Провадження № 11-кп/803/898/25 Справа № 193/79/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2025 року Кривий Ріг
01.07.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах обвинуваченого, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 на вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2024р. яким обвинуваченого
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Водяне, Софіївського району Дніпропетровської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично мешкає в АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, вирішено долю цивільного позову
за участю прокурора ОСОБА_11
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_10
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_12
законного представника потерпілого ОСОБА_13
Оскаржуваним вироком ОСОБА_10 (далі-обвинуваченого) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, вирішено долю цивільного позову.
Вирок суду першої інстанції оскаржено прокурором у кримінальному провадженні, який в апеляційній скарзі:
- вважає, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не дотримано вимог ст. 65 КК України, принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ст.ст. 3, 27 Конституції України, не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти здоров'я, тяжкість кримінального правопорушення проти здоров'я, його наслідки - інвалідність потерпілого на все життя;
- зазначає, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості;
- прохає вирок скасувати в частині призначення покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років.
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 :
- зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, винуватість обвинуваченого не підтверджується належними та допустимими доказами;
- вказують, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 87,89 КПК України не звернув уваги на недопустимі та неналежні докази, які були наявні в клопотанні захисту, та дійшов висновку, що всі порушення, на які звертала увагу сторона захисту, є формальними та не тягнуть за собою визнання доказів недопустимими;
- вказують, що для проведення судово-медичної експертизи, щодо потерпілого надані три копії медичних довідок, походження яких невідоме та не визначена їх дійсність, та ким вони були надані, крім того диски з відеофайлами слідчого експерименту за участю потерпілого, обвинуваченого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 експертом не відкривались та не досліджувались до моменту судового розгляду, оскільки диски знаходились в конвертах;
- зазначають, що протоколи слідчих експериментів зі свідками, потерпілим, обвинуваченим не містять місця їх складання, місця та дати їх підписання, оскільки під час перегляду відеозаписів протоколи не заповнювалися, час їх складання відрізняється від часу їх відеозапису, в порушення вимог ст.240 КПК України зазначені експерименти проведені в іншому місці, в інший час доби, що не відповідає місцю їх проведення;
- вважають, що всупереч вимог ст. 350 КПК України висновок судово-медичної експертизи № 76 від 26.02.2024 є недопустимим доказом, оскільки клопотання потерпілого про направлення медичних документів до СМЕ розглянуто судом за відсутності обвинуваченого та інших учасників, при цьому судом не постановлена ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів в порушення ст.160 КПК України;
- зазначають, що оскільки кожний із наступних висновків експерта за основу прийняв первинний висновок СМЕ, який виконаний з численними порушеннями норм законодавства, тому висновок експерта № 133 від 16.12.2021р., висновок експерта № 158 від 17.12.2021р., висновок експерта КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_3 № 76 від 26.04.2024р. про визначення тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева», є неналежними та недопустимими доказами;
- вважають, що обвинувачення неконкретизоване, оскільки склад злочину, передбачений ст.121 КК України передбачає умисні дії, які спрямовані на настання наслідків за цією статтею КК України, та не встановлено, що обвинувачений мав умисел на спричинення ушкодження здоров'я потерпілому; змінене прокурором обвинувачення від 12.06.2024р. не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 121 КК України та є некоректним, оскільки тілесне ушкодження є тяжким і тоді, коли потягло інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, та під таким розладом розуміють ушкодження, яке не підпадає під інші ознаки тяжкого тілесного ушкодження, проте характеризується стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;
- зазначають, що розмір внаслідок ушкодження працездатності визначається з урахуванням об'єктивних даних і документів відповідно до «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009р. №1317, та у дітей - із вказівкою, що втрата загальної працездатності настане після досягнення працездатного віку, що не зазначено у висновку СМЕ № 76 від 26.02.2024р.;
- зазначають, що судом не зараховано обвинуваченому в строк відбуття покарання цілодобовий домашній арешт відповідно до п. 7 ст. 72 КК України із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають дню позбавлення волі;
- прохають скасувати вирок та ухвалити виправдувальний вирок.
В апеляційній скарзі представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 :
- вказує, що не згодний з вироком в частині призначення обвинуваченому розміру покарання внаслідок його м'якості без врахування того, що він фактично намагався виправдати свої дії начебто метою припинення протиправних дій щодо його малолітньої сестри, також поза увагою суду залишилась обставина щодо невизнання обвинуваченим, що саме внаслідок його дій потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження та потерпілий отримав інвалідність;
- зазначає, що суд неналежно обґрунтував свій висновок про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 200000грн., навів тільки загальні правові норми, та не зазначив підстав визначення саме такого розміру та які конкретні обставини він врахував, які були фізичні та душевні страждання потерпілого при цьому;
- вважає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не було враховано значне погіршення стану здоров'я та здібностей потерпілого, позбавлення потерпілого можливості їх реалізувати на тривалий час; також судом не зазначено, в чому полягали вимоги розумності та справедливості визначення розміру відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, суд не врахував, що обвинувачений після вчинення злочину не надав потерпілому допомоги та залишив місце злочину; що потерпілий тривалий час внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні, а також проходив лікування у лікарів - стоматолога, невролога, проходив медичне обстеження головного мозку, до теперішнього часу проходив амбулаторне та стаціонарне лікування, потребує фізіотерапії, постійного нагляду невролога та офтальмолога, відвідування басейну, оскільки у потерпілого розвинулась кіста в лівій тім'яній області, лівосторонній геміпарез, виражений антено-неврологічний синдром, посттравматична правостороння косоокість та птоз правого ока;
- вказує, що судом не враховано, що потерпілий під час побиття зазнав приниження внаслідок безпричинного фізичного насильства, зазнав та зазнає до теперішнього часу моральні страждання від сильного фізичного болю, та кардинальні тривалі зміни умов свого життя, неможливості самостійно повноцінно здійснювати життєдіяльність під час лікування внаслідок виникнення суттєвих обмежень щодо способу життя, різкого погіршення стану здоров'я, який не відновлений до теперішнього часу, а також порушення нормального сну та душевного спокою потерпілого;
- вважає, що суд належним чином не врахував особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча і є особою, яка в силу ст. 89 КК України є несудимою, проте раніше вчиняв кримінальні правопорушення за ч. 1 та за ч. 2 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України, тобто є особою, схильною до вчинення насильницьких дій, за місцем мешкання зарекомендував себе з негативної сторони, схильний до вживання алкогольних напоїв та створення конфліктних ситуації, не працевлаштований, те не має бажання працевлаштуватись, вихованням малолітньої дитини не займається;
- прохає оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частини новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисників, обвинуваченого, прокурора, неповнолітнього потерпілого та законного представника неповнолітнього потерпілого, та їх представника, які підтримали подані апеляційні скарги та прохали її задовольнити, позицію прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисників, позицію захисників та обвинуваченого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та представника потерпілих, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого визнано винуватим у тому, що обвинувачений 30.01.2021р., близько 22.00год., знаходячись на автодорозі по вул. Молодіжній в с. Водяне Криворізького району Дніпропетровської області, з метою ініціювання конфлікту, зустрів їдучих на трьох велосипедах групу осіб ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 і продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання тілесних ушкоджень зазначеним особам, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до них, висловлюючись в їхню сторону нецензурною лайкою, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, правою рукою, стиснутою в кулак, спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_12 (далі - неповнолітньому потерпілому) один удар в скроневу область голови справа та один удар в область нижньої щелепи справа, чим спричинив неповнолітньому потерплому тяжкі тілесні ушкодження. Отримавши два удари від обвинуваченого, неповнолітній потерпілий залишився стояти на місці, втримавшись на ногах, та в свою чергу будь-якого опору не чинив.
В результаті протиправних дій обвинуваченого неповнолітньому потерпілому спричинено тілесні ушкодження, а саме закриту черепно-мозкову травму, перелом правої скроневої кістки; епідуральну гематому правої скроневої та тім'яної областей; забій головного мозку середнього ступеня; частковий птоз правого ока (за рахунок парезу ІІІ пари черепно-мозкових нервів), скол коронки 7 го зуба на нижній щелепі праворуч; які виникли від ударної дії зі значною силою тупого твердого предмета, який мав обмежену контактуючу поверхню, якими могла бути стиснута в кулак рука та інші тупі предмети, що мають аналогічні властивості. Тілесні ушкодження, що входять до комплексу закритої черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові) за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, за ознакою, що небезпечні для життя; оцінюються у сукупності і розділенню по ступеню тяжкості кожне окремо не підлягають.
Відповідно до висновку експерта КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДОР № 76 від 26.02.2024р. у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено діагноз:
- наслідки закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ ступеня, лінійного перелому правої скроневої кістки, епідурального крововиливу справа, стан після операції (02.11.2021)- кістково-пластичної трепанації з видаленням крововиливу у вигляді післяопераційних змін правої скроневої ділянки, арахноїдальної кістки лівої тім'яної ділянки, нерізко вираженого нижнього правобічного спастичного моно парезу, помірно вираженої статико-координаторної недостатності, вираженого астеноневротичного синдрому, когнітивно-мнестичних порушень, стійкого цефалічного синдрому.
Ступінь втрати працездатності, згідно Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012, таблиця 1, п. 1.5а- 5-15%, п.1.6б-15-30%, п.1.1.в- 20-25% що в сумі складає 40-70%.
Втрата працездатності знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з черепно-мозковою травмою, отриманою неповнолітнім потерпілим ОСОБА_12 30.10.2021, тобто є її безпосереднім наслідком.
Відповідно до п.2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до розладу здоров'я, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності, не менш на 1/3 (не менше 33%).
Дії обвинуваченого кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння, що спричинило розлад здоров'я, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, а саме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Суд першої інстанції в обґрунтування доведеності висновку про винуватість обвинуваченого поклав такі докази:
- показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 в суді, який показав, що 30.10.2021р., приблизно о 21 годині він разом з чотирма однолітками знаходився в с. Водяне, займались на турніках. Там зустріли знайомого, який повідомив, що обвинувачений шукає особу, яка його сестрі пропонувала секс. Після цього вони вп'ятьох на трьох велосипедах поїхали іншою вулицею. При цьому він, коли їхав, побачив раніше незнайомого обвинуваченого, який наніс удар кулаком ОСОБА_16 в живіт, після чого підбіг до них та вдарив ОСОБА_15 в область щелепи, потім обвинувачений підскочив до нього та вдарив кулаком у скроню. Він особисто залишився стояти, а обвинувачений побіг за ОСОБА_17 та ОСОБА_14 . Він особисто також побіг, та зустрівся з ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 був відсутній. Йому стало погано, коли він приїхав додому, та наступного дня він звернувся до лікарні. Сестра обвинуваченого йому не відома, він казав обвинуваченому, що це не вони, прохав не бити, проте обвинувачений просто бив нічого не кажучи. Неповнолітній потерпілий прохав призначити обвинуваченому суворе покарання, цивільний позов задовольнити у повному обсязі;
- показання законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 в суді, яка показала, що 30.10.2021р. о 21.00год. син пішов кататись на велосипеді, прийшов додому о 22.50год, тримався за велосипед, повідомив, що його побили, та у нього дуже сильно болить голова. Уві сні син стогнав, зранку стало погано, почалася блювота, після чого вони поїхали до лікарні та до поліції, де написали заяву про притягнення обвинуваченого до відповідальності.
Наступного дня син в лікарні впав в кому, його прооперували, та транспортували до лікарні м. Дніпро. Вона прохала призначити обвинуваченому суворе покарання, цивільний позов задовольнити у повному обсязі;
- показання свідка ОСОБА_16 в суді, який показав, що восени 2021р. він разом з неповнолітнім потерпілим зі стадіону « ІНФОРМАЦІЯ_10 » їхали на велосипедах додому у Девладово. Попереду їхав потерпілий один, з кущів вискочив обвинувачений, скинув з велосипеда ОСОБА_15 , кричав, чого вони тут їздять. Обвинувачений вдарив неповнолітнього потерпілого обличчя, а потім сказав йому: «Ти що, ще й в стойку стаєш?» та вдарив ще раз. Від ударів потерпілий не падав. Потім обвинувачений хотів вдарити і його особисто, проте вони всі розбіглись. Обвинувачений казав, що вони приставали до його сестри, вони пояснювали, що вони не приставали. Він раніше не знав обвинуваченого, і його сестру також. Коли зустріли якогось чоловіка, то він повідомив, що обвинувачений п'яний, назад повертались іншою дорогою, бо чули, що обвинувачений агресивний, може побити;
- показання свідка ОСОБА_14 в суді, який показав що 30.10.2021 року близько 22 год., він, ОСОБА_15 , неповнолітній потерпілий, ОСОБА_17 , ОСОБА_16 їхали на турніки в с. Водяне, зустріли ОСОБА_20 , він сказав, що обвинувачений розшукує тих, хто пропонував його сестрі секс. Коли повертались, вибіг обвинувачений та вдарив потерпілого два рази у скроню та щелепу, потім вдарив ОСОБА_15 руками по обличчю, його особисто також вдарив по плечу, по ребрам. Вони казали обвинуваченому, щоб він заспокоївся. Освітлення було слабе, але було видно, як обвинувачений бив та куди. Неповнолітній потерпілий казав, що в нього болить зуб, та що йому треба їхати, і поїхав. Він особисто наступного дня дізнався від ОСОБА_17 , що потерпілого відвезли до лікарні;
- показання свідка ОСОБА_17 в суді, який показав що 30.10.2021р., він з друзями зібрались у ОСОБА_15 в гаражі, де спілкувалися, вирішили проїхати на турніки у Водяне. Їхали по центральній вулиці, їх зустрів незнайомий чоловік, та запитав, чи не пропонували вони інтим сестрі обвинуваченого, вони відповіли, що ні. Він сказав, щоб не їхали по центральній вулиці. Вони позаймалися, коли вертались, поїхали по примикаючій вулиці. Він спереду почув шум, побачив, що до нього йде обвинувачений, обвинувачений хапнув його особисто за куртку та скинув з велосипеда, після чого підходив до всіх, наносив удари. Раніше він знав обвинуваченого, нормально з ним спілкувався. З ним були неповнолітній потерпілий, ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Обвинувачений бив всіх кулаком, намагався всіх бити в голову. У ОСОБА_21 була розбита губа. У неповнолітнього потерпілого не було крові, ніхто швидку не викликав, всі втекли. Обвинувачений наніс неповнолітньому потерпілому удари в область голови, здається два удари. Коли обвинувачений до нього підійшов, то він сказав йому, щоб він зупинився, він був здається нетверезий, бив в голову, але він захистився від першого удару, був другий удар;
