№ 317/5723/23
№/п 2/317/34/2025
01 серпня 2025 року
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Ачкасова О.М.
при секретарі - Фененко М.Р.,
за участю представника позививача за первісним
позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвоката Гапановича С.В.,
представника відповідача за первісним позовом та позивача
за зустрічним позовом - адвоката Бєлана С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в режимі відеоконференції у загальному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» про стягнення суми сплаченої комісії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» про стягнення суми сплаченої комісії. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» мотивований тим, що 17.05.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено договір про надання банківських послуг №5/1138696, за яким АТ «Креді Агріколь Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 52300 грн. на строк 60 місяців - з 17.05.2019 до 16.05.2024 (включно), з фіксованою процентною ставкою 11,00 % річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,30 % від суми кредиту.
23.01.2023 року між АТ «Креді Агріголь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір факторингу №3-2023, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №5/1138696 від 17.05.2019 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт».
Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором № 5/1138696 від 17.05.2019, у зв'язку з чим станом на 25.09.2023 року виникла заборгованість у розмірі 52487 грн. 66 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по справі в розмірі 2 684 грн. 00 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 17.05.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» укладений комплексний договір №5/1138696, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 52300,00 грн., на строк 60 місяців - з 17.05.2019 до 16.05.2024 (включно). 23.01.2023 року між АТ «Креді Агріголь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір факторингу №3-2023, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №5/1138696 від 17.05.2019 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт». За період з 01.06.2019 р. по 28.02.2022 р. ОСОБА_1 було сплачено комісію, відповідно до п.п.1.3.2 п.1.3 розділу І Кредитного договору в загальній сумі 36864,38 грн. ОСОБА_1 вважає, що сплачена ним за Кредитним договором комісія в сумі 36864,38 грн. має бути стягнута з ТОВ «Глобал Спліт» на його користь, оскільки вважає зазначений правочин нікчемним.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвокат Гапанович С.В., в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив задовольнити, в свою чергу щодо задоволення зустрічного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач знайомився з умовами кредитного договору щодо комісії, з паспортом споживчого кредиту, підписав Договір (п.1.3 Договору). До подачі позову ОСОБА_1 вважав, що кошти правомірно сплачувались. Щодо розміру витрат на на професійну правничу допомогу, зазначив, що їх розмір є непропорційним, більше розміру заборгованості, носить надуманий характер, просив в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу по первісному позову відмовити у повному обсязі та стягнути судові витрати не більше 2000,00 грн., оскільки заяви дублювались одне одному. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі, оскільки зустрічний позов не є обґрунтованим.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Бєлан С.В. в судовому засіданні пояснив, що частково визнає первісний позов в сумі 13611,02 грн., (прострочене тіло та прострочені відсотки) 10643,09 грн. + 2967,93 грн. Щодо комісії вважає це нікчемними умовами, зазначив, що дострокового стягнення всієї суми боргу не передбачено. Зазначив, що інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки строк не настав на момент подання позову, дострокового погашення заборгованості ТОВ «Глобал Спліт» не вимагав, а лист не містить вимогу дострокового погашення заборгованосі, крім того, ОСОБА_1 цих листів не отримував, вони не долучалися до первісного позову. Зазначив, що суд відхилив цей доказ. Доказів надсилання не має. Щодо зустрічного позову, зазначив, що він є обґрунтованим, тому просив суд його задовольнити. Крім того, адвокат Бєлан С.В. просив суд стягнути з ТОВ «Глобал Спліт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом первісного позову пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, виходячи із суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23050,00 грн. Крім того, просив стягнути з ТОВ «Глобал Спліт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом зустрічного позову у повному розмірі 22250,00 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши всі докази у сукупності, суд вважає що первісний позов є обґрунтованим, однак підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Факт укладення між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується копією комплексного договору №5/1138696 від 17.05.2019 р., згідно якого, 17.05.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено договір про надання банківських послуг №5/1138696, за яким АТ «Креді Агріколь Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 52300 грн. на строк 60 місяців з 17.05.2019 р. до 16.05.2024 р., з фіксованою процентною ставкою 11,00 % річних та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості(комісія) щомісячно, в розмірі 2,30 % від суми кредиту, що також підтверджується пам'яткою клієнту за комплексним договором №5/1138696 від 17.05.2019 р., Додатком №1 до Комплексного договору №5/1138696 від 17.05.2019 р., заявою-анкетою №0101118-16052019-001 від 16.05.2029 р. на отримання готівкового кредиту «Свобода», заявою на видачу готівки №26768275-1 від 17.05.2019 р., платіжною інструкцією №26768118-1 від 17.05.2025 р. (отримано 50000,00 грн.- надання кредиту згідно кредитного договору), страховим внеском у сумі 2300,00 грн.,що підтверджується платіжною інструкцією 326768110-3 від 17.05.2019 р., паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту.
