Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/576/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 941/212/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
11.08.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2025, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 28 липня 2025 року 13 години 30 хвилин до 26 вересня 2025 року 13 години 30 хвилин включно. Визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60560 гривень.
Інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник-адвокат - ОСОБА_8 ,
обвинувачений - ОСОБА_6
У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебувають матеріли кримінального провадження №12023121060000545 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 28 липня 2025 року 13 години 30 хвилин до 26 вересня 2025 року 13 години 30 хвилин включно. Визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60560 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати домашній арешт.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання, і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів встановила, що районним судом дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 08 років. Характеризуючі дані щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , який неодноразово раніше був судимий та знаходився в розшукі.
Також, районним судом обґрунтовано враховано і те, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи судом, також, відсутність у матеріалах справи даних про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих мотивів, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали кримінального провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сторона захисту зазначив, що справа розглядається в порядку ст.. 349 КПК України, та вважає, що відсутні ризики зазначені прокурором.
Підстав для застосування судом до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Стосовно посилання обвинуваченого на застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів вважає дане посилання необґрунтованим та таким, що не має фактичного обґрунтування, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у обвинуваченого житла та можливості його перебування за відповідною адресою суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості перевірити реальність виконання такого запобіжного заходу.
Жодних доказів з приводу того, що зменшились ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції не надано.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції. Крім того, враховуючи вищевикладене, колегія суддів, із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням його під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення застави обвинуваченому, як альтернативного запобіжного заходу.
У конкретному випадку, беручи до уваги вимоги кримінального процесуального закону та обставини, передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 вірно визначено розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на червень 2025 року становить 60560 гривень
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, прийнятого судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28.07.2025, якою стосовно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60560 гривень - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3