- показання свідка ОСОБА_15 в суді, який показав, що раніше обвинуваченого він знав, навчались в одній школі, при зустрічах вітались. 30.10.2021р. з друзями сиділи у нього в гаражі, хлопці захотіли покататись. Вони вп'ятьох на трьох велосипедах поїхали на стадіон позайматися. Їх зупинив якийсь чоловік, та попередив, що обвинувачений шукає того, хто чіплявся до його сестри. Вони поїхали на стадіон, позаймалися, а коли повертались по прилягаючій дорозі, до них знову вийшов чоловік, зупинив їх, і з кущів вискочив обвинувачений, схопив за кермо велосипеда, спитав за сестру, вони відповіли, що не знають його сестру, він на нього глянув та вдарив, вони впали з велосипеда, підбігли ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , вони говорили обвинуваченому, щоб він заспокоївся. ОСОБА_16 дзвонив двоюрідному брату обвинуваченого, щоб його забрали. Обвинувачений підбіг до ОСОБА_16 , намагався його бити, потім підбіг до нього особисто, вони впали, обвинувачений його шкрябав по шиї, бив потерпілого правою рукою, стиснутою в кулак, при цьому потерпілий підняв руки, та обвинувачений сказав йому: «Ти ще проти мене становишся в стійку?»;
- показання свідка ОСОБА_22 в суді, сестри обвинуваченого, яка показала що 30.10.2021р., близько 22 години, вона поверталась додому, до неї під'їхали на трьох велосипедах хлопці та запропонували піти з ними в закинуте приміщення. Вона злякалась та подзвонила брату. Вона знає ОСОБА_15 , він був з тими хлопцями. Їх було 3-4 чоловіка. Потерпілого вона не знає, їй відомий ОСОБА_17 та ОСОБА_14 .. Вони з нею не говорили. Вона йшла по вул. Гончарова, хлопці їхали з Девладово, як заїжджати в с. Водяне, було темно, їй не було видно обличчя співрозмовників. Вона брату подзвонила, сказала, що вони до неї чіпляються, він провів її до повороту, і пішов дивитися, хто це такі. Вона хлопців дуже злякалась, боялась, що можуть з нею щось зробити, які її ображали та матюкали. В судове засідання, коли приїздила мама, то потерпілий передавав через маму їй привіт. Після того, що сталося, вона боялась ходити гуляти;
- показання свідка ОСОБА_23 в суді, який показав, що восени 2021р., він увечері був в центрі села, відпочивав, випивав, зустрів молодих хлопців, чоловік 8-9, вони були на велосипедах та розмовляли. Він був занадто нетверезим, чув, як хтось, кричав, сварився. Того вечора він обвинуваченого не бачив. У обвинуваченого є молодша сестра, але обвинувачений йому нічого не говорив, про те, що її хтось ображав, він дізнався про це через 2-3 дні. Він не говорив хлопцям, що обвинувачений розшукує їх.
- протокол про прийняття заяви законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 від 31.10.2021р. про притягнення обвинуваченого до відповідальності;
(а.с. 6 т. 2)
- протокол затримання обвинуваченого від 03.11.2021р., якого у присутності двох понятих та захисника затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме безпосередньо після вчинення злочину потерпілий та свідки вказали на те, що саме обвинувачений вчинив злочин;
(а.с. 77-78 т. 2)
- протокол слідчого експерименту від 16.12.2021р. із диском до нього за участю неповнолітнього потерпілого, під час якого він в присутності двох понятих, розповів про події та обставини, що відбулись 30.01.2021р. на автодорозі по АДРЕСА_2
(а.с.108-110 т.2)
- протокол слідчого експерименту від 16.12.2021р. із диском за участю свідка ОСОБА_14 в присутності двох понятих, розповів про події та обставини, що відбувалися на місці події;
( а.с.111-113 т.2)
- протокол слідчого експерименту від 16.12.2021р. із диском за участю свідка ОСОБА_15 , під час якого він в присутності двох понятих, розповів про подію та ті обставини, що відбувалися на місці події;
(а.с.114-116 т.2)
- протоколом слідчого експерименту від 16.12.2021р. із диском за участю підозрюваного, під час якого він у присутності двох понятих розповів про обставини, що відбувалися на місці події;
(а.с.118-120т.2)
- висновок СМЕ № 158 від 17.12.2021р. щодо спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_12 , з виявленням наступних, об'єктивно підтверджених тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки; епідуральної гематоми правої скроневої та тім'яної областей; забою головного мозку середнього ступеня; часткового птозу правого ока (за рахунок парезу ІІІ пари черепно-мозкових нервів) сколу коронки 7 го зуба на нижній щелепі праворуч, які виникли від ударної дії зі значною силою тупого твердого предмета (предметів), який (які) мав (мали) обмежену контактуючу поверхню, яким (якими) міг (могли) бути стиснута в кулак рука та інші тупі предмети, що мають аналогічні властивості. Тілесні ушкодження, що входять до комплексу закритої черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові) за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, за ознакою, що небезпечні для життя; оцінюються у сукупності та розділенню по ступеню тяжкості кожне окремо не підлягають.
(а.с.125-140 т. 2)
- висновок СМЕ №76 від 26.02.2024р., щодо встановлення у неповнолітнього потерпілого діагнозу у вигляді наслідків закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ ступеня, лінейного перелому правої скроневої кістки, епідурального крововиливу справа, стан після операції (02.11.2021)- кістково-пластичної трепанації з видаленням крововиливу у вигляді післяопераційних змін правої скроневої ділянки, барахноїдальної кістки лівої тім'яної ділянки, нерізко вираженого нижнього правобічного спастичного моно парезу, помірно вираженої статико-координаторної недостатності, вираженого астеноневротичного синдрому, когнітивно-мнестичних порушень, стійкого цефалічного синдрому.
Ступінь втрати працездатності, згідно Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012, таблиця 1, п.1.5а- 5-15%, п.1.6б-15-30%, п.1.1.в- 20-25% що в сумі складає 40-70%.
Втрата працездатності знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з черепно-мозковою травмою, отриманою ОСОБА_12 30.10.2021, тобто є її безпосереднім наслідком.
Відповідно до п. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до розладу здоров'я, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності не менш на 1/3 (не менше 33%).
