Справа № 372/3098/25
Провадження № 2-о-62/25
23 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Узлій М.М.,
за участю заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
представниці заінтересованої особи Захарової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю, заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ,
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середини 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обґрунтовуючи заяву зазначила, що в 2008 році вона познайомилась з ОСОБА_4 , спочатку вони товаришували, а пізніше почали проживати разом, від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народилась дочка, в 2014 році вони переїхали проживати в с. Гусачівка Обухівського району Київської області. Проживаючи разом вони завжди вважали себе подружжям, мали спільні родинні інтереси, турбувались один про одного та дитиною, вели спільний побут, відпочивали, всі знайомі та рідні завжди запрошували їх на свята, так як знали що вони подружжя. Після початку повномасштабного вторгнення та введення на території України воєнного стану, її чоловіка було призвано по мобілізації та він проходив військову службу. Перебуваю на службі її чоловік постійно присилав їй гроші, вона постійно перебувала з ним та з його побратимами на зв'язку, постійно спілкувалась з чоловіком по телефону, допомагала їм речами. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік не вийшов а зв'язок, вона почала телефонувати його командирам та товаришам, але ніхто їй не надав ніяких пояснень, пізніше 19.03.2025 року їй повідомили, що її чоловік ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно ще з двома військовослужбовцями зник безвісти під час виконання бойового завдання. Після отримання даної інформації вона почала подавати заяви до військової частини, щодо обставин зникнення її чоловіка, проведення службового розслідування, але всі її заяви їй повертались, оскільки вона не є його офіційної дружиною. Встановлення факту постійного проживання заявника і спадкодавця, має для неї суттєве юридичне значення і необхідне для подальшого оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця, у відповідності до ст. 1264 ЦК України. В інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, вона документально не може підтвердити факту проживання однією сім'єю з безвісно відсутнім у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даною заявою.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання.
Ухвалою суду від 13.06.2025 року заяву представниці заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 - Захарової Юлії Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (vkz.court.gov.ua) - задоволено.
Представник заявниці в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві. Пояснив, що заявниця поживала з ОСОБА_4 починаючи з 2009 року без реєстрації шлюбу, після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_4 був призваний по мобілізації, у березні 2025 року заявниці втратила з ОСОБА_4 зв'язок, та після того, як їй повідомили, що ОСОБА_4 зник безвісти, вона почала звертатися з заявами до військової частини, однак їй відмовляли, оскільки вона не є його офіційною дружиною. Вона не може отримати інформаціє про його розшук. Спори між сторонами не має у зв'язку з чим вона звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 спільного проживання без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження.
Заявниця в судовому засідання вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві. Пояснила, що з ОСОБА_4 вона проживала спільно на протязі 17 років, від спільного проживання в них була спільна дитина - донька ОСОБА_5 . 05.11.2024 року його чоловіка забрали на навчання, а потім відправили в Чернігівську область, після чого йог обуло відправлено в м. Куп'янськ Харківської області, де він зник безвісти, після чого їй подзвонили з військової частини - командир і повідомив про зникнення її чоловіка ОСОБА_4 їх спільна донька загинула в ДТП в 2018 році. Вона з ОСОБА_4 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вони вели спільний бюджет, перебуваючи на службі він перераховував їй кошти, а коли він зник безвісти, їй сказали, що вона не має права на звернення, оскільки вона не є його офіційною дружиною. Вони проживали разом, однак шлюб не реєстрували, чоловік сказав їй, що вони зареєструють шлюб після закінчення війни. Вони проживаючи разом на протязі 10 років знімали будинок. Раніше вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, її перший чоловік помер. Інший дітей у ОСОБА_4 не має. Її чоловік до мобілізації працював офіційно у ТОВ «Омела» - логістом.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що заявниця з безвісти зниклим ОСОБА_4 проживала разом, вони вели спільне господарство, в них була спільна донька, яка загинула в ДТП. ОСОБА_4 з роботи забрали в армію. Вона з заявницею нормально спілкується, будь-яких спорів між ними немає. Заявниця проживала з безвісти зниклим ОСОБА_4 з 2008 року. Вона приїхала пооживати в Обухівському району Київської області з Херсонської області, виїхала з окупації. ОСОБА_4 не був одружений і не мав іншої сім'ї, не має інших дітей.
Представниця заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 - Захарова Ю.О. в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 дійсно був мобілізований та проходив військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання він разом з іншими солдатами зник безвісти. В них немає доказів спільного проживання заявниці з зниклим безвісти військовослужбовцем ОСОБА_4 , передбачені законодавством виплати отримує його матір.
Свідок ОСОБА_6 будучи дочкою заявниці в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 вона називала батьком, вони проживала разом, як одна сім'я на протязі 17 років, в її матері з зниклим безвісти ОСОБА_4 була спільна дочка, яка загинула в ДТП. В них були нормальні стосунки, зниклий безвісти робив на неї генеральне доручення, а її доньку ОСОБА_4 називав онукою. Заявниця разом з зниклим безвісти ОСОБА_4 проживала разом в с. Гусачівка Обухівського району Київської області в орендованому будинку з 2015 року. Її матері - заявниці по справі подзвонили з військової частини і повідомили, що ОСОБА_4 зник безвісти 05.03.2025 року під час виконання бойового завдання.
Свідок ОСОБА_7 будучи сестрою зниклого безвісти ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що її брат казав, що заявниця його дружина, вони проживала разом на протязі останній 17 років однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в них була спільна дитина, яка загинула в ДТП. Вона була в них в гостях в с. Гасачівка Обухівського району Київської області, і вони також були в неї в гостях. Іншого шлюбу в її брата не було.
Свідок ОСОБА_8 , будучи знайомою заявниці та зниклого безвісти ОСОБА_4 в судовому засідання пояснила, що знає їх з 2016 року, вони спілкувались родинами, зниклий безвісти ОСОБА_4 піклувався про заявницю, вона бувала в них гостях, і них була спільна дитина, яка загинула в ДТП.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, вислухавши заявницю, представника заявниці, заінтересовану особу, представника заінтересованих осіб, свідків перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За визначенням ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Заява фізичної особи про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ч. 1 ст. 316 ЦПК України).
В середині 2008 року заявниця познайомилась з ОСОБА_4 . Спочатку вони товаришували, а потім почали проживати разом як подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_4 від спільного проживання в них народилась донька - ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
В 2014 році заявниця разом з ОСОБА_4 та їхньою донькою переїхали в с. Гусачівка Обухівського району Київської області, де проживали в будинку АДРЕСА_1 .
Проживаючи разом вони завжди вважали себе подружжям, так як мали спільні родинні інтереси, турбувалися один за одного та дитиною, вели спільний побут, відпочивали.
Всі знайомі та рідні завжди запрошували їх на свята разом, так як знали, що вони подружжя, що підтверджується фотознімками та показами свідків.
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено мобілізацію.
Чоловік заявниці, ОСОБА_4 , 04 листопада 2024 року, був призваний по мобілізації у відповідності до даного Указу Президента України та проходив службу у Державній прикордонній службі України.
08 лютого 2025 року чоловік заявниці, на підставі наказу №154-ОС, був зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією наказу.
19 лютого 2025 року відповідно до наказу №190-ОС чоловік заявниці був призначений інспектором прикордонної служби 2 категорії - кулеметником відділення інспекторів прикордонної служби швидкого реагування.
Перебуваючи на службі чоловік заявниці щомісячно перераховував їй кошти, вона ж постійно перебувала з ним та його побратимами на зв'язку, допомагала їм речами. З своїм чоловіком вона постійно спілкувалась по телефону, коли він не був на бойовому завданні.
03 березня 2025 року чоловік заявниці на зв'язок не вийшов, і вона почала телефонувати його командирам та товаришам, але ніхто ніяких пояснень не надавав.
19 березня 2025 року їй повідомили, що її чоловік - 03 березня 2025 року спільно з двома військовослужбовцями зник безвісти під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності нашої Батьківщини при веденні бойових дій.
Після отримання даної інформації вона почала подавати заяви до військової частини, заінтересованої особи, щодо обставин зникнення її чоловіка, проведення службового розслідування, але всі заяви повертались, так як вона не є його офіційною дружиною.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до п.1,6 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Суд має право встановлювати юридичні факти тільки за додержання таких умов: а) це мають бути юридичні факти, тобто такі, які тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин; б) заявниками у цих справах можуть бути тільки громадяни; в) коли чинне законодавство допускає судовий порядок встановлення даного факту; г) коли в іншому порядку його встановити не можна; ґ) при встановленні факту не повинен вирішуватися спір про право цивільне. При вирішенні питання про цивільну юрисдикцію справи суди повинні враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено позасудовий порядок встановлення певних фактів або визначені факти, які у даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщина, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлення факту постійного проживання заявниці і спадкодавця, має для заявниці суттєве юридичне значення і необхідне для подальшого оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця, у відповідності до ст. 1264 ЦК України.
В інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, заявниця документально не може підтвердити факту проживання однією сім'єю з безвісно відсутнім .
За приписами ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Це відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №644/6274/16-ц.
ОСОБА_4 постійно проживав із заявницею, вони вели спільне господарство, мають спільну дитину, вона перебувала на його утриманні, що підтверджується копіями письмових доказів.
Спільне проживання заявниці з безвісти зниклим ОСОБА_4 , крім письмових доказів, також підтверджено показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яку були допитані судом під час судового розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Відповідно до ст. З Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Слід також звернути увагу на вимоги норм процесуального права, згідно яких Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до постанови судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 25 грудня 2013 року у цивільній справі № 6-135 цс 13 розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2013 року, було вказано, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно постанови Верховного суду України від 20 лютого 2012 року зазначено, що відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 СК України. Тобто при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно з положеннями ч. 1,2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у відповідний період.
Враховуючи викладене та те, що у заявниці є законний інтерес щодо підтвердження її фактичного проживання з безвісно відсутнім, для вчинення дій щодо визначення його місця знаходження, оформлення спадщини, вчинення відповідних дій.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1,5,6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене вище, доводи поданої суду заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середини 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , знайшли підтвердження під час судового розгляду.
Не встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу заявниці та ОСОБА_4 унеможливлюють скористатися правом для вчинення дій щодо визначення його місця знаходження, оформлення спадщини, вчинення відповідних дій, тому звернення заявниці до суду є правомірним. Вирішити питання іншим чином, окрім судового, порядку не можливо.
Враховуючи викладене вище, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 11, 263, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середини 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Кравченко