Єдиний унікальний номер 953/9677/24
Номер провадження 22-ц/818/1996/25
12 серпня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Кружиліної О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року в складі судді Бородіної Н.М. по справі № 953/9677/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки, визначені ухвалою про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 14 січня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що подана ним позовна заява має майновий характер, а тому дійшов помилкового висновку про повернення позову.
Вказував, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2016 року по справі № 640/8988/14-ц за його позовом було звернуто стягнення на іпотечне майно та в межах даної справи сплачено судовий збір, виходячи з розміру вимог за забезпеченим іпотекою основним зобов'язанням
Наразі ж єдиною метою звернення із позовом є виключно лише відновлення (повернення, поновлення запису про іпотеку (або скасування запису про її припинення чи вилучення запису про вилучення запису про іпотеку), тобто, вимоги мають немайновий характер.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9,10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду про повернення позовної заяви, яка входить до переліку ухвал суду зазначених у частині 2 статті 369 ЦПК України і апеляційні скарги на які розглядаються без повідомлення учасників справи, дана справа підлягає розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив визнати за ним право іпотекодержателя на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., за іпотечним договором про задоволення вимог іпотекодержателя, 05 травня 2008 року посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Широковою В.А. за реєстровим № 1566.
При зверненні до суду позивачем сплачено 1211,20 грн (а.с. 7).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, шляхом визначення у позовній заяві ціни позову, виходячи з вартості предмета іпотеки, а саме житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що встановлена у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя № 1566 від 05 травня 2008 року (а.с. 23-25).
18 листопада 2024 року на виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої позивач зазначав про немайновий характер спору.
28 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя повторно залишено без руху для сплати судового збору у розмірі 13 928,80 грн (а.с. 29).
Копія вказаної ухвали отримана позивачем 10 грудня 2024 року (а.с. 31).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві (а.с. 32).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.
Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частини 1, 3, 4 статті 177 ЦПК України).
Відповідно до частин 13 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Спеціальним нормативним актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2024 рік встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Позивач подав позов, який містить вимогу про визнання права іпотекодержателя ОСОБА_1 на житловий будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
У постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов'язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер. Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
При поданні такого позову судовий збір сплачується з огляду на вартість предмета іпотеки, визначену в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру.
З огляду на викладене та враховуючи, що протягом встановленого судом строку, позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 28 листопада 2024 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Доводи позивача, що в межах справи № 640/8988/14-ц ним було сплачено судовий збір виходячи з ставок майнового характеру не підтверджено належними доказами.
Також, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2016 року вернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 180,4 кв.м., житловою площею 106,7 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 732 кв.м., на якій розташовані вказаний житловий будинок літ. С-2, огорожа № 1, 2 - шляхом застосування визначеної ст.38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, але не нижче, ніж за визначеною згідно звіту ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості» від 09 лютого 2016 року за реєстраційним № 909697_09022016_32948605-002 ціною на рівні 2 000 200 грн 00 коп.
Отже, вказаним судовим рішенням було звернуто стягнення в судовому порядку. Між тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна необхідно для реалізації майна в позасудовому порядку, тобто, в іншій спосіб, ніж передбачено вищевказаним судовим рішенням.
Отже, вказані вимоги не були предметом судового розгляду та не були оплачені судовим збором у встановленому законом розмірі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
О.А. Кружиліна