Відповідач ОСОБА_1 , власноруч підписуючи вказаний договір, додатки до нього, заповнюючи інформацію для видачі кредитної картки, погодився з тим, що уклав з банком кредитний договір, прийняв його умови, відтак зобов'язався погашати заборгованість за рахунком та кредитом у передбачений договором строк.
23.01.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» на підставі Договору відступлення права вимоги №3-2023, відступило ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» право грошової вимоги до ряду боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 .
Як вбачається з розрахунку, АТ «Креді Агріколь Банк» надало позичальнику обумовлені договором кошти, отже свої зобов'язання за договором виконало.
Згідно Додатку №5 до Договору про відступлення права вимоги №3-2023 від 23.01.2023 р., Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №3-2023 від 23.01.2023 р. «Реєстр прав вимог №1» від 26.01.2023 р., ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5/1138696 від 17.05.2019 р.,
Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 , станом на 25.09.2023 становить 52487 грн. 66 коп., яка складається з: строкової заборгованості, в сумі 18700 грн. 60 коп., простроченої заборгованості, в сумі 10643 грн. 09 коп., нарахованих відсотків, в сумі 5315 грн. 12 коп.; прострочених відсотків, в сумі 2967 грн. 93 коп., комісії, в сумі 1202 грн. 90 коп. та простроченої комісії, в сумі 13658 грн. 02 коп., що також підтверджується виписками по особовому рахунку.
08.06.2023 р. вих.№1859 ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-пропозицію щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із вимогами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Пункт 1.3.2 спірного договору визначає комісійну винагроду за обслугвування заборгованості, яка становить 2,30 % річних у місяць від суми кредиту. Саме це положення договору у зустрічному позові і оспорює ОСОБА_1
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Оцінюючи доводи зустрічного позову щодо наявності підстав спірного пункту договору (щодо комісії), укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Креді Агріколь Банк", суд керується тим, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів згідно з ст. 4 ЦПК України. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Пропорційність у цивільному судочинстві (ст. 11 ЦПК України) передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Глобал Спліт» не враховано, що в цій ж самій постанові від 13.07.2022 р. у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №583/3343/19 й постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. в справі №361/392/20, та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що за конкретними встановленими в цій справі обставинами позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачем та банком, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Крім того, вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 р. у справі №496/3134/19, стосувався встановлення у договорі про споживчий кредит плати у вигляді комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що для кваліфікації умови цього договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив (пункти 19, 33 постанови). Вказане однаково стосується будь-якої комісії незалежно від її назви, в т.ч. і комісії, до якої, ймовірно, включена плата за розрахунково- касове обслуговування.
Наведене вище повністю узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними в постанові від 06.11.2023 р. у справі №204/224/21.
Встановлення (виявлення) судом нікчемності правочину/ договору чи окремих їх умов в мотивувальній частині рішення не вимагає визнання їх недійсними за окремим рішенням суду, у зв'язку з чим посилання ТОВ «Глобал Спліт» на те, що умови Кредитного договору або окремі його пункти не визнані в судовому порядку недійсними, є безпідставними та помилковими.
Суд вважає, що не заслуговують на увагу посилання ТОВ «Глобал Спліт» на те, що сума, про яку зазначає ОСОБА_1 , нічим не підтверджується, так як ОСОБА_1 не надав жодних квитанцій, які б підтверджували факт сплати ним суми у розмірі саме 36864,38 грн., оскільки сума сплаченої комісії, про стягнення якої ОСОБА_1 просить у зустрічному позові, розрахована на підставі відповідних Виписок з рахунків за період з 17.05.2019 р. по 26.01.2023 р., доданих самим ТОВ «Глобал Спліт» до первісного позову, на підставі яких ним самим розраховані суми заборгованості за Кредитним договором.
Щодо розміру сплаченої ОСОБА_1 суми комісії за Кредитним договором, треба зазначити, що така сума комісії в загальному розмірі 36864,38 грн. розрахована на підставі Виписки з рахунку НОМЕР_1 за період з 17.05.2019 р. по 26.01.2023 р., яка додана ТОВ «Глобал Спліт» до його позову, і розрахунок такої суми міститься в зустрічному позові (1202,90 + 1203,50 + 13,91 + 1188,99 + 1202,90 + 1202,90 + 112,17 + 2293,63 + 1202,90 + 2405,8 + 1202,90 + 2405,80 + 1202,90 + 5,13 + 2400,67 + 2239,41 + 102,53 + 300 + 1816,0 + 353,66 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 1202,90 + 6,68 + 1973,0 = 36864,38).
В той же час ТОВ «Глобал Спліт» у відзиві на зустрічний позов зазначає, що сума сплаченої ОСОБА_1 комісії за Кредитним договором становить не 36864,38 грн., а становить
34575,96 грн ., і посилається при цьому на іншу Виписку з рахунку
НОМЕР_2 за період з 17.05.2019 р. по 26.01.2023 р.
Посилання ТОВ «Глобал Спліт» при розрахунку сплаченої ОСОБА_1 суми комісії за Кредитним договором на Виписку з рахунку НОМЕР_2 cуд вважає необгрунтованим, оскільки Виписка з рахунку НОМЕР_1 , на підставі якої розрахована сума комісії за зустрічним позовом в розмірі 36864,38 грн., стосується лише сум нарахованої та сплаченої комісії, і вказаний у ній номер рахунку присутній в Розрахунку заборгованості, зробленому АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» і доданому ТОВ «Глобал Спліт» до первісного позову, а Виписка з рахунку НОМЕР_2 , на яку посилається ТОВ «Глобал Спліт» при визначенні ним суми сплаченої комісії в розмірі 34575,96 грн., стосується не лише сум нарахованої та сплаченої комісії, а і всіх інших нарахованих та сплачених платежів за Кредитним договором, і вказаний у ній номер рахунку відсутній в Розрахунку заборгованості, зробленому АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» і доданому ТОВ «Глобал Спліт» до первісного позову.
Крім того, у відзиві на зустрічний позов відсутній будь-який математичний розрахунок зазначеної ТОВ «Глобал Спліт» суми сплаченої комісії в розмірі 34575,96 грн.
Зокрема, щодо посилання ТОВ «Глобал Спліт» на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності для заявлення вимог про стягнення суми сплаченої ним комісії за Кредитним договором, і зазначає, що строк позовної давності до платежів, здійснених ОСОБА_1 в рахунок погашення комісії/простроченої комісії згідно кредитного договору, сплив, оскільки ОСОБА_1 звернувся з зустрічною позовною заявою 20 лютого 2024 року, а також те, що строк позовної давності по всім платежах, які здійснені ОСОБА_1 в рахунок погашення комісії/простроченої комісії з жовтня 2020 року сплинув та не підлягає стягненню, згідно приписів ст. 261 ЦК України.
Суд вважає такі доводи ТОВ «Глобал Спліт» помилковими та повністю безпідставними, враховуючи наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої коронавірусом 8АК.8-СоУ-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Строк карантину неодноразово безперервно продовжувався, в останній раз - до 30 червня 2023 року (карантин було відмінено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. №651 з 01.07.2023 р.).
Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОУШ-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУІР-19). строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже на час (строк) дії установленого на території України карантину з 12.03.2020 р. по 30.06.2023 р. строки, визначені в тому числі статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, було продовжено.
У зв'язку з цим, не може визнаватися наявність спливу позовної давності у випадку, якщо закінчення строку для звернення до суду припадало на строк дії карантину.
Отже, якщо закінчення строку позовної давності припадало на період після 12.03.2020 р. і до 30.06.2023 р., то він продовжувався до кінця дії карантину, тобто до 30.06.2023 р.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 р.) викладені у чисельних постановах Верховного Суду, наприклад, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21, від 01.09.2022 р. у справі №910/14346/21, від 07.09.2022 р. у справі №679/1136/21.
Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії», а Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023 р. «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» вказаний пункт 19 у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
У зв'язку з цим, не визнається наявність спливу позовної давності у випадку, якщо закінчення строку для звернення до суду припадає в період дії воєнного стану в Україні.
Тобто, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 24.02.2022 р., то він продовжується до кінця дії такого воєнного стану в Україні.
Тому, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог про стягнення сплаченої суми комісії.
Твердження ТОВ «Глобал Спліт» про те, що право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Глобал Спліт» відповідно до Договору відступлення права вимоги №3-2023 від 23.01.2023 р., платежі по погашенню заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 здійснював на рахунки АТ «Креді Агріколь Банк» до укладання Договору відступлення права вимоги № 3-2023 від 23.01.2023 р. (останій платіж по погашенню комісії - 22.02.2022 р.), вказані платежі були внесені на розрахункові рахунки АТ «Креді Агріколь Банк» і ТОВ «Глобал Спліт» їх не отримувало, ТОВ «Глобал Спліт до періоду укладення Договору відступлення права вимоги №3-2023 від 23.01.2023р. не приймало ніяких грошових коштів від ОСОБА_1 , а тому, на думку ТОВ «Глобал Спліт», вони не підлягають поверненню саме від ТОВ «Глобал Спліт», суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються актуальною судовою практикою Верховного Суду з аналогічного питання (стягнення сплаченої за кредитним договором суми комісії не з банку, з яким був укладений цей кредитний договір, а з нового кредитора, з яким банк уклав договір про відступлення права вимоги за таким кредитним договором).
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19 зазначено, що «у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора».
В постанові від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 Верховний Суд дійшов висновку, що у справі, яка переглядається, суди не врахували, що належним відповідачем за позовом боржника про проведення перерахунку заборгованості по договору, якщо він визнаний недійсним в частині, є особа, якій належить право вимоги за цим договором - кредитор, а у випадку заміни кредитора - новий кредитор.
В постанові Верховного Суду від 30.11.2023 р. у справі №382/1621/21 зазначено, зокрема, наступне:
« У справі, що переглядається: суди встановили, що у пункті 1.3.2 кредитного договору № 4/3105938 від 09 січня 2020 року сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.3.2 кредитного договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашання заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо; пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено;
поза увагою апеляційного суду залишилось те, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування апеляційний суд не врахував, що надання інших послуг за обслуговування кредиту, не кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування »;
банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору;
за таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що пункту 1.3.2 кредитного договору № 4/3105938 від 09 січня 2020 року, яким передбачено сплату ОСОБА_1 комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.3.2 кредитного договору, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»;
касаційний суд зауважує, що належним відповідачем за позовом боржника про застосування наслідків нікчемності правочину в частині комісії (зокрема, проведення перерахунку заборгованості по договору, чи стягнення коштів сплаченої комісії), є особа, якій належить право вимоги за цим договором - кредитор, а у випадку заміни кредитора - новий кредитор;
ОСОБА_1 пред'явив позов про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково недійсним до ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» та АТ «Креді Агріколь Банк». У прохальній частині зустрічного позову ОСОБА_1 просив: (1) визнати недійсним з моменту укладення пункт 1.3.2 комплексного договору № 4/3105938, укладеного 09 січня 2020 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 , щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості: щомісячно комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 договору; (2) стягнути з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на користь ОСОБА 1 суму сплаченої за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року комісійної винагороди в розмірі 31 756,56 грн. Позовних вимог до ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» ОСОБА 1 не заявляв;
суди встановили, що 05 серпня 2021 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» укладений договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021. Згідно цього договору 11 серпня 2021 року відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 4/3105938 від 09 січня 2020 року, що був укладений між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 , тому ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» набуло прав кредитора до позичальника за кредитним договором.
Апеляційний суд врахував, що належним відповідачем за позовом боржника про застосування наслідків нікчемності правочину в частині комісії (зокрема, проведення перерахунку заборгованості по договору, чи стягнення коштів сплаченої комісії), є особа, якій належить право вимоги за цим договором - кредитор, а у випадку заміни кредитора - новий кредитор; позовна вимога про стягнення сплаченої комісійної винагороди пред'явлена до неналежного відповідача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (попередній кредитор), тому у задоволенні вказаної позовної вимоги належить відмовити із зазначеної підстави».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
При зверненні із зустрічним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що встановлена банком послуга у вигляді «плати за комісійну винагороду» є несправедливою умовою кредитного договору. З 01.06.2019 року по 28.02.2022 року ОСОБА_1 було здійснено сплату щомісячних платежів комісійної винагороди на загальну суму 36864,38 грн. Проте покладення на позичальника обов'язку сплати комісійної винагороди та відповідальності за таку несплату суперечать вимогам закону та заборонено частиною третьою статті 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», частиною першою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування», а тому повинні бути визнані недійсними з моменту укладання договору. При цьому, сума сплаченої комісійної винагороди за період з 01.06.2019 року по 28.02.2022 року в розмірі 36864,38 грн. повинна бути повернена позивачу.
Необгрунтованими, безпідставними та передчасними відповідач вважає також і позовні вимоги щодо стягнення з нього строкової заборгованості в сумі 18700,60 грн. та нарахованих відсотків в сумі 5315,12 грн. (в загальній сумі 24015,72 грн.), тобто сум, строк сплати/погашення яких ще (на момент подання позову) не настав, оскільки вимоги достроково сплатити всю суму кредиту, що залишилась, заявлено/пред'явлено не було. Кредитний договір не містить умов автоматичної зміни строків виконання зобов'язань, в тому числі в разі їх порушення, а додані позивачем до позову кокії документів про такий обов'язок відповідача (достроково повернути всю суму кредиту з процентами) не свідчать та його не встановлюють, в тому числі за відсутності будь-яких доказів їх надсилання на адресу відповідача.
Враховуючи викладене, доводи зазначені у відзиві ТОВ «Глобал Спліт» на зустрічний позов ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первісний позов ТОВ «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, підлягає частковому задоволення, а саме, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 13611,02 грн. (тринадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 02 копійки), яка складається з рахунку простроченої заборгованості - 10643,09 грн., рахунку прострочених відсотків - 2967,93 грн., стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 696,01 грн., в іншій частині позову слід відмовити.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Глобал Спліт» про стягнення суми сплаченої комісії, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки доводи викладені представником ОСОБА_1 повністю підтверджуються матеріалами справи, судовою практикою та спростовують доводи викладені ТОВ «Глобал Спліт», тому суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Глобал Спліт» сплачену суму комісії (комісійної винагороди) за Комплексним договором №5/1138696 від 17.05.2019 р. за період з 01.06.2019 р. по 28.02.2022 р. в розмірі 36864,38 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 38 копійок.)
Крім того, ОСОБА_1 у зустрічному позові просив суд стягнути з ТОВ «Глобал Спліт» витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом первісного позову пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог, виходячи із суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23050,00 грн. та просив стягнути з ТОВ «Глобал Спліт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом зустрічного позову у повному розмірі 22250,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою
адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, можна дійти висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18, провадження №61-3410св20, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуваннямскладності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені представником ОСОБА_1 суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яких ОСОБА_1 (як відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) зазнав під час розгляду справи, адже і первісний позов і зустрічний були об'єднані в одне провадження та розглядалися в межах однієї справи, не відповідає критерію розумності та становить надмірний тягар для іншої сторони.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді, суд доходить висновку про необхідність зменшення суми, визначеної позивачем з 45350,00 грн. (яка складається з 23050,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу за первісним позовом та витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом зустрічного позову 22250,00 грн.) до 10000,00 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в такому розмірі не є неминучими і співмірними, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 (як відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) саме у визначеному позивачем розмірі. При цьому суд вважає, що стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою ним судового збору за подачу позову у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3,4,5, 10, 11, 12, 13, 18, 58, 62, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215,217, 526, 527, 530, 610, 626,627, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1,19,27,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором у сумі 13611,02 грн. (тринадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 02 копійки), яка складається з рахунку простроченої заборгованості - 10643,09 грн., рахунку прострочених відсотків - 2967,93 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) - судовий збір у розмірі 696,01 грн. (шістсот дев'яносто шість гривень 01 копійка).
В іншій частині позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) про стягнення суми сплаченої комісії - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - сплачену суму комісії (комісійної винагороди) за Комплексним договором №5/1138696 від 17.05.2019 р. за період з 01.06.2019 р. по 28.02.2022 р. в розмірі 36864,38 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 38 копійок.)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.5 Б, оф.5, Код ЄДРПОУ 41904846) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту рішення суду - 11.08.2025 року.
Суддя: О.М. Ачкасов