(а.с.181-243т.4)
Суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання сторони захисту про визнання неналежними та недопустимими доказами висновку СМЕ №76 від 26.02.2024р., висновку СМЕ № 1626 від 04.11.2021р. та похідних від нього висновку СМЕ № 1826 від 16.12.2021р., висновку СМЕ № 133 від 16.12.2021р., висновок СМЕ № 158 від 17.12.2021р., оскільки клопотання про це заявлене в судових дебатах, тому не можуть бути до уваги , оскільки були здобуті в ході досудового розслідування та під час судового розгляду в межах чинності КПК України.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про неспроможність заяви сторони захисту, що обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неконкретизованим, з аналогічних підстав.
Також суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 23, 1166, 1177 ЦК України, роз'ясненнями Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. №4 у повному обсязі задовольнив позов сторони захисту про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 48178,61грн, та 40000 грн. витрат на правову допомогу, частково задовольнив позов сторони захисту про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 200000грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому суд першої інстанції перевірив показання обвинуваченого щодо фактичних обставин справи наданих ним при проведенні слідчого експерименту за його участі та в судовому засіданні, враховуючи його заінтересованість у вирішенні даного кримінального провадження, проаналізувавши їх зміст з позиції повноти, несуперечності, логічної послідовності, та дійшов висновку про їх достовірність, оскільки вони є повними, послідовними, в них відсутні протиріччя та вони узгоджуються з усією сукупністю зібраних доказів по справі.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що судом першої інстанції доведена подія кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме час, місце, спосіб та всі обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується формулюванням обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним із зазначенням часу, місця, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, також зазначені форма вини, мета та мотив вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що суд першої інстанції обґрунтував обвинувачення, визнаного ним доведеним, конкретними безпосередньо дослідженими доказами, надав аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях неповнолітнього потерпілого, його законного представника, численних свідків, обвинуваченого при проведенні досудового розслідування та в судовому засіданні, у висновках численних експертиз та інших письмових доказах.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що судом в основу обвинувального вироку щодо обвинуваченого покладені лише належні, допустимі та достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності після всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів викладені у оскаржуваному вироку в точних та категоричних судженнях, які виключають будь-які сумніви з приводу допустимості та достовірності того чи іншого доказу. Прийняття судом першої інстанції одних доказів та відхилення інших вмотивовано.
Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, винуватість обвинуваченого не підтверджується належними та допустимими доказами, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 87,89 КПК України не звернув уваги на недопустимі та неналежні докази, які були наявні в клопотанні захисту, та дійшов висновку, що всі порушення, на які звертала увагу сторона захисту, є формальними та не тягнуть за собою визнання доказів недопустимими, є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню за таких підстав
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.10.2021р. близько 22.00год. обвинувачений знаходився на автодорозі по вул. Молодіжній в с. Водяне Криворізького району Дніпропетровської області, та діючи умисно, з мотиву раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення неповнолітньому потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, наніс неповнолітньому потерпілому кулаком правої руки один удар в скроневу область голови справа та один удар в область нижньої щелепи справа, заподіявши неповнолітньому потерпілому закриту черепно-мозкову травму: перелом правої скроневої кістки; епідуральну гематому правої скроневої та тім'яної областей; забій головного мозку середнього ступеня; частковий птоз правого ока (за рахунок парезу ІІІ пари черепно-мозкових нервів) скол коронки сьомого зуба на нижній щелепі праворуч; які виникли від ударної дії зі значною силою тупого твердого предмета, який мав обмежену контактуючу поверхню, яким могла бути стиснута в кулак рука та інші тупі предмети, що мають аналогічні властивості. Тілесні ушкодження, що входять до комплексу закритої черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові) за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, за ознакою, що небезпечні для життя; оцінюються у сукупності та розділенню по ступеню тяжкості кожне окремо не підлягають.
Відповідно до висновку експерта КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ДОР № 76 від 26.02.2024 року у неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 встановлено діагноз:
- наслідки закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ ступеня, лінійного перелому правої скроневої кістки, епідурального крововиливу справа, стан після операції (02.11.2021)- кістково-пластичної трепанації з видаленням крововиливу у вигляді післяопераційних змін правої скроневої ділянки, арахноїдальної кістки лівої тім'яної ділянки, нерізко вираженого нижнього правобічного спастичного моно парезу, помірно вираженої статико-координаторної недостатності, вираженого астеноневротичного синдрому, когнітивно-мнестичних порушень, стійкого цефалічного синдрому.
Ступінь втрати працездатності, згідно Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012, таблиця 1, п.1.5а- 5-15%, п.1.6б-15-30%, п.1.1.в- 20-25% що в сумі складає 40-70%.
Втрата працездатності знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з черепно-мозковою травмою, отриманою ОСОБА_12 30.10.2021, тобто є її безпосереднім наслідком.
Відповідно до п. 2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до розладу здоров'я, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності, не менш на 1/3 (не менше 33%).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наведене вище обвинувачення підтверджується:
- по-перше показаннями неповнолітнього потерпілого та його законного представника в суді, згідно яких саме обвинувачений при обставинах, наведених у вироку суду першої інстанції, умисно наніс неповнолітньому потерпілому кулаком правої руки два удари в область голови справа та в область нижньої щелепи справа, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження;
- по-друге, письмовою заявою законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 , про її звернення на другий день після події до правоохоронних органів з метою притягнення обвинуваченого до відповідальності за заподіяння ним тілесних ушкоджень неповнолітньому потерпілому;
- по-третє, незмінними, несуперечливими, логічними показаннями численних свідків події ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , що саме обвинувачений наніс неповнолітньому потерпілому два удари кулаком правої руки в область голови при обставинах, викладених у вироку;
- по-четверте, безпосередніми показання обвинуваченого при проведені досудового розслідування та в судовому засіданні, що він наніс удар неповнолітньому потерпілому в голову, проте не бажав заподіювати йому таких тілесних ушкоджень, прохав суворо його не карати;
- численними висновками судово-медичних експертиз щодо наявності у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило розгляд здоров'я, потерпілого, поєднаний за стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, а саме:
1) висновком СМЕ № 158 від 21.12.2021р., що у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 виявлені закрита черепно-мозкова травма, перелом правої скроневої кістки; епідуральна гематома правої скроневої та тім'яної областей; забій головного мозку середнього ступня, частковий птоз правого ока (за рахунок парезу ІІІ-ї пари черепно-мозкових нервів, скол коронки сьомого зуба на нижній щелепі праворуч, які виникли від двох травмуючих ударних дій зі значною силою тупим предметом в область голови, яким міг бути стиснуте в кулак руки. Тілесні ушкодження, що входять до комплексу закритої черепно-мозкової травми(сукупність тілесних ушкоджень на голові) за своїм характером відносяться категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, за ознакою, що небезпечні для життя. Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати даті 30.10.201р.
Перебіг, встановленої при СМЕ тяжкої закритої черепно-мозкової травми, під час травматичного процесу до виникнення неповного птозу правого ока ( як наслідок парезу ІІІ-ї пари черепно-мозкових нервів) і відноситься до невиправних тілесних ушкоджень.
Не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способу, вказаного та продемонстрованого неповнолітнім потерпілим, свідком ОСОБА_14 , в ході проведення слідчих експериментів за їх участю.
Для проведення даної СМЕ на підставі постанови слідчого експерту були надані медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_12 №12944 КП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », якою підтверджується, що він з 02.11.2021р. в 21:00год. по 01.12.21р. знаходився у нейрохірургічному відділенні після перевезення з ІНФОРМАЦІЯ_12 31.10.2021р. після побиття невідомим. Операція 01.11.2021р. Клінічно встановлений заключний діагноз: забій головного мозку епідуральний крововилив. Перелом склепіння черепу.
Для проведення зазначеної СМЕ слідчим та потерпілим також надані та досліджені копії довідок КП « ІНФОРМАЦІЯ_13 № 2 від 01.11.2020р. КНП « ІНФОРМАЦІЯ_14 №35 від 06.12.2021р., стоматологічної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_15 » від 04.12.2021р., два компакт-диска з відеозаписами комп'ютерної томографії, копія протоколів проведення слідчих експериментів з дисками з відеофайлами за участю неповнолітнього потерпілого, неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_15 , підозрюваного ОСОБА_10 .
2) висновком СМЕ № 133 від 16.12.2021р., яким встановлено, що кров обвинуваченого належить до групи АВ за ізосефологічною системою ПВО., який зроблений на підставі постанови начальника Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_24 «Про відібрання біологічних зразків для проведення експертного дослідження.
3) висновоком СМЕ № 76 від 26.02.2024р. на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2023р., якою на підставі наданих матеріалів кримінального провадження вивчення наданої медичної, судово-медичної документації, даних безпосереднього огляду неповнолітнього потерпілого від 15.02.2024р. йому встановлений діагноз у вигляді наслідків закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІ ступеню, лінійного перелому правої скроневої кістки, епідурального крововиливу справа, стан після операції (02.11.2021р.) кістково-пластичної трепанації з видаленям крововиливу у вигляді післяопераціних змін правої скроневої ділянки, арахноїдальної кістки лівої тім'яної ділянки, нерізко вираженого нижнього правобічного спастичного монопарезу , помірно вираженої статико-координаційної недостатності вираженого астено-невротичного синдрому, когнітивно-менестичних порушень, стійкого цефалгічного синдрому.
Ступінь втрати працездатності, згідно Наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012, таблиця 1, п. 1.5а- 5-15%, п. 1.6б-15-30%, п. 1.1.в- 20-25% що в сумі складає 40-70%.
Втрата працездатності знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з черепно-мозковою травмою, отриманою ОСОБА_12 30.10.2021, тобто є її безпосереднім наслідком.
Відповідно до п.2.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6, виявлені у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до розладу здоров'я, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності, не менш на 1/3 (не менше 33%).
Для проведення зазначеної експертизи суд першої інстанції зобов'язав керівництво КНП « ІНФОРМАЦІЯ_16 , КНП « ІНФОРМАЦІЯ_13 , КП « ІНФОРМАЦІЯ_17 , КП « ІНФОРМАЦІЯ_18 , Криворізька філія КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_19 », в яких перебував на лікуванні після отримання тілесних ушкоджень неповнолітній потерпілий, надати експерту картки стаціонарного хворого ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.79-81 т.4)
Ухвалою суду першої інстанції від 06.11.2023р. вдруге зобов'язано керівництво КП « ІНФОРМАЦІЯ_18 направити експерту для проведення СМЕ картку стаціонарного хворого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 № 12944 КП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » (а.с.135 т.4)
04.09.2023р. та 04.10.2023р. доповідач по справі судово-медичний експерт ОСОБА_26 письмово повідомив суду першої інстанції про отримання за ухвалою суду першої інстанції від 20.06.2023р. амбулаторної карти неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , 2007р.н. (інвалід дитинства) з КНП « ІНФОРМАЦІЯ_16 ; трьох медичних карток стаціонарного хворого № 6872/1152, №7554/2065, №166/13 з КНП « ІНФОРМАЦІЯ_13 » № 16 КМР, медичної карти стаціонарного хворого № 23718 з КП « ІНФОРМАЦІЯ_13 » КМР, медичної картки стаціонарного хворого № 605 Криворізька філія КП « ІНФОРМАЦІЯ_19 .
Крім того в даних письмових повідомленнях зазначено про необхідність надання дисків із записом комп'ютерного та магнітно-резонансного досліджень від 01.11.2021р. та медичної карти стаціонарного хворого № 12944 з КП « ІНФОРМАЦІЯ_18 , де неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.11.2021р. по 01.12.2021р. (а.с. 116,131 т.4)
05.10.2023р. відповідно до письмової заяви законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 до матеріалів справи долучені два диски з результатами МРТ від 01.11.2021р. та знімок МРТ від 30.06.2022р. (а.с. 122 т.4).
13.11.2023р. начальником КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » ОСОБА_27 повідомлено, що для проведення експертизи також отримано карту стаціонарного хворого № 23718 з нейрохірургічного відділення КП ІНФОРМАЦІЯ_13 неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 (а.с.140 т.4)
02.09.2024р. до суду першої інстанції надійшла письмова вимога доповідача по справі, судово-медичним експертом ОСОБА_26 про забезпечення явки неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , для проведення його обстеження для проведення експертизи (а.с.170 т.4)
Як вбачається з мотивувальної частини висновку СМЕ № 76 від 26.02.2024р. при проведенні експертизи були дослідженні матеріали кримінального провадження в 4 томах та медична документація, яка була надана установами охорони здоров'я на підставі ухвали суду першої інстанції від 20.06.2023р. про призначення комісійної експертизи, а також надані диски з даними КТ та МРТ голови неповнолітнього потерпілого, які були на підставі заяви законного представника неповнолітнього потерпілого долучені до матеріалів кримінального провадження.
Так експертами використані при проведенні зазначеної експертизи:
1. Амбулаторна карта неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 з надписом «інвалід дитинства Д02/07»
2. Медична карта стаціонарного хворого неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 № 6872/1152 КП « ІНФОРМАЦІЯ_13 » КРП;
3. Медичну карту стаціонарного хворого неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 № 237182 КП « ІНФОРМАЦІЯ_17 ;
4. 2 медичні карти стаціонарного хворого неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 № 7554/2065, № 166/13 КНП « ІНФОРМАЦІЯ_17 ;
5. Медичну карту стаціонарного хворого неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 № 905 КНП « ІНФОРМАЦІЯ_21 » м. Кривий Ріг;
6. Два диски з даними КТ та МРТ досліджень, МРТ голови неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 .
Як вбачається з мотивувальної частини висновку СМЕ дослідженими оригіналами медичних документів підтверджується, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є інвалідом з причини віддалених наслідків черепно-мозкової травми зі стійкими дегенеративними порушеннями. Так, неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 з 31.10.2021р. (14:25год.) по 01.11.2021 (11:30год.) знаходився на стаціонарному лікуванні в КП ІНФОРМАЦІЯ_17 з діагнозом: ЗЧМТ Забій головного мозку ІІ ступеню. Перелом скроневої кістки з правого боку. Велика епідуральна гематома з правого боку зі зміщенням серединних структур (ширина 3мм., протяжність 100мм.) скронево-тенторіальне вклинення з правого боку. Ускладнення симптоматичний епісиндром, кома 1ст, гіпертермічний синдром.
Після цього неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 01.11.2021р. переведений для стаціонарного лікування до ІНФОРМАЦІЯ_22 з діагнозом: важка закрита черепно-мозкова травма. Стиснення головного мозку субдурального гематомою правої скроневої та тім'яної ділянки. Забій головного мозку. Перелам правої скроневої кістки. Дислокаційний синдром в стадії грубої клінічної декомпенсації. Операція 01.11.2021р. Виписаний 01.12.2021р. Після цього ОСОБА_12 знаходився з 17.12.2021р. по 23.12.2021р. на стаціонарному лікуванні в КФ КП « ІНФОРМАЦІЯ_21 » м. Кривий Ріг з діагнозом: «Посттравматичний птоз ІІ ступеню правого ока, постравматична розбіжна косоокість.
Після цього неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 знаходився з 09.01.2023р. по 18.01.2023р. на стаціонарному лікуванні в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_13 » КМР з діагнозом: «Наслідки важкої ЧМТ, забою головного мозку ІІІ ступеню. Епідуральна гематома правої лобно-скроневої ділянки. Лінійний перелом правої скроневої кістки. СПО.
На момент виписки 18.01.2023р. стан середнього ступеню тяжкості, по неврологічній симптомації.
Крім того, був досліджений диск із записом СКТ головного мозку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 від 01.11.2021р., який консультований 12.01.2024р. лікарем-рентгенологом рентген-діагностичного відділення (кабінет спіральної комп'ютерної томографії) КП « ІНФОРМАЦІЯ_23 » ДОР ОСОБА_28 та встановлено, що в проекції правої скроневої та тім'яної часток визначається епідуральна гематома розмірами до 69*29*102мм. Утворення середньої лінії зміщенні ліворуч до 12мм. В підпавутинних просторах визначається кров (САК). Визначається перелом скроневої кістки. Ознаки скронево-територіального вклинення.
Крім того експертами досліджено, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 15.02.2024р. консультований лікарем неврологом експертно-аналітичного відділення, ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_24 , кандидатом медичних наук ОСОБА_29 та поставлений діагноз: Наслідки ЗЧМТ (30.10.2021) - забою головного мозку ІІ ступеню, лінійного перелому правої скроневої кістки, епідурального крововиливу справа, стан після операції (01.11.2021р) - кістково-пластичної трипанації з видаленням крововиливу, у вигляді після операційних змін правої скроневої ділянки, арахноїдальної кістки лівої тім'яної ділянки (КТ 2022р.), нерізко вираженого нижнього правобічного спастичного монокарду, помірно вираженої статико-координаційної недостатності, вираженого астено-невротичного синдрому, когнітивно-мнестичні, 1а становить 5-15х порушень, стійкого цефалогічного синдрому. Ступінь втрати працездатності згідно Наказу МОЗ України № 420 від 05.06.2012р., таб. 1 п. 1.5 становить 5-15%, п.1,6 б- 15-30%, п.1.11в-20-25%.
Крім того експертами ретельно був досліджений висновок СМЕ № 158 від 21.12.2021р., щодо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , який міститься на а.с. 125-140 т. 2 кримінального провадження, після чого зроблений висновок, що втрата ним працездатності є безпосереднім наслідком ЗЧМТ, отриманої неповнолітнім потерпілим ОСОБА_12 30.10.2021р.
Суд апеляційної інстанції при перевірці доводів апеляційної скарги захисників про визначення недопустимими та недостовірними вказаних вище висновків судово-медичних експертиз щодо неповнолітнього потерпілого дійшов висновку про їх необґрунтованість за таких підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий своєю постановою від 16.12.2021р. забезпечив проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень заподіяних неповнолітньому потерпілому ОСОБА_12 , що є його обов'язком (а.с.121-122 т. 2)
Так для виконання зазначеної вище постанови слідчого в цей же день до Апостолівського відділення ОКЗ « ІНФОРМАЦІЯ_25 » Дніпропетровської області разом з копією постанови слідчого надіслані: оригінал медичної картки стаціонарного хворого КП ІНФОРМАЦІЯ_18 на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 на 97 арк.
- копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_26 № 2 від 01.11.2020р. стоматологічної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_15 » від 04.12.2021р. щодо неповнолітнього ОСОБА_12
- два ком пакт-диска з відеозаписами комп'ютерної томографії
- 4 копії протоколів слідчого експерименту з чотирма дисками з відео файлами до цих протоколів з участю неповнолітнього потерпілого, свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_15 , підозрюваного ОСОБА_10 .
Як зазначено вище, всі перераховані документи були предметом дослідження експертом при проведенні даної експертизи.
Так ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29.11.2021р. задоволено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів та зобов'язано керівника КР « ІНФОРМАЦІЯ_18 » надати слідчому доступ до карти стаціонарного хворого ОСОБА_12 з подальшим її вилученням (а.с. 83-84 т. 2), та протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 07.12.2020р. вона вилучена (а.с.85 т.2), та яка слідчим разом з постановою надіслана для виконання експертизи.
Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчий при проведенні досудового розслідування дотримався всіх вимог діючого кримінального процесуального законодавства.
Що стосується надіслання слідчим трьох копій довідок щодо стану ОСОБА_12 , виданих різними установами здоров'я, суд апеляційної інстанції наголошує наступне.
Так, копія довідки КП « ІНФОРМАЦІЯ_13 » від 01.11.2020р. не досліджувались при проведенні СМЕ щодо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 та наданні висновку СМЕ № 158 від 21.12.2021р. Дві копії довідок КНП « ІНФОРМАЦІЯ_27 » та стоматологічної клініки « ІНФОРМАЦІЯ_15 » від 04.12.2021 були предметом дослідження експертом та підтвердили факт звернення неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 до зазначених установ охорони здоров'я після стаціонарного лікування з КП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » Дніпропетровської обласної Ради внаслідок отримання тілесних ушкоджень 30.10.2021р. з питання травматичного відлому зубу № 7 - скол, що й підтверджено зазначеними копіями довідок.
Таким чином судом апеляційної інстанції також встановлено, що висновок СМЕ № 158 від 21.12.2021р., щодо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, а саме в ньому докладно описані проведені експертом дослідження, зроблений за їх результатами висновок, обґрунтовані всі відповіді на запитання слідчого.
Також судом апеляційної інстанції було перевірено посилання захисників в апеляційній скарзі що експертом при проведення експертизи не досліджувались протоколи слідчих експериментів та відеозаписи до них за участю підозрюваного неповнолітнього потерпілого, та численних свідків та встановлено, що вони не мають під собою підґрунтя та нічим не підтверджуються. Зазначені процесуальні документи складені слідчим у відповідності до вимог ст. 240 КПК України, та обґрунтовано визнані судом першої інстанції допустимими та достовірними доказами, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Висновок обґрунтований відомостями, які експерту стали відомі після дослідження матеріалів, які йому були надані для проведення дослідження, дійшов висновку про необґрунтованість за таких підстав.
Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неспроможність доводка апеляційної скарги захисників, що для проведення судово-медичної експертизи, щодо потерпілого надані три копії медичних довідок, походження яких невідоме та не визначена їх дійсність, та ким вони були надані, крім того диски з відеофайлами слідчого експерименту за участю потерпілого, обвинуваченого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 експертом не відкривались та не досліджувались до моменту судового розгляду, оскільки диски знаходились в конвертах; що протоколи слідчих експериментів зі свідками, потерпілим, обвинуваченим не містять місця їх складання, місця та дати їх підписання, оскільки під час перегляду відеозаписів протоколи не заповнювалися, час їх складання відрізняється від часу їх відеозапису, в порушення вимог ст. 240 КПК України зазначені експерименти проведені в іншому місці, в інший час доби, що не відповідає місцю їх проведення; що всупереч вимог ст. 350 КПК України висновок судово-медичної експертизи № 76 від 26.02.2024 є недопустимим доказом, оскільки клопотання потерпілого про направлення медичних документів до СМЕ розглянуто судом за відсутності обвинуваченого та інших учасників, при цьому судом не постановлена ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів в порушення ст.160 КПК України; що оскільки кожний із наступних висновків експерта за основу прийняв первинний висновок СМЕ, який виконаний з численними порушеннями норм законодавства, тому висновок експерта № 133 від 16.12.2021р., висновок експерта № 158 від 17.12.2021р., висновок експерта КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_3 № 76 від 26.04.2024р. про визначення тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева», є неналежними та недопустимими доказами.
Також судом апеляційної інстанції також встановлено, що судом першої інстанції в оскаржуваному вироку належним чином вмотивовані висновки щодо кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим за ч. 1 ст. 121 КК України, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним, шляхом зіставлення ознак встановленого судом злочинного діяння і ознак відповідного кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею кримінального закону, його частиною та обґрунтування висновку фактичними обставинами про їх відповідність.
Так, належна кримінально правова охорона здоров'я людини - важливе завдання кримінального права, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосування кримінального закону.
До числа злочинів проти здоров'я належить перш за все різні види тілесних ушкоджень, які теорія та практика чинного законодавства визначають як протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності чи фізичної функції органів і тканин тіла людини.
З об'єктивної сторони тілесне ушкодження характеризується: 1) дією або бездіяльністю у виді посягання на здоров'я іншої людини; 2) наслідками у виді спричинення тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідками.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що при вчиненні злочину обвинувачений шляхом дії, а саме завданням кулаком руки двох ударів в область голови, а саме скроні та щелепи неповнолітнього потерпілого застосував фізичний вплив на неповнолітнього потерпілого, що потягло настання злочинного наслідку у вигляді тяжких тілесних ушкоджень неповнолітнього потерпілого, які були визначені численними висновками СМЕ.
Між діяннями обвинуваченого та шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого є прямий причинний зв'язок, що встановлено при проведенні досудового розслідування та в судовому засіданні з урахуванням конкретних обставин справи.
Судом першої інстанції кваліфіковані дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України за двома ознаками об'єктивної сторони, а саме за ознакою небезпечності тілесного ушкодження в момент заподіяння, та ознакою, коли тілесне ушкодження потягло за собою інший розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину.
При цьому законодавцем визначено, що наявність кожної із вказаних ознак окремо дає змогу визнати тілесне ушкодження тяжким, що не унеможливлює застосування кваліфікації дій винної особи, за наявністю двох або більше ознак за ч. 1 ст. 121 КК України.
Також законодавцем чітко визначено, що небезпечними для життя є ушкодження, які самі по собі загрожують життю потерпілого в момент заподіяння або за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитись смертю. Своєчасна медична допомога, яка сприяла швидкому і повному видужанню потерпілого, не виключає відповідальності за ст. 121 КК України, якщо ушкодження були небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Відповідно до висновку СМЕ № 158 від 17.12.2021р. , який був предметом ретельного дослідження судами першої та апеляційної інстанції, визнаний допустимим та достовірним доказом, обвинуваченим заподіяні неповнолітньому потерпілому тілесні ушкодження, які згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ від 17.01.1995р. є небезпечним для життя, за наявності загрозливих явищ для життя, які підтверджені клінічними даними, результатами лабораторних інструментальних досліджень.
Крім того висновок СМЕ № 76 від 26.02.2024р., який був предметом ретельного дослідження судом першої та апеляційної інстанції, визнаний допустимим та достовірним доказом, встановлено, що злочинні дії обвинуваченого потягли за собою інший розгляд здоров'я неповнолітнього потерпілого, який поєднаний із стійкою втратою працездатності неповнолітнього потерпілого не менш ніж на одну третину.
Законодавцем зазначено, що під іншим розладом здоров'я, слід розуміти ушкодження, яке не підпадає під жодну з перелічених у ст. 121 КК України тяжкого тілесного ушкодження. Вирішальне значення тут має стійка втрата працездатності не менш ніж на одну третину, яку законодавець пов'язує лише з іншим розладом здоров'я і яке не характеризує інших ознак тяжкого тілесного ушкодження.
«Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ від 17.01.1995р. № 6 та зареєстрованих в Мінюсті 26.07.1995р. за № 255/7(далі - Правила), мають на увазі загальну працездатність.
Для визнання тілесного ушкодження тяжким необхідна стійка втрата працездатності, тобто постійна невідворотна втрата, і при цьому не менш ніж на одну третину (не менше 33%).
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір втраченої внаслідок тяжкого тілесного ушкодження працездатності у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 був визначений з урахуванням об'єктивних даних і документів згідно з «Порядком організації та проведення медичної соціальної експертизи втрати працездатності», затвердженими постановою КМУ № 221 від 04.04.1994р., які міститься в матеріалах кримінального провадження та були предметом безпосереднього дослідження та оцінки судом першої інстанції, які є повними, всебічними та об'єктивними. Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження за двома ознаками, по-перше, як таке, що є небезпечним для життя в момент заподіяння, по-друге, як таке, що спричинило інший розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою непрацездатності на менш як на одну третину.
Так, обвинувачений, шляхом цілеспрямованого удару кулаком правої руки в область голови неповнолітнього потерпілого заподіяв йому такі тілесні ушкодження, які віднесені Правилами до ушкоджень, що є небезпечними для життя та здоров'я в момент заподіяння за наявності загрозливих для життя явищ.
Крім того зазначені вище заподіянні обвинуваченим потерпілому тілесні ушкодження в подальшому потягли за собою інший розлад здоров'я, неповнолітнього потерпілого, поєднаного із стійкою стратою працездатності не менше ніж на одну третину.
При цьому обвинувачений при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України діяв з прямим умислом, а саме наносячи неповнолітньому потерпілому цілеспрямовані удари кулаком руки в область голови, він усвідомлював, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого та бажав її настання.
Мотив та мета заподіяння обвинуваченим тяжкого тілесного ушкодження неповнолітньому потерпілому - раптово виниклі особисті неприязні відносини з причин надуманих образ сестри обвинуваченого з боку неповнолітнього потерпілого, які були з'ясовані судом першої інстанції з правильним визначенням суспільної небезпечності вчиненого злочину та індивідуалізації покарання.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції відкидає як неслушні, та такі, що не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги захисників, що обвинувачення неконкретизоване, оскільки склад злочину, передбачений ст.121 КК України передбачає умисні дії, які спрямовані на настання наслідків за цією статтею КК України, та не встановлено, що обвинувачений мав умисел на спричинення ушкодження здоров'я потерпілому; змінене прокурором обвинувачення від 12.06.2024р. не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 121 КК України та є некоректним, оскільки тілесне ушкодження є тяжким і тоді, коли потягло інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, та під таким розладом розуміють ушкодження, яке не підпадає під інші ознаки тяжкого тілесного ушкодження, проте характеризується стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину; що розмір внаслідок ушкодження працездатності визначається з урахуванням об'єктивних даних і документів відповідно до «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009р. №1317, та у дітей - із вказівкою, що втрата загальної працездатності настане після досягнення працездатного віку, що не зазначено у висновку СМЕ № 76 від 26.02.2024р..
Що стосується доводів апеляційної скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , що суд неналежно обґрунтував свій висновок про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 200000грн., навів тільки загальні правові норми, та не зазначив підстав визначення саме такого розміру та які конкретні обставини він врахував; при цьому судом не було враховано значне погіршення стану здоров'я та здібностей потерпілого, позбавлення потерпілого можливості їх реалізувати на тривалий час; не зазначено, в чому полягали вимоги розумності та справедливості визначення розміру відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого, а саме судом не враховано, що обвинувачений після вчинення злочину не надав потерпілому допомоги та залишив місце злочину; що потерпілий тривалий час внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні, а також проходив лікування у лікарів - стоматолога, невролога, проходив медичне обстеження головного мозку, до теперішнього часу проходив амбулаторне та стаціонарне лікування, потребує фізіотерапії, постійного нагляду невролога та офтальмолога, відвідування басейну, оскільки у потерпілого розвинулась кіста в лівій тім'яній області, лівосторонній геміпарез, виражений антено-неврологічний синдром, посттравматична правостороння косоокість та птоз правого ока; також судом не враховано, що потерпілий під час побиття зазнав приниження внаслідок безпричинного фізичного насильства, зазнав та зазнає до теперішнього часу моральні страждання від сильного фізичного болю, та кардинальні тривалі зміни умов свого життя, неможливості самостійно повноцінно здійснювати життєдіяльність під час лікування внаслідок виникнення суттєвих обмежень щодо способу життя, різкого погіршення стану здоров'я, який не відновлений до теперішнього часу, а також порушення нормального сну та душевного спокою потерпілого, то суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з наступного.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції при визначенні розміру стягнення моральної шкоди на користь потерпілого належним чином дотримався вимог ст.ст. 128 - 129 КПК України, з урахуванням вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, та дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність спричинення неповнолітньому потерпілому саме обвинуваченим фізичного болю та страждань, яких зазнав неповнолітній потерпілий, як в момент отримання тілесного ушкодження, так і з урахуванням наслідків кримінального правопорушення у виді настання інвалідності неповнолітнього.
Як наведено у роз'ясненнях Пленум ВСУ у п. 3 постанови від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди судом першої інстанції визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав неповнолітній потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням фактичних обставин справи. Зокрема, враховуються стан здоров'я неповнолітнього потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості та справедливості.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції належним чином будо дотримано наведені вище принципи при визначенні стягнення на користь потерпілого розміру моральної шкоди, а саме його молодого віку, невідворотних наслідків, яке потягло кримінальне правопорушення у виді настання інвалідності, та пов'язаних із цим змін, та погоджується із рішенням суду першої інстанції в цій частині. Також при цьому суд апеляційної інстанції враховує призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання у виді реального позбавлення волі.
Що стосується призначеного обвинуваченому виду та розміру покарання за ч. 1 ст. 121 КК України то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому додержано вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання та з урахуванням того, що обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин проти здоров'я особи з надуманого мотиву та мети, а саме кулаком руки наніс умисно два цілеспрямованих удари в область життєво важливого органу - голову неповнолітнього потерпілого, а також з урахуванням характеру та ступеню тяжкості наслідків, які настали - втрати неповнолітнім потерпілим загальної працездатності на одну третину. Також судом першої інстанції правильно врахована особа обвинуваченого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, за місцем мешкання характеризується негативно, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, свою винуватість визнав частково, покаявся у вчиненому, відсутність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, обставини, та наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого - настання тяжких наслідків, завдані злочином, а саме приведення потерпілого до інвалідності.
При цьому висновок суду першої інстанції при призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення воді в мінімальній межі санкції ч. 1 ст. 121 КК України відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та призначення такого виду та розміру покарання із звільненням від нього із випробуванням не буде відповідати меті покарання, а саме виправленню обвинуваченого, а також запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги прокурора, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не дотримано вимог ст. 65 КК України, принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ст.ст. 3, 27 Конституції України, не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти здоров'я, тяжкість кримінального правопорушення проти здоров'я, його наслідки - інвалідність потерпілого на все життя, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, з проханням скасувати вирок в частині призначення покарання, та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років, є неспроможними та не підлягають задоволенню
З аналогічних підстав не підлягають задоволенню доводи представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , який не згодний з вироком в частині призначення обвинуваченому розміру покарання внаслідок його м'якості без врахування того, що обвинувачений фактично намагався виправдати свої дії начебто метою припинення протиправних дій щодо його малолітньої сестри, також поза увагою суду залишилась обставина щодо невизнання обвинуваченим, що саме внаслідок його дій потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження та потерпілий отримав інвалідність, що суд належним чином не врахував особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча і є особою, яка в силу ст. 89 КК України є раніше несудимою особою, проте раніше вчиняв кримінальні правопорушення за ч. 1 та за ч. 2 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України, тобто є особою, схильною до вчинення насильницьких дій, за місцем мешкання зарекомендував себе з негативної сторони, схильний до вживання алкогольних напоїв та створення конфліктних ситуації, не працевлаштований, те не має бажання працевлаштуватись, вихованням малолітньої дитини не займається з проханням оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частини новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
Суд апеляційної інстанції вважає неслушними доводи апеляційної скарги захисників, що судом першої інстанції не зараховано обвинуваченому в строк відбуття покарання цілодобовий домашній арешт відповідно до п. 7 ст. 72 КК України із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають дню позбавлення волі, оскільки зазначене питання може бути вирішено під час виконання вироку в порядку ст.ст. 537-539 КПК України.
Крім того доводи захисників про скасування вироку з ухваленням виправдувального також є неслушними, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено, вирок суду є законним, обґрунтованим та справедливим судовим рішенням.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 на вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2024р. яким обвинуваченого ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років - залишити без задоволення.
Вирок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2024р. яким обвинуваченого ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді