Справа № 149/1993/24
Провадження №2/149/13/25
Номер рядка звіту 62
іменем України
05.08.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Павлюк О. О.,
за участю:
секретаря Олійник І. С.,
представника позивача: адвоката Онишко В. М.,
відповідача: ОСОБА_1 , його представника - адвоката Савчук О. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей,
ОСОБА_2 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду від 06.05.2016 вказаний шлюб було розірвано. 19.03.2016 між сторонами був укладений договір про місце проживання дітей та про участь у вихованні дітей того з батьків, хто проживає окремо. В договорі зазначено, що після розірвання шлюбу діти будуть проживати разом із матір'ю. Позивачка є васницею квартири АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована разом із дітьми. 22.02.2023 позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 . З метою прожажу вищезазначеної квартири позивачка разом із дітьми переїхала до іншої квартири, яка знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та його сім'ї ( АДРЕСА_2 ). Оскільки отримати дозвіл відповідача на перереєстрацію місця проживання дітей не представилось можливим, ОСОБА_2 просить надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання дітей по АДРЕСА_3 , без згоди батька.
Ухвалою суду від 02.07.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
04.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що зміна реєстрації місця проживання дітей призведе до погіршення житлових умов, оскільки квартира в якій позивач має намір їх зареєструвати належить одразу 5-м різним співвласникам, які не є батьками чи родичами дітей. Також вказне буде суперечити санітарно-гігієнічним нормам жилої площі на одну особу. Крім того, зазначає, що їх доньці - ОСОБА_3 виповнилось 14 років та вона сама має право обирати своє місце проживання (реєстрації).
10.09.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відмовити відповідачу у поновленні строку на продачу відзиву та задовольнити позов в повному обсязі.
20.09.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач наполягає, що задоволення позову буде суперечити правам дітей.
Ухвалою суду від 11.02.2025 було визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву відповідачем.
Ухвалою суду від 11.02.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач та його представник заперечили щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважають, що позов є необгрунтованим, його задовлення призведе до погіршення житлових умов та не відповідає інтересам дітей.
Представник третьої особи судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_6 матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 14); свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (копія на а.с. 15); свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (копія на а.с. 31).
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06.05.2016 в справі № 149/926/16 ц (копія наа.с. 20) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копія на а.с. 28) ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2 .
З Витягів з реєстру територіальної громади (а.с. 29, 30) встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровані у вище зазначеній квартирі.
В ході розгляду справи за правилами допиту свідка було допитано позивача - ОСОБА_2 , яка повідомила суду, що у неї з її чоловіком ОСОБА_5 мають можливість покращити умови проживання дітей та для цього воїм необхідно продати квартиру, в якій зареєстровані діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки покупець не хоче купувати квартир із зареєстрованими у ній дітьми, тому виникла необхідність, на час прожажу квартири, зареєструвати їх у батьків чоловіка за адресою АДРЕСА_2 . Також зазначила, що у 2023 помер батько позивача та його частку у вищезазначеній квартирі успадкувала його дружина. Відповідач чинить перешкоди у перереєстрації дітей.
Свідок ОСОБА_5 повідомив, що виховує 5 дітей, в тому числі двох дітей позивачки від попереднього шлюбу. В зв'язку з бажанням покращити житлові умови виникла необхідність здійснити продаж належної позивачці квартири, в якій зареєстровані діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та яких вони мають намір зареєструвати тимчасово в квартирі його батьків, однак відповідач чинить першкоди у вказаному. Також свідок зазначив, що на даний час, в квартирі проживають його матір та сестра з дитиною.
Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 (копія на а.с. 32) квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 88, кв.м, в якій позивач має намір зареєструвати дітей, на праві власності належить ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Згідно акта обстеження умов проживання від 05.06.2024 (копія на а.с. 37-38) в квартирі АДРЕСА_4 проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 . Умови для проживання дітей в квартирі створені.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не десята десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 цього закону декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.
Пунктом 33 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» визначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Статтею 176 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Згідно з ст. 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири). До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство). Стаття 160 цього Кодексу передбачає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами; ст. 161 - наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків.
Відповідно до ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коїш доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при ухваленні стосовно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і в приватній сферах. У постанові ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 надано широке тлумачення змісту поняття «якнайкращі інтереси дитини». Зазначено, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування, захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров'я; е) право дитини на освіту.
В ході розгляду справи було встановлено, що позивач має намір зареєструвати місце проживання дітей в квартирі загальною площею 88,6 кв.м, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Згідно акта обстеження умов проживання від 05.06.2024 (копія на а.с. 37-38) в даній квартирі проживають і мають постійне місце реєстрації 5 людей. В разі реєстрації дітей позивачки, в даній квартирі буду зареєстровано 7 людей.
Статтею 47 ЖК України визначено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Таким чином, враховуючи, що загальний розмір квартири становить 88, 6 кв.м, в разі задоволення позову, розмір норми житлової площі на 1 людину буде меншим, ніж визначений ЖК України, що не буде відповідати найкращим інтересам дітей.
Крім того, позивачка заявляла, що реєстрація дітей у вищезазначеній квартирі матиме короткотривалий час, доки вони не придбають новий будинок, однак нею не доведено, що ними вживаються якісь заходи для його придбання, а посилання на тимчасовість такої реєстрації суд розцінює як припущення.
Крім того, згідно договору між батьками про місце проживання дітей та про участь у вихованні дітей того з батьків, хто проживає окремо від 19.03.2016, який посвідчений приватним нотаріусмом Броварського міського нотаріального округу Бурбан Т. М. (копія на а.с. 16-19) сторонами було досягнуто згоди про те, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть проживати разом з їх матір'ю.
Також суд наголошує, що на даний час неповнолітні діти зареєстровані у житловому приміщенні, що належить на праві власності їх матері ОСОБА_2 . Реєстрація ж місця проживання дітей у житловому приміщенні, яке належить третім особам, які не перебувають у родинному зв'язку чи спорідненості з дітьми, може мати негативні наслідки для забезпечення належних житлових умов, безпеки від зняття з реєстрації заявою власника тощо. Доводи позивача щодо більшої зручності для навчання дітей в разі надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей за новою адресою, вказаних висновків суду не спростовують.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей у кв. АДРЕСА_5 відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, натомість заперечення відповідача суд вважає обгрунтованими і підставними.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем, а документально підтверджені судові витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката), понесені відповідачем, підлягають стягненню на його користь з позивача. Розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін, підтверджений наданими суду доказами (опис робіт, копії договорів, копії акту приймання-передачі робіт та інші докази).
Керуючись статтями 15, 16 ЦК України, ст. 160 СК України, статтями 5, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України», пунктами 33, 87 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати, пов'язані з розглядом справи (витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката) у загальній сумі 23700 (двадцять три тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_2 , залишити за нею.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 13.08.2025
Суддя Павлюк О. О.