Справа № 953/4413/25
н/п 1-кс/953/5488/25
"05" серпня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , законного представника - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025221080000123 від 11.03.2025, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Явірське Ізюмського району Харківської області, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, є учнем «Харківського професійного коледжу»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, -
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221080000123 від 11.03.2025, відносно ОСОБА_5 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СУ ГУНП в Харківській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221080000123 від 11.03.2025 за підозрою неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, за результатами якого 01.08.2025 в порядку ст. 290 КПК України, прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, визначивши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, надано доручення слідчому відділу СУ ГУН в Харківській області, про відкриття матеріалів іншій стороні.
Досудовим розслідуванням встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, який введений 24.02.2022 Указом Президента України № 64\2022 ( із подальшими змінами) - 13.03.2025 близько 21 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, перебував за місцем мешкання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 . Будучи у вказаному місті неповнолітній ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження), ОСОБА_10 , та ОСОБА_9 , домовились про спільне вчинення злочину направленого на скоєння розбійного нападу, а саме в усній формі обговорили місце злочину, час, спосіб вчинення.
Згідно попередньої домовленості неповнолітній ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження) та ОСОБА_10 , із підручних речей виготовили маски з метою приховування свого обличчя, та взявши з собою ніж, на автомобілі марки ВАЗ 21099, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 прибули до с. Степок, Балаклійської територіальної громади, Ізюмського р-н., Харківської області.
З метою уникнення самовикриття та швидкого відходу від місця вчинення злочину, транспортний засіб залишили неподалік, вул. Польової, припаркований в напрямку дороги. Вдягнувши заздалегідь виготовлені маски, підійшли до території, огородженої парканом, домоволодіння АДРЕСА_3 зі сторони городу. ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження) за допомогою фізичної сили переліз через паркан опинившись на території домоволодіння, з внутрішньої сторони відчинив дерев'яну калитку паркану, через яку зайшли неповнолітній ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Перебуваючи на території домоволодіння, останні підійшли до вхідних дверей веранди будинку, які були зачинені на запираючий пристрій з середини. ОСОБА_10 , через отвір в віконній рамі просунув руку та відчинив вхідні двері веранди будинку. В подальшому, останні зайшли до приміщення веранди, підійшли до вхідних дверей будинку, які були зачинені на запираючий пристрій з середини. ОСОБА_9 , діставши з кишені заздалегідь підготовлений ніж, просунув лезо в щілину між дверима та стіною, підципивши запірний пристрій, відчинив вхідні двері в будинку. В такий спосіб неповнолітній ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проникли в середину будинку.
Будучи у вказаному місті діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, направленим на заволодіння майном потерпілих шляхом розбою, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, неповнолітній ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження) та ОСОБА_10 , здійснили напад на потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Реалізуючи спільний умисел, неповнолітній ОСОБА_5 наніс потерпілому ОСОБА_12 декілька ударів кулаком руки в обличчя, чим спричинив ОСОБА_12 , відповідно до висновку експерта № 12-14/58-БЛ/25 від 19.03.2025 тілесні ушкодження у вигляді масивного синця на обличчі з переходом на шию, синець на тільній поверхні лівої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. У зв'язку з чим потерпілий втратив рівновагу та впав на підлогу, від чого останній відчув фізичний біль, що призвело до безпорадного стану і неможливості чинити опір, тим самим ОСОБА_5 застосував насильство, яке є небезпечним для здоров'я потерпілого.
В подальшому, використовуючи фізичну та психологічну перевагу над потерпілими та їх безпорадній стан, неповнолітній ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження) ОСОБА_10 , погрожуючи вбивством та фізичною розправою, вимагали надати їм грошові кошти та золото. ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які сприймали погрози як реальну загрозу життю та здоров'ю. Під тривалим фізичним та психологічним тиском та усвідомлюючи реальність намірів нападників, та те що їх життю та здоров'ю загрожує небезпека, повідомили неповнолітньому ОСОБА_5 ОСОБА_9 , ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження), ОСОБА_10 інформацію про місцезнаходження грошових коштів, після чого, ОСОБА_12 самостійно передав їм грошові кошти в сумі 13 000 гривень, які заходились у ввітальній кімнаті на столі, 2000 гривень з столу в приміщенні кухні та 1500 гривень з кишені власної куртки.
Після чого неповнолітній ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження) ОСОБА_10 заволодівши чужими грошовими коштами з місця вчинення злочину зникли. Чим спричинили потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 майнової шкоди на загальну суму 16500 гривень
Крім того 13.03.2025, близько 21 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, неповнолітній ОСОБА_5 разом із раніше знайомим ОСОБА_9 , знаходились по вул. Дружби с. Шелудьківка Чугуївського району Харківської області, де у них виник спільний прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом нападу із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи.
З метою реалізації свого прямого умислу, в цей же день, а саме 13.03.2025 близько 21 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, неповнолітній ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9 на авто марки “ВАЗ» моделі “21099», приїхали до ділянки вулиці поруч із територією домоволодіння АДРЕСА_4 , після чого з метою забезпечення конспіративності та недопущення викриття своєї кримінально протиправної діяльності, вдягли на обличчя попередньо заготовлені маски типу “балаклави», а також взявши із собою в якості знаряддя злочину металеву монтировку, через незачинену хвіртку, незаконно проникли до території вказаного домоволодіння. Саме в цей час, з приміщення літньої кухні виходив ОСОБА_14 який є власником домоволодіння, помітивши останнього, неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , бажаючи довести свій прямий умисел направлений на незаконне збагачення шляхом нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою наживи, в умовах дії воєнного стану на території України, який введено із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, наблизились до ОСОБА_14 , після чого ухопивши руками за шию та інші частини тіла, силою заволокли останнього до приміщення літньої кухні. В подальшому неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_9 повалили потерпілого на ліжко, де продовжуючи насильно утримувати його, усвідомлюючи що він є особою похилого віку, подолавши його волю до можливого спротиву, користуючись своєю фізичною перевагою, почали погрожувати застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я , вимагаючи від останнього, повідомити місце знаходження грошових коштів та цінного майна. В свою чергу ОСОБА_14 , знаходячись в безпорадному стані, усвідомлюючи реальну загрозу за своє життя та здоров'я, вказав на барсетку де зберігались його особисті кошти, а саме 16000 гривень та 100 доларів США, які відповідно до офіційного курсу гривні, щодо іноземних валют в перерахунку становлять 4150,76 грн Отримавши відомості щодо місця зберігання грошових коштів, неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_9 незаконно заволоділи ними.
В подальшому неповнолітній ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_9 , з місця вичнення злочину зникли, незаконно заволодівши грошовими коштами розпорядились на власний розсуд чим спричинили майнової шкоди ОСОБА_14 у розмірі 20150,76 грн.
14.03.2025 в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5
15.03.2025 про підозру повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Явірське Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, не працюючому, неодруженому, із неповною середньою освітою, раніше не судимому.
01.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вичненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, ухвалою слідчого суді Київського районного суду м. Хркова від 12.06.2025 підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.08.2025.
01.08.2025 стороні захисту були відкриті матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України. На момент відкриття матеріалів строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , встановлений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, становив 60 днів, та закінчується 10.08.2025 .
Підозрюваний у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_10 , перебуває у лавах Збройних Сил України та виконує завдання в умовах воєнного стану. Через це він не має фізичної можливості вчасно з'явитися для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, відкритими стороні захисту відповідно до ст. 290 КПК України 01.08.2025
Крім того, у провадженні фігурують потерпілі - особи похилого віку, які в силу віку та стану здоров'я також не можуть вчасно прибути для своєчасного ознайомлення з матеріалами провадження.
Таким чином, на даний момент об'єктивно унеможливлено завершення ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження, що є перешкодою для складання та направлення обвинувального акта до суду.
На сьогоднішній день виникла необхідність продовжити ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підготовчого с удового засідання, у зв'язку з тим, що ризики продовжують існувати та зміна запобіжного заходу на більш м'який може стати перешкодою у проведенні повного та швидкого досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження.
Прокурор в судовому засіданні просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри за ч.4 ст. 187 КК України.
Підозрюваний в судовому засіданні просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, вказуючи про те, що він не збирається уникати слідства та ризиків немає. Захисник підозрюваного в судовому засіданні не погодився з даним клопотанням, вказуючи на те, що ризики недоведені, просить обрати домашній арешт відносно ОСОБА_5 . Законний представник також підтримала позицію свого сина, просила відпустити на домашній арешт.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12025221080000123 від 11.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання чи продовженні запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
За результатами розгляду даного клопотання продовження застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів:
- Протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_9
- Протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України затримано неповнолітнього ОСОБА_5
- Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 в ході якого останній відмовився надавати покази.
- Протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_9 , який повідомив, що в середині березня 2025 року, останній разом з ОСОБА_5 , прибули до с. Щелудьківка для того, щоб забрати гроші у діда у якого зі слів ОСОБА_9 вони точно були. Підійшовши до домоволодіння де проживав дід вони зрозуміли, що в літній кухні хтось є оскільки горіло світло. Так як калитка була зачинена ОСОБА_9 разом з ОСОБА_5 переплигнули через паркан. Після чого підійшли до вхідних дверей будинку зайшли в середину де помітили діда. Який стояв в кімнаті кухні, біля дверей. ОСОБА_5 підійшов до потерпілого та почав його тримати за руку, щоб той не встав при цьому він нічого не говорив, гроші у потерпілого вимагав ОСОБА_9 . Потерпілий поводив себе спокійно та повідомив нападникам де знаходяться гроші. Потім ОСОБА_5 підійшов до підвіконника та з барсетки на яку вказав потерпілий забрав грошові кошти номіналом по 1000 грн., 500 грн., 200 грн., та 100 доларів США. Ці кошти зі слів підозрюваного вони поділили з ОСОБА_5 . Після чого вони вийшли з будинку та поїхали у власних справах, грошовими коштами розпорядились на власний розсуд.
- Протоколом допиту неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 , в ході якого останній повідомив, що 13.03.2025 близько 14:00 він зустрів ОСОБА_9 який був на автомобілі марки ВАЗ 21099, де стояли спілкувались в цей час ОСОБА_15 запропонував йому поїхати до с. Шелудьківка, для того, щоб забрати гроші у діда у якого зі слів ОСОБА_9 їх багата. На що підозрюваний погодився з митою отримання легких грошей та вони домовились що одягнуть маски для конспірації, зайдуть до діда в хату і заберуть в нього гроші. Разом з ОСОБА_9 підозрюваний сіли до автомобіля та поїхали до вищевказаного села. Підійшовши до домоволодіння де проживав дід вони зрозуміли, що в літній кухні хтось є оскільки горіло світло. Так як калитка була зачинена ОСОБА_9 разом з підозрюваним переплигнули через паркан. Після чого підійшли до вхідних дверей будинку зайшли в середину де помітили діда. Який лежав на ліжку. Підозрюваний підійшов до потерпілого та почав його тримати за руку, щоб той не встав при цьому підозрюваний нічого не говорив, гроші у потерпілого вимагав ОСОБА_9 . Потерпілий поводив себе спокійно та повідомив нападникам де знаходяться гроші. Потім підозрюваний підійшов до підвіконника та з барсетки на яку вказав потерпілий забрав грошові кошти номіналом по 1000 грн., 500 грн., 200 грн., та 100 доларів США. Ці кошти зі слів підозрюваного він віддав ОСОБА_9 . Після чого вони вийшли з будинку та поїхали у власних справах, грошовими коштами розпорядились на власний розсуд.
- Протоколом проведення слідчого експерименту за участі неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 , який на місці вчинення злочину повідомив та показав, як саме вони разом з ОСОБА_9 , проникали до території домоволодіння, де саме в час їх нападу знаходився потерпілий та звідки вони забрали грошові кошти належні потерпілому. Іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування та продовження заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу і обґрунтованих даних на спростування зазначеного стороною захисту не надано.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Слідча суддя погоджується з даними висновками, враховуючи ті обставини, що злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є особливо тяжким та у випадку визнання останнього винним, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тобто термін покарання, а також відсутність у нього міцних соціальних зв'язків може спровокувати останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, при обранні ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, останній буде мати можливість впливати на свідків та інших підозрюваних з метою спонукання давати неправдиві, необхідні йому показання.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
Однак, слідча суддя вважає недоведеним ризики, передбачені п. п.4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи дані по особистості підозрюваного, його вік та відсутність в нього судимостей, та завершення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, в тому числі і домашнього арешту за клопотанням сторони захисту.
Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для продовження саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
І стороною захисту в судовому засіданні не надані належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків станом на теперішній час.
Слідчою суддею в обґрунтування даного питання досліджені всі надані дані по особі підозрюваного та враховано, що він 2008 р.н., є громадянином України, із неповною середньою освітою, навчається в технікумі онлайн, не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працюючий, зареєстрований в Харківській області, де і проживає з матір*ю та братами, раніше не судимий.
Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання також не було надано відомостей про неможливість перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою ані за станом здоров*я, або з інших підстав станом на теперішній час.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, термін перебування в умовах тримання під вартою, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя продовжує відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
А тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність суспільного інтересу в умовах воєнного часу, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не пов*язані з триманням під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Крім того, слідчий суддя відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
У відповідності до частини шостої статті 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
За правилами ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч.1 ст.314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
На підставі вищезазначеного, наявні обставини, передбачені ч. 3 ст. 199 КПК України, необхідні для продовження строку тримання під вартою, оскільки зазначені ризики не зменшилися, і наведене зумовлено тим, що досудове розслідування перебуває на завершальному етапі, докази зібрані стороною обвинувачення достатні для виконання вимог ст. 283 КПК України, а обставини, які перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою полягають в тому, що об'єктивно неможливим було провести весь комплекс процесуальних дій, в першу чергу слідчих (розшукових) дій, необхідних для належного закінчення досудового розслідування.
Таким чином, процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу: виконати вимоги, передбачені ст. 290, 283 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідча суддя зазначає, що для виконанням завдань кримінального провадження буде достатньо продовжити строк тримання під вартою підозрюваному на 60 днів, але не більше, ніж до початку підготовчого судового засідання.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 03 жовтня 2025 року включно, однак не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.
Зобов'язати прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії ухвали до 03 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1