Справа № 761/15355/25
Провадження № 2-а/761/670/2025
08 серпня 2025 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
В квітні 2025р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 3/АДМ від 01 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Свій позов, позивач обґрунтовував тим, що протокол про адміністративне правопорушення № 3/АДМ від 01.04.2025 р., не містить посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване директору ТОВ «РОЗЕТКА.УА» ОСОБА_1 адміністративне правопорушення. 01.01.2025 р. під час проведення відповідачем перевірки стану військового обліку TOB «РОЗЕТКА.УА», представниками підприємства надавалась інформація про те, що відповідальними особами за ведення військового обліку на підприємстві є начальник відділу кадрів ОСОБА_2 , що підтверджується наказом TOB «РОЗЕТКА. УА» від 30.12.2022 р. № 301203-к/тр. Дана обставина не була врахована відповідачем при прийнятті рішення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № 3/АДМ від 01.04.2025 р. відносно директора TOB «РОЗЕТКА. УА» ОСОБА_1 . Відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження існування викладених в постанові порушень правил військового обліку, а також того, що позивач є посадовою особою відповідальною за ведення військового обліку у TOB «РОЗЕТКА.УА». В оскаржуваній постанові відсутні обґрунтування обтяжуючих чи інших обставин щодо застосування максимальної відповідальності до позивача. У справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження винуватості позивача у вчинені правопорушення, що, в свою чергу, позбавляє можливості встановити факт вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. З огляду на вищевикладене, а також те, що складення та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано неналежним чином, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У встановленому законом порядку, учасники справи були оповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що у протоколі чітко зазначено нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване директору ТОВ «РОЗЕТКА.УА» ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, а саме ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ІНФОРМАЦІЯ_2 було правомірно притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 як керівника ТОВ «РОЗЕТКА.УА» та особу, що є відповідальною за організацію військового обліку. Зазначив, що до відповідальності за постановою № 3/АДМ притягається ОСОБА_1 , як керівник ТОВ «РОЗЕТКА.УА», тобто як посадова особа, яка відповідальна за організацію ведення військового обліку на підприємстві, а не як фізична особа. Тому право підпису у протоколі та постанові громадянином ОСОБА_3 відповідало вимогам законодавства та умовам довіреності.
Позивач подав до суду відповідь на відзив.
Суддя, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, 01.04.2025 р. комісією Київської міської військової адміністрації до складу якої входили представники ІНФОРМАЦІЯ_1 проводилась перевірка стану військового обліку в Товаристві з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА. УА", що підтверджується листом-повідомленням вих. № 020-133 від 24.02.2025 р.
02.04.2025 р. начальником відділу військового обліку та бронювання військовозобов'язаних сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_4 , складено відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 3/АДМ від 01.04.2025 р.
В протоколі викладено "Суть адміністративного правопорушення: ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за організацію, ведення військового обліку в TOB «РОЗЕТКА. УА» протягом 2024, 2025 років не забезпечив належне ведення військового обліку, а саме:
1. Плануючо-розпорядча документація на 2024 рік відсутня, на 2025 рік складена відповідно до вимог керівних документів, натомість посадова інструкція не відповідає вимогам чинного законодавства у частині посилання на документи, які не передбачені законодавством.
2. Загальна кількість військовозобов'язаних, які працюють на Підприємстві складає 294 осіб, офіцерів запасу - 34, сержантського і старшинського, рядового складу - 260, жінки - 0, призовників - 30.
3. Списки персонального обліку військовозобов'язаних, резервістів та призовників в порушення вимог пункту 40 Порядку складені станом на 01.04.2025, у загальному діловодстві незареєстровані. При складанні списків персонального обліку не враховані вимоги додатку 5 до Порядку, що призвело до численних порушень при складанні списків.
4. Відомість оперативного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на момент прибуття робочої групи була відсутня та була складена під час перевірки. Реєстрація у загальному діловодстві відсутня.
5. Звіряння списків персонального обліку з військово-обліковими документами працівників підприємства на протязі 2024 року не здійснювалось, чим порушено вимоги пункту 10 Порядку.
6. В порушення вимог пункту 46 Порядку звіряння списків персонального обліку з військово-обліковими даними територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки протягом 2024 року не здійснювалось.
7. Журнал обліку результатів перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звіряння їх облікових даних з даними територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не внесений до номенклатури справ.
8. В порушення вимог додатку 7 до Порядку у посадової особи, що відповідає за організацію персонального військового обліку відсутні розписки про отримання військово-облікових документів працівників підприємства.
9. При перевірці копій військово-облікових документів виявлено 2 ( два) офіцери запасу та 15 (п'ятнадцять) військовозобов'язаних сержантського і старшинського та рядового складу запасу, які мають військово-облікові документи невстановленого зразку.
10. До копій військово-облікових документів не долучені копії паспортів громадянина України.
11. Відсутня дошка наочної агітації з питань військового обліку.
Чим порушив вимоги пункту 5 статті 34, пункту 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 3, частини 2 статті 16 Закону України «Про оборону України», пункту 8, абзацу 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1487, а саме: неналежно виконував обов'язки з організації, ведення військового обліку на Підприємстві, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період).".
02.04.2025 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 прийнято постанову № 3/АДМ від 01.04.2025 р. в котрій викладено аналогічний протоколу опис обставин, якою він постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 59500,00 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот гривень, нуль копійок) грн.
Наказом ТОВ «РОЗЕТКА.УА» № 260901-к/тр від 26.08.2023 ОСОБА_1 вступив на посаду директора.
Відповідальною особою за ведення військового обліку на підприємстві є начальник відділу кадрів ОСОБА_2 , що підтверджується наказом TOB «РОЗЕТКА.УА» від 30.12.2022 р. № 301203-к/тр.
В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18).
Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач не оспорює сам факт допущених порушень згідно протоколу про адміністративні правопорушення.
Між тим, позивач вважає себе неналежним суб'єктом притягнення до відповідальності, не погоджується з розміром накладеного стягнення та заперечує наявність повноважень на представництво її інтересів ОСОБА_3 .
Щодо суб'єкта притягнення до адмінвідповідальності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є керівником (директором) ТОВ «РОЗЕТКА.УА».
В матеріалах справи міститься наказ директора ТОВ «РОЗЕТКА.УА» №301203-к/тр від 30.12.2022 р., за яким покладено на ОСОБА_2 , старшого інспектора з кадрів, обов'язки з ведення військового обліку в ТОВ «РОЗЕТКА.УА» з 02.01.2023 р.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 №3696-IX, який набув чинності 19 травня 2024, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції: «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,
- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період
- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року.
За приписами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» підприємства, установи і організації, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зобов'язані вести військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідних органам державної влади, іншим держаним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов'язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.
У відповідності до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» персональний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 42 вказаного Закону керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном встановлює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Пунктом 8 Порядку № 1487 передбачено, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом. У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу - обов'язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов'язаних та контролю за станом ведення військового обліку.
Відповідно до пункту 87 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, пункт 8 Порядку № 1487 встановлює, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників, а обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом.
Як встановлено судом, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності як особу на яку покладено обов'язки з організації та ведення військового обліку військовозобов'язаних, резервістів та заброньованих осіб, а саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.
Так, посадовою особою юридичної особи приватного права, є особа, що виконує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також здійснює вказані функції за спеціальними повноваженнями.
Організаційно-розпорядчі функції службових осіб приватного права - це функції (обов'язки) по здійсненню керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Такі функції, як правило, виконують керівники юридичних осіб приватного права, а також їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами тощо), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Адміністративно-господарські функції службових осіб приватного права - це функції (обов'язки) по управлінню або розпорядженню майном юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі функції (обов'язки), як правило, виконують начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючі складами, магазинами, майстернями, ательє, а також їх заступники, керівники відділів.
Доказів того, що ОСОБА_2 уповноважена на виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій не надано, в тому числі наділена правом прийому на роботу працівників. Крім цього, посадової інструкції ОСОБА_2 , з якої можна було б встановити посадові обов'язки останньої, також не надано.
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач, як керівник (директор) ТОВ «РОЗЕТКА.УА», є суб'єктом правопорушення у розумінні ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідає за організацію військового обліку на підприємстві.
Щодо розміру накладеного стягнення, то адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Тобто, не відноситься до компетенції суду досліджувати розмір накладеного стягнення, оскільки в такому випадку це буде втручання в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
Щодо представництва інтересів позивача - ОСОБА_3
З матеріалів справи вбачається, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови, був присутній ОСОБА_3, як представник за довіреністю.
В матеріалах справ наявна довіреність від 01.04.2025 р., видана ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1, якою уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси товариства в установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності, органах місцевого самоврядування, в тому числі органах військового управління України - районних, міських та обласних ТЦК та СП, для чого представнику серед іншого надається право підписувати протоколи, постанови, приймати участь в розгляді справ про адміністративне правопорушення відносно посадових осіб товариства.
Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 Цивільного кодексу України)
Частиною 1 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4цього Кодексу.
При цьому, на підставі Рішення Конституційного Суду №13-рп/2000 від 16.11.2000 положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи втратили чинність як такі, що є неконституційними.
У такому праві позивача на вільний вибір свого представника не було обмежено, як при складенні протоколу, так і при розгляді адміністративної справи.
Таким чином, доводи позивача стосовно порушення процедури складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності та порушення процедури розгляду є безпідставними.
Інші доводи позовної заяви не спростовують факт допущення позивачем порушення пункту 5 статті 34, пункту 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 3, частини 2 статті 16 Закону України «Про оборону України», пункту 8, абзацу 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1487, що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що було вчинено порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, суддя дійшов висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 201-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 283, 284 КУПАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: