Провадження № 22-ц/803/7493/25 Справа № 213/365/24 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
05 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/365/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, , апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 квітня 2025 року, -
У січні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу сторонами було придбано автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 , який придбано за спільні кошти, та є їх спільною сумісною власністю.
Позивачка просила суд: визнати вказаний автомобіль спільною сумісною власністю сторін та визнати за нею частини, стягнувши з відповідача на її користь вартість частини даного автомобіля, а саме 125 000,00 грн, припинити її право власності на частину даного автомобіля, визнавши право власності на даний автомобіль за відповідачем.
У липні 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив суд: визнати автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 особистою приватною власністю; визнати спільним майном подружжя грошові кошти в загальній сумі 139516,85 грн, які ОСОБА_2 перераховував ОСОБА_4 до спільного бюджету сім'ї, та стягнути частину даних коштів; визнати спільною заборгованість за комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 01.12.2022 на суму 11457,92грн, стягнувши на його користь з ОСОБА_4 половину, а саме 5728,96 грн.; визнати спільною заборгованість за комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2023 по 01.12.2023 на суму 22342,94 грн, стягнувши на його користь з ОСОБА_4 половину, а саме 11171,47 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено.
Визнано, що транспортний засіб Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та належить їм по частині вказаного транспортного засобу кожному.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь та ОСОБА_6 , в порядку грошової компенсації вартості частини транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, суму в розмірі 125 000,00 грн., припинивши право власності ОСОБА_6 на частину транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, та визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя та визнання особистою власністю - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задоволення його зустрічного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов до помилкового висновку про придбання нерухомого майна саме у спільну сумісну власність, адже сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, судом не було враховано, що з початку 2022 року ОСОБА_2 перебував в зоні бойових дій, а ОСОБА_4 проживала у своєї матері та відмовилася сплачувати комунальні платежі за утримання квартири, у якій вони разом проживала до припинення шлюбних відносин. Таким чином, на час звернення до суду з позовом про поділ майна сторони лише формально перебували у шлюбі, однак, фактично не проживали та не вели спільне господарство, як чоловік та жінка, а тому відсутні підстави вважати спірний автомобіль спільним майном подружжя.
Суд не з?ясував, а позивачка не зазначила у позові, для яких цілей було придбано транспортний засіб і як вони збиралися його використовувати, коли разом не проживали та на пропозицію ОСОБА_2 жити разом за місцем служби, як живуть багато сімей, де чоловік служить, відмовилась. Наполягає на тому, що автомобіль було придбано виключно для швидкого пересування у зоні бойових дій та наміру його використання в інтересах сім?ї не було, про що позивачці було достаменно відомо.
При цьому, транспортний засіб було придбано за 45 666,00 грн., а докази із сайт АВТО РІА щодо вартості аналогічного транспортного засобу є неналежними. Висновку ж експерта щодо визначення вартості транспортного засобу суду надано не було, що свідчить про недоведення заявлених позовних вимог ОСОБА_4 .
Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку щодо недоведеності зустрічного позову та не врахував, що сторони не вели спільного господарства, й ОСОБА_4 , отримуючи кошти від чоловіка, не здійснювала утримання майна, у зв?язку з чим виникла заборгованість за комунальними платежами.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Горбачевська І.П.,зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Горбачевську І.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.10.2019 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , після чого їй присвоєне прізвище ОСОБА_8 (а.с.8).
06.05.2024 шлюб між сторонами був розірваний (а.с.134).
ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 , у зв'язку з реєстрацією 23.11.2024 шлюбу (а.с. 201, 202).
ОСОБА_4 в жовтні 2023 року здійснювала поїздки потягом в період перебування ОСОБА_2 у відпустці для зустрічей з ним, та в період купівлі спірного автомобіля, для оформлення нотаріальної довіреності (а.с.10-13).
Сторони в період часу з лютого 2022 року по листопад 2023 року підтримували шлюбні відносини, були сім'єю, мали спільний бюджет, спілкувалися телефоном. У період відпусток ОСОБА_2 , під час перебування у відпустках, проводив цей час з ОСОБА_4 , як вказано у позові, та на підтвердження чого надано переписку сторін за 2022, 2023 роки (а.с.48-52).
У серпні 2023 року сторони проводили разом час у період відпустки ОСОБА_2 , на підтвердження чого надано переписку сторін з фотографіями. Останнє спілкування сторін відбулось 19 листопада 2023 року (а.с.55-57).
ОСОБА_2 здійснював перекази ОСОБА_4 (а.с.15-27), з чого видно, як пояснювала представник позивача, що сторони вели спільний бюджет до жовтня 2023 року.
ОСОБА_2 здійснював переведення коштів ОСОБА_4 до червня 2023 року включно (а.с.111-122).
Відповідно до копії Договору комісії №21412 від 14.10.2023, Акту огляду транспортного засобу, Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.10.2023, ОСОБА_2 придбав автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 , за суму 45 666,00 грн.Від імені ОСОБА_2 за нотаріальною довіреністю, виданою 01.10.2023, діяла ОСОБА_4 (а.с.100-107).
ОСОБА_4 надано суду витяги оголошень продажу автомобілів Skoda Octavia 2005р. 1.6мт (а.с.14), та вирахувано середню вартість спірного автомобіля - 250 000,00 грн.
ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 11.07.2011 (а.с.6).
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.03.2007 (а.с.32).
ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.108).
Станом на 01.12.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість на суму 11457,62 грн (а.с.123), станом на 1.12.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість на суму 22342,94 грн (а.с.110).
