760/8841/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
13 серпня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА №1843674 від 06 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 06 квітня 2024 року близько 20.35 год позивач рухався в тз, яким керувала ОСОБА_3 . У напрямку Дарницького мосту відбулась ДТП за участі тз позивача. Після оформлення ДТП працівники поліції запитали у позивача про наявність страхового полісу, на що позивач повідомив, що не має, оскільки він є учасником бойових дій. Позивач із оскаржуваною постановою не погоджується, оскільки тз не керував, тобто не був на момент складення постанови про адміністративне правопорушення водієм, а крім того учасники бойових дій звільняються від обов'язку страхування цивільно-правової відповідальності.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
21.05.2024 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи. Крім того, на відеозаписі зафіксовано як учасники та свідки події ДТП вказали, що водієм тз Субару був позивач. Отже, позивач мав би надати поліцейському відповідне посвідчення УБД для підтвердження відповідних пільг, чого зроблено не було.
Відповідно до вимог ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 06 квітня 2024 року постановою серії ЕНА №1843674 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи зі змісту постанови, 06.04.2024 23:13:22 м. Київ, вул. Петра Радзіня, водій ОСОБА_1 керував тз Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних тз або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. ґ ПДР - відсутність у водія поліса обов. страх. цив-прав. від-сті власників наземних тз.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила.
У п.1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з п.п.ґ п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";
Позивач, в обґрунтування власної правової позиції та заперечуючи висновки відповідача про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, зазначає, що не керував транспортним засобом на час винесення оскаржуваної постанови.
У п.5 оскаржуваної постанови зазначено про фіксацію правопорушення: Бк473919, Бк470531.
Також разом із відзивом відповідач надає відеозапис. При перегляді відеозапису пасажир тз Subaru жіночої статі повідомляє, що водієм даного транспортного засобу є Андрій, у подальшому на запитання поліцейського чи є ОСОБА_1 водієм транспортного засобу, жінка відповідає так. Крім того, на відеозаписі зафіксовано момент розгляду справи про ДТП між водіями тз Subaru та тз Volkswagen. На відеозаписі водій тз Volkswagen повідомляє, що водієм тз Subaru є чоловік.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постановою суду встановлено,: «Так, у присутності ОСОБА_1 та його захисника було відтворено відеозапис з нагрудної бодікамери працівників поліції, що надійшли разом з матеріалами справи, з якого вбачається, що під час оформлення працівника поліції адміністративних протоколів ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліцій пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у лікаря нарколога відмовлявся, оскільки говорив, що він не водій. При цьому на 04 хвилині 17 секунді вказаного відео вбачається, як працівник поліції підходить до автомобіля Субару, за кермом якого сидить ОСОБА_4 . На чітке та однозначне питання працівника поліції хто водій автомобіля, ОСОБА_5 категорично відповідає, що ОСОБА_1 . При цьому під час перегляду відеозапису, ОСОБА_5 не повідомляла працівників поліції, що не розуміє українську мову. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, відновити послідовність подій та надати оцінку діям осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення та отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень».
Таким чином, суд приходить до висновку, що водієм транспортного засобу Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , на час винесення оскаржуваної постанови був саме позивач ОСОБА_1 .
Щодо наявності пільг у позивача як учасника бойових дій, суд зазначає наступне.
Приписами п.13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 цього закону).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для водіїв-учасників бойових дій, які не мають при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, альтернативним документом, які вони зобов'язані пред'явити на вимогу поліцейського, є відповідне посвідчення учасника бойових дій.
Із дослідженого відеозапису встановлено, що позивач в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомив, що він є учасником бойових дій. На прохання поліцейського надати відповідне посвідчення, позивач відмовився, оскільки при собі відповідного посвідчення УБД не мав.
Разом із позовом позивач надає копію посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 , як пред'явник цього посвідчення, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Зважаючи на викладене, непред'явлення позивачем на вимогу поліцейського посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій задля засвідчення права на отримання відповідних пільг, а саме звільнення від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України - не є виконанням обов'язку щодо пред'явлення відповідного документа згідно підпункту «г» пункту 2.1 ПДР, підпункту «а» пункту 2.4 ПДР.
Окремо необхідно звернути увагу, що позивач не скористався своїм правом та не заявляв клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення задля надання інспектору поліції відповідного посвідчення учасника бойових дій.
У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки. Отже водій, при керуванні автомобілем, зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
Доказів, які б спростовували факт наявності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність у межах розгляду справи позивачем не надано. Враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 241-247, 262, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вікторія КИЦЮК