Справа № 638/14339/25
Провадження № 1-кп/638/1947/25
Іменем України
12 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140110000791 від 31.05.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону протитанкових засобів військової частини НОМЕР_1 , військове звання солдат, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
На розгляді Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140110000791 від 31.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у провадженні матеріалами досудового розслідування. На думку прокурора, на даній стадії розгляду справи є необіхність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою усунення перешкод у повному та швидкому судовому розгляді, Ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, існують та не зменшилися. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на срок до 10 років з конфіскацією майна. Обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.
Прокурор у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.
Обвинувачений та захисники заперечували проти клопотання посилаючись на те, що воно є формальним, прокурором не враховано презумпцію невинуватості, ризики є недоведеними, жодних дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню, ОСОБА_4 здійснювати не буде, адже бажає довести свою невинуватість у законний спосіб. Звернули увагу, що батько обвинуваченого страждає на онкологічне захворювання. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із покладенням на ОСОБА_4 відповідних обов'язків.
Суд, заслухавши пояснення учасників провадження та оцінивши обґрунтованість заявленого клопотання, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).
Крім того, Конституційний Суд України також зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.05.2025 із визначенням розміру застави 605600 грн, Надалі вказаний запобіжний захід продовжувався.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуванням вимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.
Так, на думку прокурора, на даній стадії судового розгляду лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, експертів, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тому застосування альтернативних запобіжних заходів є недоцільним.
Відповідно до ч. 5 ст. 199, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку тримання особи під вартою перевіряє наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують необхідність продовження такого запобіжного заходу.
При наданні оцінки наявності та ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 перебуває на стадії підготовчого провадження, судове слідство по справі не розпочате, а тому суд вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для нього аспекті є реальним.
Також, суд дійшов висновку, що прокурором доведено існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об'єктивно може надати можливість обвинуваченому, як переховуватися від суду, так й вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується в тому числі у сферах забезпечення призову та мобілізації, службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
При цьому, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам у кримінальному провадженні, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. За станом здоров'я обвинуваченого відсутні відомості про такий його стан, який би унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів у сферах забезпечення призову та мобілізації, службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, а також проти встановленого порядку несення військової служби під час дії воєнного стану, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, яким є тримання під вартою.
Отже, застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є неможливим.
Доводи сторони захисту не спростовують вищевказані висновки суду, надання оцінки доказам у кримінальному провадженні, вирішення питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до вимог статей 368, 369, 371, 374 КПК України, відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку.
Керуючись ст. 183, 314-316, 331, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 10 жовтня 2025 року включно, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, визначеному в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2025 року, а саме в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень 00 коп.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали - до 10.10.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1