Житомирський апеляційний суд
Справа №296/143/23 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 63 Доповідач Шевчук А. М.
08 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Житомирі
цивільну справу №296/143/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кирилюком Віталієм Леонідовичем,
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 12 лютого 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Пилипюк Л.М. в м.Житомирі,
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 12 лютого 2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України у період воєнного стану.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що представник відповідача не надав документів, які б містили інформацію про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій відповідач перебуває на військовій службі, а також не надав підтвердження перебування у складі Збройних Сил України або інших утворень відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан. Окрім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі, явку відповідача в судові засідання не було визнано обов'язковою, а відтак він може брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Відповідач має представника, яка представляє його інтереси у цій справі та яка подавала заяву про зупинення провадження у справі і відзив на позовну заяву. Відтак, представник може здійснювати від імені відповідача усі його процесуальні права та обов'язки без особистої участі ОСОБА_2 у судових засіданнях. Вказана справа знаходиться в суді вже більше двох років. Окрім позивача в квартирі зареєстровані її малолітні діти. До цього часу між сторонами не погоджено та не встановлено порядок користування квартирою. Відповідач постійно чинить перешкоди позивачу та дітям у користуванні квартирою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мариніна М.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що зупинення провадження в цьому випадку є обов'язком суду, а не правом, оскільки ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних силах України з 13 січня 2023 року по даний час, що підтверджено витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року №13. Загальновідомим є також той факт, що всі військові частини переведені на воєнний стан, оскільки в країні триває війна та примусова мобілізація. ОСОБА_2 безпосередньо бере участь у бойових діях, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, посвідчення УБД (копії додаються). У червні 2023 року отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення шиї та правого плеча, що підтверджується довідкою про обставини травми. Відповідач, перебуваючи в ЗСУ, жодних прав позивача на майно не порушує, жодних перешкод у користуванні майном їй не здійснює. За відсутності відповідача неможливо вирішити цей спір по-суті, оскільки ОСОБА_2 зроблений ремонт у тій кімнаті, яку бажає виділити у своє користування ОСОБА_1 площею 16,3 кв.м та на балконі площею 2,04 кв.м, що підтверджується копією квитанцій про проведення ремонту квартири, долученими до відзиву. Натомість позивачу було залишено іншу кімнату, яка наразі без ремонту, оскільки жодних дій щодо піклування своїм майном позивач не здійснювала, комунальні платежі не сплачувала. Сторони розлучилися ще в 2014 році, але пред'являти цей позов у позивача виникла необхідність лише тоді, коли вона дізналася, що відповідач мобілізований до лав ЗСУ. Відповідач готовий продати свою частину квартири позивачу, або ж викупити її частину або ж продати квартиру та поділити кошти, оскільки у кожного наразі свої сім'ї та це буде єдиним можливим варіантом вирішення цього спору. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив та оцінив обставини справи, а доводи наведені в апеляційній скарзі, жодним чином не впливають на законність ухвали про зупинення провадження у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 .
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мариніна М.О. 21 травня 2024 року подала до суду заяву про зупинення провадження в справі до звільнення ОСОБА_2 із лав Збройних сил України.
Суд першої інстанції ухвалою від 12 лютого 2025 року зупинив провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі ЗСУ в період воєнного стану.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Відповідно до п.2 частини першої ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з п.2 частини першої ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 частини першої ст.251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року в справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 висловлено позицію, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 виснувано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_2 від 08 серпня 2022 року №2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої ст.251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 зазначено: «Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п.2 частини першої ст.251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі його дію не припинено.
Згідно з ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Із копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2024 року №5/244 вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 із 13 січня 2023 року (за мобілізацією) по теперішній час (а.с.46 т.2).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року №13 рядового ОСОБА_2 призначено на посаду навідником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону (а.с.47 т.2).
Натомість, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що військова частина у складі ЗСУ, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ на території України.
Разом із тим, до відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача долучає довідку від 08 квітня 2024 року, видану військовою частиною НОМЕР_1 про те, що рядовий ОСОБА_2 у період із 14 травня 2023 року по 21 червня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в н.п. Рівнопіль Донецької обл., посвідчення учасника бойових дій, видане 27 березня 2024 року, довідку про обставини травми від 22 червня 2023 року.
За положеннями частини третьої ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про зупинення провадження представник відповідача зазначені вище документи не долучала до заяви про зупинення провадження у справі, хоча на момент звернення вказані документи уже існували. Представник відповідача не навела підстав неможливості подання нею до суду першої інстанції перелічених вище доказів з причин, що об'єктивно не залежали від неї, а тому ці докази не приймаються на стадії апеляційного перегляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Ухвала суду про зупинення провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи та відповідно до положень ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до Корольовського районного суду м.Житомира для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст.258,367,374,379,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кирилюком Віталієм Леонідовичем, задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 12 лютого 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: