Рівненський апеляційний суд
08 серпня 2025 року м. Рівне
Справа № 558/173/25
Провадження № 33/4815/675/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
захисника - Топольського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Топольського В.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Демидівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2025 року, -
Постановою Демидівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2025 року о 00 годині 44 хвилини ОСОБА_1 в с. Лішня по вулиці Соборна, 63 Дубенського району Рівненської області керував транспортним засобом марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «ALKOTEST Drager 7510 (0441)» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Топольський В.М. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Доводить, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , та його зупинки працівниками поліції, а на доданому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано лише факт знаходження автомобіля на узбіччі дороги та спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги покази свідків ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_1 в той час не керував транспортним засобом, а водієм був ОСОБА_3 , який мав у подальшому завезти родину Рослюків додому в м. Рівне. Наголошує, що в той час, як працівники поліції під'їхали до ОСОБА_1 , він знаходився біля автомобіля за місцем проживання його сестри і нікуди не їхав, а вийшов на перекур, де чекав свою дружину та водія ОСОБА_3 .. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів.
Заслухавши доводи адвоката Топольського В.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначеного правопорушення, суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи.
Разом з тим, у ході апеляційного розгляду встановлено, що відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з доданими до неї матеріалами.
Так, під час апеляційного розгляду адвокат Топольський В.М. вказав, що в той день ОСОБА_1 з дружиною були у гостях в його сестри біля магазину, що знаходиться на прилеглій до її господарства території. Ввечері ОСОБА_1 вийшов на вулицю покурити, коли до нього під'їхали працівники поліції та почали пропонувати йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. При цьому він неодноразово наголошував, що він не керував даним транспортним засобом та вказував, що за кермом перебував ОСОБА_6 . Крім того зазначив, що працівники поліції не зупиняли ОСОБА_1 , що є необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд приймає пояснення захисника Топольського В.М., оскільки вони повністю узгоджуються з матеріалами справи.
Так, з досліджених судом відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників поліції вбачається, що на них зафіксовано лише факт знаходження автомобіля на узбіччі дороги та їх спілкування з ОСОБА_1 ..
З вказаних відеозаписів чітко вбачається, що вказаний транспортний засіб не рухався та не був зупинений працівниками поліції за допомогою проблискових маячків, або спеціальним звуковим сигналом.
Також апеляційним судом враховуються пояснення свідків, надані в ході судового розгляду в суді першої інстанції, які узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , який під час спілкування з працівниками поліції неодноразово вказував, що він не керував автомобілем, а за кермом перебував ОСОБА_6 .
Таким чином даними відеозаписами, які є об'єктивними доказами у справі, не підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 автомобілем матеріали справи не містять.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт керування автомобілем, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Топольського В.М. задовольнити.
Постанову Демидівського районного суду Рівненської області від 08 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович