Справа № 185/8990/25
Провадження 2/185/6688/25
13 серпня 2025 року м. Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.08.2025 р. поштовим відправленням 0503766211900, надісланим через АТ «Укрпошта», позивач направив до суду вищевказану позовну заяву.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025, справа передана на розгляд головуючому судді Бабію С.О.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя дійшов таких висновків.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем у своєму позові заявлено дві самостійні вимоги майнового характеру, а саме:
1) про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит № 103438131 від 25.09.2021 року, який укладено між відповідачем і ТОВ «МІЛОАН» в розмірі 11773,50 грн.
2) про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 77773728 від 17.09.2021 року, який укладено між відповідачем і ТОВ «ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» в розмірі 4836,91 грн.
Розмір загальної суми вимог та ціна позову (16610,41) розраховано позивачем як заборгованість за вищезазначеними договорами, які укладені з 2-ма різними фінансовими установами та одним позичальником, за якими виникла прострочена заборгованість.
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У правій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, від 20.07.2020 у справі № 910/7186/19, від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, від 04.03.2021 у справі № 903/515/20, зазначено, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення в сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, зокрема наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
З поданої позовної заяви вбачається, що в межах цієї позовної заяви об'єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на кількох різних правочинах, і заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення (оскільки виникають з різних кредитних договорів/договору позики та 2 різних договорів факторингу), ні поданими доказами (не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного з двох правочинів), а також вимоги за вказаними договорами не є основними або похідними позовними вимогами.
При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорі.
За поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню кількох окремих спорів між тими ж сторонами.
Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з'ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами тощо.
Оскільки підставами виникнення спірних правовідносин між сторонами є два правочини, кожен із яких, зважаючи на різний (зокрема, відносно позикодавця) суб'єктний склад і незважаючи на однакову правову природу, породжує різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, заявлені вимоги є не однорідними, та вказані обставини у сукупності свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, тому доходжу висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам статті 188 ЦПК України, але й значно утруднить і сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам.
Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами за кожним договором окремо.
Той факт, що всі правочини укладені з одним відповідачем - ОСОБА_1 , а право вимоги всіх первісних кредиторів до відповідача за всіма укладеними договорами перейшло до позивача, не може бути визнано обставиною, із якою процесуальний закон пов'язує можливість об'єднання в одній позовній заяві вимог, що не є пов'язаними між собою саме підставою виникнення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух; право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, що відображено у п. 37 рішення у справі «Мушта проти України», заява № 8863/06, п.38 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, п.230 рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06, п.53 рішення у справі «Круз проти Польщі», (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, п.44 рішення у справі («Осман проти Сполученого Королівства» («Osman v. theUnitedKingdom»), заява №23452/94, п.85 рішення у справі «Луордо проти Італії» («LUORDO v. ITALY»), заява № 32190/96).
Враховуючи вищенаведене у сукупності, доходжу висновку, що позовна заява підлягає поверненню особі, що її подала, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у зв'язку з порушенням правила об'єднання позовних вимог.
У відповідності до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 188, 260, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр"до ОСОБА_1 - повернути позивачу, разом із всіма додатками.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.О. Бабій