Справа № 157/1792/24 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С.
Провадження № 22-ц/802/818/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
11 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового Русинчук М.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє їх представник ОСОБА_5 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 грудня 2024 року,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_6 не залишив. Спадщину після його смерті своєчасно прийняла шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців немає. У шлюбі на момент смерті ОСОБА_6 не перебував, його батьки померли.
ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміної І.М. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на належне її батькові майно, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів про належність спадкодавцю вказаного спадкового майна.
Отже, до складу спадкового майна входить вказане нерухоме майно, на яке позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність на будинковолодіння правовстановлюючих документів і позасудовим порядком вирішити це питання неможливо.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особи, які не брали участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , через свого представника, подали апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у цій справі необхідно закрити.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді учасників справи та осіб, які не брали участі у справі.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом названих норм право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржники стверджують, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями побудували батьки ОСОБА_6 , а саме : ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Вказують, що є доньками подружжя ОСОБА_7 ( який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та відносяться до першої черги спадкоємців. Зазначають, що після смерті матері одноосібно прийняв спадщину батько - ОСОБА_7 , а після його смерті спадщину прийняли усі троє дітей, оскільки проживали разом з спадкодавцем.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 128/2209/19).
Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть сері НОМЕР_1 від 25 серпня 2005 року.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 27 жовтня 2025 року.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 - є дітьми подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ..
Відповідно до інформації Піщанського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширського району Волинської області від 09 червня 2025 року № 19, що надана апелянтами, згідно записів з погосподарської книги в період з 1986 року по 2010 рік за відповідним номером рахувався житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 в якому проживала сім'я ОСОБА_9 . Головою домогосподарства значився ОСОБА_7 . ОСОБА_8 ( дружина голови домогосподарста ) померла у 2005 році та на день її смерті у даному домогосподарстві, крім неї, проживали та були зареєстровані ОСОБА_7 та син ОСОБА_6 . Голова домогосподарства ОСОБА_7 помер у 2008 році , на час його смерті з ним проживав та був зареєстрований син ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 в погосподарських книгах зокрема: за 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 роки головою домогосподарства в АДРЕСА_1 значився ОСОБА_6 , який одноосібно проживав та був зареєстрований за даною адресою.
Аналізуючи зміст інформації, що надана органом місцевого самоврядування на території якого знаходиться спірне майно, особою яка прийняла спадщину після смерті батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , шляхом постійно проживання із спадкодавцями на день їх смерті, був їх син ОСОБА_6 ..
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо прийняття ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у передбачений законом порядок та строк спадщини, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_7 ..
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадщину, яка йому належала на день смерті , зокрема: житловий будинок в АДРЕСА_1 , у передбачений законом строк та порядок прийняла його донька ОСОБА_2 .. Однак, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно змушена була звернутися з відповідним позовом до суду.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що скаржниками не подано жодних доказів того, що вони, як спадкоємці першої черги, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в свою чергу виключає їх залучення як сторін до участі в даній цивільній справі.
Першочерговим при вирішенні апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі, є питання того, чи порушенні законні права та інтереси вказаної особи ухваленим судом рішенням, яке апелянт оскаржує.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що постановленим судом першої інстанції рішенням не були порушенні законні права та інтереси апелянтів, оскільки вони будучи спадкоємцями першої черги після смерті своїх батьків, не реалізували своє право на спадкування оскільки не прийняли спадщину у передбачений законом строк та порядок.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, у зв'язку із наведеним колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою осіб, що не брала участі у даній справі, необхідно закрити.
Керуючись ст. 2, 4, 362, 381, 389 ЦПК України, суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою за осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє їх представник ОСОБА_5 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя:
Судді: