79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" серпня 2025 р. Справа №907/426/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Зварич О.В.
Скрипчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича, б/н від 09.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/640/25,01-05/655/25 від 10.03.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 лютого 2025 року (суддя Ремецькі О.Ф., рішення складено та підписано 17.02.2025)
у справі № 907/426/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес Еліт Груп" (надалі ТОВ "Фітнес Еліт Груп") , м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича ( надалі ФОП Дутко Є.В.), м. Ужгород
про стягнення 189 000 грн.
ТОВ «Фітнес Еліт Груп» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Дутка Є.В. про стягнення грошових коштів у сумі 189 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з банківського рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» у 2019 році було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок ФОП Дутка Євгенія Володимировича з призначенням платежів - поворотна фінансова допомога на загальну суму 189 000, 00 грн. В ході проведення внутрішньої перевірки позивачем було виявлено заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки факти транзакції щодо перерахунку коштів з банківського рахунку ТОВ «Фітнес Еліт Груп» на банківський рахунок ФОП Дутка Свгенія Володимировича з призначенням платежу поворотна фінансова допомога була проведена без жодного підписаного договору про надання фінансової допомоги. Позивач вказує, що перераховані грошові кошти у сумі 189 000,00 грн. знаходяться у відповідача без жодної правової підстави та підлягають стягненню на користь позивача як безпідставно отримані.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 у справі №907/426/24 (суддя - Ремецькі О.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Дутка Є.В. на користь ТОВ «Фітнес Еліт Груп» суму в розмірі 189 000,00 грн. та 3028,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
При ухваленні рішення суд врахував те, що відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує про існування між ним та позивачем договірних правовідносин. Водночас у письмових поясненнях відповідач вказує на фактичну відсутність між сторонами правовідносин щодо перерахування коштів в якості фінансової допомоги, оскільки кошти перераховані з метою їх передання для потреб позивача. Відтак, cудом встановлено суперечливу поведінку відповідача, у зв'язку з чим судом першої інстанції зроблено висновок про те, що зазначення в банківських документах в графі «призначення платежу» при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість між сторонами про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Оскільки відповідач не підтвердив наявність у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також, зважаючи на відсутність доказів, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, з урахуванням «балансу вірогідностей» та суперечностей доводів відповідача про наявність таких правовідносин, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 189 000,00 грн. на підставі положень ст. 1212 ЦК України.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ФОП Дутко Є.В. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 .02.2025 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Скаржник вважає оскаржуване рішення ухваленим при неповному дослідженні доказів, які мають істотне значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач не стверджував про існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, а зазначав, що кінцевим бенефіціарним власником позивача, а також юридичної особи, де наразі відповідач обіймає посаду директора, є одна і та ж особа - ОСОБА_1 Також звертає увагу, що спірні кошти по семи платежах не перераховані в якості повернення фінансової допомоги, як про це стверджує суд першої інстанції у своїх висновках, а відповідно вважає, що він не повинен був подавати суду докази надання поворотної фінансової допомоги позивачу на зазначену суму грошових коштів. В спростування позовних вимог відповідачем зазначалося, що банківський рахунок відповідача за домовленістю з кінцевим бенефіціарним власником позивача використовувався для перерахування коштів для здійснення підприємницької діяльності ФОПа та юридичних осіб, пов'язаних з кінцевим бенефіціарним власником позивача трудовою діяльністю та/або корпоративними правами. Відповідно вказує, що він не збільшив своє майно за рахунок позивача та не утримує його, не користується цими коштами, оскільки, як зазначено у письмових поясненнях , всі грошові кошти, отримані на його банківський рахунок від позивача було в подальшому у короткі проміжки часу перераховані на банківські рахунки юридичних осіб та ФОП, пов'язаних з кінцевим бенефіціарним власником позивача трудовою діяльністю та/або корпоративними правами або на поточні потреби юридичної особи (позивача) де відповідач здійснював повноваження директора.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що витрати на правничу допомогу у даній справі на стадії апеляційного провадження складають 3000,00 грн.
ТОВ «Фітнес Еліт Груп» у відзиві від 09.04.2025 на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини щодо надання фінансової поворотної допомоги чи позики. Звертає увагу на те, що скаржник не надав суду жодного доказу, що кошти були повернуті саме позивачу будь-яким способом, натомість розпорядження скаржником на власний розсуд коштами , які він отримав від позивача, не означає автоматично, що скаржник не збагатився. Зазначає, що вимоги ст. 1212 ЦК України не ставлять такої вимоги як доведення факту збагачення. Достатнім лише доведення факту зменшення у позивача і одночасне збільшення у відповідача та причинно-наслідковий зв'язок, за умови відсутності на це жодної правової підстави. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Додатково зазначив, що орієнтовний розмір витрат позивача на правову допомогу на стадії апеляційного провадження складає 30 000,00 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Бойко С.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Дутка Євгенія Володимировича від 09.03.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 лютого 2025 року у справі №907/426/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано в Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/426/24.
У зв'язку із відстороненням Вищою Радою Правосуддя від здійснення правосуддя головуючої судді Малех І.Б., згідно з розпорядженням керівника апарату суду №191 від 09.06.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі № 907/426/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 справу № 907/426/24 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Зварич О.В. та Бойко С.М.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 справу № 907/426/24 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кравчук Н.М., судді - Зварич О.В., Бойко С.М. в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
14.07.2025 на підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено заміну члена колегії судді Бойко С.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 склад колегії по розгляду справи №907/426/24 визначено: головуючий суддя Кравчук Н.М., судді - Зварич О.В., Скрипчук О.С.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
Як зазначає позивач, з банківського рахунку ТОВ «Фітнес Еліт Груп» у 2019 році було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок ФОП Дутка Евгенія Володимировича з призначенням платежів : поворотна фінансова допомога на загальну суму 189 000,00 грн, в підтвердження чого покликається на банківську виписку за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 з поточного рахунку ТОВ «Фітнес Еліт Груп», який відкритий у АТ КБ "Приватбанк"
21.06.2019 здійснено перерахунок на суму 11 100,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога зг. договору».
18.06.2019 здійснено перерахунок на суму 28 250,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога зг. договору».
22.04.2019 здійснено перерахунок на суму 16 300,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».
15.04.2019 здійснено перерахунок на суму 40 300,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».
11.04.2019 здійснено перерахунок на суму 5 050,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».
10.04.2019 здійснено перерахунок на суму 55 500,00 грн з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».
05.04.2019 здійснено перерахунок на суму 20 500,00 грн з призначенням платежу «повернення фіндопомоги».
06.03.2019 здійснено перерахунок на суму 12 000,00 грн. з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».
Згідно з бухгалтерською довідкою станом на 10.04.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 189 000, 00 грн і розрахунок заборгованості зроблено на підставі інформації з банківських виписок.
Позивач вважає, що факти транзакції щодо перерахунку коштів з банківського рахунку ТОВ «Фітнес Еліт Груп»» на банківський рахунок ФОП Дутка Євгенія Володимировича з призначенням платежу поворотна фінансова допомога відбулися без жодного підписаного договору про надання фінансової допомоги, відтак, є безпідставно перерахованими..
15.04.2024 позивач надіслав відповідачу на лист з вимогою про повернення коштів на рахунок позивача у розмірі 189 000, 00 грн. Однак, вказаний лист відповідачем залишений без відповіді та задоволення.
Позивач стверджує, що перераховані грошові кошти у сумі 189 000,00 грн. знаходяться у відповідача без жодної правової підстави та підлягають стягненню на користь позивача як безпідставно отримані в порядку статті 1212 ГПК України.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч.1-2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 121 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що тільки чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Під час розгляду справи судом встановлено відсутність укладеного між сторонами у письмовій формі договору позики.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що між кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - позивача та відповідачем тривалий час існували відносини, які ґрунтувалися на діяльності останнього як керівника юридичної особи власником якої є ОСОБА_1 (а.с.3 відзиву, Т-1, а.с.36-49).
