11.08.2025 Справа № 756/12100/25
Справа пр. № 2-з/756/134/25
ун. № 756/12100/25
11 серпня 2025 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Андрейчук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 серпня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд судді Андрейчуку Т.В.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Правила підсудності справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, визначені у параграфі 3 глави 2 розділу І ЦПК України (ст. ст. 26-30 Кодексу).
У вказаному параграфі ЦПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст. 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст. 26), правила альтернативної підсудності (ст. 28) та правила виключної підсудності (ст. 30).
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у ст. 28 ЦПК України, зокрема, позови, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. (ч. 6 ст. 28 ЦПК України).
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ЦПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. ст. 27-28 ЦПК України.
Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Отже, спори про відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням нерухомого майна фізичних або юридичних осіб, пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Предметом позову ОСОБА_3 є відшкодування шкоди, заподіяної власнику нерухомого майна унаслідок пожежі.
Будинок з надвірними спорудами, власником якого є позивач, що був пошкоджений унаслідок пожежі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки указане нерухоме майно не знаходиться в Оболонському районі міста Києва, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України справа за позовом ОСОБА_1 не підсудна Оболонському районному суду міста Києва.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та є підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Зважаючи на те, що справа згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України належить до територіальної юрисдикції (підсудна) Вишгородського районного суду Київської області, її слід передати на розгляд цьому суду.
За приписами ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Одночасно з пред'явлення позову ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив заборонити відчуження будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з нормою п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Оскільки справа позовом ОСОБА_1 не підсудна Оболонському районному суду міста Києва, заяву про забезпечення позову слід також передати за підсудністю Вишгородському районному суду Київської області.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суддя, -
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та заяву про забезпечення позову, подану ОСОБА_1 , передати за підсудністю на розгляд Вишгородському районному суду Київської області у зв'язку з тим, що вказана справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК