Єдиний унікальний номер 643/11592/24
Номер провадження 22-ц/818/1523/25
12 серпня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Шабельнікова С.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року в складі судді Замікули Б.С. по справі № 643/11592/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що на час набуття вказаної квартири він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , проте нерухоме майно не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбано за рахунок коштів, що є особистою власністю та були подаровані його батьками.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року зупинено провадження у справі № 643/11592/24 за позовом ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 643/10796/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання права власності.
Ухвала мотивована тим, що в провадженні Харківського апеляційного суду перебуває справа за позовом тих самих сторін про поділ майна подружжя щодо тієї ж самої квартири, а тому висновки суду апеляційної інстанції можуть вплинути на результати розгляду даної справи.
На вказане судове рішення 25 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вдовиченко О.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вимогами цивільного процесуального законодавства не передбачено можливість зупинення провадження на стадії підготовчого провадження до вирішення всіх процесуальних питань та заявлених клопотань, що є суттєвим порушенням дотримання балансу інтересів сторін та принципу пропорційності правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9,10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду про зупинення провадження, яка входить до переліку ухвал суду зазначених у частині 2 статті 369 ЦПК України і апеляційні скарги на які розглядаються без повідомлення учасників справи, дана справа підлягає розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України).
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можна з'ясувати та встановити у цьому провадженні, але які мають для нього значення. Об'єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає у тому, що у рішенні в іншій справі суд встановлює обставини, які впливають на збирання й оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яку суд розглядає, з іншою справою; чим зумовлена об'єктивна неможливість розгляду судом першої до розгляду другої. Необхідність зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України буде тоді, коли у ній неможливо ухвалити рішення до вирішення іншої справи. Факти, встановлені в останній, повинні мати преюдиційне значення для першої. Суд не може стверджувати про об'єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити й оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
Обов'язкове зупинення провадження у справі на підставі вказаного припису можливе за сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду однієї справи до вирішення іншої, тобто неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлює інший суд в іншій справі; 2) пов'язаність справи, яку суд розглядає, із тією, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання й оцінку доказів у першій (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 156/752/22).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пред'явлено вимоги про визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю.
В межах розгляді справи № 643/10796/23 судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду, ухвалене за результатами розгляду позову щодо поділу спільного майна подружжя, серед якого, окрім іншого, квартира за АДРЕСА_1 , право на 1/2 частину якої ОСОБА_2 просила визнати за нею .
Зважаючи на тотожність суб'єктного складу цих справ, взамовиключність позовних вимог, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження з метою процесуальної економії та уникнення додаткових судових процесів.
Доводи відповідачки про неможливість зупинення провадження на підготовчій стадії судового провадження є необґрунтованими, оскільки стаття 251 ЦПК України передбачає можливість її застосування вподовж всього судового розгляду.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі. Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як таку, яка постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
С.К. Шабельніков