Провадження № 22-ц/803/5578/25 Справа № 176/1105/24 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
30 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року у складі судді Волчек Н.Ю.у цивільній справі №176/1105/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся через суд з позовом, уточненим у червні 2024 року, пред'явленим до КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на предмет зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості за фактично спожиту теплову енергію в опалювальний сезон 2022-2023рр та 2023-2024 рр, з урахування діючих КТМ-204, державних норм, фактичного терміну опалення і фактичних температур зовнішнього повітря, і списати з рахунку незаконні борги за спожиту теплову енергію, яку він фактично не отримував, а саме в розмірі 5787,04 грн, обґрунтовуючи це тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , який підключений до централізованого опалення. Відповідно до договору про надання послуг з теплопостачання, відповідач зобов'язаний забезпечувати належне та прозоре нарахування вартості наданої теплової енергії. Однак, на вимогу позивача відповідач не надає розрахунків, які б підтверджували обсяги фактично спожитої теплової енергії для будинків, у яких відсутні прилади комерційного обліку, та здійснює нарахування вартості послуг із застосуванням методики, яка не відповідає державним нормам, зокрема КТМ-204 Україна 2004. На думку позивача, відповідач застосовує у своїх розрахунках змінені нормативи щодо середньої температури повітря та тривалості опалювального сезону без законних на те підстав. Позивач неодноразово звертався до відповідача із запитами про надання обґрунтованих розрахунків, проте, відповідач таку інформацію не надав, що є порушенням ЗУ«Про захист прав споживачів» та ЗУ«Про доступ до публічної інформації»(а.с.1-4, 31-34).
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП “Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача - відмовлено (а.с.115-118).
Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем, що починаючи з 01 грудня 2022 року відповідач здійснював нарахування позивачу плати за послугу з постачання теплової енергії з порушенням вимог закону. Крім того, з урахуванням положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, пред'явлення позову про визнання дії неправомірними в частині захисту прав споживача і громадянина України не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.121-125), обґрунтовуючи це тим, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не замовлено незалежну експертизу в питаннях теплопостачання, адже матеріали справи містять розрахунки як позивача, так і відповідача щодо нарахування суми, яка належить до сплати, із застосуванням різних підходів такого нарахування та вихідних даних, що призвело до невірних висновків суду у судовому рішенні. Разом з цим судом першої інстанції викладено у рішенні особисту думку щодо визначення тарифів та їх співвідношення з нарахуванням відповідачем розміру сплати за спожиту теплову енергію, що порушує, на думку скаржника, його права. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив строки розгляду справи, що призвело до затягування судового процесу та чим порушено суддею першої інстанції положення Бангалорських принципів в частині об'єктивності розгляду справи.
Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у квітні 2025 року подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що позивач самостійно повинен, в силу ст.12,13 ЦПК України, довести ті обставини, на які він посилається у позові, а збирання доказів самостійно не є обов'язком суду, враховуючи, що позивачем відповідне клопотання про призначення та проведення експертизи не заявлялось. З таких обставин відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.142).
Третя особа ОСОБА_2 , своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Однак, у липні 2025 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв'язку заяву, в якій зазначила, що вона є дружиною позивача та підтримую усі вимоги, заявлені ним, також вважаючи, що борги позивач виникли з вини відповідача (а.с.162).
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем по справі є ОСОБА_1 , 1947 року народження.
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, ОСОБА_1 є власником 30,35 кв.м. квартири АДРЕСА_1 (а.с.43).
Судом першої інстанції також встановлено, що сторонами не спростовано той факт, що відповідач надає позивачу послуги з постачання теплової енергії, що також підтверджується і матеріалами справи.
Позивач стверджував, що будинок, в якому знаходиться його квартира, не обладнаний засобом обліку теплової енергії.
Відповідно до відповіді КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради № 98/23 від 20 лютого 2023 року, обсяг спожитої теплової енергії в будинках, в яких відсутні вузли комерційного обліку, визначається за встановленою органом місцевого самоврядування нормою споживання, що підлягає щомісячному коригуванню за фактичною кількістю діб/годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря. Нарахування за послугу з теплопостачання проводяться тільки на опалювальну площу квартир з централізованим опаленням, без врахування площ квартир з індивідуальним опаленням, площ місць загального користування та ін. в розрахунках не враховується теплове навантаження будинку (а.с.16).
Рішенням Жовтоводської міської рад № 383 від 02 листопада 2022 року «Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії по КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, на період дії воєнного стану, встановлено тарифи на теплову енергію для населення на рівні 1808,77 грн/Гкал з ПДВ (а.с.66).
Рішенням Жовтоводської міської ради № 175 від 21 липня 2022 року «Про погодження виробничої програми КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на опалювальний період 2022-2023 рр.» погоджено «Виробничу програму КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на опалювальний період 2022-2023 рр. (а.с.67,68).
Згідно квитанцій наданих позивачем про сплату послуг з постачання теплової енергії, вбачається, що по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 , вартість 1 Г/кал дорівнює 1808,772 грн (а.с.21).
Судом першої інстанції з долучених до позовної заяви інформаційних запитів встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача, а також до інших підприємств та установ, у яких висловлював свою незгоду з нарахуванням (визначенням) плати за послугу з централізованого опалення для населення, просив роз'яснити йому порядок цього нарахування (визначення), а також, задав ряд питань, на які просив надати відповідь (а.с.13-20).
З відповіді КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради № 05-ж від 19 січгя 2024 року, судом першої інстанції встановлено, що для приміщення, не оснащеного приладами обліку теплової енергії, у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги розподілений обсяг теплової енергії зменшується з врахуванням періоду протягом якого відбувалося відхилення від кількісних та/або якісних показників (а.с.20).
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що останній не звертався до КП « Жовтоводськтепломережа» з претензією щодо зниження якості послуги.
Не погоджуючись із нарахованими об'ємами і вартістю спожитої теплової енергії, позивач звернувся з відповідними заявами на адресу відповідача з вимогою здійснити перерахунок (а.с.13 ,14,15).
Разом з цим позивачем надано розрахунок вартості теплової енергії, рахунок фактично спожитої теплової енергії мешканцями багатоквартирних будинків в опалювальному сезоні 2022-2023 р, 2023-2024 рр, де немає приборів комерційного обліку теплової енергії (а.с.5-12).
З розрахунку, наданого відповідачем, судом першої інстанції встановлено, що нарахування теплової енергії по місяцям виконано згідно з «Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житла та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затвердженими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству (КТМ 204 Укр. 244-94 1998) за тарифами, встановленими рішеннями Жовтоводської міської ради від 02 листопада 2022 року № 383.
Щомісячна розрахункова кількість теплової енергії, яка необхідна для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря в квартирах житлових будинків, визначається за формулою, яка наведена у рішенні суду першої інстанції та яка передбачена наведеними вище нормами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовуються норма витрати теплової енергії опалювального періоду на опалення 1 кв. метра опалюваної площі приміщення - 0,142 Гкал./м2(цн), що затверджена рішенням Жовтоводської міської ради від 21 липня 2022 року № 178. Показники середньої температури зовнішнього повітря за опалювальний період (tcp о с) та тривалість опалювального періоду(п) розраховуються на підставі фактичних даних за попередні 5 років, згідно постанови КМУ № 613 від 16 червня 2021 року, та узгоджуються з Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. Отже, розмір щомісячної плати (П) за послугу для споживача, будівля якого не обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, визначається за формулою: П = ТО х qфaкт і х S, де ТО - 1808,77 грн/Гкал одноставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії згідно Рішення виконкому від 02 листопада 2022 року №383; S -1 м2 опалюваної площі. При цьому суд першої інстанції навів конкретний розрахунок вартості опалення за спірний період в квартирах житлових будинків, що не обладнані приладом комерційного обліку теплової енергії.
Колегія суддів повністю погоджується як зі встановленими фактичними обставинами справи, так і з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1-4 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 21.10.2021року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), КП «Жовтоводськтепломережа» (виконавець) визначило, що договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладено сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641,642 ЦК України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на вебсайті виконавця https://teplonet.dp.ua/. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті виконавця https://teplonet.dp.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір змін ціни/тарифів на комунальні послуги з обґрунтування такої необхідності, затвердженого Мінрегіону від 05.06.2018 №130. Факт приєднання споживача до умов договору (акцептування) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Колегія суддів наголошує, що позивач не заперечував факту користування послугами відповідача, що встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником при розгляді його апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об' єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою врегульовано порядок надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено що: одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки(методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.
Також відповідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Відповідно до п.п. 21 ст. 30 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів наголошує, що розрахунок відповідача грунтується виключно на нормах вищенаведених Законів України та рішеннях міської ради, яка, в силу ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», має повноваження на встановлення нормативів споживання комунальних послуг, до яких, зокрема, відносяться і нормативи з опалення житлових будинків. Крім цього колегія суддів наголошує, що скаржник не надав жодного письмового доказу ані суду першої інстації, ані при розгляді його апелційної скарги щодо скасування таких рішень міської ради, якими встановлено певні нормативи для розрахунку відповідчем вартості його послуг з опалення житлового будинку, які і були застосовані відповідачем в данному випадку.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції повинен був призначити відповідну експертизу, колегія суддів не може прийняти до уваги, адже, за вимогами ст. 81,83 ЦПК України, саме на позивача покладено обовязок доведення тих обставин, на які він посилається певними письмовими доказами, а у разі неможливості їх добуття та надання суду для розгляду, в силу ст. 84 ЦПК України, позивач, як сторона у цивільному процесі, може заявити відповідне клопотання про витребування таких доказів.
Згідно з ч.1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
До доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його розрахунки, колегія суддів ставиться критично, оскільки такі розрахунки базуються лише на особистому трактуванні позивача формування як нормативів розрахунку вартості, так і інших складових, які, за наведеними вище положеннями Законів, відносяться до компетенції відповідача. Також не додано жодного письмового доказу таких розрахунків скажника і до апеляційної скарги.
З вимогами ч.1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Колегія суддів відзначає, що за положеннями ч.1 ст 106 ЦПК України, скаржник таким своїм правом не скористався ані в суді першої інстанції, ані при розгляді його апеляційної скарги, натомість, наголошував на обов'язку суду призначати відповідну експертизу самостійно, без ініціювання питання проведення експертизи стороною у справі, не наводячи для цього жодного аргументу, тому такі доводи скаржника колегія суддів також прийняти не може до уваги.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з цим належить зазначити, що судом першої інстанції правомірно встановлено недоведеність позивачем того, що починаючи з 01 грудня 2022 року відповідач здійснював нарахування позивачу плати за послугу з постачання теплової енергії з порушенням вимог закону, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Крім цього, суд першої інстанції вірно звернув увагу на обрання позивачем способу захисту його прав. Вимога про списання з о/рахунку позивача незаконних боргів та здійснення перерахунку вартості за фактично спожиту теплову енергію в опалювальні сезони 2022-2023 рр., та 2023-2024 рр з урахуванням діючих КТМ-204, державних норм, фактичного терміну опалення і фактичних температур зовнішнього повітря, не передбачена чинним цивільним законодавством в якості способу захисту прав у розумінні ст. 16 ЦК України, з чим погоджується і колегія суддів та о скаржником не спростовано належними та допустимими доказами.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи скаржника не містять істотних та необхідних для спростування висновків суду першої інстанції доказів та інших обставин, які б не були досліджені судом першої інстанції, з якими повністю погоджується колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, N 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судам необхідно досліджувати кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не повинна бути поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін як на одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами, тоді як скаржником такі докази не спростовані.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “30» липня 2025 року.
Повний текст постанови складено “11» серпня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна