Провадження № 2/641/2302/2025 Справа № 755/6376/25
11 серпня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Стислий зміст позовних вимог, виклад позиції позивача
25.03.2025 представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» - Шох І.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 291882549 від 25.07.2024 в розмірі 38 820,00 грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 12 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 26 820,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 25 липня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 291882549 від 25.07.2024 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 12 000,00 грн. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську карту відповідача № НОМЕР_2, яка була вказана відповідачем при укладанні договору. В порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки. 24 вересня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/1. Зобов'язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 38820,00 грн. Загальна заборгованість за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 38820 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 12000 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 26820 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 0,00 грн. Розмір штрафних санкцій включено до загального розрахунку заборгованості, однак позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подачу відзиву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2025 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 06.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 10.07.2025. .
У судове засідання 10.07.2025 учасники справи не з'явилися, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 11.08.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином, в тому числі шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідачка не використалася наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачкою не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Відповідно до ухвали суду від 11.08.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
25 липня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 291882549 за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п.2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 12 000,00 грн 25 липня 2024 року (що є датою надання кредиту).
Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором (п. 2.4. договору).
В п.2.5. договору зазначено, що кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.
Згідно з п.3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору.
Сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.3.2. договору).
За умовами п.3.3. договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2484 грн.
В п.5.1. договору зазначено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Відповідно до п.7.1. договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 24 серпня 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.
Згідно з п.7.3. договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 24 вересня 2029 року.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено (п.8.1. договору).
За умовами п.8.3. договору на момент укладення договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21 серпня 2024 року базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем.
Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п.2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 17 400,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 5400,00 грн та суму кредиту у розмірі 12 000,00 грн (п.8.4. договору).
Договір кредитної лінії № 291882549 від 25.07.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором ZJRG. Факт укладення договору відповідачем не заперечується.
25 липня 2024 року відповідачем одноразовим ідентифікатором 6494 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.
На підтвердження виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів позивачем додано довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 14.03.2025, згідно з якою на виконання кредитного договору № 291882549 від 25.07.2024, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: акціонерне товариство «ОТПБанк», надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Райффайзен Банк», особа платника: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; сума платіжної операції 12 000,00 грн, ідентифікатор платіжної операції 42191-43439-65733, дата ініціювання платіжної інструкції 25 липня 2024 року 16:32:17, дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг) 25.07.2024 16:32:17.
24 вересня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали договір факторингу №МВ-ТП/1, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно з п.4.1 договору наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 24 вересня 2024 року до договору факторингу №МВ-ТП/1 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 291882549 від 25.07.2024 на загальну суму 38820 грн, з яких заборгованість по основному боргу (тілу кредиту) 12 000 грн, заборгованість по процентам 26820 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 291882549 від 25.07.2024 становить: 12 000,00 грн тіло кредиту, 10980 грн проценти. Проценти нараховані за період з 25 липня 2024 року по 24 вересня 2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 291882549 від 25.07.2024 становить: 12000 грн тіло кредиту, 26820 проценти. З вказаного розрахунку убачається, що проценти нараховані за період з 25 вересня 2024 року по 21 грудня 2024 року, в розрахунок процентів включено 10980 грн процентів нарахованих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» по 24 вересня 2024 року включно.
За умовами п.9.1.1.7. договору кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.
22 грудня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» направило на електрону адресу відповідача, вказану в кредитному договорі, повідомлення про дострокове розірвання договору № 291882549 від 25.07.2024 та про необхідність сплати всієї суми заборгованості.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (стаття 629 ЦК України)
Частиною1статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч 1статті 530 ЦК України)
Відповідно до статті525,частини 1 статті526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина 1статті 1048 ЦК України)
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1статті 625 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з аналізу наведених норм права та наявних в матеріалах справи доказів, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зокрема, договір кредитної лінії № 291882549 від 25.07.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором ZJRG. При цьому факт укладення договору відповідачем не заперечується.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відтак, суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір укладений між сторонами.
На підтвердження виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів позивачем додано довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 14.03.2025, згідно з якою на виконання кредитного договору № 291882549 від 25.07.2024, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: акціонерне товариство «ОТПБанк», надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Райффайзен Банк», особа платника: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», особа отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; сума платіжної операції 12 000,00 грн, ідентифікатор платіжної операції 42191-43439-65733, дата ініціювання платіжної інструкції 25 липня 2024 року 16:32:17, дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг) 25.07.2024 16:32:17.
Проте зобов'язань з повернення наданих у кредит коштів відповідачка в повному обсязі не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті 12000 грн прострочених платежів по тілу кредиту.
За вказаних обставин, суд уважає, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором № 291882549 від 25.07.2024, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернула, отже наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 12000 грн.
Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування процентів в сумі 26820 грн, суд ураховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
За умовами п.п.8.3., 8.5.1 договору на момент укладення договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних, у період до 24.08.2024 - 0,69 %.
Так, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.
Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п'ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5 %.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що за умови продовження строку дії договору, починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %, тобто має бути застосовано поетапне зменшення розміру денної процентної ставки.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами в період з 25.07.2024 по 24.08.2024 нараховувалась за денною відсотковою 0,69 %, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 2484 грн.
Разом з тим, за період з 25.08.2024 по 21.12.2024, за умови того, що дія договору продовжувалася шляхом пролонгації дисконтного періоду, нарахування за відсотковою ставкою 1,5 % є таким, що суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», оскільки з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Отже, за вказаний період слід здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитною лінією з 25.08.2024 по 21.12.2024 ( 119 днів) * 120 грн (1 % від 12000 грн), що становить 14 280 грн
За таких обставин, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки повинен становити 28 764 грн, що складається із 12000 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 16 764 грн ( 2484 грн ( за період з 25.07.2024 по 24.08.2024) + 14280 ( за період з 25.08.2024 по 21.12.2024) розмір заборгованості за відсотками.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості в загальній сумі 28 764 грн. В іншій частині задоволення позову належить відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1та ч. 2ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернені до суду ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1279 від 11.03.2025.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову пропорційно 74,1 % заявленим вимогам (28764 х 100/38820), відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 1795 грн (2422,40 грн (сплачений судовий збір) х 74,1 %).
Представник позивача також просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, додаткову угоду № 242 від 30 грудня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг із переліком наданих послуг від 30 грудня 2024 року, платіжну інструкцію № 1142 від 30 грудня 2024 року про оплату 5 000,00 грн за надання правової допомоги.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.
Заявлені витрати на правову допомогу у даній справі на користь адвоката в сумі 5000 грн є неспіврозмірною до ціни позову та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження, отже в заявленій сумі не підлягають відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за договором кредитної лінії № 291882549 від 25.07.2024 в сумі 28764 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн та 2000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Повний текст судового рішення складено та підписано 11.08.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», вул. Жабинського, буд.13, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 39700642.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В.Кожихова