникають з корпоративних відносин, що не є спеціалізацією суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Мальченко А.О., які входять до складу першої судової палати Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Мальченко А.О. від розгляду справи №911/2095/24, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 справу №911/2095/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Євсіков О.О., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Євсіков О.О., Руденко М.А. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 призначено на 07.08.2025.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем з 28.07.2025 до 29.08.2025 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 для розгляду справи №911/2095/24 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Євсіков О.О.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
02.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ПП "Соло" на апеляційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Боедем" та залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24.
Так, у відзиві ПП "Соло" зазначає, що суд першої інстанції належним чином визначив характер спірних правовідносин, норми права, які підлягають застосуванню, правильно застосував дані норми, належним чином дослідив всі обставини справи та надав належну оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи. Позивачем не спростовано жодного висновку суду першої інстанції, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
03.06.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сіріус стар груп" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Боедем", а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 залишити без змін.
ТОВ "Сіріус стар груп" вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим без порушень норм процесуального права.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
19.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення ТОВ "Боедем" проти відзивів ПП "Соло" та ТОВ "Сіріус стар груп" на апеляційну скаргу.
06.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення ПП "Соло" на заперечення ТОВ "Боедем" у справі №911/2095/24.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 07.08.2025 з'явилися представники сторін.
Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, треті особи повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №911/2095/24 розглядається за їх відсутності.
Представники позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як стверджує позивач, ТОВ "Боедем" є власником нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га за адресою: Київська область, КиєвоСвятошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, земельна ділянка 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1377827832224).
07.11.2017 прийнято рішення зборів учасників ТОВ "Боедем", оформлене протоколом від 07.11.2017 №7/11, про входження ТОВ "Боедем" до складу учасників ТОВ "Гігантік Оушен" з часткою в статутному капіталі 70%, сформувавши цю частку в майновій формі, а саме шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ "Гігантік Оушен" земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 площею 0,3251 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5021 площею 0,5799 га та надання повноважень Генеральному директору Товариства ОСОБА_1 діяти від імені Товариства на Загальних зборах Учасників ТОВ "Гігантік Оушен" щодо здійснення всіх необхідних дій, в тому числі голосувати з усіх питань порядку денного, підписувати протоколи, статут, всі документи та довіреності, необхідні для проведення змін до державної реєстрації ТОВ "Гігантік Оушен".
Вказане рішення прийнято від імені учасників ТОВ "Боедем" та підписано одноосібно Компанією "Адел Холдінг ЛТД" та, як зазначено в тексті протоколу від 07.11.2017 №7/11, "частка статутного капіталу якої становить 61,4%".
В свою чергу, Компанія "Адел Холдінг ЛТД" свого часу набула статус учасника ТОВ "Боедем" на підставі договору купівлі-продажу в статутному капіталі від 01.10.2017, укладеному між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Компанію "Адел Холдінг ЛТД".
Як зазначає позивач, укладення вказаного договору купівлі-продажу в статутному капіталі ТОВ "Боедем" від 01.10.2017 здійснено після реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстр) змін до установчих документів ТОВ "Боедем" щодо визначення частки ОСОБА_2 в розмірі 57,6% у статутному капіталі ТОВ "Боедем", які проведено 26.09.2017 державним реєстратором Солом'янської районної у м. Києві державної реєстрації Бондаренко Л.М., номер запису №10721050029001764.
Також позивач вказує, що до набуття Компанію "Адел Холдінг ЛТД" прав та обов'язків учасника ТОВ "Боедем" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. внесено відповідні зміни в державному реєстрі шляхом державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Боедем" (запис від 02.10.2017 №1072105003100764).
Однак, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 24.01.2018 №215/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно" скасовано такі реєстраційні дії, як, зокрема: "... від 26.09.2011 №10721050029001764 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Солом'янської районної у м. Києві державної реєстрації Бондаренко Л.М. …; ...від 02.10.2017 №10721050031001764 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену приватним, нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. ... ".
Крім того, позивач стверджує, що за відсутності юридичного факту реєстрації в державному реєстрі змін складу учасників новий власник частки у статутному капіталі не має права участі в господарському товаристві, зокрема й приймати рішення від імені учасника товариства та підписувати протоколи зборів учасників товариства.
Так, позивач посилаючись на положення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначає, що наявність факту скасування наказом Міністерства юстиції України від 24.01.2018 №215/5 реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо змін до установчих документів ТОВ "Боедем" свідчить про те, що рішення зборів учасників ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформленого протоколом від 07.11.2017 №7/11, є правочином, який порушує публічний порядок, тобто є нікчемним.
Також позивач окремо звертає увагу, що Вищим господарським судом України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №910/11503/16 щодо визнання права ОСОБА_2 на частку 57,6% у статутному капіталі ТОВ "Боедем", що свідчить про те, що договір купівлі-продажу в статутному капіталі ТОВ "Боедем" від 01.10.2017 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Компанію "Адел Холдінг ЛТД", є правочином, який порушує публічний порядок, тобто є нікчемним.
Позивач також зазначає, що на виконання вказаного рішення зборів учасників ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформленого протоколом від 07.11.2017 №7/11, між ТОВ "Боедем" та ТОВ "Гігантік Оушен" 10.11.2017 підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ТОВ "Боедем" передає ТОВ "Гігантік Оушен", а останнє приймає в якості вкладу до статутного капіталу майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га, 3222485901:01:015:5024 площею 0,3251 га та 3222485901:01:015:5021 площею 0,5799 га.
На підставі вказаного рішення зборів учасників ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформленого протоколом від 07.11.2017 №7/11, та акта приймання-передачі нерухомого майна між ТОВ "Боедем" та ТОВ "Гігантік Оушен" від 10.11.2017, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.11.2017 внесено запис про право власності №23336096, яким право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1377827832224) зареєстровано за ТОВ "Гігантік Оушен".
На підтвердження внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "Гігантік Оушен" позивач надає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2017 номер: 104031379.
В подальшому, 14.12.2017 ТОВ "Гігантік Оушен" створено нову юридичну особу - ТОВ "НП Проджект", статутний капітал якої сформовано за рахунок двох земельних ділянок з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га та кадастровим номером 3222485901:01:015:5021 площею 0,5799 га.
Формування статутного капіталу ТОВ "НП Проджект" за рахунок вищевказаних земельних ділянок підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Гігантік Оушен" від 13.12.2017 №5.
В подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, земельна ділянка 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1377827832224) неодноразово змінювалась шляхом поділу та поєднання, що підтверджується даними Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
Так, позивач зазначає, що ТОВ "НП Проджект" здійснило поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га на дві земельні ділянки, з кадастровим номером 3222485901:01:015:5398 площею 0,4011 га та 3222485901:01:015:5397 площею 1,0000 га з одночасним скасуванням кадастрового номеру 3222485901:01:015:5023.
На підтвердження даних обставин позивач надає відповідь Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 27.06.2024 №28-10-0.221-6199/2-24, відповідно до якої зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру 13.07.2018 у зв'язку з її поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5398 (площею 0,4011 га) та 3222485901:01:015:5397 (площею 1,0000 га).
Як стверджує позивач ТОВ "НП Проджект" створено нову юридичну особу - ТОВ "Лімбертін Інвест", статутний капітал якої сформовано за рахунок двох земельних ділянок з кадастровим номером 3222485901:01:015:5398 площею 0,4011 га та 3222485901:01:015:5397 площею 1,0000 га.
Формування статутного капіталу ТОВ "Лімбертін Інвест" за рахунок вищевказаних земельних ділянок підтверджується копією рішення ТОВ "НП Проджект", як єдиного учасника ТОВ "Лімбертін Інвест", відповідно до протоколу від 29.05.2019 №1.
Також, у відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 16.07.2024 №28-10-0.223-6787/2-24 зазначено, що згідно з даними НКС ДЗК, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5398 поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5095 та 3222485901:01:015:5096.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5397 поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5097 та 3222485901:01:015:5098.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5095 поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5102 та 3222485901:01:015:5104.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5096 об'єднана з ділянкою 3222485901:01:015:5104 в земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5560.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5097 поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5120 та 3222485901:01:015:5121.
Позивач зазначає, що відповідно до даних, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на дату подання даного позову, за ПП "Соло" зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5102, 3222485901:01:015:5098, 3222485901:01:015:5120 та 3222485901:01:015:5121, за ТОВ "Сіріус стар груп" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5560.
Внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ПП "Соло" на вказані земельні ділянки підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2024 №389492551, від 02.08.2024 №3894919701, від 02.08.2024 №389491136, від 02.08.2024 №389490247.
Внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "Сіріус стар груп" на вказану земельну ділянку підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2024 №389489796.
З огляду на викладене, ТОВ "Боедем" вважає, що належним і ефективним способом захисту його прав є витребування від ПП "Соло" земельних ділянок з кадастровими номерами 3222485901:01:015:5102 площею 0,1159 га, 3222485901:01:015:5098 площею 0,0634 га, 3222485901:01:015:5120 площею 0,7 га та 3222485901:01:015:5121 площею 0,2366 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, земельна ділянка 10, та від ТОВ "Сіріус стар груп" земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5560 площею 0,2852 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, земельна ділянка 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1616364832224).
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Крім того, позивачем подано заяву про зміну підстав позову, яка обґрунтована тим, що після оприлюднення наказу Міністерства юстиції України від 24.01.2018 №215/5 щодо скасування реєстраційних дій, ТОВ "Гігантік Оушен", на користь якого здійснено безоплатне відчуження нерухомого майна ТОВ "Боедем", жодних дій щодо повернення безпідставно отриманого майна, належного ТОВ "Боедем" - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 площею 0,3521 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1377830832224) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 13.11.2017 №23333714 про право власності ТОВ "Гігантік Оушен" на вказану земельну ділянку та поновлення запису про право власності ТОВ "Боедем", яке є добросовісним володільцем цього майна, вчинено не було.
Позивачем зазначено, що фактичне володіння та користування ТОВ "Боедем" як нерухомим майном - нежитловими будівлями загальною площею 4409,5 кв.м, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 363417232224), так і земельною ділянкою, розташованою під цією будівлею, з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 площею 0,3521 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, земельна ділянка 10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1377830832224) не переривалось і продовжує тривати і на даний час.
Також позивач зазначає, що імперативними нормами Земельного кодексу України прямо передбачено перехід права власності на земельну ділянку виключно до власника об'єкта нерухомого майна, який розміщений на такій земельній ділянці. В той же час, вказане рішення зборів ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформлених протоколом від 07.11.2017 №7/11, не містить рішення про відчуження об'єкту нерухомого майна - нежитлових будівель, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 площею 0,3521 га, тобто вказане рішення загальних зборів ТОВ "Боедем" прямо суперечить імперативним нормам Земельного кодексу України і, відповідно, порушує публічний порядок, встановлений нормами Земельного кодексу України.
Перевіривши доводи сторін, а також наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору у даній справі є витребування від відповідача-1 земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 3222485901:01:015:5098; 3222485901:01:015:5120; 3222485901:01:015:5121; 3222485901:01:015:5102 та від відповідача-2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5560. Також, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024, відповідно до витягу, який подавався позивачем разом з заявою про зміну підстав позову, зареєстрована за ТОВ "Гігантік Оушен".
На підставі наведеного, місцевий господарський суд не прийняв до уваги підстави, які викладені позивачем у заяві про зміну підстав позову, у зв'язку із тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 не є предметом спору у даній справі, а також, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 на даний час перебуває у власності ТОВ "Гігантік Оушен", а не у відповідачів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За приписами частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Для вірного застосування статті 387 та пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна, якому передано майно у володіння, на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права, у цьому випадку, при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
Стаття 388 ЦК України передбачає не тільки втрату чи розкрадання, як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв'язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею).
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
У разі загибелі індивідуально визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.
Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.
Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача, згідно зі статтею 388 ЦК України, залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.
Також, у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011 зазначено, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
З'ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.
Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна. Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.
Щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні статті 388 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).
Як вбачається з обставин спору, правочин, за яким відповідач-1 придбав спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину і його правомірність не ставиться під сумнів.
Крім того, як свідчать матеріали справи і не спростовано позивачем, відповідач-1 є добросовісним набувачем спірного майна, майно придбане за відплатними договорами, а саме на підставі: договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:015:5121 від 22.08.2022; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:015:5120 від 22.08.2022; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:015:5098 від 22.08.2022; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:015:5102 від 22.08.2022, укладених між ТОВ "Лімбертін Інвест" та ПП "Соло".
Відповідачем-1 підтверджено належність проведення розрахунків за вищезазначеними договорами, а також зареєстровано право власності відповідно до вимог законодавства та вчинено всі необхідні та можливі дії щодо обслуговування майна.
ПП "Соло" не знало та не могло знати про наявність будь-яких дефектів при відчуженні майна позивачем у 2017 році та на момент придбання майна відповідачем-1, жодним судовим рішенням не встановлено дефекту волі позивача щодо відчуження майна.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент придбання відповідачем-1 спірного майна, за даними Державних реєстрів відповідне майно зареєстровано за продавцем ТОВ "Лімбертін Інвест", щодо такого майна були відсутні спори чи інші обтяження.
Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/20528/21: якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункти 6.44, 6.45).
Добросовісний набувач не може відповідати за порушення інших осіб, допущені в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач-1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485901:01:015:5098; 3222485901:01:015:5120; 3222485901:01:015:5121; 3222485901:01:015:5102.
Досліджуючи питання щодо добросовісності відповідача-2 судова колегія зазначає, що внесення майна в статутний капітал не можна вважати безвідплатним.
За приписами статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відповідно до частини 2 статті 115 ЦК України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Статтею 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариствам додатково визначається у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.
Отже, право власності на вклад до статутного капіталу товариства, набуває товариство.
Внаслідок передання майна земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:015:5560, в якості вкладу до статутного капіталу товариства, оформленого актом приймання-передачі від 16.08.2021, право власності ТОВ "Лімбертін Інвест" на це майно припинилося, його власником стало ТОВ "Сіріус стар груп".
В обмін на внесений вклад ТОВ "Лімбертін Інвест" набули права власності на частку у статутному капіталі товариства ТОВ "Сіріус стар груп" (корпоративні права).
Статтею 961 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
Таким чином, власник майна, яке вноситься до статутного капіталу юридичної особи, отримує замість нього інше майно, яким є корпоративні права такої юридичної особи.
Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що внесення вкладу у вигляді земельної ділянки до статутного капіталу товариства, за яким товариство набуло право власності на передане йому нерухоме майно, а взамін ТОВ "Лімбертін Інвест" набуло у власність корпоративні права за своєю суттю є відплатним відчуженням майна.
Так само, як і відповідач-1, так і відповідач-2 не знав та не міг знати про наявність будь-яких дефектів при відчуженні майна позивачем у 2017 році та на момент придбання майна відповідачем, жодним судовим рішенням не було встановлено дефекту волі позивача щодо відчуження майна.
З матеріалів справи вбачається, що на момент придбання відповідачем-2 спірного майна, за даними Державних реєстрів відповідне майно було зареєстровано за ТОВ "Лімбертін Інвест", щодо такого майна були відсутні спори чи інші обтяження.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач-2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485901:01:015:5560.
Враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує факт незаконності вибуття майна з його власності, місцевий господарський суд вірно зазначив, що для встановлення факту незаконності вибуття майна з власності позивача мають значення обставини, які мали місце в період його відчуження у 2017 році.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач пов'язує незаконність відчуження майна з правочином, а саме з договором купівлі-продажу в статутному капіталі від 01.10.2017, укладеним між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Компанію "Адел Холдінг ЛТД" та рішенням зборів учасників ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформленим протоколом від 07.11.2017 №7/11.
Підставою для визнання договору купівлі-продажу в статутному капіталі від 01.10.2017, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Компанію "Адел Холдінг ЛТД" недійсним вказано на те, що постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017 у справі №910/11503/16 скасовано постанову, якою визнано за ОСОБА_2 частку в розмірі 57,6% в статутному капіталі ТОВ "Боедем".
При цьому, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14, вказуючи, що скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Однак 15.06.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №922/2416/17 відступила від висновків Верховного Суду у справі від 19.06.2019 №643/17966/14.
У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц (пункт 88), від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 93), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (пункт 27.3), від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 (пункт 43)).
Так, 15.06.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №922/2416/17 вважала за необхідне відступити, шляхом конкретизації висновку наступного змісту:
- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 за провадженням №12-127гс19);
- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Таким чином, в даному випадку, так само сам по собі факт скасування Вищим господарським судом України судового акта суду апеляційної інстанції не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення, в тому числі і що стосується набуття відповідачами спірних земельних ділянок.
Водночас постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2017 у справі №910/11503/16 не стосувалась спірного майна, тому його безпосередні наслідки не стосувались майна товариства, а тому всі інші похідні наслідки не можуть бути переглянуті на підставі скасованого судового акта.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивачем не подано і матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу в статутному капіталі від 01.10.2017, укладеному між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Компанію "Адел Холдінг ЛТД", як і не містять примірника договору.
У зв'язку з чим, відповідний правочин є чинним і слугує підставою для виникнення, зміни, припинення відповідних прав та обов'язків, допоки недійсність такого правочину не буде встановлена у визначеному законодавством порядку.
Господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2022 у справі №916/451/21.
Позивачем не подано і матеріали справи не містять доказів визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформленого протоколом від 07.11.2017 №7мсв/11, на підставі якого відбулось первісне відчуження спірних земельних ділянок.
Навпаки в матеріалах справи наявне рішення Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 №910/18940/23, в якому судом встановлені такі обставини та зроблені висновки, а саме: "Відповідно до Статуту ТОВ "Боедем", затвердженого рішенням Загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом №09/11 від 09.11.2011, державну реєстрацію якого проведено 22.02.2012, ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (код 14308121) із часткою у статутному капіталі розміром 3,8%.
В червні 2016 року ОСОБА_2 звертався до господарського суду з позовом, зокрема, про переведення на нього прав і обов'язків покупця частки іншого учасника, що складає 53,8% у статутному капіталі ТОВ "Боедем" та визнання права ОСОБА_2 на частку 57,6% у статутному капіталі Товариства. Тобто останньою вимогою позивач просив встановити його право на частку в розмірі, що до цього йому належала (3,8 %) з урахуванням частки іншого учасника (53,8% + 3,8% = 57,6 %).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі №910/11503/16 означені позовні вимоги були задоволені та 26.09.2017 на підставі цього судового акта, внесено зміни в запис про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Позивач на третій сторінці позовної заяви зазначає: "01.10.2017 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Компанією "Адел Холдінг ЛТД" укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Боедем" та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. було внесено зміни складу учасників товариства в Державному реєстрі шляхом державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Боедем".
Зазначені обставини жодною із сторін у справі не заперечуються, а у суду, з огляду на наявну у справі виписку з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними. Тож в силу частини 1 статті 75 ГПК України, факт відчуження позивачем належної йому частки не підлягає доказуванню.
Колегією суддів встановлено, що в межах розгляду справи №910/14422/23 досліджувалось питання недійсності рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом №09/11 від 09.11.2011 (про затвердження Статуту товариства). В судовому рішенні у цій справі встановлено преюдиційні факти належності ОСОБА_2 3,8 % статутного капіталу ТОВ "Боедем".
Як вже зазначалось, в оспорюваному протоколі зафіксовано, що рішення прийняті одноосібно учасником Товариства Компанією "Адел Холдінг ЛТД", частка статутного капіталу якої становить 61,4%.
Отже, станом на 02.11.2017, позивачем було здійснено відчуження усієї належної йому частки в розмірі 57,6% статутного капіталу Товариства, що фактично була сформована з визнаної за судовим рішенням у справі №910/11503/16 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017) та належної позивачу частки в розмірі 3,8% (станом до ухвалення судового акта).
Згідно з наявним у справі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 02.11.2017 Приватним нотаріусом Шевельовою В.М. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (запис №10721050031001764 від 02.10.2017).
Зазначений запис скасовано згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.01.2018 №215/5 лише 24.01.2018, тобто після проведення оспорюваних рішень загальних зборів, що оформлені протоколом №7/11 від 07.11.2017.
При цьому, посилання позивача на те, що скасована постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017 у справі №910/11503/16 постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 не створює юридичних наслідків, а Компанія "Адел Холдінг ЛТД", у зв'язку з цим не набула права власності на частку, визнаються колегією суддів необґрунтованими. Позаяк наведене не спростовує презумпцію правомірності правочину з відчуження як позивачем своє частки в розмірі 3,8% (належна йому до постановлення скасованого судового акта), так і іншим учасником. Доказів визнання у встановленому законі порядку недійсним названого договору купівлі-продажу частки до справи не представлено.
Неспростована у встановленому законі порядку презумпція правомірності правочину виключає висновки про ненабуття особою права власності на немайнові права, згідно з договором купівлі-продажу частки та, як наслідок, прийняття спірних рішень не учасником товариства.
За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час прийняття спірними загальними зборами рішень у позивача були відсутні корпоративні права в ТОВ "Боедем" у зв'язку з їх відчуженням за договором купівлі-продажу частки від 02.11.2017, про що зазначає сам позивач у своєму позові.
Отже, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент прийняття спірного рішення зборів учасників ТОВ "Боедем", оформленого протоколом №7/11 від 07.11.2017, який вимагає визнати недійсним позивач, не були учасниками ТОВ "Боедем", тому колегія вважає, що це рішення зборів учасників Товариства не порушує права позивача.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, з точки зору змісту порушених прав, позивач посилається на те, що після оприлюднення наказу Міністерства юстиції України від 24.01.2018 №215/5 щодо скасування реєстраційних дій, ТОВ "Гігантік Оушен" не вчиняє жодних дій щодо повернення безпідставно отриманого ним майна, належного ТОВ "Боедем", а саме земельних ділянок, що були внесені до Статутного капіталу ТОВ "Гігантік Оушен" оскарженим рішенням Товариства.
Ці доводи колегія відхиляє за їх безпідставністю з наступних підстав.
За загальним правилом, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.
Існування презумпції прямо випливає з правової природи таких рішень, які є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами) та не можуть за будь-яких підстав автоматично вважатися недійсними за відсутності відповідного судового рішення. До моменту визнання рішення недійсним в судовому порядку юридична сила такого рішення не може ставитися під сумнів. Презумпція легітимності, яка закріплює обов'язковість та дійсність рішень органів управління товариств, покликана сприяти правовій визначеності у діяльності юридичної особи.
Разом з цим, можливість безперешкодного скасування органами управління юридичної особи власних рішень могла б призвести до порушення нормальної діяльності юридичної особи та заблокувати її функціонування, а також негативно впливати на права інших осіб, які вступали у правовідносини з цією юридичною особою.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021 учасник товариства, який вважає порушеними свої корпоративні права, може захищати їх різними способами, які не перешкоджають господарській діяльності самого товариства та не ставлять інтереси третіх осіб, які вступають з товариством у зобов'язальні правовідносини, під ризик їх невиконання.