В подальшому, відповідач в поданих письмових поясненнях в суді першої інстанції (Т-1, а.с.78-81) вказав на фактичну відсутність між сторонами правовідносин щодо перерахування коштів в якості фінансової допомоги, оскільки кошти перераховані з метою їх передання для потреб позивача.
Отже, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок про суперечливу поведінку відповідача щодо підстав перерахування коштів.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19, у разі заперечення самого факту укладення правочину, тобто, факту підписання договору, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, шляхом викладення відповідного висновку про не укладення оспорюваного договору у мотивувальній частині відповідного судового рішення.
Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та, доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.
З урахуванням викладеного, наявність у відповідача відповідного обов'язку та/або боргу, як і відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Відтак, оскільки позивач, як кредитор, ініціював вирішення такого спору, відповідач може захистити своє право саме під час розгляду цієї справи, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав відповідний договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики).
Отже, встановивши обставини того, що договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не підписувався, тобто не вчинено дії, спрямованої на виникнення чи схвалення відповідних правовідносин, не підписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину, тобто договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є неукладеним.
Таким чином, судом встановлено, що договір поворотної фінансової безвідсоткової допомоги сторонами не укладався, такий відсутній в матеріалах справи.
Обставинами справи встановлено, а саме з виписки банку по рахунку позивача за період 01.01.2019 по 30.06.2019 таким здійснено вісім переказів грошових коштів на рахунок відповідача в загальному розмірі 189 000,00 грн.
Отже, позивачем перераховано на рахунок відповідача 189 000,00 грн із призначенням платежу як поворотна фінансова допомога .
Для застосування до спірних правовідносин у даній справі ст. 1212 ЦК України, перш за все необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав (безпідставне) перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів на суму 189 000,00 грн. і неповернення їх відповідачем у добровільному порядку.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави (глави 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17) .
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Скаржник стверджує в апеляційній скарзі, що його рахунок, за домовленістю з сином позивача, використовувався для перерахування коштів, які використовувалися у підприємницькій діяльності ФОП та юридичних осіб, пов'язаних з сином позивача трудовою діяльністю та/або корпоративними правами. Зазначає, що всі грошові кошти, отримані на його банківський рахунок від позивача було в подальшому, у короткі проміжки часу перераховані на банківські рахунки юридичних осіб та ФОП.
Згідно з вимогами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 ст. 77 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження "якихось домовленостей" відповідач не зазначає жодних вагомих доказів. Суд не може обґрунтовувати рішення припущеннями відповідача, врахувавши те, що ніхто, крім власника рахунку, не може уповноважити жодних інших осіб на отримання коштів, тобто відповідач самостійно, на власний розсуд розпоряджається наявними в нього активами.
Суд звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі зазначає, як саме і на що саме витратив кошти, які отримав від позивача, підтверджуючи тим самим, що кошти він таки дійсно отримав від останнього на свій рахунок. Чому, як і за яких підстав відповідач уповноважив інших осіб на отримання коштів і чи дійсно уповноважив - не є предметом розгляду даної справи.
Згідно з частинами 1-2 ст. 318 ЦК України власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
З врахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не підтвердив наявності у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також, зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, з урахуванням "балансу вірогідностей" та суперечностей доводів відповідача про наявність таких правовідносин, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 189 000,00 грн. на підставі положень ч.1 ст. 1212 ЦК України.
Отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплачені позивачем на користь відповідача грошові кошти у розмірі 189000,00 грн вважаються безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги правомірно задоволенні місцевим господарським судом.
Обставинами справи встановлено, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог, однак, такий не пропущено про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок .
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 лютого 2025 року у справі № 907/426/24, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Дутка Євгенія Володимировича - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2025 у справі №907/426/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.В. Зварич
О.С. Скрипчук