У банку «Південний» у ОСОБА_4 , дошлюбне прізвище ОСОБА_7 , наявний банківський рахунок, рух коштів з 19.10.2019 по 06.05.2024 не відбувався (а.с.161).
В АТ КБ «ПриватБанк» у ОСОБА_4 наявні банківські рахунки, вказано залишок, надано виписку (а.с.163,164-182).
В АТ «Універсал Банк» у ОСОБА_4 наявні банківські рахунки, залишок коштів відсутній (а.с.184, 185).
Оцінивши наведені вище обставини, у своїй сукупності, суд першої інстанції вважав доведеним, що, на момент придбання спірного автомобіля, сторони перебували у шлюбі, продовжували сімейні відносини, мали спільний бюджет, у зв?язку з чим суд визнав автомобіль Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , спільним сумісним майном подружжя. З огляду на те, що спірний транспортний засіб є неподільною річчю та перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з урахуванням згоди позивачки на виплату їй компенсації за частку в майні та відсутності доказів того, що сплата компенсації відповідачем за частину спірного автомобіля є для нього надмірним тягарем, дійшов висновку про задоволення вимог за первісним позовом про припинення права власності позивачки ОСОБА_1 на частину спірного автомобіля, та стягнення на її користь компенсації з відповідача ОСОБА_2 в сумі 125 000,00 грн, із визнанням за відповідачем ОСОБА_2 права власності на автомобіль Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 .
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтовності, оскільки, ОСОБА_2 перераховувались кошти на рахунок ОСОБА_4 в період шлюбу, в період спільного господарства, витрачені на ведення домашнього господарства, та суду не доведено наявність цих коштів на сьогоднішній день, а тому відсутні підстави для їх стягнення. Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення половини вартості заборгованості за комунальними платежами за квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначив, що ОСОБА_4 не є ні власницею, ні користувачем та не зареєстрована у вказаній квартирі, а тому не зобов?язана нести тягар по її утриманню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України, відповідно до ч. 3 та ч. 4 зазначеної статті, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або заводом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 372 ЦК України, визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Встановлено, що спірний автомобіль Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , придбаний у період зареєстрованого шлюбу сторін, тому це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхіднихдля спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи приписів статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя на автомобіль Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , відповідачем ОСОБА_2 не представлено, жодних клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено.
Посилання ж відповідача ОСОБА_2 на ту обставину, що на час звернення до суду з позовом про поділ майна сторони лише формально перебували у шлюбі, однак, фактично не проживали та не вели спільне господарство, як чоловік та жінка, а тому відсутні підстави вважати спірний автомобіль спільним майном подружжя, колегією суддів відхиляються, оскільки, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року по справі № 213/127/24 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , яке набрало законної сили 13 червня 2024 року, встановлено, що сторони не проживають разом з грудня 2023 року, не підтримують подружні стосунки, а тому подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам обох сторін.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що на момент придбання спірного автомобіля, у жовтні 2023 року, сторони перебували у шлюбі, продовжували сімейні відносини, мали спільний бюджет, а тому автомобіль Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , є спільним сумісним майном подружжя.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)).
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс21)).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Як було встановлено судом, автомобіль Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , придбаний у період шлюбу сторін, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Автомобіль є неподільною річчю.
Встановлено, що вказаним вище транспортним засобом фактично користувався та користується на теперішній час відповідач ОСОБА_2 , що не заперечується останнім в апеляційній скарзі.
Виходячи з викладеного, встановивши фактичне тривале користування спільним автомобілем Skoda Octavia саме відповідачем, приймаючи до уваги виявлення позивачкою бажання одержати компенсацію вартості 1/2 частки вказаного транспортного засобу, згідно змісту її позовних вимог; встановивши, що ринкова вартість автомобіля Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , складає 250 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та наявність підстав для визнання за відповідачем ОСОБА_2 , у порядку поділу майна подружжя, права власності на транспортний засіб марки Skoda Octavia, днз. НОМЕР_1 , а також стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 грошової компенсації вартості 1/2 частини цього майна у розмірі 125 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо незгоди із вартістю спірного транспортного засобу, визначеної на підставі даних веб сайту https://auto.ria.com, колегією суддів не приймаються, оскільки власного висновку спеціаліста (експерта) щодо визначення ринкової вартості спірного автомобіля відповідачем до ухвалення оскаржуваного рішення не представлено; клопотання про призначення відповідної судової автотоварознавчої експертизи не заявлялось ні у місцевому суді, ні в апеляційному суді, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року у справі № 125/2157/19 вказувала на те, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Визначаючи розмір грошової компенсації вартості транспортних засобів, суд першої інстанції керувався визначеною вартістю позивачкою, яка не має доступу до транспортного засобу, у зв?язку з чим в якості доказу обґрунтовано взяв до уваги скриншоти веб-сторінок сайту http//:auto.ria.com, які надані позивачкою щодо вартості подібних транспортних засобів, які були виставлені на продаж іншими особами на сайті оголошень.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 не надав судам будь-яких доказів на спростування вартості спірного транспортного засобу, визначеної на підставі даних веб сайту https://auto.ria.com (а.с. 14).
Доказів наявності іншого майна, яке підлягає поділу між подружжям, станом на момент припинення шлюбних відносин, суду не надано, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом про стягнення половини коштів перерахованих ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 .
Щодо вимог ОСОБА_2 у зустрічному позові про стягнення половини вартості заборгованості за комунальними платежами за квартиру по АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 11.07.2011 (а.с.6), та у неї відсутній обов?язок нести витрати по утриманню квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку з чим заявлені зустрічні позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 серпня 2025 року.
Головуючий:
Судді: