Справа № 953/8132/21
н/п 2/953/1879/25
04 серпня 2025 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Веремійчик Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - агенція нерухомості "Метраж" про стягнення неустойки за попереднім договором та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 29.04.2021 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму авансового внеску в розмірі 28360,00 грн. та неустойку в розмірі 28360,00 грн., суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 1816,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 28 грудня 2020 р. між ОСОБА_2 (далі «Продавець») та ОСОБА_1 (далі «Покупець») було укладено Договір про наміри укласти договір купівлі-продажу (далі «Попередній договір» нерухомого майна. Предметом вказаного договору, відповідно до п. 1.1. є 45/100 часток квартири АДРЕСА_3 . Разом з тим п. 2.1.2 Попереднього договору, встановлено обов'язок Продавця укласти договір купівлі-продажу (основний договір) на умовах, визначених Попереднім договором, який повинен бути підписаний та посвідчений в період часу з 16-00 до 18-00, але не пізніше 18-00 год. 03.03.2021 року у нотаріуса Рудаєвої В.О. за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому вартість придбаного об'єкта нерухомості повинна становити суму в розмірі 864 980.00 (вісімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн., що еквівалентно 30 500.00 (тридцять тисяч п'ятсот) доларів США. Відповідно до п. 2.2.2 Попереднього договору, для виконання зобов'язань взятих на себе Продавцем за Попереднім договором (сплата заборгованості з комунальних послуг, сплата витрат з оформлення документів, необхідних для укладення договору і зняття з реєстрації всіх зареєстрованих осіб в об'єкті нерухомості, що продається та ін..) Покупець в момент укладення Попереднього договору передає Продавцеві грошову суму в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США. Однак, 03.03.2021 р. Продавець у визначений Попереднім договором час - з 16-00 д 18-00, але не пізніше 18-00 год. до нотаріуса, зазначеного в такому договорі - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 - не з'явилася. В зв'язку з вказаним, зазначеним нотаріусом було складено та видано Покупцю, ОСОБА_1 свідоцтво в якому зазначається:«Я, Рудаєва В.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області посвідчую, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 03 березня 2021 року о 18 годині 00 хвилин знаходилась у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , що є робочим місцем приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Рудаєвої Вікторії Олександрівни. Її особу встановлено.»Вказане Свідоцтво є підтвердженням того, що у вказаний день та час ОСОБА_1 , Покупець, з'явилася до нотаріуса Рудаєвої В.О. для укладення Договору купівлі-продажу, однак угода не відбулася з причини неприбуття ОСОБА_2 , Продавця. Цього ж дня Покупцем було направлено Продавцеві (за адресою реєстрації - АДРЕСА_2 ) лист-повідомлення, за текстом якого зазначено про порушення Продавцем п. 2.1.2.Пропереднього договору, а саме укладення 03.03.2021 Договору купівлі-продажу квартири та запропоновано все таки укласти Договір купівлі-продажу до 12 березня 2021 р. на тих самих умовах.Однак, пізніше Продавець зателефонувала Покупцю та зазначала, що угода відбудеться 01.04.2021 р.Але за день до вказаної дати Продавець відмінила укладення угоди з невідомих причин та до нотаріуса на підписання Договору купівлі-продажу не з'явилася. Станом на день подання даної позовної заяви Договір купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем не укладено, квартира, що буда предметом Попереднього договору досі належить Відповідачу, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Таким чином Продавець (Відповідач) порушив умови Попереднього договору, а саме п. 2.1.1. та п. 2.1.2., та основний Договір купівлі-продажу так і не було укладено з вини Відповідача, в зв'язку з чим останній має понести відповідальність, передбачену таким Договором. Так, відповідно до п. 4.1. Попереднього договору, у разі невиконання зобов'язань взятих на себе Продавцем, він сплачує Покупцеві суму, зазначену в п. 2.2.2. і неустойку в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.Таким чином, Продавець, ОСОБА_4 в зв'язку з не виканням умов Попереднього договору та ухилянням від укладення основного договору - Договору купівлі-продажу, має повернути ОСОБА_1 забезпечувальний платіж у розмірі 28 360.00 грн. і додатково понести відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмір 28 360.00 грн. Однак Відповідач відмовляється сплатити Позивачу вказані суми, що змушує останню звернутись до суду для відновлення свого порушеного права. Представник вказав, що позивачу було завдано моральної шкоди. Так, відповідно до умов Попереднього договору основний Договір купівлі-продажу мав бути укладений 03.03.2021 р. Саме цього числа ОСОБА_1 мала набути права власності на квартиру АДРЕСА_3 .В зв'язку з вказаним, після укладення Попереднього договору від 28.12.2020 Позивач, маючи бажання якнайшвидше розпочати ремонтні роботи в новій квартирі та переїхати на постійне місце проживання, почала замовляти меблі до такої кварти та ближче до 03.03.2021, дня купівлі квартири, почала закуповувати матеріали для проведення ремонтних робіт. Так, починаючи з січня 2021 р. по березень 2021 року позивачем було придбано значну кількість матеріалів для виконання ремонту, меблі, сантехніку та інше на загальну майже 75 000.00 грн. (Копії квитанцій, які збереглися надаються). Вказані речі мають великий об'єм та потребують для зберігання окреме приміщення. В зв'язку з вказаним, позивачем 12.02.2021 р. на місяць було укладено Договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , в яке було зібрано всі зазначені речі, з тим розрахунком, що 03.03.2021 р. вона стане власницею нової квартири, куди перемістить всі матеріали, сантехніку та розпочне ремонт.Розмір щомісячної орендної плати становить 3 (три тисячі) гривень. Однак в зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу не було укладено, та Позивач не мала куди дівати куплені матеріали та сантехніку, змушена була продовжити оренду приміщення ще на два місяці з можливістю пролонгації до того часу як позивачем буде знайдена та придбане нове житлове приміщення. Таким чином. Позивач зазначала фінансових втрат з вини Відповідача через не укладення Договору купівлі-продажу, розмір яких вже на день подання позову становить 6000 грн. Окрім того, просив звернути увагу також на сильні переживання Позивача, через розчарування та втрати омріяного житла, до якого на постійне проживання разом з чоловіком та 6-ти місячною дитиною Позивач прагнула переїхати вже до літа. Вважає, що в зв'язку з винною поведінкою Відповідача Позивач зазнала фінансових втрат, змушена повторно займатися пошуком житла, їздити на огляд з грудною дитиною, що є досить важко, хвилюватися через порушені плани щодо переїзду, що мали наслідком душевне хвилювання. Позивач оцінює розмір моральної шкоди в 10000 грн. Крім того, просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова Попраса В.О. від 05.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження.
22.09.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, з підстав звільнення судді Попраса В.О. у відставку, цивільна справа надійшла в провадження судді Губської Я.В.
10.07.2023 року по даній справі було ухвалено заочне рішення, яке ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2025 року скасовано за заявою відповідача та призначено судове засідання, за клопотанням відповідача залучено третю особу- агенство нерухомості «Метраж».
24.04.2025 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому вона заперечувала проти позовних вимог та вказувала, що суму завдатку було передано на зберігання до агенства нерухомості «Метраж», а відмовилась вона від угоди, оскільки був різкий стрибок цін на нерухомість і вона не змогла собі придбати житло. Також, вказує, що сума 1000 доларів США була авансом, який перебував в агентстві і директор її запевнила, що був повернутий. Моральна шкода є необґрунтованою та безпідставною. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.04.2025 року було відмовлено.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду, раніше надавала заяву, в якій підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Враховуючи строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що 28 грудня 2020 р. між ОСОБА_2 (далі «Продавець») та ОСОБА_1 (далі «Покупець») було укладено Договір про наміри укласти договір купівлі-продажу (далі «Попередній договір») нерухомого майна.
Предметом вказаного договору, відповідно до п. 1.1. є 45/100 часток квартири АДРЕСА_3 .
Разом з тим п. 2.1.2 Попереднього договору, встановлено обов'язок Продавця укласти договір купівлі-продажу (основний договір) на умовах, визначених Попереднім договором, який повинен бути підписаний та посвідчений в період часу з 16-00 до 18-00, але не пізніше 18-00 год. 03.03.2021 року у нотаріуса Рудаєвої В.О. за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому вартість придбаного об'єкта нерухомості повинна становити суму в розмірі 864 980.00 (вісімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн., що еквівалентно 30 500.00 (тридцять тисяч п'ятсот) доларів США.
Відповідно до п. 2.2.2 Попереднього договору, для виконання зобов'язань взятих на себе Продавцем за Попереднім договором (сплата заборгованості з комунальних послуг, сплата витрат з оформлення документів, необхідних для укладення договору і зняття з реєстрації всіх зареєстрованих осіб в об'єкті нерухомості, що продається та ін..) Покупець в момент укладення Попереднього договору передає Продавцеві грошову суму в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.
Позивач вказує, що 03.03.2021 р. Продавець у визначений Попереднім договором час - з 16-00 д 18-00, але не пізніше 18-00 год. до нотаріуса, зазначеного в такому договорі - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4 - не з'явилася. Дані обставини не спростовуються і відповідачем у відзиві.
В зв'язку з вказаним, зазначеним нотаріусом було складено та видано Покупцю, ОСОБА_1 свідоцтво в якому зазначається: «Я, Рудаєва В.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області посвідчую, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 03 березня 2021 року о 18 годині 00 хвилин знаходилась у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , що є робочим місцем приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Рудаєвої Вікторії Олександрівни. Її особу встановлено.»
Позивач зазначає, що вказане Свідоцтво є підтвердженням того, що у вказаний день та час ОСОБА_1 , Покупець, з'явилася до нотаріуса ОСОБА_3 для укладення Договору купівлі-продажу, однак угода не відбулася з причини неприбуття ОСОБА_2 , Продавця.
Цього ж дня Покупцем було направлено Продавцеві (за адресою реєстрації - АДРЕСА_2 ) лист-повідомлення, за текстом якого зазначено про порушення Продавцем п. 2.1.2.Пропереднього договору, а саме укладення 03.03.2021 Договору купівлі-продажу квартири та запропоновано все таки укласти Договір купівлі-продажу до 12 березня 2021 р. на тих самих умовах. Пізніше Продавець зателефонувала Покупцю та зазначала, що угода відбудеться 01.04.2021 р.
Позивач вказує, що станом на день подання даної позовної заяви Договір купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем не укладено, квартира, що буда предметом Попереднього договору досі належить Відповідачу, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На думку позивача, Продавець (Відповідач) порушив умови Попереднього договору, а саме п. 2.1.1. та п. 2.1.2., та основний Договір купівлі-продажу так і не було укладено з вини Відповідача, в зв'язку з чим останній має понести відповідальність, передбачену таким Договором.
Так, відповідно до п. 4.1. Попереднього договору, у разі невиконання зобов'язань взятих на себе Продавцем, він сплачує Покупцеві суму, зазначену в п. 2.2.2. і неустойку в розмірі 28 360.00 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн., що еквівалентно 1000.00 (одна тисяча) доларів США.
Таким чином, Продавець, ОСОБА_4 в зв'язку з не виканням умов Попереднього договору та ухилянням від укладення основного договору - Договору купівлі-продажу, має повернути ОСОБА_1 забезпечувальний платіж у розмірі 28 360.00 грн. і додатково понести відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмір 28 360.00 грн., про що вказує позивач в позовній заяві.
Також, позивач просить стягнути на її користь суму моральної шкоди в розмірі 10000 грн., оскільки перенесла душевні страждання у зв*язку з новим пошуком житла, втратила фінанси, має грудну дитину, якій не приділяла уваги, та понесені судові витрати з оплати судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинитина користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання
або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення вказаної статті ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,
які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно,
що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи,які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду
від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, провадження№ 12-42гс20).
Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору,
на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Аванс не має забезпечувальної функції, якщо основний договір не укладено
з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див.: пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 зроблено висновок про те, що «внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17, провадження № 61-21724св18, зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить
про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати
на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа
у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати
в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання;
(б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно;
(в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні,
так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому,що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України
не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих
у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку».
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється у тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
На зазначеному наголошено в постанові Верховного Суду від 20 листопада
2024 року у справі № 511/126/17 (провадження № 61-12099св24).
Тобто судова практика з указаного питання, зокрема, щодо застосування
статті 570 ЦК України, якою врегульовано питання завдатку, є сталою та сформованою.
Дослідивши всі надані доказами сторонами, суд приходить до висновку, що позивачем надані докази невиконання відповідачем умов попереднього договору та взятих на себе зобов'язань, про що фактично відповідачем не заперечується у відзиву.
Однак, суд погоджується з доводами відповідача, що сума 1000 доларів США, еквівалент 28360 грн. є авансом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Доводи відповідача про те, що дана сума грошових коштів була нею залишена в агентстві нерухомості є нічим не підтвердженими, голослівними, враховуючи, що докази в обґрунтування своїх заперечень повинні бути подані стороною, а належних та допустимих доказів залишення даної суми в агентстві відповідачем під час усього розгляду справи не надано.
Також, оскільки дана сума є авансом, підстав для стягнення неустойки з відповідача на користь позивача суд не вбачає.
Згідно з частинами 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Аналогічна позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 вересня 2019 року по справі № 911/1274/18.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Так, позивач оцінює розмір завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Розмір обґрунтовує тим, що у зв'язку з винною поведінкою відповідача щодо не укладення договору вона зазнала фінансових втрат, змушена повторно займатись пошуком житла, відчуває душевні хвилювання та сильні переживання.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.
Суд погоджується частково з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача, які виразились у порушенні останнім умов попереднього договору купівлі-продажу квартири, позивачу було завдано моральні страждання, які полягають у впливі на її психічний, фізичний та моральний стан. З огляду на зазначене вище, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди частково на суму 1000 грн., і дану суму вважає обґрунтованою, виходячи з обставин справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.
Позивачем надано суду: договір про надання адвокатом правової допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 01.04.2021 року, додаток №1 до договору про надання адвокатом правової допомоги надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 01.04.2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність, квитанцію про оплату послуг за надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотав перед судом про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов'язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання позовної заяви, і суд вважає, що достатнім і пропорційним, враховуючи заявлені доводи про зменшення витрат буде розмір витрат адвоката в сумі 1500 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення сум за попереднім договором та моральної шкоди частково.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України,суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимогщодо предмета спору - агенція нерухомості "Метраж" про стягнення неустойки за попереднім договором та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму авансового внеску в розмірі 28360,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - Губська Я.В.