Справа № 211/4182/25
Провадження № 2-а/211/107/25
12 серпня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Рагозіної С.О.,
при секретарі Мариненко Е.П.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Кривий Ріг адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Макарова Анастасія Федорівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
представник позивача - адвокат Макарова А.Ф. звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що постановою від 21.02.2025 № уп/1851/24 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, а тому має бути скасована з наступних підстав.
Так, у постанові від 21.02.2025 № уп/1851/24 зазначено, що 11.02.2025 о 14 годині 10 хвилин посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено факт порушення вимог чинного законодавства військовозобов'язаним, якому було належним чином вручено повістку на прибуття 27.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення їх призначення на особливий період. Крім цього, у постанові зазначено, що на вказану дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про поважні причини у встановлений законом строк не повідомив, чим порушив вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Викладені у постанові обставини, на думку посадової особи, яка її склала, підтверджуються повісткою та поясненнями ОСОБА_1 . Однак, у позивача відсутні вказані докази, і позивачу невідомо їх зміст.
Як вбачається із постанови від 21.02.2025 № уп/1851/24, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.
Очевидним є те, що посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 виявила факт порушення ОСОБА_1 вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що 11.02.2025 ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції під час керуванням ним транспортним засобом у зв'язку із порушенням правил дорожнього руху, а саме п. 8.4.ґ ПДР та притягнули його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122.
В подальшому, працівники патрульної поліції доставили ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з тим, що останній нібито перебуває у розшуку.
Таким чином, лише після зупинення ОСОБА_1 11.02.2025 та доставки його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено факт порушення ОСОБА_1 вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
З наведеного випливає, що саме відповідач повинен був вчасно виявити факт вчинення адміністративного правопорушення, тобто неявку ОСОБА_1 у строк, визначений у повістці, а саме 27.09.2024. Попри зазначене, відповідач притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 лише в лютому 2025 року, не зазначивши при цьому у постанові від 21.02.2025 № уп/1851/24 за яких обставин було виявлено факт вчинення правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, вважають, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мав можливість та був зобов'язаний вчасно виявити адміністративне правопорушення, вчинене позивачем у вересні 2024 року, та накласти адміністративне стягнення не пізніше як протягом трьох місяців з дня його виявлення, тобто не пізніше грудня 2024 року, але аж ніяк не у лютому 2025 року.
З огляду на викладене, вважають, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчились строки накладення адміністративного стягнення, визначені ч. 7 ст. 38 КУпАП, у зв'язку з чим відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення, а тому вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Крім того, просили суд поновити пропущений строк на звернення до суду, оскільки постанову № уп/1851/24 від 21.02.2025 року ОСОБА_1 , отримав простим листом 03.04.2025 року, що не дає можливості відслідкувати та надати докази отримання листа.
не отримував.
Разом з тим, навіть якщо враховувати дату та час «виявлення» факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (за версією ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме 11.02.2025, посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язана була скласти протокол про адміністративне правопорушення та призначити справу до розгляду, про що своєчасно сповістити позивача.
В порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ані 11.02.2025, ані в інший день протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався, а розгляд справи про адміністративне правопорушення та складення постанови від 21.02.2025 № уп/1851/24 відбулось за його відсутності, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатись своїми законними процесуальними правами.
Однак, ОСОБА_1 не отримував будь-яких сповіщень про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, слід зазначити, що у період з 01.02.2025 по 28.02.2025 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується витягом з електронного реєстру листків непрацездатності, а відтак він не міг прибути 21.02.2025 на розгляд справи про адміністративне правопорушення та реалізувати свої законні права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП.
07 травня 2025 року постановлена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
16 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечують та вважають, що вимоги є необґрунтованими і незаконними. Вказавши, що позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на момент винесення постанови мав статус військовозобов'язаного та перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.09.2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено повістку №2621200173 Позивачу щодо обов'язку прибути 27.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних (частина 1 статті 7 Закону України
від 16.03.2017 № 1951-VIII).
На вказану в повістці дату та час Позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, що підтверджується наданими поясненнями позивачем в протоколі, про поважні причини неприбуття не повідомляв.
14.10.2024 року було направлено до відділення поліції №1 звернення щодо доставлення громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення (звернення від 14.10.2024 року № 1/14959).
Тільки 11.02.2025 року працівниками поліції було доставлено позивача до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відносно позивача було складено адміністративний протокол №3811.02 та призначено розгляд справи на 21.02.2025 року, про ознайомлення зі змістом протоколу та датою і часом розгляду справи наявний особистий підпис позивача в протоколі.
В поясненнях до протоколу № 3811.02, позивач зазначив, що не прибув по повістці,
тому що не зібрав документи для оформлення відстрочки.
Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що наявний підпис в протоколі, останній 21.02.2025 року не прибув. Клопотань про перенесення розгляду справи не надсилав, тому призначену справу було розглянуто за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи документами. За результатами розгляду винесено постанову від 21.02.2025 року № уп/1851/24, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у розмірі 17000 грн. 21.02.2025 року другий примірник постанови було направлено поштовим зв'язком.
У зв'язку з невиконанням постанови № уп/1851/24 від 21.02.2025 року, відповідачем 12.04.2025 року за №уп/3418/11 було направлено постанову до Довгинцівського відділу ДВС на примусове виконання.
Щодо наявності у позивача лікарняного зазначають, що згідно даних витягу з електронного реєстру листків непрацездатності, позивач перебував на лікарняному з 17.02.2025 по 21.02.2025 року, таким чином позивач міг прибути на розгляд справи після завершення лікарняного. Позивачем не надано жодного достовірного доказу протиправності винесеної постанови чи порушення вимог статей КУпАП. Викладені доводи в позовній заяві є надуманими та недостовірними, які не підлягають задоволенню.
Щодо дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності зазначають, що відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (виявлено 14.10.2024 року, доставлено 11.02.2025, вчинено 27.09.2024 року, останній день для притягнення 27.09.2025 року). Таким чином позивача було притягнуто не пізніше одного року з дня його вчинення в строк визначений статтею 38 КУпАП.
Виходячи з вище викладеного, позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки за викликом; повістка була вручена особисто під підпис, що підтверджується розпискою; позивач не з'явився у визначений час і не повідомив про причини неявки; постанова була винесена уповноваженою особою, з дотриманням процедурних вимог; штраф накладено відповідно до закону та з мінімальним розміром, отже немає підстав для його скасування. позивачем не доведено протиправність винесеної постанови, не надано доказів порушення вимог статей КУпАП при прийнятті оскаржуваної постанови, не надано доказів спростування самого адміністративного правопорушення чи наявності поважних причин неприбуття за повісткою.
Таким чином, вважають позовні вимоги Позивача необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, яка задоволенню не підлягає.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача адвокат Макарова А.Ф. до суду надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача на позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача Петренко О.О. надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить розглянути справу за наявними матеріалами згідно поданого відзиву.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 являється військовозобов'язаним та знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
26.09.2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку про явку на 27.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 об 09:00 год. для уточнення персональних даних, де ОСОБА_1 поставив особистий підпис про отримання повістки.
На зазначену дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, про поважні причини не прибуття у строк зазначений в повістці - не повідомив.
21 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена Постанова № уп/1851/24 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Постанова мотивована тим, що 11.02.2025 року о 14:10 годині посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт порушення вимог чинного законодавства військовозобов'язаним, якому належним чином вручено повістку на прибуття 27.09.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період. На вказаний період в повістці дату та час військовозобов'язаний не прибув без поважних причин, чим порушив вимоги абз.1, абз. 7 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Оскаржувана постанова винесена за наслідками розгляду протоколу № 38.11.02 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 11 лютого 2025 року. При цьому, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 порушував вимоги законодавства в період з 27.09.2024 року по 11.02.2025 року і ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено порушення Закону України "Про оборону України" та абзацу 2 частини 1 та 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII із змінами та доповненнями, відповідними положеннями Кодексу про адміністративні правопорушення.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, яка діяла на дату вчинення адміністративного правопорушення), громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абзацу 7 частини 3 статті 22 цього Закону, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього Закону громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по нині.
Отже, в день, коли позивач мав з'явитися до відповідного органу по повістці, а саме: 27.09.2024 року діяв особливий період.
Редакція ст. 210-1 КУпАП, яка містить частину 3, яка посилює відповідальність за невиконання приписів п. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» набрала чинності 19 травня 2024 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за тягне за собою адміністративну відповідальність - накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, визначальним для кваліфікації дій позивача в частині порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме 27.09.2024 року за повісткою.
Відтак, саме 27.09.2024 року є датою вчинення адміністративного правопорушення, проте постанову про адміністративне правопорушення було складено лише 21.02.2025 року.
Згідно з положеннями ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно з ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Нормами п. 7 ч.1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Як встановив суд, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є 27.09.2024 року. Станом на 21.02.2025 року тримісячний строк з дати виявлення правопорушення минув.
Отже, строки притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за оскаржуваною постановою сплили, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Щодо вимоги поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки про складення у відношенні нього матеріалів про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення дізнався лише 03.04.2025, зворотного відповідачем не доведено.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Отже, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме Постанова № уп/1851/24 від 21 лютого 2025 року, не відповідає критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, за таких умов, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити.
Суд вважає, що надані представником позивача документи, щодо понесених витрат, відповідають вимогам положень ст.134 КАС України, та з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 122, 242-246, 262, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Макарова Анастасія Федорівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Поновити позивачу строк звернення до суду.
Скасувати Постанову № уп/1851/24 по справі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 ( шістсот п'ять ) гривень 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду, в зв'язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. О. Рагозіна