У пункті 7.4.7 цієї постанови, Велика Палата виснувала, що згода загальних зборів учасників товариства на укладення певного договору є згодою його найвищого органу управління, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства на надання зазначеної згоди не можна ототожнювати з корпоративними правами учасників товариства, які діяти від імені товариства не мають права. Відтак укладення товариством правочину з відчуження належних йому на праві власності активів не є прямим порушенням прав та інтересів учасника товариства на участь у товаристві та управління ним, навіть якщо волевиявлення учасника на зборах учасників щодо можливості певного розпорядження активами товариства не збігається з колективним рішенням зборів учасників. Таке рішення зборів учасників є результатом діяльності найвищого органу управління товариством, і навіть у випадку визнання його недійсним за рішенням суду - це не може бути безумовною підставою для визнання недійсним укладеного правочину в порядку статті 215 ЦК України. Такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 (пункти 79-81).
Отже, у справі що розглядається, згода загальних зборів товариства на входження відповідача до складу учасників ТОВ "Гігантік Оушен" є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не наділені правами діяти від імені товариства.
В цьому контексті, розпорядження речовими правами ТОВ "Боедем" не можна вважати прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.
Колегія зазначає, що моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.
Набуття Компанією "Адел Холдінг ЛТД" прав та обов'язків учасника ТОВ "Боедем", на момент прийняття рішення зборів учасників цього товариства оформленого протоколом від 07.11.2017 №7/11, підтверджується Державною реєстрацію змін до установчих документів у Державному реєстрі (запис №10721050031001764 від 02.10.2017).
Отже, володіючи на той час часткою, статутного капіталу товариства у розмірі 61,4% Компанія "Адел Холдінг ЛТД" мала право, в межах своїх корпоративних прав, приймати рішення про входження ТОВ "Боедем" до складу учасників ТОВ "Гігантік Оушен", а також вносити у статутний капітал ТОВ "Гігантік Оушен" земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5023 площею 1,4011 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5024 площею 0,3251 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3222485901:01:015:5021 площею 0,5799 га., про ще висловила згоду на загальних зборах Товариства на входження ТОВ "Боедем" до складу учасників ТОВ "Гігантік Оушен".
Разом з цим, ТОВ "Боедем", набувши частку у статутному капіталі ТОВ "Гігантік Оушен" у розмірі 70%, отримало право вирішального контролю з питань управління цим товариством. Таким чином, рішення зборів учасників ТОВ "Боедем", оформленого протоколом №7/11 від 07.11.2017 є волею юридичною особи ТОВ "Боедем" щодо розпорядження своїм майном, тому це рішення не порушує прав як самого товариства, так і його учасників.
З огляду на наведене, судом не встановлено дефекту волі позивача щодо відчуження спірних земельних ділянок, а обставини справи та наявні докази свідчать про волевиявлення позивача щодо відчуження спірних земельних ділянок на підставі рішенням зборів учасників ТОВ "Боедем" від 07.11.2017, оформленого протоколом від 07.11.2017 №7/11.
Таким чином, враховуючи недоведеність в установленому порядку факту незаконності первісного вибуття спірного майна з володіння позивача поза її волею, відсутні підстави для витребування майна у відповідачів, які відповідають критеріям добросовісного набувача.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами, у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Дана позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №909/597/17, від 17.07.2018 у справі №916/2386/17, від 30.04.2020 у справі №924/497/19, від 11.03.2021 у справі №925/510/20, від 12.07.2023 у справі №924/641/20, від 02.11.2023 у cправі №918/919/22.
Щодо доводів позивача щодо порушення публічного порядку суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №906/564/19, від 10.03.2020 у справі №910/24075/16, від 02.07.2020 у справі №910/4932/19.
Так, з наведених обставин справи та наявних доказів в матеріалах справи слідує, що відсутні як фактичні, так і правові підстави для встановлення обставин вибуття спірного майна з володіння позивача на підставі нікчемного правочину за статтею 228 ЦК України, оскільки відсутнє порушення публічного порядку, обставини недійсності не існували в момент вчинення правочину, при тому що акт органу управління юридичної особи взагалі не може вважатися правочином, а тому не можуть бути застосовані положення про недійсність/нікчемність правочину.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ "Боедем" позову.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Боедем" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Боедем".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2025 у справі №911/2095/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 13.08.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
О.О. Євсіков